Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №712/9310/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/9310/26

Провадження № 2/712/4972/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Пономаря В.О.,

за участю секретаря судового засідання Рясик Д.Д.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

1.1. Короткий виклад позиції позивача та відповідача

У липні 2026 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 136 019,81 грн та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.08.2025 між сторонами укладено в електронній формі договір про надання кредиту № 541576-КС-003, підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором. За умовами договору відповідачці надано кредит у розмірі 75 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом за фіксованою ставкою 0,7 % на день, які нараховуються на залишок заборгованості. У подальшому 04.11.2025 сторони уклали додаткову угоду № 1, за якою передбачено надання відповідачці додатково 15 000,00 грн кредитних коштів.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання виконав, перерахувавши кредитні кошти на банківську картку відповідачки, проте остання належним чином зобов`язань із повернення кредиту та сплати процентів не виконала, здійснивши лише часткову оплату на загальну суму 125 633,79 грн.

За розрахунком позивача, станом на 05.06.2026 заборгованість відповідачки становить 136 019,81 грн, із яких: 54 875,07 грн – заборгованість за тілом кредиту, 37 644,74 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом, 43 500,00 грн - проценти, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України. У зв`язку із цим позивач просить стягнути з відповідачки зазначену заборгованість та сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Відповідачка ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Яреська Т.В., подала відзив, у якому просила відмовити у задоволенні позову повністю. У відзиві зазначено, що відповідачка не заперечує укладення кредитного договору та додаткової угоди до нього, а також отримання кредитних коштів у загальному розмірі 90 000,00 грн, однак не погоджується із заявленим розміром заборгованості.

На обґрунтування заперечень вказано на те, що ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , який із 14.05.2025 проходить військову службу, а тому, на думку сторони відповідача, з моменту укладення договору на неї поширюється передбачена п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільга щодо ненарахування процентів за користування кредитом. Вимогу про стягнення 43 500,00 грн процентів за ст. 625 ЦК України вважав безпідставною з огляду на звільнення позичальника від такої відповідальності у період дії воєнного стану відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Крім того, представник відповідачки вважав нікчемними умови договору та додаткової угоди щодо сплати комісій у розмірах 15 000,00 грн та 3 000,00 грн, оскільки за ними не передбачено надання конкретних додаткових чи супутніх послуг, а видача кредиту є виконанням основного обов`язку кредитодавця.

Зазначив, що відповідачка сплатила за договором 125 633,79 грн, із яких позивач зарахував 71 008,86 грн у погашення процентів за користування кредитом, 18 000,00 грн - комісій та 1 500,00 грн - нарахувань за статтею 625 ЦК України. Вважав, що ці кошти мають бути враховані у погашення основної суми кредиту, а оскільки загальна сума платежів перевищує суму отриманих кредитних коштів, непогашена заборгованість відсутня. Також просив стягнути з позивача на користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги у повному обсязі та заперечила проти доводів відповідачки. Зазначила, що остання визнає укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та здійснення платежів. Послалася на погодження відповідачкою умов кредитування, зокрема розміру процентної ставки, комісії та порядку погашення заборгованості, а також на обов`язковість виконання договірних зобов`язань.

Представник позивача вважала нарахування процентів і комісій правомірним та таким, що відповідає умовам договору і законодавству про споживче кредитування. Наголосила, що комісія за надання кредиту погоджена сторонами та включена до графіка платежів, а наведена відповідачкою судова практика щодо банківських комісій за обслуговування кредиту стосується інших правовідносин. Зазначила, що наданий розрахунок містить відомості про нарахування, усі здійснені відповідачкою платежі та їх розподіл, тоді як належного спростування цього розрахунку сторона відповідача не надала.

