Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №695/4297/25 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18 вересня 2026 рокуСправа №: 695/4297/25

Номер провадження 3/695/51/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі: головуючого судді Бойко Н.В., за участю секретарів судового засідання Курченко В.М., Біліченко С.В.. за участю прокурорів Грози Ю.В., Циганника А.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – захисника Брус С.М.,

розглянувши матеріали, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Черкаській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Вознесенське, Золотоніського району, Черкаської області, громадянки України, сектетаря Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, зареєстрованої та фактично мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу №464/2025 про адміністративне правопорушення, пов"язане з корупцією від 11.09.2025 року, ОСОБА_1 , будучи секретарем Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області та відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією в порушення вимог пункту 2 частини першої статті 28 Закону діючи у власних інтересах, не повідомила належним чином про наявність у неї реального конфлікту інтересів зумовленого голосуванням «за» рішення № 48-16/VIII «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови» на 48 сесії Вознесенської сільської ради від 21.12.2023, враховуючи, що є працівником цієї ж сільської ради та перебуває у підпорядкуванні сільського голови, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене частиною першою статті 1727 КУпАП.

Юридичними наслідками у даному випадку є прийняття рішення Вознесенською сільською радою Золотоніського району Черкаської області

№ 48-16/VIIІ від 21.12.2023 «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови».

Крім того, згідно протоколу №465/2025 про адміністративне правопорушення, пов"язане з корупцією від 11.09.2025 року, ОСОБА_1 , будучи секретарем Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області та відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією в порушення вимог пункту 3 частини першої статті 28 Закону діючи у власних інтересах, вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів при прийнятті рішення щодо голосування «за» рішення № 48-16/VIII «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови» на 48 сесії Вознесенської сільської ради від 21.12.2023, враховуючи, що є працівником цієї ж сільської ради та перебуває у підпорядкуванні сільського голови, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене частиною другою статті 1727 КУпАП.

Юридичними наслідками у даному випадку є прийняття рішення Вознесенською сільською радою Золотоніського району Черкаської області

№ 48-16/VIIІ від 21.12.2023 «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови».

Крім того, згідно протоколу №466/2025 про адміністративне правопорушення, пов"язане з корупцією від 11.09.2025 року,ОСОБА_1 , будучи секретарем Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області та відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією в порушення вимог пункту 2 частини першої статті 28 Закону діючи у власних інтересах, не повідомила належним чином про наявність у неї реального конфлікту інтересів зумовленого голосуванням «за» рішення № 61-18/VIII «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови у 2025 році» на 61 сесії Вознесенської сільської ради від 19.12.2024, враховуючи, що є працівником цієї ж сільської ради та перебуває у підпорядкуванні сільського голови, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене частиною першою статті 1727 КУпАП.

Юридичними наслідками у даному випадку є прийняття рішення Вознесенською сільською радою Золотоніського району Черкаської області

№ 61-18/VIIІ від 19.12.2024 «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови у 2025 році».

Крім того, згідно протоколу №467/2025 про адміністративне правопорушення, пов"язане з корупцією від 11.09.2025 року, ОСОБА_1 , будучи секретарем Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області та відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України Про запобігання корупції» (далі- Закону) суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією в порушення вимог пункту 3 частини першої статті 28 Закону діючи у власних інтересах, вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів при прийнятті рішення щодо голосування «за» рішення № 61-18/VIII «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови у 2025 році» на 61 сесії Вознесенської сільської ради від 19.12.2024, враховуючи, що є працівником цієї ж сільської ради та перебуває у підпорядкуванні сільського голови, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене частиною другою статті 1727 КУпАП.

Юридичними наслідками у даному випадку є прийняття рішення Вознесенською сільською радою Золотоніського району Черкаської області

№ 61-18/VIIІ від 19.12.2024 «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови у 2025 році».

Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 листопада 2025 року справи про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а саме: № 695/4297/25 провадження № 3/695/2157/25 за ч.1 ст. 172-7 КУпАП, № 695/4298/25 провадження № 3/695/2158/25 за ч.1 ст. 172-7 КУпАП, №695/4299/25 провадження 3/695/2159/25 за ч.2 ст.172-7 КУпАП, №695/4300/25 провадження 3/695/2160/25 за ч.2 ст.172-7 КУпАП об`єднано в одне провадження, присвоєно об`єднаній праві № 695/4297/25 провадження № 3/695/2157/25.

