Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №570/3160/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

Суд: Рівненський районний суд Рівненської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей

Дата: 16 вересня 2026 р.

Справа: №570/3160/26

Суддя: Красовський О.О.

Справа № 570/3160/26

Номер провадження 3/570/1126/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м.Рівне

Cуддя Рівненського районного суду Рівненської області Красовський О.О., розглянувши матеріали, що надійшли з відділення поліції №1 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу, 17 червня 2026 року близько 14 год. 24 хв. в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 неналежно виконував свої батьківські обов`язки щодо виховання неповнолітнього сина ОСОБА_2 2010 року народження, через зловживання спиртними напоями, чим ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 15 Сімейного кодексу України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що приділяє увагу вихованню дитини, надає йому матеріальну допомогу. Був випадок, що він з товаришем вживав алкогольні напої, але це не впливає на його поведінку по відношенню до дитини.

Дослідивши матеріали справи вважаю, що вина ОСОБА_1 не підтверджена наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні порушення є, зокрема своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин справи. Згідно ст. 253 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Об`єктивна сторона правопорушення передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП полягає в ухиленні батьків, або осіб, які їх заміняють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Однак, у протоколі про адміністративні правопорушення серії ВАД №751248 від 17.06.2026 не було зазначено, у який спосіб ОСОБА_1 ухилився від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своєї неповнолітньої дитини та яких саме обов`язків така особа не виконала, що прямо суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у рішеннях ЄСПЛ (п.109 по справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови»), згідно якого «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».

Згідно акту обстеження умов проживання від 17.06.2026 року, встановлено, що умови проживання задовільні, в будинку чисто, наявні необхідні меблі та побутова техніка, продуктів харчування достатньо. У неповнолітнього сина ОСОБА_2 наявне окреме спальне місце, меблі та одяг відповідно до сезону.

Вказані обставини, в своїх сукупності, свідчать про те, що ОСОБА_1 не ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітнього сина.

Суду не надано будь-яких доказів, які б поза розумним сумнівом вказували про те, що ОСОБА_1 не виконав обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання по відношенню до сина.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, серед іншого, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо.

При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Беручи до уваги, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи слід тлумачити на її користь, у протоколі про адміністративне правопорушення фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу адміністративного правопорушення, відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про винуватість особи поза розумним сумнівом, тобто не доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 184 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, наявні підстави для закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Справу стосовно ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП - закрити за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Красовський О.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua