Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №175/11062/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/11062/25

Провадження № 2/175/1760/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року Дніпровський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого

судді Васюченка О.Г.

з секретарем Кульпіною Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у селищі Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна, визнання права власності, позовні вимоги уточнювалися. Позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що 22 жовтня 2004 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрували шлюб, про що 22.10.2004р. складено відповідний актовий запис №435, під час шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_4 . 05 червня 2025 року рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 22 жовтня 2004 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Артемівську реєстраційної служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 435, - розірвано. Під час шлюбу сторонами за спільні кошти було придбано побутової техніки на загальну суму 43 105 гр. 49 коп., а саме: - холодильник Samsung RT38K5400S9 (дата виробництва 01.2020 рік), вартістю 20 000 гр. Придбаний – 2020 році; - Пральна машина Whiripool AWSX 61011, вартістю – 5 832 гр. 50 коп. Чек на суму 7 838 гр. 80 коп. бо включає в себе вартість новігації 1 місяць – 1.300, страхову сервісну програму (вичерпано) – 572 гр. 52 коп., доставку – 115 гр. 83 коп., після гарантійне обслуговування (3 роки) – 106 гр.15 коп., бонус накопичення – 58 гр. 33 коп., бонус карта – 0.83 коп. Придбана – 10.03.2017р.; - Кімнатний кондиціонер збірної конструкції інверторного типу VESTFROST air conditioner (з пультом керування), вартістю – 11 190 гр.00 коп.. Придбаний – 27.06.2021р.; - Витяжка кухонна побутова PYRAMIDA вартістю – 3 015 гр. 00 коп. придбана 28.11.2019 р. - Духова шафа та поверхня газова INDESIT ARISTON, вартістю – 3 067 гр. 99 коп. Придбані - 10.05.2009р.; До переліку спільно нажитого майна подружжя не включено меблі, дрібна техніка та предмети побуту (посуд, білизна, предмети інтер`єру, книги тощо), які позивач залишає у власності відповідача, оскільки на даний час не збереглися підтверджуючі документи про покупку даних товарів. В ході перемовин позивачки ОСОБА_1 з відповідачем, останній відмовляється від добровільного поділу спільно нажитого майна подружжя. Позивач просить визнати вищезазначене майно, спільним нажитим майном подружжя та залишити у власності відповідача ОСОБА_2 : - холодильник Samsung RT38K5400S9, вартістю 20 000 грн. - поверхню газову INDESIT ARISTON. За позивачем ОСОБА_1 визнати право власності на: - пральну машину Whiripool AWSX 61011, вартістю – 5 832 гр. 50 коп. Чек на суму 7 838 гр. 80 коп. бо включає в себе вартість новігації 1 місяць – 1.300, страхову сервісну програму (вичерпано) – 572 гр. 52 коп., доставку – 115 гр. 83 коп., після гарантійне обслуговування (3 роки) – 106 гр.15 коп., бонус накопичення – 58 гр. 33 коп., бонус карта – 0.83 коп. - кімнатний кондиціонер збірної конструкції інверторного типу VESTFROST air conditioner (з пультом керування), вартістю – 11 190 гр.00 коп. - витяжку кухонну побутову PYRAMIDA вартістю – 3 015 гр. 00 коп. - духову шафу INDESIT ARISTON. Дані речі придбані під час шлюбу за спільні кошти та є спільною сумісною власністю подружжя.