У судовому засіданні прокурор Циганник А.В. пояснив, що 11.09.2025 року начальником 1-го сектору (протидії корупції) Управління стратегічних розслідувань в Черкаській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Блізніковим В.С. складено протоколи про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією відносно ОСОБА_1 , яка, будучи секретарем Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області та відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією в порушення вимог пункту 2 частини першої статті 28 Закону діючи у власних інтересах, не повідомила належним чином про наявність у неї реального конфлікту інтересів зумовленого голосуванням «за» рішення № 48-16/VIII «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови» на 48 сесії Вознесенської сільської ради від 21.12.2023 та вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів при прийнятті рішення щодо голосування «за» рішення № 48-16/VIII «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови» на 48 сесії Вознесенської сільської ради від 21.12.2023, враховуючи, що є працівником цієї ж сільської ради та перебуває у підпорядкуванні сільського голови. Крім того, ОСОБА_1 , будучи секретарем Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області та відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією в порушення вимог пункту 2 частини першої статті 28 Закону діючи у власних інтересах, не повідомила належним чином про наявність у неї реального конфлікту інтересів зумовленого голосуванням «за» рішення № 61-18/VIII «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови у 2025 році» на 61 сесії Вознесенської сільської ради від 19.12.2024, тавчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів при прийнятті рішення щодо голосування «за» рішення № 61-18/VIII «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови у 2025 році» на 61 сесії Вознесенської сільської ради від 19.12.2024, враховуючи, що є працівником цієї ж сільської ради та перебуває у підпорядкуванні сільського голови. Поважних причин щодо неповідомлення у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів та щодо вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів ОСОБА_1 не мала. Таким чином, секретар Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області ОСОБА_1 вчинила адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, передбачені ч.ч. 1, 2 статті 172-7 КУпАП. За таких обставин, вважає за необхідне визнати ОСОБА_1 винною у скоєнні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією за ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення в частині правопорушень, викладених у протоколах №467/2025 від 11.09.2025 за ч.2 ст.172-7 КУпАП та №466/2025 від 11.09.2025 за ч.1 ст.172-7 КУпАП у виді штрафу в дохід держави у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 (три тисячі чотириста) гривень. На підставі ч.4 ст.38 КУпАП закрити провадження стосовно ОСОБА_1 , в частині протоколів №465/2025 від 11.09.2025, №464/2025 від 11.09.2025, оскільки з моменту вчинення вказаних правопорушень минуло більше двох років.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП не визнала та пояснила, що адміністративна відповідальність за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів відповідно до ст.172-7 КУпАП настає лише у випадку реального конфлікту інтересів. Проте, матеріали справи не містять доказів того, що її голос чи участь у прийнятті рішення певним чином вплинули на її особисті інтереси чи зміну її майнового стану. Її голос не був вирішальним під час голосування серед інших депутатів. Жодних змін майнового чи іншого характеру у неї після голосування не відбулося. Крім того, відсутні належні докази наявності у неї приватного інтересу, що впливає на об"єктивність прийняття рішень. Преміювання та виплата заробітної плати регулюються трудовим законодавством і не можуть розглядатися як конфлікт інтересів чи корупційне діяння.ОСОБА_2 не ставився до неї поблажливо, не віддячував за голосування будь-яким способом, вона не отримувала додаткове матеріальне заохочення. Просила закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення стосовно неї за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні захисник Брус С.М. надав заперечення на протокол про адміністративні правопорушення, які були приєднані до справи та зазначив, що суб`єктивна сторона корупційного діяння характеризується тим, що воно вчинюється лише з корисливих спонукань. Особа, яка вчинила таке корупційне діяння, усвідомлює, що вона незаконно використовує свої службові повноваження та незаконно одержує у зв`язку з цим певні матеріальні блага. Тобто, для встановлення факту реального конфлікту інтересів не достатньо констатувати існування тільки приватного інтересу, а слід безпосередньо встановити, що такий інтерес наявний та він суперечить представницьким повноваженням особи і така суперечність реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій. Разом із тим із зібраних у даній справі доказів не вбачається, який вид позаслужбових стосунків мали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , чи був саме реальний конфлікт інтересів, про який ОСОБА_1 не повідомила та саме свідомо розраховувала на додаткове матеріальне заохочення з боку сільського голови в питанні визначення їй розміру премії, чи будь-якого іншого поблажливого до неї ставлення. Таким чином у цій справі відсутні дані, на підставі яких можливо прийти до висновку, що дії ОСОБА_1 призвели до поблажливого відношення до неї з боку сільського голови ОСОБА_2 , що той їй віддячив майновим чи немайновим способом, що вказує на відсутність в її діях складу правопорушення, пов`язаного з корупцією. Адміністративна відповідальність за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, відповідно до ст. 172-7 КУпАПможе настати лише в разі наявності реального конфлікту інтересів. Відповідно до ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», реальний конфлікт інтересів наявний тоді, коли особа, використовуючи свої службові повноваження, має можливість прийняти рішення, яке відповідає її особистим інтересам або інтересам близьких осіб, і це рішення може мати вплив на результати її діяльності. Відповідно до Закону України «Про запобігання корупції»реальним конфліктом інтересів є суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Адміністративна відповідальність в частині порушення вимог про запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, настає лише за неповідомлення особою про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Таким чином, хоча ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»і передбачено обов`язок особи повідомляти про наявність у неї потенційного чи реального конфлікту інтересів, проте адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 172-7 КУпАПнастає лише за неповідомлення особою у встановлених законом випадках про наявність у неї реального конфлікту інтересів. Чинним законодавством не передбачено адміністративної відповідальності за неповідомлення особою у встановлених законом випадках про наявність у неї потенційного конфлікту інтересів.

У даному випадку матеріали справи не містять доказів, що підтверджують наявність реального конфлікту інтересів у ОСОБА_1 . Зокрема, не зафіксовано, що її голосування чи участь у рішенні в певний спосіб призвели до того, що результати голосування могли бути змінені на її користь або на користь осіб, з якими вона перебуває у близьких відносинах. При цьому, матеріали справи не містять жодного доказу, що саме голос ОСОБА_1 став вирішальним під час прийняття рішення, а не голос будь- якої іншої особи із числа депутатів, оскільки підрахунок голосів здійснюється за допомогою лічильної системи, в той час як матеріали справи не містять даних щодо послідовності голосування депутатів. Таким чином, немає жодних підстав вважати, що дії ОСОБА_1 в даній ситуації стали наслідком реального конфлікту інтересів. УСР в Черкаській області не доведено існування реального та потенційного конфлікту інтересів, оскільки у ОСОБА_1 не було приватного інтересу та суперечності між приватним інтересом та службовими/представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Уповноваженою особою, яка склала відповідні протоколи, не надано доказів, що ймовірний приватний інтерес суперечить службовим/предетавницьким повноваженням, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень. Оскільки реального конфлікту інтересів не було, відтак у ОСОБА_1 не виникав обов`язок повідомляти про наявність у неї реального конфлікту інтересів. Матеріали справи не містять конкретних і достовірних доказів, що могли б підтвердити, що ОСОБА_1 порушила вимоги щодо запобігання конфлікту інтересів. Усі події, які могли б бути зафіксовані і перевірені, залишаються лише предметом припущень, і це не є достатньою підставою для визнання особи винною. У даній справі не було доведено, що участь ОСОБА_1 у голосуванні могла бути пов`язана із порушенням вимог законодавства. Також важливо зазначити, що стосовно відсутності доказів реального конфлікту інтересів. ОСОБА_1 діяла відповідно до своїх службових обов`язків і не порушувала законодавчі вимоги, що встановлюють відповідні обмеження для запобігання конфлікту інтересів. Крім того, одним важливим аспектом є те, що питання щодо премій та надбавок, які отримує депутат, не є підставою для звинувачення в порушенні антикорупційного законодавства, оскільки такі питання регулюються трудовими відносинами та не можуть вважатися джерелом корупційного правопорушення. Питання оплати праці належить до трудових правовідносин, а отже не відноситься до сфери приватного інтересу працівника в розумінні ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції». Право ж на достойну заробітну плату, за успішно та якісно виконані посадові обов`язки є не приватним інтересом, а базовими конституційними гарантіями на достойне життя та соціальні гарантії. Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про котрий наголошує Свропейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» («Ireland v. The United Kingdom», заява № 5310/71), та котрий застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», на чому, власне, наголошується Свропейським Судом з прав людини у його рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» («Korobov v.Ukraine», заява № 39598/03). Поза розумними сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як таких що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих. що визначають його суб`єктивну сторону. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин (справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. У даній справі, зібрані особою, уповноваженою відповідно до ст. 255 КУпАП на складання протоколів про адміністративні правопорушення, докази за своєю суттю не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», з огляду на наведене вище. Таким чином, враховуючи викладене, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАПне доведена належними і допустимими доказами поза розумним сумнівом. Просив провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.172-7 ч.1, ст.172-7 ч.2 КУпАП закрити у зв"язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративних правопорушень.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що обіймає посаду Вознесенського сільського голови з 2020 року. З ОСОБА_1 перебуває у робочих відносинах, вона обіймає посаду секретаря Вознесенської сільської ради, вони не є родичами, між ними немає конфліктів та неприязних відносин. До початку бюджетного року на сесії ради затверджується бюджет за всіма статтями та штатний розпис на рік. Виплатами зарплат та інших виплат згідно Положення займається головний спеціаліст Скорик. Вона нараховує заробітну плату всім однаково, якщо бюджет змінюється, то бухгалтерія вносе зміни. Згідно Положення про нарахування зарплат він особисто впливу на нарахування будь-яких виплат не має. Подання на преміювання, зокрема ОСОБА_1 , падає головний бухгалтер, готується відповідне розпорядження. Головний бухгалтер перед поданням такого розпорядження попередньо перевіряє наявність відповідних коштів для такого преміювання, а також враховує показники роботи своїх підлеглих. Усі подання від начальників відділів зводяться в одне розпорядження, яке підписує сільській голова. Випадків, коли б він не погоджувався з проектом такого розпорядження не було. ОСОБА_1 приймала участь у голосуванні за рішення № 48-16/VIII «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови» на 48 сесії Вознесенської сільської ради від 21.12.2023, та за рішення № 61-18/VIII «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови у 2025 році» на 61 сесії Вознесенської сільської ради від 19.12.2024, але її заробітна плата від цього не змінилась, будь-які переваги не надавались. Він не надавав будь-яких вказівок бухгалтерії щодо зменшення чи збільшення премій чи нарахувань ОСОБА_1 чи іншим співробітникам.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона працює на посаді начальника відділу загальної організаційної, реєстраційної та кадрової роботи Вознесенської сільської ради. Згідно своїх посадових обов"язків вона готує проект розпорядження про преміювання працівників, виходячи із розміру фонду преміювання, який обраховує бухгалтерія. Проект розпорядження вона надає голові Вознесенської сільської ради на підпис. Голова сільської ради ніколи не змінював розмір премій та ніяким чином не надавав будь-яких переваг ані ОСОБА_1 , ані іншим працівникам, ні до її голосування, ні після.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила що вона працює заступником Вознесенського сільського голови. У сільській раді нарахуванням заробітної плати займається ОСОБА_6 . Голова сільської ради ніколи не змінював розмір премій та ніяким чином не надавав будь-яких переваг ані ОСОБА_1 , ані іншим працівникам, ні до її голосування, ні після.

Суд, заслухавши прокурора, захисника, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , свідків, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали провадження, відповідно до вимог ст.280 КУпАП, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

У відповідності до положення ст. 9 КУпАП — адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 280 КУпАП, передбачено що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції»: правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Згідно з п.п. «в» п.1 ч.1 ст.3 Закону суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону є державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, тобто особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

До посадових осіб органу місцевого самоврядування відносять серед інших виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування» секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.

Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Судом встановлено, що відповідно до рішенняВознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області № 1-1/VIІI від 12.11.2020 «Про підсумки виборів депутатів Вознесенської сільської ради та визнання їх повноважень» визнано повноваження депутатів сільської ради, зокрема, ОСОБА_1 .

Відповідно до підпункту «в» п.1 ч.1 ст.3 Закону, суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є посадові особи місцевого самоврядування.

Таким чином, ОСОБА_1 , як секретар Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, є суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону.

Судом встановлено, що відповідно до списку працівників виконавчого комітету Вознесенської сільської ради станом на 25.07.2025 ОСОБА_1 з 12.11.2020 перебуває на посаді секретаря Вознесенської сільської ради.

Відповідно до статті 50 ЗУ «Про місцеве самоврядування» секретар сільської, селищної, міської ради:

1)у випадку, передбаченому частиною першою статті 42 цього Закону, здійснює повноваження сільського, селищного, міського голови;

2)скликає сесії ради у випадках, передбачених частиною шостою статті 46 цього Закону; повідомляє депутатам і доводить до відома населення інформацію про час і місце проведення сесії ради, питання, які передбачається внести на розгляд ради;

3)веде засідання ради та підписує її рішення у випадках, передбачених частиною шостою статті 46 цього Закону;

4)організує підготовку сесій ради, питань, що вносяться на розгляд ради, забезпечує оприлюднення проектів рішень ради відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" та інших законів;

5)забезпечує своєчасне доведення рішень ради до виконавців і населення, організує контроль за їх виконанням, забезпечує оприлюднення рішень ради відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", забезпечує офіційне оприлюднення рішень ради, які відповідно до закону є регуляторними актами, а також документів, підготовлених у процесі здійснення радою регуляторної діяльності, та інформації про здійснення радою регуляторної діяльності;

6)за дорученням сільського, селищного, міського голови координує діяльність постійних та інших комісій ради, дає їм доручення, сприяє організації виконання їх рекомендацій;

7)сприяє депутатам ради у здійсненні їх повноважень;

8)організує за дорученням ради відповідно до законодавства здійснення заходів, пов`язаних з підготовкою і проведенням референдумів та виборів до органів державної влади і місцевого самоврядування;

9)забезпечує зберігання у відповідних органах місцевого самоврядування офіційних документів, пов`язаних з місцевим самоврядуванням відповідної територіальної громади, забезпечує доступ до них осіб, яким це право надано у встановленому порядку;

10)вирішує за дорученням сільського, селищного, міського голови або відповідної ради інші питання, пов`язані з діяльністю ради та її органів.

Секретар сільської ради може за рішенням ради одночасно здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету відповідної ради.

Повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради.

21.12.2023 на 48 сесії Вознесенської сільської ради VIIІ скликання прийнято рішення № 48-16/VIIІ «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови», яким затверджено умови та складові оплати праці голови Вознесенської сільської ради ОСОБА_2 на 2024 рік.

Відповідно до виписки з Протоколу засідання чергової 48-ї сесії Вознесенської сільської ради VIIІ скликання від 21.12.2023 по питанню № 16 «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови» депутати прийняли рішення № 48-16/VIIІ від 21.12.2023 «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови», яким встановили сільському голові умови та складові оплати праці на 2024 рік.

Крім того відповідно до вищевказаної виписки з протоколу ОСОБА_1 не повідомляла про наявність у неї реального та/або потенційного конфлікту інтересів при голосуванні з даного питання.

Згідно з результатами поіменного голосування від 21.12.2023 48-ї сесії Вознесенської сільської ради VIIІ скликання секретар ОСОБА_1 схвально голосувала за питання № 16 «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови».

Крім того, 19.12.2024 на 61 сесії Вознесенської сільської ради VIIІ скликання прийнято рішення № 61-18/VIIІ «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови у 2025 році», яким затверджено умови та складові оплати праці голови Вознесенської сільської ради ОСОБА_2 .

