Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №709/1461/26 — Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/1461/26

2/709/1130/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Шарої Л.О.,

секретаря судового засідання – Данілової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в селищі Чорнобай цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини,

У С Т А Н О В И В:

Короткий виклад позиції позивача та відповідача у заявах по суті.

Позивачка ОСОБА_1 (надалі по тексту – Позивачка) звернулася до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (надалі по тексту – Відповідача) про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що батьки позивачки: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , перебували у шлюбі. Після розірвання шлюбу відповідач сплачував аліменти на її утримання. На даний час вона досягла повноліття та є студенткою Черкаської медичної академії, навчається на платній основі, необхідно оплачувати гуртожиток, купувати одяг, канцтовари, харчуватися. Відповідач добровільно відмовляється надавати кошти на її утримання. Відповідач має можливість її утримувати, працездатний.

Покликаючись на норми ст.ст. 183, 198, 199 СК України, позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати подання позову та до досягнення нею 23 років.

27.08.2026 до суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, за змістом якого він не заперечує проти свого обов`язку брати участь у матеріальному забезпеченні доньки у зв`язку з її навчанням, однак категорично не погоджується із заявленим позивачкою розміром аліментів — частини від усіх видів його заробітку (доходу), вважаючи такий розмір завищеним, необґрунтованим та таким, що не відповідає його теперішньому матеріальному і сімейному стану. Зазначає, що після розірвання шлюбу з матір`ю позивачки його сімейне та матеріальне становище істотно змінилося. На даний час він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася спільна дитина — ОСОБА_5 . Вказує, що малолітня дитина та дружина перебувають на його утриманні. Крім того, на виконанні у Чорнобаївському ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області Київського МУ МЮ України перебуває виконавче провадження АСВП № 75321816 з примусового виконання виконавчого листа № 709/674/24 від 12.06.2024 про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборгованість за аліментами відсутня. Вважає, що стягнення аліментів на користь позивачки у заявленому розмірі призведе до обмеження права його малолітньої дитини та теперішньої дружини на належне матеріальне забезпечення, що суперечитиме принципу рівності прав дітей. З огляду на це вважає найбільш справедливим стягнення аліментів на користь позивачки у розмірі 1/12 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно. На його переконання, у такому разі загальний розмір аліментів на двох дітей становитиме 1/3 частину його доходу, що дозволить йому брати участь у витратах на навчання позивачки та водночас забезпечувати належне матеріальне утримання малолітньої дитини.

Також відповідач зазначає, що єдиним доказом необхідності матеріального забезпечення позивачки, долученим до позовної заяви, є договір про навчання у Черкаській медичній академії від 12.08.2025, відповідно до якого строк навчання становить 1 рік 10 місяців, а загальна вартість освітньої послуги за весь період навчання — 48 430 грн, що становить 2 201,36 грн на місяць. Позивачкою не надано доказів фактичних витрат, пов`язаних із навчанням, зокрема на придбання необхідної навчальної літератури, канцелярського приладдя, продуктів харчування, оплату проїзду, придбання одягу, взуття та інших необхідних витрат. У зв`язку з цим вважає доводи позовної заяви щодо необхідності стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини доходу безпідставними, оскільки належних та допустимих доказів, які б підтверджували необхідність їх стягнення саме у такому розмірі, позивачкою не надано.

Відповідач просить суд стягувати з нього на користь позивачки аліменти на період її навчання у розмірі 1/12 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.

31.08.2026 до суду позивачкою надана відповідь на відзив, за змістом якого ОСОБА_1 наполягає на позовних вимогах. До відповіді на відзив долучила платіжні інструкції на підтвердження витрат на навчання та проживання в гуртожитку.

Рух справи в суді першої інстанції та процесуальні рішення.

04.08.2026 позивачка ОСОБА_1 звернулася до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини.

Згідно зі ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень ст. 36, 37 ЦПК України, того ж дня було визначено головуючу суддю Шарую Л.О. та передано їй дану справу.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначений розгляд справи на 09.09.2026.

27.08.2026 до суду відповідачем поданий відзив на позовну заяву.

31.08.2026 позивачкою подана відповідь на відзив.

За клопотанням відповідача судове засідання 09.09.2026 було відкладено на 21.09.2026.

09.09.2026 відповідачем до суду подано клопотання про долучення письмового доказу, а саме копії свідоцтва про народження ОСОБА_5 , серії НОМЕР_1 від 28.08.2026.

У судове засідання 21.09.2026 позивачка не з`явилася. Проте у позовній заяві заявила клопотання про розгляд справи без її участі.

Заслухавши думку відповідача, котрий не заперечував щодо розгляду справи за її відсутності, суд урахувавши вимоги ст.ст. 211, 223 ЦПК України, постановив ухвалу з внесенням до протоколу судового засідання про розгляд справи за відсутності позивачки.