Заперечуючи проти застосування пільги, передбаченої п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», представник позивача зазначила, що подані документи, на її думку, не дають можливості належно ідентифікувати чоловіка відповідачки та підтвердити проходження ним військової служби протягом строку кредитування. Вказала, що зазначена норма передбачає ненарахування процентів за наявності визначених законом умов, а не списання всіх нарахованих процентів, та не звільняє від сплати комісії за надання кредиту.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідачки адвокат Яресько Т.В. зазначив, що доводи позивача не спростовують викладених у відзиві заперечень. Наголосив, що свідоцтво про шлюб, військовий квиток та документи військової частини підтверджують перебування відповідачки у шлюбі з ОСОБА_2 і проходження ним військової служби з 14.05.2025. Оскільки кредитний договір укладено після виникнення права відповідачки на відповідну пільгу, проценти, на думку її представника, не підлягали нарахуванню від початку кредитних правовідносин.

Зазначив, що позивач не спростував доводів про безпідставність стягнення 43 500,00 грн за статтею 625 ЦК України з огляду на передбачене пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільнення позичальника від такої відповідальності під час воєнного стану.

Підтримав заперечення щодо нікчемності умов про сплату комісій загальним розміром 18 000,00 грн, оскільки позивач не визначив конкретних додаткових чи супутніх послуг, за які встановлено ці платежі. Вказав, що включення комісії до загальної вартості кредиту, погодження умов договору та статус кредитодавця як небанківської фінансової установи самі по собі не підтверджують правомірності її нарахування.

Наголосив, що спір стосується правильності розподілу сплачених коштів між складовими заборгованості. За даними самого позивача, відповідачка отримала 90 000,00 грн та сплатила 125 633,79 грн, із яких 90 508,86 грн зараховано на погашення процентів, комісій і нарахувань за статтею 625 ЦК України. Вважав, що після зарахування цих коштів у погашення основної суми кредиту заборгованість відсутня, а сума сплачених коштів перевищує отриманий кредит на 35 633,79 грн.

У додаткових поясненнях представник позивача Козачок М.О. підтримала позовні вимоги у повному обсязі. Повторно зазначила, що надані відповідачкою документи, на її думку, не підтверджують проходження її чоловіком військової служби саме протягом строку кредитування та не дають можливості належно ідентифікувати його особу. Послалася на правомірність нарахування процентів і комісії відповідно до погоджених сторонами умов кредитного договору. Зазначила, що законодавство про споживче кредитування допускає встановлення комісії за надання кредиту, а наведена відповідачкою судова практика щодо банківських комісій за обслуговування кредиту стосується інших правовідносин.

1.2. Рух справи в суді та процесуальні рішення

Позовна заява 07.07.2026 надійшла до Соснівського районного суду м. Черкаси.

Ухвалою суду від 08.07.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Одночасно задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Представник відповідача адвокат Яресько Т.В. 15.07.2026 подав відзив на позовну заяву.

Представник позивача Козачок М.О. 15.07.2026 подала відповідь на відзив.

Представник відповідача адвокат Яресько Т.В. 21.07.2026 подав відзив на позовну заяву.

Представник позивача Козачок М.О. 22.07.2026 надала додаткові пояснення у справі.

Представник відповідача Яресько Т.В. 22.07.2026 подав заперечення на додаткові пояснення.

1.3. Позиція сторін у судовому засіданні

Представник позивача в судове засідання не з`явився, зазначивши у позовній заяві про те, що просить проводити судові засідання без участі представника позивача.

Відповідачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою, в судове засідання не з`явилася. Представник відповідачки – адвокат Яресько Т.В. 14.09.2026 подав заяву про розгляд справи за відсутності відповідачки та її представника.

ІІ. Мотивувальна частина рішення

2.1. Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 22.08.2025 укладено договір про надання кредиту № 541576-КС-003 у формі електронного документа шляхом обміну офертою та акцептом. Відповідачка підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-0526, що відображено у договорі, акцепті та наданій позивачем візуальній формі послідовності дій клієнта в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства.

