Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №709/1451/26 — Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/1451/26

2/709/1122/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

21 вересня 2026 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Шарая Л.О.,

за участі секретаря судового засідання – Данилової О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий виклад позиції позивача та відповідача у заявах по суті.

ТОВ «Юніт Капітал» (надалі по тексту - позивач) звернулося з позовом до ОСОБА_1 (надалі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.05.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 9023073 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов цього договору ТОВ «Авентус Україна» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 15 000,00 грн строком на 360 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами. ТОВ «Авентус Україна» виконало своє зобов`язання за кредитним договором та перерахувало відповідачу кредитні кошти у розмірі 15 000,00 грн на його платіжну картку. Відповідач своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів у повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість.

03.03.2026 між ТОВ «Авентус Україна» (Клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (Фактор) укладено Договір факторингу № 03032026, за умовами якого Клієнт відступив Факторові право грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідному Реєстрі Боржників, включаючи право вимоги до відповідача за кредитним договором № 9023073 від 05.05.2025.

Відповідно до Реєстру Боржників від 03.03.2026 та Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 03.03.2026 до Договору факторингу № 03032026, до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 40 500,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 18 000,00 грн - заборгованість за процентами, 7 500,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що станом на день звернення до суду із цим позовом заборгованість відповідача за кредитним договором не погашена. При цьому позивач заявляє до стягнення лише частину заборгованості, а саме тіло кредиту та проценти за користування кредитом у загальній сумі 33 000,00 грн (15 000,00 грн - тіло кредиту, 18 000,00 грн - проценти), не заявляючи до стягнення штрафні санкції у розмірі 7 500,00 грн.

Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 33 000,00 грн та судові витрати в розмірі судового збору 2 662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Рух справи в суді першої інстанції та процесуальні рішення.

04.08.2026 представник позивача Кукси К.О., діючи в інтересах ТОВ «Юніт Капітал», через систему «Електронний суд» звернулася до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області Шарая Л.О. від 06.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано від АТ КБ «Приватбанк» інформацію щодо емітування платіжної картки на ім`я відповідача та зарахування на неї кредитних коштів.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03.09.2026 постановлено перейти до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 21.09.2026 о 10:30.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився; про день, час та місце судового засідання повідомлявся шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації, яку отримав особисто 09.09.2026.

Відзив на позовну заяву до суду не поданий; із заявами та клопотаннями відповідач до суду не звертався.

Позивач у судове засідання свого представника не направив, у позовній заяві завив клопотання про розгляд справи без його участі, не заперечував проти заочного розгляду справи

Частиною 1 статті 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлення про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки судом вжиті вимоги закону щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, він вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явилася, не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд постановив ухвалу з внесенням до протоколу судового засідання про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Застосовані норми права.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

За правилами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1, 2 статті 640 ЦК України унормовано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частинами 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною, у тому числі шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 1 ст. 1050 ЦК України та згідно з вимогами статей 526, 527, 530 ЦК України кредитодавець має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України (в редакції, що діяла станом на 03.03.2026) визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України (в редакції, що діяла станом на 03.03.2026) предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст. 1081 ЦК України (в редакції, що діяла станом на 03.03.2026) клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Оцінка судом аргументів сторін.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторона посилалася як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 05.05.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 9023073 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідач самостійно, за допомогою мережі Інтернет, звернувся до ТОВ «Авентус Україна» через веб-сайт/мобільний застосунок «CreditPlus», пройшов процедуру ідентифікації, ознайомився з Паспортом споживчого кредиту та Правилами надання коштів у кредит, які є невід`ємною частиною кредитного договору, після чого підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора C2105.

Відповідно до умов пп. 1.2-1.4, 1.5 договору ТОВ «Авентус Україна» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 15 000,00 грн строком на 360 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами за процентною ставкою 1,00 відсотка в день (стандартна ставка) або 0,90 відсотка в день (знижена ставка за умови дотримання встановлених договором умов).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. В силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України ця правова позиція має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Ураховуючи положення статей 204, 205, 207, 626, 628, 634, 638, 639, 640 ЦК України, положення Закону України «Про електронну комерцію», а також правову позицію ВП ВС, висловлену у постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010, суд дійшов висновку про укладення між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем 05.05.2025 Договору про надання споживчого кредиту № 9023073.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності цього договору, він недійсним не визнаний.

Судом установлено, що 05.05.2025 ТОВ «Авентус Україна» перерахувало кредитні кошти у розмірі 15 000,00 грн на платіжну картку відповідача № 5168-74XX-XXXX-2812 через платіжну систему EasyPay (ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім»), що підтверджується інформацією ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 04.03.2026 вих. № 21123 та листом ТОВ «Авентус Україна» від 16.03.2026 № 3138/26-Е з відомостями щодо видачі кредитів, відповідно до яких на ім`я відповідача (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кредитним договором № 9023073 успішно здійснено транзакцію на суму 15 000,00 грн 05.05.2025.

Слід зазначити, що зазначені відповідачем в договорі реквізити електронного платіжного засобу (маска картки 5168-74XX-XXXX-2812) співпадають із реквізитами картки, вказаними у довідці платіжної установи про здійснення успішного переказу коштів.