Відповідно до виписки з Протоколу засідання чергової 61-ї сесії Вознесенської сільської ради VIIІ скликання від 19.12.2024 по питанню № 18 «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови у 2025 році» депутати прийняли рішення № 61-18/VIIІ від 19.12.2024 «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови у 2025 році», яким встановили сільському голові умови та складові оплати праці.

Крім того відповідно до вищевказаної виписки з протоколу ОСОБА_1 не повідомляла про наявність у неї реального та/або потенційного конфлікту інтересів при голосуванні з даного питання.

Згідно з результатами поіменного голосування від 19.12.2024 61-ї сесії Вознесенської сільської ради VIIІ скликання секретар ОСОБА_1 схвально голосувала за питання № 18 «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови у 2025 році».

Згідно п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи зобов`язані не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів, а також повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» реальний конфлікт інтересів – це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Приватним інтересом є будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Реальному конфлікту інтересів характерна наявність трьох об`єктивних компонентів: приватний інтерес; службове повноваження, представницьке повноваження; протиріччя між ними, що впливає на об`єктивність або неупередженість рішення, діяння службової особи.

Частина 1 ст.172-7 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів. Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає в бездіяльності особи, яка знала про наявність приватного інтересу, який впливав на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи не вчинення нею дій при здійсненні представницьких повноважень, тому зобов`язана була повідомити про це, однак не зробила цього.

Частина 2 ст.172-7 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів: вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Об`єктивна сторона даного правопорушення полягає в активних діях особи, яка знала про наявність приватного інтересу, який впливав на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення нею дій при здійсненні представницьких повноважень, тому зобов`язана була повідомити про це, однак не зробила цього.

При цьому, відповідно до примітки до статті 172-7 КУпАП суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції». У цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Для констатації наявності або відсутності у діях чи бездіяльності особи події та складу вищевказаного адміністративного правопорушення необхідно визначити, чи мав місце за даних обставин по справі реальний конфлікт інтересів.

Виходячи з аналізу загальних положень Закону України "Про запобігання корупції" суб`єктивна сторона як корупційного правопорушення, так і правопорушення, пов`язаного з корупцією, характеризується тим, що воно вчиняється лише з корисливих спонукань, і особа, яка вчинила таке корупційне діяння, усвідомлює, що вона незаконно використовує свої службові повноваження та незаконно одержує у зв`язку з цим певні матеріальні блага. Тобто, навіть при наявності суперечності між особистими інтересами та службовими повноваженнями, обов`язковим є встановлення можливості впливу такої суперечності на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих службових повноважень.

При цьому, якщо мова йде про конфлікт інтересів, то він повинен бути реальним (очевидним) і передбачуваним. Тобто, конфлікт інтересів має місце тоді, коли вказана суперечність фактично вплинула чи могла вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих особі службових повноважень.

Діюче антикорупційне законодавство України розділяє два види конфлікту інтересів: потенційний та реальний.

Як вбачається з роз`яснень, наданих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі № 223-943/0/4-17 від 22 травня 2017 року «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією», аналіз термінів «потенційний інтерес» та «реальний інтерес», які містяться у ч.1 ст.1 Закону, з урахуванням висновку науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім.В.М. Корецького НАН України від 29 квітня 2016 року № 126/50-е, щодо законодавства про боротьбу з корупцією, дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об`єктивний вираз, а також часовий взаємозв`язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому.

Тобто для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що приватний інтерес наявний, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

Таким чином, для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи не вчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, необхідно встановити наявність обов`язкової сукупності таких юридичних фактів, як: наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований та визначений; наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; наявність повноважень на прийняття рішення, наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення. Без наявності хоча б одного із зазначених фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає, а тому встановлення таких обставин в обов`язковому порядку має бути відображено у протоколі про правопорушення, пов`язане з корупцією.

Таким чином відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що, по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

Зазначене узгоджується й з приписами п.1.1.1. розділу І «Методичних рекомендацій щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів», затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 29 вересня 2017 року №839, відповідно до якого тільки такий приватний інтерес у сфері службових/представницьких повноважень, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень, спричиняє виникнення реального або потенційного конфлікту інтересів.

Відповідно до Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 квітня 2017 року №1395/5 «Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи», дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

Предметом доказування у справі про притягнення особи до відповідальності за ст.172-7 КУпАП є доведеність наявності ситуації, за якої приватна заінтересованість особи впливає на об`єктивність виконання ним службових чи представницьких повноважень, за якої існує можливість виникнення протиріччя між приватним інтересом особи і публічним, що може поставити під сумнів справедливість прийнятого рішення чи вчинення публічним діячем інших дій.

Доведення достатніми доказами обставин чітко визначеної суперечності є обов`язковим для уповноваженої на складання протоколу про адміністративне корупційне правопорушення особи, оскільки відсутність доказів таких обставин свідчитиме й про відсутність складу адміністративного правопорушення.

У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду у якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «карелін протии російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.