Відповідно до п. 2.1-2.5 договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачці кредит у розмірі 75 000,00 грн строком на 24 тижні, а позичальниця – повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та комісію на умовах договору. Стандартну процентну ставку встановлено в розмірі 0,7 % на день, фіксовану, комісію за видачу кредиту - 15 000,00 грн із нарахуванням одноразово в день його видачі. Передбачена п. 10.2 договору знижена процентна ставка також становила 0,7 % на день.

Пунктом 4.2.2 договору погоджено графік із дванадцяти платежів з періодичністю один раз на два тижні: одинадцять платежів по 12 790,00 грн та останній платіж у розмірі 12 692,34 грн. Графік передбачав сплату 75 000,00 грн основної суми кредиту, 63 382,34 грн процентів та 15 000,00 грн комісії.

У паспорті споживчого кредиту зазначено, що кредит надається для задоволення потреб, не пов`язаних із підприємницькою чи незалежною професійною діяльністю. За пунктами 2.9-2.12 договору орієнтовна загальна вартість кредиту становила 154 379,38 грн, загальні витрати за кредитом - 79 379,38 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка – 2 517,91 %, денна процентна ставка - 0,63 %.

Згідно з п. 4.1 договору надання кредиту здійснюється шляхом безготівкового переказу коштів на реквізити електронного платіжного засобу позичальниці. В анкеті клієнта, сформованій з інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, зазначено банківську картку відповідачки № НОМЕР_1 .

Відповідно до підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів 22.08.2025 о 08:23 год за платіжною інструкцією ТОВ «Бізнес Позика» на картку № НОМЕР_2 , емітовану АТ «Сенс Банк», перераховано 75 000,00 грн. Зазначене також підтверджується випискою з рахунку, наданою АТ «Сенс Банк».

Згодом 04.11.2025 сторони уклали додаткову угоду № 1 до зазначеного договору, також в електронній формі шляхом обміну офертою та акцептом. Додаткову угоду відповідачка підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-2808.

У п. 1, 2 додаткової угоди сторони зазначили, що станом на дату її укладення неповернута сума кредиту становила 59 269,35 грн, а зобов`язання зі сплати нарахованих на цю дату процентів і комісії виконані повністю. За пунктами 3.1, 3.2 угоди передбачено надання додаткових кредитних коштів у розмірі 15 000,00 грн, після чого розмір неповернутого кредиту визначено в сумі 74 269,35 грн. Комісію за надання додаткової суми кредиту встановлено в розмірі 3 000,00 грн.

Додатковою угодою загальний строк кредитування визначено тривалістю 243 дні, а пункт 2.8 договору викладено в новій редакції, за якою строк його дії встановлено до 21.04.2026. Погоджено новий графік із дванадцяти платежів у період із 18.11.2025 до 21.04.2026: одинадцять платежів по 11 210,00 грн та останній платіж у розмірі 11 092,37 грн. За цим графіком передбачено сплату 74 269,35 грн основної суми кредиту, 57 133,02 грн процентів та 3 000,00 грн комісії.

Згідно з підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» 04.11.2025 о 19:36 год за платіжною інструкцією ТОВ «Бізнес Позика» на ту саму банківську картку перераховано додатково 15 000,00 грн. У призначенні переказу зазначено додаткову угоду від 04.11.2025 до кредитного договору № 541576-КС-003.

Отже, загальна сума наданих відповідачці кредитних коштів становила 90 000,00 грн. Факти укладення кредитного договору, додаткової угоди та отримання зазначених коштів відповідачка у відзиві не заперечувала.

За пунктом 5.1 Правил надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», затверджених наказом директора від 18.02.2025 № 2-ОД, проценти нараховуються щоденно на неповернуту суму кредиту з першого дня перерахування коштів до дня закінчення строку кредитування включно. Пунктом 5.5 Правил комісію визначено як іншу складову плати за користування наданими позичальнику коштами. Водночас пунктом 5.6 Правил передбачено, що комісія не є платою за додаткові послуги кредитодавця або окремою платою за переказ коштів позичальнику.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що в разі недостатності здійсненого платежу для виконання зобов`язання в повному обсязі кошти зараховуються в порядку черговості, визначеному ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування».

