Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №175/4626/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/4626/26

Провадження № 2/175/1287/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"16" вересня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Краснокутської Н.С., за участю секретаря судового засідання Коломоєць Т.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 175/4626/26 за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат – Зачепіло Зоряна Ярославівна, до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за несплату аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат – Зачепіло Зоряна Ярославівна, до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за несплату аліментів, у якій позивач просить суд: стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на двох дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01.02.2026 року, за період з 01.10.2021 року по 01.02.2026 року у розмірі 232691,25 грн (двісті тридцять дві тисячі шістсот дев`яності одну гривню двадцять п`ять копійок).

В обґрунтуванні позовних вимог зазначено про те, що 07.03.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб Відділом реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управляння юстиції Донецької області, актовий запис № 121. Від даного шлюбу у сторін народилися спільні діти – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Шлюбні відносини між подружжям не склалися, тому рішенням Краматорського міського суду Донецької області у справі № 234/11023/20 від 27.11.2020 року шлюб між ними було розірвано. 14.09.2020 року Краматорським міським судом Донецької області у справі № 234/11020/20 було ухвалено заочне рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на утримання двох дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на кожну дитину та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, починаючи з 31.07.2020 року та до досягнення повноліття найстаршою дитиною. Позивачем було отримано виконавчий лист у справі № 234/11023/20 від 14.09.2020 року. Краматорським відділом державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження № 63459897. Відповідач – ОСОБА_2 не сплачував аліменти та має борг за прострочення зі сплати аліментів у розмірі 232691,25 грн. Таким чином, з урахуванням того, що відповідач не виконує свої зобов`язання зі сплати аліментів позивач просить суд стягнути неустойку (пеню) за порушення аліментних зобов`язань.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано у провадження судді Краснокутської Н.С.

19.05.2026 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження та цією ж ухвалою було визначено дату судового засідання.

Відповідач скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву та його представник подав відзив на позову заяву, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому зазначив, що між сторонами було досягнуто згоду щодо сплати аліментів, позивач власноруч написала розписку та отримала кошти у розмірі 54668,30 грн в рахунок погашення заборгованості за сплату аліментів, у якій також було зазначено про те, що вона зобов`язується не подавати позов про стягнення пені (неустойки) зі сплати аліментів. Також представник відповідача зазначає про те, що відповідач є непрацевлаштованою особою та не має постійного доходу (заробітку) також витрачає кошти на орендоване житло в іншому місті.