Проте, зазначені в протоколах про адміністративні правопорушення обставини не підтверджуються дослідженими у судовому засіданні іншими доказами.

Оцінюючи доводи протоколів в даній справі щодо наявності вказаних складових реального конфлікту інтересів, в розрізі досліджених в судовому засіданні доказів та нормативно-правових актів, які регламентують питання преміювання в органах місцевого самоврядування, суд приходить до таких висновків.

ОСОБА_1 інкримінується, що вона будучи секретарем Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області та відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, у власних інтересах, не повідомила належним чином про наявність у неї реального конфлікту інтересів зумовленого голосуванням «за» рішення № 48-16/VIII «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови» на 48 сесії Вознесенської сільської ради від 21.12.2023 та вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів при прийнятті рішення щодо голосування «за» рішення № 48-16/VIII «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови» на 48 сесії Вознесенської сільської ради від 21.12.2023. Крім того, ОСОБА_1 будучи секретарем Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області та відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, діючи у власних інтересах, не повідомила належним чином про наявність у неї реального конфлікту інтересів зумовленого голосуванням «за» рішення № 61-18/VIII «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови у 2025 році» на 61 сесії Вознесенської сільської ради від 19.12.2024 та вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів при прийнятті рішення щодо голосування «за» рішення № 61-18/VIII «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови у 2025 році» на 61 сесії Вознесенської сільської ради від 19.12.2024.

На підставі аналізу протоколів сесій Вознесенської сільської ради встановлено, що голос ОСОБА_1 під час голосування за зазначені рішення не був вирішальним. ОСОБА_1 голосувала за рішення, які були попередньо погоджені депутатською комісією з питань фінансів, бюджету, планування соціально-економічного розвитку, інвестицій та міжнародного співробітництва.

Отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не була ініціатором вказаних рішень, не розробляла одноособово їх проект та не вносила їх для прийняття на сесію сільської ради, що також було підтверджено у судовому засідання поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Особа, уповноважена на складання протоколів про адміністративні правопорушення, встановила, що ОСОБА_1 при прийнятті вказаних рішень, діяла в інтересах безпосереднього свого керівника ОСОБА_3 - голови Вознесенської сільської ради суб`єктивно та упереджено, оскільки ОСОБА_1 як посадова особа органу місцевого самоврядування – секретар Вознесенської сільської ради знаходиться у підпорядкуванні сільського голови, і саме від сільського голови залежить розмір її премії та матеріального благополуччя, а відтак остання зацікавлена у голосуванні на користь ОСОБА_2 , що впливає на об`єктивність та неупередженість прийняття нею рішень під час голосування за умови оплати праці сільського голови.

Посадова особа, яка склала протоколи про адміністративні правопорушення зазначила, що приватний інтерес ОСОБА_1 при прийнятті зазначених рішень має майновий характер та полягає у тому, що остання будучи секретарем цієї ж сільської ради схвально проголосувала за рішення № 61-18/VIII «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови у 2025 році» та № 48-16/VIII «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови» на 48 сесії Вознесенської сільської ради від 21.12.2023, діючи у власних інтересах, тому що розмір її премії залежить від ОСОБА_2 . Не менш важливим є і відношення ОСОБА_2 до своєї підлеглої, яке може виражатись у поблажливому відношенні, ймовірної можливості віддячити як майновим так і не майновим способом. Враховуючи те, що ОСОБА_2 , як сільський голова Вознесенської сільської ради Черкаської області, видає розпорядження про преміювання, в тому числі і ОСОБА_1 у неї наявний приватний інтерес діяти на користь свого керівника, у тому числі при прийнятті рішення щодо умов оплати праці. Такими діями ОСОБА_1 може розраховувати на підвищенні премії, додаткове матеріальне заохочення, на лояльне ставлення керівника, тощо.

Разом з тим, посадова особа, яка склала протоколи про адміністративні правопорушення послалася на розділ 2.2. Методичних рекомендацій щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції: «Приватний інтерес може виникати через конфлікт керівника з підлеглою особою або негативне сприйняття дій підлеглої особи керівником. Часто такого роду приватний інтерес зумовлюють дії викривачів корупції. Приватний інтерес буде наявний у особи діяльність якої будуть оцінювати в рамках службового розслідування, що координується та контролюється такою особою. Як правило, підпорядковані працівники схильні діяти в інтересах керівника. Це зумовлено тим, що у разі прийняття рішення на користь керівника, підпорядкована особа може розраховувати або на його лояльне ставлення, додаткове матеріальне заохочення, або уникнення негативної реакції керівника, застосування дисциплінарного стягнення/ініціювання дисциплінарного стягнення щодо підпорядкованого працівника тощо. Своєю чергою, керівник прагнутиме віддячити підлеглому працівнику, який задовольнив приватний інтерес керівника».