За п. 7.5 договору в разі прострочення виконання грошових зобов`язань передбачено нарахування процентів відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 700 000 % річних від суми заборгованості. При цьому денну суму таких нарахувань обмежено двома відсотками неповернутої суми кредиту, а сукупну суму цих процентів та інших платежів за порушення зобов`язань - половиною отриманої позичальницею суми кредиту з урахуванням додатково наданих коштів.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку відповідачка сплатила за договором загалом 125 633,79 грн. Із цієї суми кредитодавець зарахував 35 124,93 грн у погашення основної суми кредиту, 71 008,86 грн - процентів за користування кредитом, 18 000,00 грн - комісій, 1 500,00 грн - процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.

За цим розрахунком позивач загалом нарахував 108 653,60 грн процентів за користування кредитом, 18 000,00 грн комісій та 45 000,00 грн процентів відповідно до статті 625 ЦК України.

З урахуванням здійсненого ним розподілу платежів позивач визначив залишок заборгованості станом на 10.06.2026 в розмірі 136 019,81 грн, із яких 54 875,07 грн – за основною сумою кредиту, 37 644,74 грн – за процентами за користування кредитом, 43 500,00 грн – за процентами відповідно до ст. 625 ЦК України. Такі самі суми відображені в довідці ТОВ «Бізнес Позика» про стан заборгованості від 10.06.2026. Залишок заборгованості за комісіями та штрафами в довідці дорівнює нулю.

Окрім цього, встановлено, що 07.09.2013 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис № 1262. Після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини залишено « ОСОБА_4 ». Зазначені обставини підтверджуються свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції.

Відповідно до запису в розділі «Проходження військової служби» військового квитка серії НОМЕР_4 , виданого на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 його зараховано до списків військової частини НОМЕР_5 на посаду техніка. Відомості про прізвище, ім`я, по батькові та дату народження власника військового квитка відповідають відомостям про чоловіка відповідачки, зазначеним у свідоцтві про шлюб.

Згідно з довідкою за формою 5 від 29.04.2026 № 3708, виданою ІНФОРМАЦІЯ_4 , сержант ОСОБА_2 на дату видачі довідки перебував на військовій службі у зазначеному центрі - військовій частині НОМЕР_5 .

Отже, укладення кредитного договору від 22.08.2025 та додаткової угоди від 04.11.2025 відбулося після зарахування чоловіка відповідачки до списків військової частини. Довідка про проходження ним військової служби видана після визначеної додатковою угодою кінцевої дати кредитування – 21.04.2026.

2.2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, із договорів та інших правочинів.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини за договором споживчого кредиту. Факт укладення кредитного договору та додаткової угоди, отримання відповідачкою кредитних коштів у загальному розмірі 90 000,00 грн, а також здійснення нею платежів за договором на загальну суму 125 633,79 грн сторонами не оспорюється.

Спір між сторонами стосується правомірності нарахування процентів за користування кредитом, процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України, комісій за надання кредиту, а також правильності розподілу здійснених відповідачкою платежів між складовими заборгованості.

Щодо доводів відповідачки про звільнення від сплати процентів як дружини військовослужбовця

Відповідачка заперечує проти стягнення з неї процентів за користування кредитом, посилаючись на те, що вона є дружиною військовослужбовця, який проходить військову службу під час особливого періоду, а тому на неї поширюється пільга, передбачена п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Пунктом 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що відповідним військовослужбовцям, а також їх дружинам (чоловікам), штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім визначених законом винятків.

Указана норма є імперативною та спрямована на встановлення спеціальної соціальної гарантії для військовослужбовців та членів їхніх сімей. Вона не передбачає, що право на таку пільгу виникає лише з моменту повідомлення кредитора про відповідний статус. Неповідомлення кредитодавця під час укладення договору саме по собі не змінює правового статусу відповідачки та не надає кредитору права вимагати стягнення процентів, які відповідно до прямої норми закону не підлягають нарахуванню.

