Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №569/11006/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/11006/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Кучиної Н.Г.

секретар судового засідання Корпесьо В.Р.

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року представник позивача ОСОБА_2 адвокат Павлюк І.А. звернулася з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить звільнити ОСОБА_2 від сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та заборгованості зі сплати аліментів на її утримання.

Позовна заява обгрунтована тим, що рішенням Рівнеського міського суду Рівненської області від 29 червня 2023 року у справі № 569/196/23 стягнуто з ОСОБА_2 на користь опікуна - ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 25% всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 січня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 листопада 2021 року у справі № 569/17730/21 ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав стосовно доньки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2026 року у справі № 569/17819/25 виключено відомості про батька ОСОБА_2 з актового запису № 960 від 14.04.2012 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, просить припинити стягнення з ОСОБА_2 зазначених аліментів та звільнити його від їх сплати, починаючи з 05 січня 2023 року.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 29 травня 2026 року прийнято до розгляду та відкрити загальне позовне провадження у цивільній справі.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 08 липня 2026 року призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Павлюк І.А. підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце проведення судового засідання.

Згідно відповіді з ВОМІРМП УДМС України в Рівненській області № 5688/6299 від 15.05.2026 відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 14.04.2010.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала суду про відкриття провадження у справі та судові повістки про виклик до суду на 08.07.2026, 04.08.2026, 16.09.2026 не були вручені відповідачу та повернулися до суду з відмітками адресат відсутній.

Відповідно до частин п`ятої, шостої, сьомої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення – завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У частині восьмій статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Відповідно до частини 1, 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Оскільки судові повістки, направлені судом відповідачу за адресою, за якою зареєстровано його місце проживання повернулися відправнику з причини адресат відсутній за вказаною адресою, тому суд вважає відповідача таким, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Враховуючи те, що про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзиву не подав і позивач не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, відтак суд проводить розгляд справи згідно зі ст. 280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів за згодою позивача.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 02.09.2020, виданого Рівненським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіоналного управління Міністерства юстиції (м. Львів) батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 листопада 2021 року у справі № 569/17730/21 позов Служби у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав - задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 та ОСОБА_5 батьківських прав стосовно доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Розпорядженням Рівненського міського голови від 02.03.2022 за № 223-р, призначено ОСОБА_3 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 опікуном малолітньої племінниці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

29 червня 2023 року у справі № 569/196/23 Рівненським міським судом Рівненської області було ухвалено рішення, згідно якого позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення аліментів задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь опікуна - ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 25% всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 січня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь опікуна - ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 25% всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 січня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

09.11.2023 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ониськевич Н.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 73271200 з метою примусового виконання виконавчого листа № 569/196/23, виданого 07 листопада 2023 року Рівненським міським судом Рівненської області щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь опікуна - ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 25% всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 січня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

З розрахунку заборгованості по аліментах по ВП № 73271200 від 28.04.2026 № 107836 Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України слідує, що станом на 31 березня 2026 року сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів становить 165 251 грн 84 коп.

Заперечуючи сам факт батьківства, ОСОБА_2 було подано до Рівненського міського суду Рівненської області позовну заяву про оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2026 року у справі № 569/17819/25 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , треті особи: Рівненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 , Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька задоволено. Виключено відомості про батька ОСОБА_2 з актового запису № 960 від 14 квітня 2012 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зробленим Рівненським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів). Дане рішення набрало законної сили 06.04.2026.

Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року як принципове положення визначено, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.18 Конвенції ООН про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами 2,3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до положень ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

В силу ч.2 ст.181 СК України за домовленістю між батьками дитини той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той з них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (ч.3 ст.181 СК України).

Правова природа аліментів у розумінні глави 15 СК України є такою, що, з одного боку, вони є правом, а з іншого обов`язком, і надаються тим із батьків, хто проживає окремо від дитини, на її утримання того з батьків, з ким проживає дитина.

Отже, з аналізу наведених норм закону вбачається, що необхідною передумовою виникнення права батьків на отримання аліментів на утримання дитини є її проживання з цим із батьків.

Згідно з ч.2 ст.188 СК України батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.

Згідно з частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Таким чином починаючи з 04 березня 2026 року обов`язок по утриманню дитини, а також аліментні обов`язки ОСОБА_2 припинились, оскільки відомості про нього як про батька дитини виключені з актового запису, відповідно до рішення суду.