Крім вище вказаного майна, під час спільного проживання на відповідача було оформлено вдаваний договір купівлі продажу на 3/4 квартири АДРЕСА_1 за наступних обставин. 13.06.1994р. в м. Краматорськ відділом з обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому, посвідчено, що квартира, яка знаходиться по АДРЕСА_2 , належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_3 (батько позивача) та членів його сім`ї ОСОБА_5 (мати позивача), ОСОБА_3 (позивач), ОСОБА_6 (рідний брат позивачки). Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». За життя батько позивачки ОСОБА_3 свою частку квартири переписав на сина ОСОБА_6 . Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12.06.1975р. батьками позивача ОСОБА_7 є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Між позивачкою ОСОБА_7 та її рідним дідом ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було укладено договір довічного утримання (догляду), відповідно до якого було передано у власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , будинок АДРЕСА_3 . Між позивачем ОСОБА_1 та її рідним братом виникла домовленість про те, що належний позивачу будинок вона оформляє договором дарування на рідного брата ОСОБА_6 , а належні ОСОБА_6 та матері ОСОБА_5 частки квартири по АДРЕСА_2 вони віддають безоплатно позивачу ОСОБА_1 , через складання договору купівлі продажу. 13.10.2005 року між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (продавці) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено вдаваний договір купівлі продажу серії ВСЕ №459416, часток квартири по АДРЕСА_2 . Даний договір був укладений на суму 18575грн.. Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав №395440499 від 18.09.2024р., інформаційної довідки №5004730231762-14905407872 від 06.09.2024р., Довідки №42964 Управління реєстраційних повноважень та введення реєстру Територіальної громади Краматорської міської ради від 20.09.2024р., Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №9088488 від 28.11.2005р., ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить а ОСОБА_2 на підставі договору купівлі продажу ВСЕ №459416,13.10.2005р. Перша Краматорська ДНК Р.№2-8242, належить квартири за адресою АДРЕСА_2 . Жодних коштів за дану квартиру ні ОСОБА_2 , ні позивач не сплачували, оскільки взамін на вказані частки, позивачем був переданий її рідному брату ОСОБА_6 належний їй будинок АДРЕСА_3 . Таким чином на думку позивача між позивачем та її рідним братом відбувся обмін (поділ) батьківського майна, до якого відповідач ОСОБА_2 не мав ніякого відношення, та жодних коштів за нього не платив. У зв`язку з чим частки квартири по АДРЕСА_2 , слід визнати особистим майном позивача, а договір купівлі продажу – вдаваним. Оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу квартири, сторони жили в шлюбі, довіряли один одному та розривати шлюб не планували, жодних сумнівів про те, відповідач ОСОБА_2 зможе у майбутньому претендувати на батьківську квартиру у позивачки не виникало, у зв`язку з чим договір купівлі продажу був оформлений на чоловіка позивача ОСОБА_2 , якому вона повністю в той момент довіряла. Однак після розірвання шлюбу відповідач відмовляється переоформлювати батьківську квартиру позивача на неї, а навпаки вчиняє усі можливі дії щоб уникнути поділу та бути єдиним власником 3/4 частин, про що свідчить виготовлення зразу ж після розлучення нового технічного паспорта.

Враховуючи наведене з урахуванням уточнення позовних вимог позивач просив визнати особистим майном ОСОБА_1 3/4 (три четвертих) частки квартири, розташованої в АДРЕСА_2 та визнати право приватної власності у порядку поділу спільного майна подружжя, за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 : - на 3/4 (три четвертих) частки квартири, розташованої в АДРЕСА_2 , яка має наступні характеристики: квартира складається з трьох кімнат, загальна корисна площа: 65,5кв.м., житлова площа 38,7кв.м. - пральну машину Whiripool AWSX 61011, вартістю – 5 832 гр. 50 коп. - кімнатний кондиціонер збірної конструкції інверторного типу VESTFROST air conditioner (з пультом керування), вартістю – 11 190 гр.00 коп. - витяжку кухонну побутову PYRAMIDA вартістю – 3 015 гр. 00 коп. - духову шафу INDESIT ARISTON. У власності відповідача ОСОБА_2 залишити: - холодильник Samsung RT38K5400S9, вартістю 20 000 грн. - поверхню газову INDESIT ARISTON. Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 у своєму відзиві на позов і письмовому зверненні до суду не погодилася з позовом та викладеними в ньому обставинами повністю і заперечував проти задоволення позову, просив справу розглядати без його участі.

Вислухавши позивача та його представника, дослідивши письмові показання свідка, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню за наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 22 жовтня 2004 року перебували у шлюбі, що зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Артемівську реєстраційної служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 435.

Під час шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Судом встановлено, що сторонами під час шлюбу було набуто на підставі договору купівлі продажу серії ВСЕ №459416, укладеного 13 жовтня 2005 року між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (продавці) та ОСОБА_2 (покупець) серії ВСЕ №459416, 3/4 часток квартири по АДРЕСА_2 . Даний договір був укладений на суму 18575грн..

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №9088488 від 28.11.2005р., ОСОБА_1 на праві власності належить 3/4 квартири за адресою АДРЕСА_2 .