Попереднє звернення до кредитодавця із документами про підтвердження відповідного статусу може мати значення для позасудового врегулювання питання щодо коригування заборгованості, однак не позбавляє суд обов`язку застосувати імперативну норму закону під час вирішення спору.

У постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 642/548/21 зазначено, що у разі поширення на позичальника пільг, передбачених п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», проценти за користування кредитом, пеня та штрафні санкції не повинні нараховуватися. Верховний Суд також звернув увагу, що за наявності позову кредитора про стягнення боргу за кредитним договором суд має самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості з урахуванням такої пільги, зокрема зменшити визначений кредитором обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми платежів, які були зараховані кредитором на погашення процентів, пені чи штрафних санкцій.

У цій справі відповідачкою надано свідоцтво про шлюб, з якого вбачається, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Також надано копію військового квитка та довідку форми 5, із яких вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_5 .

Кредитний договір укладено 22.08.2025, тобто під час проходження чоловіком відповідачки військової служби. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що він належить до кредитів, на які передбачені законом винятки щодо незастосування пільги.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що зазначені документи не дають можливості ідентифікувати чоловіка відповідачки.

Прізвище, ім`я та по батькові ОСОБА_2 , зазначені у військовому квитку та довідці військової частини, відповідають відомостям про чоловіка ОСОБА_1 , зазначеним у свідоцтві про шлюб. Військовий квиток також містить дату народження його власника - ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка збігається з датою народження чоловіка відповідачки, зазначеною у свідоцтві про шлюб.

Отже, сукупність указаних доказів дає можливість однозначно встановити, що особа, проходження військової служби якої підтверджується військовим квитком та довідкою військової частини, є чоловіком відповідачки.

Оскільки ОСОБА_2 проходив військову службу ще до укладення кредитного договору від 22.08.2025 та продовжував її проходити після закінчення погодженого сторонами строку кредитування, передбачені договором проценти не підлягали нарахуванню відповідачці від початку кредитних правовідносин.

Тому нараховані позивачем 108 653,60 грн процентів за користування кредитом не можуть бути включені до складу кредитної заборгованості, а вимога про стягнення їх непогашеного залишку в розмірі 37 644,74 грн задоволенню не підлягає.

Водночас сплачені відповідачкою кошти, які позивач зарахував у сумі 71 008,86 грн на погашення процентів за користування кредитом, мають бути враховані при визначенні належного розміру інших дійсних грошових зобов`язань відповідачки за кредитним договором.

Щодо вимоги про стягнення процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України

Позивач також просить стягнути з відповідачки 43 500,00 грн процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.

Із матеріалів справи вбачається, що п. 7.5 кредитного договору сторони передбачили, що у разі прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниця зобов`язана сплачувати проценти відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 700 000 % річних від суми простроченої заборгованості. При цьому договором установлено обмеження розміру таких нарахувань двома відсотками неповернутої суми кредиту за кожний день та половиною отриманої суми кредиту у сукупності.

На підставі цієї умови позивач загалом нарахував відповідачці 45 000,00 грн процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання, із яких 1 500,00 грн були погашені за рахунок здійснених відповідачкою платежів, а 43 500,00 грн заявлені до стягнення.

Разом із тим відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Наведена норма має імперативний характер та встановлює спеціальне законодавче обмеження цивільно-правової відповідальності позичальника на період дії воєнного стану.

У постанові Верховного Суду від 03.06.2026 у справі № 686/34448/24 зазначено, свобода договору, як одна із загальних засад цивільного законодавства (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України), є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Однак останні у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами.

Тому сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим ст. 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням (близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 (пункти 7.6-7.10).

Кредитний договір укладено 22.08.2025, а всі спірні нарахування за статтею 625 ЦК України здійснені позивачем у період дії в Україні воєнного стану.

Отже, відповідачка у силу прямої вказівки закону звільнена від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, незалежно від погодженого сторонами розміру такої відповідальності.