Суд вважає, що позивачем надано належні і допустимі докази виконання кредитодавцем умов договору та отримання відповідачем кредитних коштів.

Доказів про належне виконання відповідачем узятих на себе за кредитним договором зобов`язань матеріали справи не містять.

Відповідно до наданої позивачем Картки обліку договору (розрахунку заборгованості) відповідач частково сплатив нараховані проценти на загальну суму 8 550,00 грн (4 050,00 грн - 03.06.2025 та 4 500,00 грн - 04.07.2025), після чого припинив здійснення будь-яких платежів на погашення заборгованості.

У зв`язку з допущеним відповідачем простроченням сплати кредиту та процентів, що триває більше одного календарного місяця, ТОВ «Авентус Україна» на підставі ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» та п. 5.4 кредитного договору звернулося до відповідача з вимогою від 02.10.2025 № 9023073/1 про дострокове повернення кредиту в повному обсязі не пізніше 01.11.2025. Відповідач вказану вимогу не виконав, заборгованість не погасив.

Судом установлено, що 03.03.2026 між ТОВ «Авентус Україна» (Клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (Фактор) укладено Договір факторингу № 03032026, відповідно до умов якого (п. 1.1) Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі Боржників.

Відповідно до п. 1.2 договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників.

03.03.2026 сторонами договору факторингу підписано Акт прийому-передачі Реєстру Боржників, відповідно до якого Клієнт передав, а Фактор прийняв право вимоги по боржниках у кількості 4 144, загальна сума простроченої заборгованості за яким складає 76 004 279,18 грн.

Відповідно до Реєстру Боржників від 03.03.2026 до Договору факторингу № 03032026 (порядковий номер запису 824), до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 9023073 від 05.05.2025 на загальну суму 40 500,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), 18 000,00 грн - заборгованість за відсотками, 7 500,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Отже, право вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 9023073 від 05.05.2025, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем, на законних підставах перейшло до позивача.

Суд урахував, що відступлення права вимоги за договором факторингу відбулося в порядку, визначеному цим договором, зауважень щодо повноти та якості переданого Реєстру Боржників сторони договору факторингу не мали, що прямо зазначено у змісті Акту прийому-передачі Реєстру Боржників.

Матеріали справи не містять доказів визнання Договору факторингу № 03032026 недійсним, заінтересованими особами така вимога не заявлялася.

Судом досліджено виписку з особового рахунку відповідача за Договором про надання споживчого кредиту № 9023073 від 05.05.2025 за період з 03.03.2026 по 01.06.2026, надану позивачем, відповідно до якої заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.06.2026 складає 40 500,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 15 000,00 грн, прострочена заборгованість за процентами - 18 000,00 грн, заборгованість за штрафними санкціями - 7 500,00 грн.

Наведений розрахунок узгоджується з даними Картки обліку договору (розрахунку заборгованості), наданої ТОВ «Авентус Україна», яка досліджена судом та визнана арифметично вірною і такою, що відповідає умовам кредитного договору.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості лише в частині основної суми боргу (тіла кредиту) та процентів за користування кредитом у загальному розмірі 33 000,00 грн (15 000,00 грн + 18 000,00 грн), не заявляючи до стягнення штрафні санкції у розмірі 7 500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Оскільки позивач самостійно визначив межі своїх позовних вимог, суд вирішує спір у межах заявлених вимог, тобто в сумі 33 000,00 грн.

Ураховуючи викладені вище правові регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримав кошти за кредитним договором та не повернув їх у визначені строки, не сплативши погоджені сторонами договору відсотки за кредитом, унаслідок чого має заборгованість, право вимоги щодо стягнення якої на законних підставах набув позивач за договором факторингу.

За таких обставин позов підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог.

Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні цієї позовної заяви до суду сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, з урахуванням коефіцієнта 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у зв`язку з поданням позовної заяви в електронній формі.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Надаючи оцінку вимогам позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн, суд враховує таке.

Частинами 1 та 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; поведінку сторони під час розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Для підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, суду надано Договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, Додаткову угоду № 25771566828 від 25.05.2026 до вказаного договору та Акт прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2026, за змістом яких адвокатом АБ «Тимошенко та партнери» надано позивачу правничу допомогу у виді: складання позовної заяви ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" до позичальника, яким є ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 9023073 від 05.05.2025, вивчення матеріалів справи, підготовка та подання адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 9023073 від 05.05.2025 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 , вартість послуг – 7 000,00 грн.

Керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, визначений позивачем та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору та не відповідає критерію реальності адвокатських витрат. Так, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та реальності понесення витрат на правничу допомогу, конкретних обставин справи, ціни позову – 33 000,00 грн, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу позивача підлягають частковому стягненню з відповідача у розмірі 3 000,00 грн.

Покликаючись на положення статей 259,263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 9023073 від 05.05.2025, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , у сумі 33 000 (тридцять три тисячі) гривень 00 копійок, з яких: 15 000,00 грн - тіло кредиту, 18 000,00 грн - проценти за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» понесені судові витрати в сумі 5 662 (п`ять тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, з яких: 2 662,40 грн - сплачений судовий збір, 3 000,00 грн - витрати на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, м. Київ, 01133.

Рахунок: НОМЕР_2 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.О. Шарая