Також встановлено, що під час шлюбу сторонами за спільні кошти було придбано побутової техніки на загальну суму 43 105 гр. 49 коп., а саме: - холодильник Samsung RT38K5400S9 (дата виробництва 01.2020 рік), вартістю 20 000 гр. Придбаний – 2020 році; - Пральна машина Whiripool AWSX 61011, вартістю – 5 832 гр. 50 коп. Чек на суму 7 838 гр. 80 коп. бо включає в себе вартість новігації 1 місяць – 1.300, страхову сервісну програму (вичерпано) – 572 гр. 52 коп., доставку – 115 гр. 83 коп., після гарантійне обслуговування (3 роки) – 106 гр.15 коп., бонус накопичення – 58 гр. 33 коп., бонус карта – 0.83 коп. Придбана – 10.03.2017р.; - Кімнатний кондиціонер збірної конструкції інверторного типу VESTFROST air conditioner (з пультом керування), вартістю – 11 190 гр.00 коп.. Придбаний – 27.06.2021р.; - Витяжка кухонна побутова PYRAMIDA вартістю – 3 015 гр. 00 коп. придбана 28.11.2019 р. - Духова шафа та поверхня газова INDESIT ARISTON, вартістю – 3 067 гр. 99 коп. Придбані - 10.05.2009р.; До переліку спільно нажитого майна подружжя не включено меблі, дрібна техніка та предмети побуту (посуд, білизна, предмети інтер`єру, книги тощо), які позивач залишає у власності відповідача, оскільки на даний час не збереглися підтверджуючі документи про покупку даних товарів.

В ході перемовин позивача ОСОБА_1 з відповідачем, останній відмовляється від добровільного поділу майна. Спір у досудовому порядку не врегульовано.

Позивач посилається, що жодних коштів за квартири ні ОСОБА_2 , ні позивач не сплачували, оскільки взамін, позивачем був переданий її рідному брату ОСОБА_6 належний їй будинок АДРЕСА_3 . Таким чином на думку позивача між позивачем та її рідним братом відбувся обмін (поділ) батьківського майна, до якого відповідач ОСОБА_2 не мав ніякого відношення, та жодних коштів за нього не платив. У зв`язку з чим частки квартири по АДРЕСА_2 , слід визнати особистим майном позивача, а договір купівлі продажу – вдаваним. Оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу квартири, сторони жили в шлюбі, довіряли один одному та розривати шлюб не планували, жодних сумнівів про те, відповідач ОСОБА_2 зможе у майбутньому претендувати на батьківську квартиру у позивачки не виникало, у зв`язку з чим договір купівлі продажу був оформлений на чоловіка позивача ОСОБА_2 , якому вона повністю в той момент довіряла. Однак після розірвання шлюбу відповідач відмовляється переоформлювати батьківську квартиру позивача на неї, а навпаки вчиняє усі можливі дії щоб уникнути поділу та бути єдиним власником 3/4 частин, про що свідчить виготовлення зразу ж після розлучення нового технічного паспорта.

Суд вважає позов підлягаючим частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом в судовому засіданні встановлено і не оспорювалося сторонами, що 22 жовтня 2004 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрували шлюб, який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Артемівську реєстраційної служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 435.

Під час шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У шлюбі сторонами за спільні кошти було придбано побутової техніки на загальну суму 43 105 гр. 49 коп., а саме: - холодильник Samsung RT38K5400S9 (дата виробництва 01.2020 рік), вартістю 20 000 гр. Придбаний – 2020 році; - Пральна машина Whiripool AWSX 61011, вартістю – 5 832 гр. 50 коп. Чек на суму 7 838 гр. 80 коп. бо включає в себе вартість новігації 1 місяць – 1.300, страхову сервісну програму (вичерпано) – 572 гр. 52 коп., доставку – 115 гр. 83 коп., після гарантійне обслуговування (3 роки) – 106 гр.15 коп., бонус накопичення – 58 гр. 33 коп., бонус карта – 0.83 коп. Придбана – 10.03.2017р.; - Кімнатний кондиціонер збірної конструкції інверторного типу VESTFROST air conditioner (з пультом керування), вартістю – 11 190 гр.00 коп.. Придбаний – 27.06.2021р.; - Витяжка кухонна побутова PYRAMIDA вартістю – 3 015 гр. 00 коп. придбана 28.11.2019 р. - Духова шафа та поверхня газова INDESIT ARISTON, вартістю – 3 067 гр. 99 коп. Придбані - 10.05.2009р.; До переліку спільно нажитого майна подружжя не включено меблі, дрібна техніка та предмети побуту (посуд, білизна, предмети інтер`єру, книги тощо), які позивач залишає у власності відповідача, оскільки на даний час не збереглися підтверджуючі документи про покупку даних товарів.

Також встановлено, що сторонами під час шлюбу було набуто на підставі договору купівлі продажу серії ВСЕ №459416, укладеного 13 жовтня 2005 року між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (продавці) та ОСОБА_2 (покупець) серії ВСЕ №459416, 3/4 часток квартири по АДРЕСА_2 . Даний договір був укладений на суму 18575грн.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №9088488 від 28.11.2005р., ОСОБА_1 на праві власності належить 3/4 квартири за адресою АДРЕСА_2 .