Суд зауважує, що методичні рекомендації будь-якого державного органу, це тільки роз`яснення з певної теми або питання, роду практичної діяльності, з методикою виконання окремих заходів. Мета цих Методичних рекомендацій, як зазначено в самому наказу НАЗК від 02.04.2021 року №5 – це формування єдиного підходу до дотримання правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, обмежень щодо запобігання корупції як невід`ємної складової запобігання вчиненню корупційних і пов`язаних з корупцією правопорушень, а тому за своєю правовою природою не є обов`язковими до повного виконання судами при розгляді справ. Тобто, суд при розгляді протоколів про адміністративні правопорушення в першу чергу повинен керуватися вимогами Конституції України та нормами КУпАП, якими визначено порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальною, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Лучанінова проти України»)

Відміною потенційного від реального конфлікту, як вже зазначалось, є не лише наявності суперечності між приватним інтересом та службовим повноваженням, а насамперед, що така суперечність реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

Однак, у цій справі відсутні фактичні дані, на підставі яких можливо прийти до висновку, що дії ОСОБА_1 призвели до поблажливого відношення до неї з боку її безпосереднього керівника ОСОБА_3 , що той їй віддячив майновим чи немайновим способом, про що йде мова у протоколах про адміністративне правопорушення. Навпаки, з документів, які долучені з боку сторони захисту встановлено, що за останні роки розмір премій та інших виплат ОСОБА_1 жодним чином не змінився, в надто - після відповідного голосування.

Судом встановлено, що преміювання працівників виконавчого комітету Вознесенської сільської ради, встановлення їм надбавок здійснюється ... за поданням начальників відділів, керуючого справами ради, та голови профспілки в межах коштів передбачених на преміювання, визначення конкретного розміру премії працівників відділів, а саме: збільшення, зменшення розміру преміювання здійснюється за поданням начальників відділів виконавчого комітету Вознесенської сільської ради. Розмір премії... начальникам відділів виконавчого комітету Вознесенської сільської ради, старостам здійснюється за поданням керуючого справами виконавчого комітету, а за її відсутності начальником відділу організаційно - кадрової роботи. У поданні визначається перелік працівників для преміювання із зазначенням розміру преміювання та працівників, яких потрібно позбавити премії із відповідним обґрунтуванням, перелік працівників для встановлення надбавки за високі досягнення у праці, надбавки за виконання особливо важливої роботи, та працівників яких потрібно позбавити надбавок у поточному місяці із відповідним обґрунтуванням.

Таким чином процедура преміювання працівників не передбачає можливості сільському голові самостійно визначати розмір премії, яка буде виплачуватись ОСОБА_1 .

Статтею 28 ЗУ «Про корупцію» передбачено обов`язок особи повідомляти про наявність у неї потенційного чи реального конфлікту інтересів, проте адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП настає лише за неповідомлення особою у встановлених законом випадках про наявність у неї реального конфлікту інтересів та за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Як вже зазначалося вище, для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що приватний інтерес наявний, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

Тобто, для констатації наявності або відсутності у діях чи бездіяльності особи події та складу вищевказаного адміністративного правопорушення необхідно визначити, чи мав місце за даних обставин по справі, власне, реальний конфлікт інтересів.

Предметом доказування у справі про притягнення особи до відповідальності за ст. 172-7 КУпАП є доведеність наявності ситуації, за якої приватна заінтересованість особи впливає на об`єктивність виконання ним службових чи представницьких повноважень, за якої існує можливість виникнення протиріччя між приватним інтересом особи і публічним, що може поставити під сумнів справедливість прийнятого рішення чи вчинення публічним діячем інших дій.

Доведення достатніми доказами обставин чітко визначеної суперечності є обов`язковим для уповноваженої на складання протоколу про адміністративне корупційне правопорушення особи, оскільки відсутність доказів таких обставин свідчитиме й про відсутність складу адміністративного правопорушення.

Отже, для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи не вчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів, особа, яка здійснює правозастосовну діяльність, для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, має встановити наявність обов`язкової сукупності таких юридичних фактів, як:

1)наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений;

2)наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення;

3) наявність повноважень на прийняття рішення;

4)наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення.

Без наявності хоча б одного із зазначених фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає, а тому встановлення таких обставин в обов`язковому порядку має бути відображено у протоколі про правопорушення, пов`язане з корупцією.

За змістом протоколів про вчинення адміністративних правопорушень такий приватний інтерес полягав в тому, що голосуючи за вказані рішення ОСОБА_1 діяла у власних інтересах, тому що розмір її премії залежить від ОСОБА_3 .. Не менш важливим є і відношення ОСОБА_7 до своєї підлеглої, яке може виражатись у поблажливому відношенні.

При цьому суд зауважує, що у протоколі застосовуються такі обґрунтування як «ймовірна можливість віддячити» чи «може розраховувати на підвищення премії, додаткове матеріальне заохочення, лояльне ставлення керівника, тощо», що не відповідає вказаному вище критерію реального конфлікту інтересів, тобто не такого, що може виплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій. Формулювання суті адміністративного правопорушення, викладене у протоколах про адміністративні правопорушення, передбачає певні припущення: «як правило», «може виражатись», «ймовірна можливість», що свідчить про невиконання особою, уповноваженою на складання протоколів про адміністративні правопорушення положень ст.251 ч.2 КУпАП щодо обов`язку збирання доказів з метою встановлення наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні.