У судовому засіданні 21.09.2026 судом була постановлена ухвала із внесенням до протоколу судового засідання, згідно якої відповідачу поновлено строк для подання доказу та долучення до матеріалів справи копії свідоцтва про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_1 від 28.08.2026, оскільки цей доказ з`явився після закінчення встановленого судом строку для надання відзиву на позов та доказів, а тому з об`єктивних причин не міг бути поданим протягом вказаного строку.

Пояснення сторін.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнав частково, а саме в частині стягнення з нього аліментів у розмірі 1/6 або 1/8 частини від його доходу. Також підтримав відзив щодо можливості стягнення з нього аліментів в розмірі 1/12 частини від його доходу. Під час надання пояснень, які за змістом є аналогічними обґрунтуванню відзиву на позовну заяву, просив суд визначити розмір стягуваних аліментів на власний розсуд.

Застосовані норми права.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою (ч. 1 ст. 141 СК України).

Відповідно до положень ст. 199 Сімейного кодексу України (надалі СК України) якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 1 статті 183 СК України унормовано, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 84СК України дружина, з якою проживає дитина і яка доглядає за нею, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років, незалежно від того, чи вона працює. Ця обставина підлягає врахуванню судом при визначенні розміру аліментів на повнолітню дитину відповідача з огляду на необхідність дотримання розумного балансу інтересів усіх осіб, які перебувають на його утриманні.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що між сторонами наявний спір щодо утримання відповідачем позивачки, як повнолітньої доньки, котра продовжує навчання.

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_2 від 05.08.2008.

Відповідно до довідки Черкаської медичної академії від 31.07.2026 № 810/04-03, позивачка ОСОБА_1 із 01.09.2025 є студенткою 2 курсу денної форми навчання Черкаської медичної академії за спеціальністю «Фармація» (наказ про зарахування № 13пк/25), термін закінчення навчального закладу – 30.06.2027.

Згідно з договором про навчання у Черкаській медичній академії від 18.08.2025 № 163/11/к, укладеним між Черкаською медичною академією та позивачкою ОСОБА_1 в особі її законного представника ОСОБА_3 , навчальний заклад взяв на себе зобов`язання здійснити підготовку ОСОБА_1 за очною формою здобуття освіти за освітньо-професійною програмою «Фармація» за спеціальністю 18 «Фармація» для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра. Строк навчання визначено тривалістю 1 рік 10 місяців, а загальна вартість освітньої послуги за весь період навчання - 48 430 грн.

Відповідно до довідки, виданої 25.08.2026 за № 23 Чорнобаївським відділом державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, на виконанні у вказаному відділі перебуває виконавче провадження АСВП № 75321816 з примусового виконання виконавчого листа № 709/674/24 від 12.06.2024, виданого Чорнобаївським районним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості зі сплати аліментів станом на 25.08.2026 заборгованість за вказаним виконавчим провадженням відсутня.

Із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів убачається, що у період з квітня 2024 року по липень 2026 року ОСОБА_2 сплачував аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання дочки ОСОБА_8 у розмірі 25 % від свого доходу. Станом на 25.08.2026 заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

Згідно зі свідоцтвом про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_4 25.01.2025 зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що складено актовий запис № 99, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 28.08.2026, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 .

Отже, судом встановлено, що відповідач є особою працездатного віку, працевлаштований, має щомісячний дохід, сплачує аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , медичного висновку про патологічний стан здоров`я відповідача та/або про наявне захворювання (травму), яка б виключала його можливість працювати та отримувати дохід, матеріали справи не містять. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку та матеріальної можливості утримувати позивачку – його повнолітню доньку, котра продовжує навчання.

Визначаючи розмір аліментів, які необхідно стягувати з відповідача на користь позивачки, суд урахував правові позиції щодо застосування норм права, які згідно зі ст. 263 ЦПК України є обов`язковими для застосування судом першої інстанції.

Так, у своїй постанові по справі № 644/3610/16-ц від 17.04.2019 Верховний Суд вказав, що батьки зобов`язані утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчатися після досягнення повноліття незалежно від форми навчання до досягнення нею віку, що є меншим 23 років. Необхідність утримувати інших дітей не виключає обов`язку відповідача надавати матеріальну допомогу також своїй повнолітній дитині, яка її потребує.

У постанові від 16.02.2022 у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) ВС виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів.

Батьки мають всебічно сприяти розвитку дитини, яка хоча й досягла повноліття, однак продовжує навчання з метою здобуття спеціальності, що забезпечить їй можливість у подальшому працевлаштуватися та мати власний незалежний від батьків дохід. Забезпечення умов для такого розвитку та навчання пов`язане з належним наданням матеріальної допомоги, що має бути достатньою та не ставити повнолітнього у становище вибору між можливістю подальшої освіти і здобуття спеціальності та між необхідністю працевлаштування для власного матеріального забезпечення.

За встановлених судом обставин, а також з огляду на те, що батьки зобов`язані забезпечити дітям виховання, навчання, розвиток, беручи до уваги матеріальне становище повнолітньої доньки, що продовжує навчання, відсутність доказів про неможливість відповідача сплачувати аліменти на утримання повнолітньої доньки, часткового визнання відповідачем позову, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, підлягають частковому задоволенню, а саме необхідно стягнути аліменти в розмірі 1/5 частини від усіх видів доходу відповідача.

При визначенні саме такого розміру аліментів суд виходить з такого.

Заявлена позивачкою частка (1/4 доходу) є найвищою межею, яка зазвичай застосовується за відсутності інших утриманців на боці платника аліментів, тоді як запропонована відповідачем частка (1/12) визначена ним, виходячи передусім з розміру плати за навчання (2 201,36 грн на місяць), без урахування інших об`єктивно необхідних витрат позивачки на проживання, харчування, одяг, взуття та навчальне приладдя.

Водночас суд враховує, що відповідач уже сплачує аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_7 (аліменти у розмірі 25 % доходу), має малолітнього сина ОСОБА_9 та дружину, яка здійснює догляд за ним до досягнення дитиною трирічного віку і має право на утримання від відповідача відповідно до статті 84 СК України. За таких умов стягнення аліментів у заявленому позивачкою розмірі (1/4 доходу) призведе до непропорційного обмеження матеріального забезпечення інших членів родини відповідача, тоді як розмір, запропонований відповідачем (1/12), є недостатнім навіть для покриття підтвердженої договором вартості навчання. Розмір 1/5 частини доходу, на переконання суду, найбільш повно відповідає критерію розумного балансу інтересів усіх дітей та членів сім`ї відповідача та водночас дає позивачці можливість покривати як витрати на навчання, так і супутні потреби, пов`язані з ним, враховуючи одночасно обов`язок матері позивачки її утримувати.

Суд вважає, що визначений розмір аліментів – 1/5 частина від усіх видів заробітку відповідача, який підлягає стягненню на утримання повнолітньої позивачки, яка продовжує навчання, та з урахуванням наявності у відповідача обов`язку сплачувати аліменти ОСОБА_6 на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов`язку утримувати малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дружини ОСОБА_4 поки дитині не виповниться 3 років, не суперечить вимогам ч. 3 ст. 70 Закону «Про виконавче провадження». Так, за змістом вказаної правової норми, загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Слід зазначити, що передбачена законом можливість підвищення обмеження до 70 відсотків стосується виключно відрахувань на утримання неповнолітніх дітей (у цьому випадку – доньки ОСОБА_7 ), тоді як аліменти на користь позивачки, яка є повнолітньою, підпадають під загальне обмеження у розмірі 50 відсотків. Разом з тим сукупний розмір відрахувань із доходу відповідача на утримання обох дочок (25 % на користь ОСОБА_7 та 20 % на користь позивачки) становитиме 45 відсотків, що не перевищує загального обмеження, встановленого ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», а отже не порушує майнових прав та інтересів інших членів сім`ї відповідача.

Суд вважає, що такий розмір аліментів є необхідним та достатнім для забезпечення потреб позивачки, яка продовжує навчання, її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, а також з урахуванням рівності прав дітей.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Слід зауважити, що згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову; ч. 2 ст. 199 СК України передбачено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Позов пред`явлений 04.08.2026. За змістом довідки Черкаської медичної академії від 31.07.2026 № 810/04-03 позивачка ОСОБА_1 завершить навчання 30.06.2027.

Оскільки позивачка досягне 23-річного віку лише 29.07.2031, тобто значно пізніше за дату завершення навчання, а відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України право на утримання припиняється саме з припиненням навчання, аліменти на користь позивачки підлягають стягненню по 30.06.2027 включно.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Відповідно до п.п 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону "Про судовий збір" за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно ст. 7 Закону "Про Державний бюджет України на 2026 рік", розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01.01.2026 складає 3328,00 грн. Отже, розмір судового збору становить 1331,20 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, то з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1 331,20 грн.

Покликаючись на положення ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/5 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з 04.08.2026 та до моменту закінчення навчання - 30.06.2027.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення підлягає негайному виконанню в межах суми платежу аліментів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Платіжні реквізити для сплати судового збору: стягувач - Державна судова адміністрація України; отримувач коштів - ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106; код ЄДРПОУ - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за вебадресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України http://ck.ck.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце перебування: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя Л.О. Шарая