Від представника відповідача надійшла відповідь на відзив, у якому той просив позов задовольнити у повному обсязі та відмовити у задоволенні відзиву. В обґрунтуванні відповіді на відзив було зазначено про те, що позивачка не погоджується із зазначеними відповідачем обставинами та його твердженнями щодо припинення між сторонами подальших претензій у зв`язку з передачею їй грошових коштів у розмірі 54668,30 грн, оскільки такі твердження не відповідають фактичним обставинам справи та не відображають дійсний зміст домовленостей між сторонами. Зокрема, 11.10.2021 року відповідачем була власноруч написана та підписана розписка у присутності позивачки та державного виконавця, який на той час здійснював відповідні виконавчі дії. У зазначеній розписці відповідач підтвердив свій обов`язок надалі своєчасно сплачувати аліменти. Сам факт написання відповідачем такої розписки має істотне значення, оскільки безпосередньо підтверджує, що станом на 11.10.2021 року відповідач усвідомлював наявність у нього обов`язку щодо подальшої сплати аліментів та погоджувався з необхідністю його виконання. При цьому між сторонами відбувся обмін розписками. Відповідач написав та передав позивачці розписку, якою підтвердив своє зобов`язання надалі своєчасно сплачувати аліменти. У свою чергу, позивачка написала розписку про отримання від відповідача грошових коштів у розмірі 54668,30 грн. Зазначені дії відбувалися у присутності державного виконавця та були безпосередньо пов`язані з виконанням відповідачем його аліментних зобов`язань. Отримання позивачкою від відповідача грошових коштів у розмірі 54668,30 грн у 2021 році не означало припинення обов`язку відповідача зі сплати аліментів у майбутньому та не було домовленістю про звільнення відповідача від подальшого виконання аліментних зобов`язань. Позивачка не погоджувалася на припинення обов`язку відповідача сплачувати аліменти після отримання зазначеної суми та не відмовлялася від свого права на отримання аліментів у подальшому. Навпаки, одночасне написання відповідачем розписки про його обов`язок надалі своєчасно сплачувати аліменти прямо свідчить про те, що передача грошових коштів у розмірі 54668,30 грн не розглядалася сторонами як остаточне припинення його аліментних зобов`язань. Якби між сторонами дійсно існувала домовленість про те, що після передачі відповідачем грошових коштів у розмірі 54668,30 грн його обов`язок зі сплати аліментів у майбутньому припиняється, відповідач не мав би підстав додатково складати та підписувати розписку, якою він зобов`язувався надалі своєчасно сплачувати аліменти. Навпаки, зміст такої розписки підтверджує, що сторони розмежовували отримання позивачкою конкретної грошової суми та подальший обов`язок відповідача зі сплати аліментів. Позиція відповідача про те, що передача зазначеної суми нібито свідчила про остаточний розрахунок між сторонами та відсутність у нього подальших аліментних зобов`язань, не відповідає фактичній поведінці сторін на момент передачі коштів. Позивачка не надавала відповідачу згоди на припинення його обов`язку зі сплати аліментів у майбутньому, не заявляла про відмову від отримання аліментів та не погоджувалася на те, що отримані 54668,30 грн охоплюють усі майбутні аліментні платежі. Більше того, відповідач власноруч письмово підтвердив свій подальший обов`язок зі сплати аліментів, причому така розписка була складена саме у присутності державного виконавця. Таким чином, зазначена обставина підлягає врахуванню судом під час оцінки доводів відповідача щодо характеру та правових наслідків передачі грошових коштів у 2021 році. Також слід зазначити, що посилання відповідача на його скрутне матеріальне становище саме по собі не може бути підставою для звільнення його від виконання обов`язку щодо утримання своєї дитини. Обов`язок батьків утримувати дитину є безпосереднім батьківським обов`язком та не залежить виключно від наявності у батька чи матері сприятливого матеріального становища, постійного доходу або інших комфортних фінансових умов. Наявність у відповідача матеріальних труднощів не припиняє його обов`язку брати участь в утриманні дитини та не може покладати весь фінансовий тягар щодо забезпечення її потреб виключно на іншого з батьків. При цьому необхідно враховувати, що витрати на утримання дитини є постійними та об`єктивно необхідними. Дитина потребує харчування, одягу, взуття, належних побутових умов, медичного обслуговування, навчання, розвитку та інших витрат, пов`язаних із забезпеченням її нормального фізичного, психологічного та соціального розвитку. Такі потреби не припиняються та не зменшуються лише у зв`язку з тим, що один із батьків посилається на складне матеріальне становище. Відповідно, забезпечення належних умов життя дитини не може бути поставлено у залежність виключно від фінансових можливостей позивачки. Фактично посилання відповідача на складне матеріальне становище у цьому випадку призводить до намагання перекласти основний, а фактично весь фінансовий тягар щодо утримання дитини на позивачку. Такий підхід є несправедливим, оскільки дитина має двох батьків, і кожен із них повинен брати участь у її утриманні відповідно до своїх можливостей та з урахуванням першочерговості забезпечення інтересів дитини. Позивачка не може та не повинна самостійно нести всі витрати, пов`язані із забезпеченням потреб дитини, лише через те, що відповідач вказує на власні фінансові труднощі. Більше того, матеріальне становище відповідача має оцінюватися судом у сукупності з іншими обставинами, а не використовуватися як безумовна підстава для фактичного усунення відповідача від виконання його батьківського обов`язку. Саме наявність у відповідача обов`язку брати участь в утриманні дитини зумовлює необхідність вживати ним заходів для належного виконання такого обов`язку, а не перекладати наслідки власних матеріальних труднощів на дитину та іншого з батьків. Слід також врахувати, що аліменти мають цільове призначення та спрямовані саме на забезпечення належних умов життя і розвитку дитини. Несплата або несвоєчасна сплата аліментів безпосередньо впливає на можливість належним чином забезпечувати її повсякденні потреби та фактично збільшує фінансове навантаження на позивачку, яка змушена самостійно покривати витрати, які повинні розподілятися між обома батьками. Таким чином, навіть за наявності у відповідача певних матеріальних труднощів це не може означати його фактичного звільнення від обов`язку утримувати дитину. Відповідач не вправі усуватися від виконання свого батьківського обов`язку та перекладати його виконання виключно на позивачку. Забезпечення дитини є спільним обов`язком обох батьків, а матеріальні труднощі одного з них не можуть бути підставою для погіршення матеріального забезпечення дитини та покладення всіх витрат на іншого з батьків. З огляду на викладене, посилання відповідача на його скрутне матеріальне становище не спростовує наявності у нього обов`язку зі сплати аліментів та не може саме по собі свідчити про відсутність вини у неналежному виконанні такого обов`язку. Навпаки, звільнення відповідача від належного виконання аліментних зобов`язань фактично створило б ситуацію, за якої позивачка була б змушена самостійно забезпечувати всі потреби дитини, тоді як відповідач фактично усунувся б від участі в її матеріальному утриманні. Такий підхід не відповідає ні суті батьківського обов`язку, ні першочерговості забезпечення належних умов для життя та розвитку дитини. Також з матеріалів справи та з повідомлень виконавця вбачається, що відповідач не вчиняв жодних дій для перегляду чи уточнення нарахувань, не подавав заяв про перерахунок аліментів, не оскаржував постанов державного виконавця і не повідомляв про зміну свого матеріального становища. Відсутність таких дій з його боку свідчить про повну бездіяльність та недобросовісне ставлення до виконання своїх обов`язків як платника аліментів. Саме дана бездіяльність, а не дії виконавця, призвела до накопичення заборгованості. Більше того, відповідач, маючи усі можливості для запобігання цьому, не скористався жодним зі своїх законних прав і тим самим допустив ситуацію, в якій дитина тривалий час була позбавлена гарантованого утримання. Тому посилання відповідача на нібито незалежні обставини є спробою уникнути відповідальності за власну недбалість, і не можуть бути визнані поважними причинами для невиконання рішення суду. Його поведінка свідчить не про об`єктивну неможливість сплати, а про усвідомлену бездіяльність, яка суперечить принципу найкращих інтересів дитини, закріпленому в законодавстві України. Тому з урахуванням наведених аргументів представник позивача просить задовольнити позовну заяву.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, представник позивача подав заяву про слухання справи за його відсутності.