Конституцією України визначено, що кожен має право на заробітну плату не нижчу від визначену законом. Право на своєчасне отримання винагороди охороняється законом.

Питання оплати праці належить до трудових правовідносин, а отже не відноситься до сфери приватного інтересу працівника в розумінні ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції».

Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР визначає структуру заробітної плати, а саме:

-основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

-додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Питання виплати заробітної плати, премій та надбавок працівникам органів місцевого самоврядування регулюється постановами КМУ №1295 від 24.10.1996 та №268 від 09.03.2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів, та інших органів», згідно з абз.2 п.6 останньої, преміювання голів районних і районних у містах рад, їх заступників, встановлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірі, установлених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про зазначені виплати приймається відповідною радою».

Отже, отримання особою грошової винагороди у формі заробітної плати, а також її складових: премії, надбавки за своєю суттю належать до трудових відносин, а право на заробітну плату закріплене у Конституції України, відповідно до вимог якої кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату.

Отже премія, пов`язана з виконанням виробничих завдань і функцій за приписами статті 2 Закону України «Про заробітну плату», в силу її регулярності, відноситься саме до додаткової заробітної плати, а не до заохочувальних та компенсаційних виплат.

Частиною 2 статті 97 Кодексу законів про працю передбачено, зокрема, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Конституційне право на заробітну плату (стаття 43 Конституції України) є мінімальною (базовою) конституційною гарантією, та не може бути приводом виникнення реального конфлікту інтересів (суперечності) між службовими повноваженнями та приватним інтересом.

Право ж на достойну заробітну плату, за успішно та якісно виконані посадові обов`язки є не приватним інтересом, а базовими конституційними гарантіями на достойне життя та соціальні гарантії.

Матеріали справи про вказані корупційні правопорушення не містять жодних доказів, які б свідчили про факт зміни розміру премії для ОСОБА_1 порівняно із попередніми періодами, чи надання їй будь-яких інших пільг, доплат, тощо.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 при прийнятті рішення № 48-16/VIII «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови» на 48 сесії Вознесенської сільської ради від 21.12.2023, та рішення № 61-18/VIII «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови у 2025 році» на 61 сесії Вознесенської сільської ради від 19.12.2024 стосовно ОСОБА_3 , який не є її близькою особою, не мала приватного інтересу. Сам факт, що ОСОБА_1 прийняла зазначені рішення не свідчить про наявність у неї такого інтересу.

Отже в ході судового розгляду, на підставі досліджених судом доказів, не встановлено, що ОСОБА_1 діяла та приймала рішення в умовах реального конфлікту інтересів, тобто її приватна заінтересованість впливала на об`єктивність виконання нею службових повноважень, за якої існує можливість виникнення протиріччя між приватним інтересом особи і публічним, що може поставити під сумнів справедливість прийнятих рішень.

Зі змісту протоколів та із зібраних у даній справі доказів не вбачається: який саме вид позаслужбових стосунків мали ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що є необхідною складовою для встановлення наявності або відсутності таких позаслужбових стосунків та відповідно встановлення факту наявності або відсутності дій ОСОБА_1 в умовах реального конфлікту інтересів; що у ОСОБА_1 був наявний реальний конфлікт інтересів, що вона не повідомила про його наявність, а потім ще й в умовах існування реального конфлікту інтересів приймала участь в обговоренні та прийнятті рішення на сесії; що ОСОБА_1 свідомо розраховувала (а не «ймовірно», «як правило», «начебто») на додаткове матеріальне заохочення з боку сільського голови в питанні визначення їй розміру премій, якогось іншого заохочення чи поблажливого ставлення.

Частиною 3 статті 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 №5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Окрім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 лютого 2019 року в справі №1-р/2019 вказав, при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

У свою чергу, наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про котрий наголошує Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» («Ireland v. The United Kingdom», заява № 5310/71), та котрий застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», на чому, власне, наголошується Європейським Судом з прав людини у його рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» («Korobov v.Ukraine», заява № 39598/03).

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Суд вважає, що поза розумними сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як таких що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Таку ж позицію висловив Верховний суд в постанові Касаційного кримінального суду від 09 квітня 2020 року у справі № 761/43930/17.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

У даній справі, зібрані особою, уповноваженою відповідно до ст. 255 КУпАП на складання протоколів про адміністративні правопорушення, докази за своєю суттю не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», з огляду на наведене вище.

Враховуючи викладене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи про адміністративне правопорушення, комплексно проаналізувавши сукупність усіх обставин встановлених в ході судового розгляду, необхідно констатувати, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП не доведена належними і допустимими доказами поза розумним сумнівом.

Враховуючи те, що судом не встановлено в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, провадження у справі щодо неї необхідно закрити на підставі ст.247 ч.1 п.1КУпАП у зв`язку із відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 172-7, 247, 251, 252 ,276, 280, 283, 285, 287, 289, 290 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.172-7 ч.1, ст.172-7 ч.2 КУпАП закрити у зв"язку з відсутністю в її діях складу адміністративних правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області.

Суддя Бойко Н.В.