Відповідно до вищевикладеного, суд вважає, що починаючи з 04 березня 2026 року відсутні підстави вважати позивача ОСОБА_2 батьком неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим відповідно до норм Сімейного кодексу України, відсутні підстави продовження стягнення аліментів за виконавчим листом №-569/196/23, виданим за рішенням суду від 29.06.2023 року, виданим Рівненським міським судом Рівненської області 07.11.2023 року, тобто виконання слід припинити, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується звільнення від сплати заборгованості за даним виконавчим листом, яка виникла, починаючи з дати постановлення судового рішення про стягнення аліментів, то посилання представника позивача адвоката Павлюк І.А. на підстави звільнення позивача ОСОБА_2 від заборгованості по сплаті аліментів передбачені ст.197 ч. 2 Сімейного Кодексу, а саме про можливість суду за позовом платника аліментів повного або часткового звільнення від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення, не підтверджене належними доказами існування таких обставин.

Відповідно до змісту рішення суду та фактичних обставин встановлених судами, запис про батьківство позивача було здійснено відповідно до вимог сімейного законодавства, а тому аліментні обов`язки на позивача були покладені судом відповідно до Закону.

Суд зазначає, що факт походження дитини від певної особи є підставою для виникнення у цієї особи обов`язків щодо дитини, визначених розділом ІІІ Сімейного кодексу України (далі - СК України), у тому числі обов`язків щодо утримання дитини.

За загальним змістом цих норм обов`язок утримання дитини батьком дитини виникає з підстав походження дитини саме від цього батька або на підставі акта про визнання особи батьком. Такого обов`язку в особи, яка не визнана батьком дитини, не виникає.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Згідно з частиною другою статті 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення (наприклад, у зв`язку із перебуванням платника аліментів у лавах Збройних Сил України, тяжким матеріальним становищем тощо).

Дана норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

Лише за наявності обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

У справі, яка розглядається, позивач посилався як на обставину, яка має істотне значення для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, на те, що судовим рішенням виключено з актового запису про народження дитини відомості про нього, як батька дитини - доньки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Аліментний обов`язок позивача був заснований на факті батьківства, а виключення відомостей про батька з актових записів про народження дітей у зв`язку з тим, що позивач не є біологічним батьком дитини, підтверджує, що позивач не є (і, відповідно, ніколи не був) батьком дитини.

Виключення запису про батьківство позивача є обставиною, що має істотне значення у розумінні частини другої статті 197 СК України, і відповідно, є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами.

Разом з тим, щодо дати звільнення його від заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини, суд зазначає наступне.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

За положеннями статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.

Згідно зі статтями 18, 27 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція), ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, виконують їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків («Хант проти України» (HUNT v. UKRAINE), № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року)).

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім прав батьків стосовно дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки стосовно батьків (стаття 142 СК України), у тому числі й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» ЄСПЛ зазначено, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

У справі «М. С. проти України» (рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року) визначено поняття «інтереси дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Отже, в даному випадку суд приділяє увагу в першу чергу забезпеченню прав та інтересів дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому вважає, що звільнення відповідача від плати заборгованості за аліментами з 05 січня 2023 року до моменту ухвалення рішення Рівненським міським судом Рівненської області від 04 березня 2026 року про виключено відомостей про його як батька є безпідставним.

Крім того, покликання представника позивача на постанову Верховного Суду від 21.07.2021 ( справа № 477/1165/20), де суд зазначив, що виключення запису про батьківство позивача є обставиною, що має істотне значення у розумінні частини 2 ст. 197 СК україни і відповідно, є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період, коли він був записаний батьком дітей є нерелевантним у вказаній справі, оскільки суд зазначив: "При цьому колегія суддів зазначає, що звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами не призведе до порушення якнайкращих інтересів дітей, оскільки рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2017 року у справі № 480/1131/17 встановлено біологічне батьківство ОСОБА_8 щодо дітей, який за положеннями статті 180 СК України зобов`язаний утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

При розгляді вказаної справи, судом встановлено, що малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 має статус дитини, позбавленої батьківського піклування і їй призначено опікуна ОСОБА_3 , а отже, в даному випадку звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами за період з 03 січня 2023 року по 04 березня 2026 року призведе до порушення якнайкращих інтересів дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, враховуючи те, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2026 року у справі № 569/17819/25 виключено відомості про батька ОСОБА_2 з актового запису №960 від 14.04.2012 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відтак відсутні підстави для стягнення з нього аліментів на утримання дитини, тому необхідно припинити стягнення з нього аліментів на утримання дитини та звільнити його від заборгованості за аліментами з 04 березня 2026 року, а позов задоволити частково.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 10 - 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 280 - 283, 289, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів задоволити частково.

Стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь опікуна - ОСОБА_3 на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 25% всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 січня 2023 року, які стягуються на підставі виконавчого листа № 569/196/23, виданого 07 листопада 2023 року, виданого Рівненським міським судом Рівненської області - припинити.

Звільнити ОСОБА_2 від сплати заборгованості за виконавчим листом № 569/196/23, виданим 07 листопада 2023 року Рівненським міськом судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь опікуна - ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 25% всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 березня 2026 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 21.09.2026.

Суддя Н. Г. Кучина