За таких обставин нарахування позивачем 45 000,00 грн процентів відповідно до ст. 625 ЦК України є безпідставним.

Відповідно, заявлена до стягнення їх непогашена частина у розмірі 43 500,00 грн стягненню не підлягає, а 1 500,00 грн, які позивач уже зарахував у рахунок погашення таких нарахувань, підлягають врахуванню при визначенні розміру дійсних грошових зобов`язань відповідачки.

Щодо доводів відповідачки про нікчемність умов договору про сплату комісії

Відповідачка також посилається на нікчемність умов кредитного договору та додаткової угоди щодо сплати комісій у розмірі відповідно 15 000,00 грн та 3 000,00 грн, мотивуючи це тим, що за такі платежі позивачем не передбачено надання їй будь-якої окремої додаткової чи супутньої послуги.

Оцінюючи зазначені доводи, суд зазначає таке.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Отже, саме по собі встановлення кредитодавцем комісії, пов`язаної з наданням кредиту, чинним законодавством не заборонено.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2024 у справі № 331/2974/23 предметом оцінки була умова кредитного договору про сплату одноразової комісії у розмірі 2,5 % від суми кредиту саме «за здійснення операції по видачі кредиту позичальнику».

Верховний Суд зазначив, що Закон України «Про споживче кредитування» передбачає можливість установлення комісій, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, та дійшов висновку про помилковість визнання нікчемною умови щодо одноразової комісії за здійснення операції з видачі кредиту.

Водночас правовідносини у справах № 496/3134/19 та № 204/224/21, на які посилається сторона відповідача, не є тотожними спірним правовідносинам.

У зазначених справах Верховний Суд оцінював, зокрема, правомірність періодичних комісій за обслуговування кредитної заборгованості, складовою яких була плата за надання інформації про стан кредиту, яку відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право отримувати безоплатно. Саме встановлення плати за дію, яку кредитодавець зобов`язаний вчиняти безоплатно, зумовлювало висновки про нікчемність відповідних умов договору.

Натомість у цій справі договором передбачено одноразову комісію саме за надання кредиту.

Пунктами 2.1-2.5 договору від 22.08.2025 її розмір установлено в сумі 15 000,00 грн, комісія нараховувалася одноразово у день видачі кредиту та була включена до графіка платежів і загальних витрат за кредитом.

Додатковою угодою від 04.11.2025 сторони аналогічним чином погодили одноразову комісію за надання додаткової суми кредиту у розмірі 3 000,00 грн.

Відомості про зазначені платежі були визначені у договорах у конкретному грошовому розмірі та враховані при визначенні загальної вартості кредиту.

Та обставина, що пунктом 5.5 Правил комісію визначено як іншу складову плати за користування наданими коштами, а пунктом 5.6 передбачено, що вона не є платою за додаткові послуги кредитодавця, сама по собі не свідчить про нікчемність відповідної умови.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує проценти за користування кредитом та комісії як самостійні складові загальних витрат за кредитом і прямо допускає комісії, пов`язані з його наданням.

Тому така комісія не набуває правової природи процентів за користування кредитом лише з огляду на те, що є складовою загальної плати споживача за кредитним продуктом.

Суд також враховує, що у цій справі позивач не заявляє до стягнення будь-якого залишку заборгованості за комісією: згідно з його розрахунком комісії у загальному розмірі 18 000,00 грн відповідачкою сплачені повністю.

За таких обставин підстав уважати умови договору від 22.08.2025 та додаткової угоди від 04.11.2025 щодо сплати одноразових комісій нікчемними суд не встановив.

Отже, зарахування позивачем 18 000,00 грн із внесених відповідачкою платежів у рахунок погашення комісій суд вважає правомірним.

Щодо значення умов додаткової угоди від 04.11.2025

Судом також враховано, що у пунктах 1, 2 додаткової угоди від 04.11.2025 сторони зазначили, що неповернута сума кредиту на дату її укладення становить 59 269,35 грн, а зобов`язання зі сплати нарахованих процентів і комісії виконані позичальницею повністю.

Проте зазначена умова додаткової угоди не є підставою для висновку про виникнення у відповідачки обов`язку сплатити проценти, нарахування яких прямо заборонено законом.

Згідно зі ст. 6, 627 ЦК України свобода договору реалізується з урахуванням вимог актів цивільного законодавства та не дозволяє сторонам відступати від імперативних норм.

Пільга, встановлена п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не залежить від волевиявлення кредитора чи позичальника та не може бути скасована або обмежена їх договором.

Тому зазначення в додатковій угоді про виконання відповідачкою зобов`язань зі сплати процентів лише фіксує здійснений кредитодавцем на той момент розподіл внесених платежів, але не легалізує нарахування процентів, які в силу закону не підлягали нарахуванню.

Відповідно сплачені відповідачкою суми, які кредитодавець помилково зарахував на погашення таких процентів, повинні бути враховані при визначенні розміру її дійсних грошових зобов`язань.

Щодо визначення належного розміру заборгованості

Згідно з розрахунком самого позивача загальна сума кредитних коштів, фактично отриманих відповідачкою, становила 90 000,00 грн, із яких 75 000,00 грн надано 22.08.2025 та 15 000,00 грн - 04.11.2025.

Відповідачка сплатила позивачу за договором загалом 125 633,79 грн.

Позивач розподілив зазначену суму таким чином:

35 124,93 грн - у погашення основної суми кредиту;

71 008,86 грн - у погашення процентів за користування кредитом;

18 000,00 грн - у погашення комісій;

1 500,00 грн - у погашення процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Суд дійшов висновку, що комісії у загальному розмірі 18 000,00 грн були передбачені умовами договору та додаткової угоди правомірно і фактично сплачені відповідачкою.

Водночас проценти за користування кредитом відповідачці як дружині військовослужбовця не підлягали нарахуванню від початку кредитних правовідносин.

Так само позивач не мав правових підстав для нарахування відповідачці процентів відповідно до статті 625 ЦК України у період дії воєнного стану.

Отже, 71 008,86 грн, які позивач зарахував на погашення процентів за користування кредитом, та 1 500,00 грн, зараховані на погашення нарахувань відповідно до ст. 625 ЦК України, не можуть вважатися платежами на виконання відповідних зобов`язань, оскільки таких грошових зобов`язань у відповідачки не існувало.

Зазначені кошти у загальному розмірі 72 508,86 грн необхідно врахувати під час визначення виконання відповідачкою основного зобов`язання щодо повернення отриманих кредитних коштів.

Таким чином, у погашення основної суми кредиту належить врахувати: 35 124,93 грн, які сам позивач зарахував у погашення тіла кредиту, та 72 508,86 грн, безпідставно зараховані ним у погашення процентів за користування кредитом та нарахувань відповідно до ст. 625 ЦК України.

Загалом на виконання зобов`язання з повернення кредитних коштів підлягає врахуванню 107 633,79 грн.

При цьому загальна сума фактично отриманих відповідачкою кредитних коштів становить 90 000,00 грн.

Отже, здійснених відповідачкою платежів достатньо для повного погашення основної суми кредиту.

До аналогічного за своєю суттю підходу Верховний Суд дійшов у постанові від 18.01.2023 у справі № 642/548/21, в якій за встановлення факту поширення на позичальника пільги, передбаченої п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суди виходили з необхідності врахування раніше сплачених та зарахованих кредитором у рахунок процентів коштів при визначенні заборгованості за тілом кредиту.

У цьому випадку загальний розмір дійсних грошових зобов`язань відповідачки складався із 90 000,00 грн отриманих кредитних коштів та 18 000,00 грн передбачених договором комісій, тобто 108 000,00 грн.

Фактично відповідачкою сплачено 125 633,79 грн, тобто на 17 633,79 грн більше, ніж сукупний розмір зазначених зобов`язань.

При цьому питання про повернення відповідачці надмірно сплачених коштів не є предметом цього спору, оскільки відповідної зустрічної позовної вимоги не заявлено, а тому суд не вирішує питання про їх стягнення з позивача.

Встановлена переплата має значення у цій справі виключно для перевірки доводів позивача про існування непогашеної кредитної заборгованості.

За таких обставин визначений ТОВ «Бізнес Позика» залишок основної заборгованості у розмірі 54 875,07 грн утворився виключно внаслідок зарахування значної частини внесених відповідачкою коштів на погашення процентів, які відповідно до закону не підлягали нарахуванню.

Після належного перерахунку здійснених відповідачкою платежів непогашена заборгованість за основною сумою кредиту відсутня.

Заборгованість за комісіями згідно з розрахунком самого позивача також відсутня.

Вимога про стягнення 37 644,74 грн процентів за користування кредитом задоволенню не підлягає у зв`язку із застосуванням до відповідачки пільги, передбаченої п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Вимога про стягнення 43 500,00 грн процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, задоволенню не підлягає з огляду на п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Таким чином, станом на визначену позивачем дату розрахунку непогашене грошове зобов`язання ОСОБА_1 перед ТОВ «Бізнес Позика» за договором про надання кредиту № 541576-КС-003 від 22.08.2025 та додатковою угодою № 1 від 04.11.2025 відсутнє.

З огляду на наведене позов ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення з ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

2.3. Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відшкодуванню за рахунок відповідачки не підлягають.

Щодо витрат сторін на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Розмір таких витрат має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

При визначенні розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить із критеріїв реальності, необхідності та розумності таких витрат, а також враховує конкретні обставини справи, її складність, обсяг виконаної адвокатом роботи та результат розгляду справи.

Як установлено судом 09.07.2026 між ОСОБА_1 та адвокатом Яреськом Т.В. укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 25158. Додатком № 1 від тієї самої дати сторони погодили надання правничої допомоги щодо супроводження справи № 712/9310/26 у суді першої інстанції та встановили фіксований гонорар у розмірі 10 000,00 грн. Участь адвоката в судових засіданнях до цього гонорару не включена та передбачає окрему оплату в розмірі 1 000,00 грн за кожне засідання.

Сплата відповідачкою гонорару в розмірі 10 000,00 грн підтверджується розрахунковою квитанцією № 09/07/26 від 09 липня 2026 року, яка містить підписи ОСОБА_1 про здійснення розрахунку та адвоката Яреська Т.В. про отримання коштів.

Також 10.07.2026 сторони підписали акт приймання-передачі послуг № 1 на суму 10 000,00 грн та детальний опис виконаних робіт. Відповідно до цього опису вартість аналізу справи й дослідження практики Верховного Суду становила 2 000,00 грн, консультації клієнтки щодо стратегії захисту та узгодження правової позиції - 1 000,00 грн, підготовки відзиву на позовну заяву - 7 000,00 грн. Документами також передбачено можливість підготовки інших заяв по суті справи, заяв і клопотань у межах погодженого гонорару. ОСОБА_1 підтвердила прийняття послуг та відсутність зауважень щодо їх якості й обсягу.

Суд враховує, що представником відповідачки було підготовлено процесуальні документи по суті справи, зокрема відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив, наведено правову позицію щодо застосування пільг для членів сім`ї військовослужбовця, неможливості стягнення штрафних санкцій у період дії воєнного стану та нікчемності умови договору про комісію.

Водночас суд бере до уваги, що справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, не була значною за обсягом доказів, не потребувала проведення експертиз, допиту свідків чи дослідження великого масиву документів. З урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаної представником відповідачки роботи, критерію розумності суд вважає заявлену суму 10 000 грн завищеною і визначає розумний та співмірний розмір витрат відповідачки на професійну правничу допомогу у сумі 6 000 грн.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю з позивача на користь відповідачки підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст. 7, 9, 11-13, 81-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити повністю.

Судовий збір, сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» при зверненні до суду, покласти на позивача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 (шість тисяч) грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 18.09.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя В.О. Пономар