Відповідач та його представник на розгляд справи не з`явилися, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, подали відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.03.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб Відділом реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управляння юстиції Донецької області, актовий запис № 121.

Від даного шлюбу у сторін народилися спільні діти – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

Шлюбні відносини між подружжям не склалися, тому рішенням Краматорського міського суду Донецької області у справі № 234/11023/20 від 27.11.2020 року шлюб між ними було розірвано.

14.09.2020 року Краматорським міським судом Донецької області у справі № 234/11020/20 було ухвалено заочне рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на утримання двох дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на кожну дитину та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, починаючи з 31.07.2020 року та до досягнення повноліття найстаршою дитиною.

Позивачем було отримано виконавчий лист у справі № 234/11023/20 від 14.09.2020 року. Краматорським відділом державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження № 63459897.

Відповідач – ОСОБА_2 не сплачував аліменти та має борг за прострочення зі сплати аліментів у розмірі 232691,25 грн.

Згідно з Правилами про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: p= (A1 x 1% x Q1) + (A2 x 1% x Q2) +... (An x 1% x Qn), e: р - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову; А1 - нарахована сума аліментів за перший місяць (сума аліментів які не були сплачені); Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати; А2 - нарахована сума аліментів за другий місяць (сума аліментів які не були сплачені); Q2- кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати; Аn нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, який було надано заступником начальника відділу Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Веремій О.І., боржник ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 232691,25 грн.

Вирішуючи питання про задоволення позову суд виходить з наступних приписів права.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Так само і положеннями ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Також згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. А згідно з ч. 1 ст. 196 цього Кодексу при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Відповідно до частини 1 статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Норма статті 196 СК України не встановлює будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Зазначена правова позиція знайшла відображення в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 572/1762/15-ц, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 333/6020/16-ц.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) зроблено висновок, що «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем».

Згідно частини 8 статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Позивачкою проведено розрахунок пені за несвоєчасну плату аліментів, за формулою: p= (A1 x 1% x Q1) + (A2 x 1% x Q2) +... (An x 1% x Qn), e: р - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову; А1 - нарахована сума аліментів за перший місяць (сума аліментів які не були сплачені); Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати; А2 - нарахована сума аліментів за другий місяць (сума аліментів які не були сплачені); Q2- кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати; Аn нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць, згідно якого за період з грудня 2021 року по січень 2026 року загальний розмір складає 1738504,94 грн.

За загальними правилами відповідальності за прострочення виконання зобов`язання слід виходити із презумпції вини платника аліментів, який прострочив сплату аліментів на утримання дитини, а тому саме на відповідача, який прострочив сплату аліментів, покладається тягар доказування протилежного.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач знав про судове рішення щодо стягнення аліментів, тому заборгованість із аліментів виникла з вини відповідача, як особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, а тому позивач має право на стягнення неустойки (пені). Відповідач не надав суду жодних доказів щодо того, що за своїм станом здоров`я та матеріальним становищем він не міг утримувати свої дітей, доказів на спростування вимог також не надав. Посилання на розписку згідно якої позивачка від відповідача отримала суму грошових коштів у розмірі 54668,30 грн у 2021 році не припиняє обов`язку відповідача зі сплати аліментів у майбутньому, а тому не береться судом до уваги.

Оцінивши в сукупності надані докази, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 1 статі 196 СК України.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, який було надано заступником начальника відділу Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Веремій О.І., боржник ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 232691,25 грн.

Згідно з розрахунком пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів, за період з грудня 2021 року по січень 2026 року загальний розмір складає 1738504,94 грн.

Закріплений у статті 196 СК України захід відповідальності передбачає відповідальність за прострочення сплати аліментів, які зобов`язана особа повинна сплачувати за рішенням суду. Відповідальність за несвоєчасне виконання аліментного зобов`язання спрямована на стимулювання боржника платника аліментів своєчасно сплачувати аліменти та, певною мірою, компенсувати одержувачеві аліментів ті втрати, які він поніс у зв`язку із затримкою їх сплати. За змістом частини 1 цієї статті у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Водночас, постановою Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. за №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» також зазначено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає за наявності вини цієї особи. При цьому підкреслено, що на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Даною нормою чітко визначено розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, його встановлено у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки (пені) на предмет дотримання положень про те, що аліменти призначаються та повинні сплачуватися щомісяця, а неустойка нараховується на щомісячну заборгованість від суми несплачених аліментів за кожен день за весь час прострочення по день добровільного погашення боргу або на момент стягнення, судом приймається даний розрахунок до уваги.

Приписами статей 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач не надав суду жодних пояснень та доказів на спростування даного розрахунку, не навів у відзиві будь-яких аргументів того, що вказана заборгованість по сплаті аліментів відсутня.

Ураховуючи викладене та те, що заборгованість по аліментним зобов`язанням виникла саме з вини відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивачки суми пені за прострочення сплати аліментів у розмірі суми заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 232691,25 грн (двісті тридцять дві тисячі шістсот дев`яності одну гривню двадцять п`ять копійок).

Згідно п.1 ч. 2 ст.141 ЦПК України у зв`язку з задоволенням позову з відповідача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 гривень із зарахуванням його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд зазначає, що відповідно до п. 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaariv.Finland» від 27.09.2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Положеннями п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 180, 196 СК України, ст.ст. 4, 12-13, 78-81, 133, 141, 223, 258, 259, 264, 265, 268, 352-355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат – Зачепіло Зоряна Ярославівна до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за несплату аліментів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на двох дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01.02.2026 року, за період з 01.10.2021 року по 01.02.2026 року, у розмірі 232691,25 грн (двісті тридцять дві тисячі шістсот дев`яності одну гривню двадцять п`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Н.С. Краснокутська