Кожна з сторін зазначає, що вказана частка квартири є їх особистою приватною власністю.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Положення статті 60 СК України містять презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільної сумісної власності на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування такої презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17. Аналогічний висновок підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21).У постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі

№ 6-801цс16 викладена правова позиція, що «у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя».

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, яга містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Судом встановлено, що 13 жовтня 2005 року укладено договір купівлі продажу серії ВСЕ №459416 між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (продавці) та ОСОБА_2 (покупець) серії ВСЕ №459416, предметом договору є 3/4 часток квартири по АДРЕСА_2 . Продаж часток квартири за домовленістю сторін вчинено за 18575 гривень.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 13.10.2005 року,

сторонами підтверджено факт повного розрахунку за продані частки квартири.

Твердження позивача про те, що продавці не отримували грошові кошти за вказаним договором та договір є удаваним, суд не бере до уваги, оскільки даний правочин не було оскаржено будь-якою зі сторін, визнано удаваним, недійсними, а тому суд, враховуючи презумпцію правомірності правочину, визначену положеннями ст. 204 ЦК України, вважає його правомірним.

Таким чином нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу є укладеним.

Проте, з огляду на приписи ст. 81, ч. 1 ст. 77, ч. 2 ст. 78 та ч. 1 ст. 80 ЦПК України, ні позивач ні відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які спростовували вище наведене, оскільки не можуть бути взяті до уваги посилання позивача, що вище вказаний договір купівлі продажу частки квартири відповідачем є удаваним правочином, у зв`язку з тим, що на час розгляду справи договір не був визнаний у встановленому законом порядку удаваним чи інше, також не можуть взяті до уваги посилання відповідача, що вказану частку квартири останнім придбано за його особисті грошові кошти, оскільки доказів на підтвердження наведеного не надано та матеріали справи не місять.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, аналізуючи наведені вище норми суд прийшов до переконання про те, що діє презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, в тому числі і частки квартири, що належить відповідачу.

Щодо запропонованого сторонами варіанту поділу майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, суд виходить з наступного.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 707/2516/18 (провадження

№ 61-5919сво22) вказано, що «спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна».

Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється (див. постанову Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 243/6275/16-ц (провадження № 61-42813св18)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), на яку посилався й заявник у касаційній скарзі, вказано, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58)). Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.

Найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.

При вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 615/1364/16-ц, провадження № 61-6575св19, від 17 серпня 2022 року у справі № 522/8676/20, провадження № 61-1714св22, від 17 січня 2024 року у справі № 522/17831/20 (провадження № 61-7951св23).

Суд не погоджується з запропонованим позивачем варіантом поділу майна.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, надавши оцінку доказам у справі, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору, пропорційно задоволених вимог, у загальному розмірі 2 422 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 15, 16, 52, 321, 328, 365, 368, 372, 392 ЦК України, ст. 17, 57, 60, 61, 63, 65, 69, 70, 71, 74 СК України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, визнання права власності – задовольнити частково.

В порядку поділу майна подружжя 3/4 частки квартири, розташованої в АДРЕСА_2 , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності - на 3/8 частки квартири, розташованої в АДРЕСА_2 , яка має наступні характеристики: квартира складається з трьох кімнат, загальна корисна площа: 65,5 кв.м., житлова площа 38,7 кв.м.

В порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя залишити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) - пральну машину Whiripool AWSX 61011, вартістю – 5 832 гр. 50 коп. - кімнатний кондиціонер збірної конструкції інверторного типу VESTFROST air conditioner (з пультом керування), вартістю – 11 190 гр.00 коп. - витяжку кухонну побутову PYRAMIDA вартістю – 3 015 гр. 00 коп. - духову шафу INDESIT ARISTON.

В порядку поділу майна подружжя 3/4 частки квартири, розташованої в АДРЕСА_2 , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності - на 3/8 частки квартири, розташованої в АДРЕСА_2 , яка має наступні характеристики: квартира складається з трьох кімнат, загальна корисна площа: 65,5 кв.м., житлова площа 38,7 кв.м.

В порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя залишити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) - холодильник Samsung RT38K5400S9, вартістю 20 000 грн. - поверхню газову INDESIT ARISTON.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у загальному розмірі 2 422 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 21 вересня 2026 року.

Суддя – О.Г. Васюченко