Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №569/12440/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12440/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючої судді - Панас О.В.

при секретарі судового засідання - Алексейчук Ю.М.

з участю:

позивачки - ОСОБА_1

представника позивачки адвоката - Метеллі Б.Б.

представника відповідача адвоката - Коханої О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

У провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів .

Просила стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 грн 00 коп., з подальшою індексацією, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подачі позову до суду і до повноліття дитини. Рішення суду про стягнення аліментів на дитину у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Свої вимоги обґрунтовує наступними доводами.

Зазначила, що вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 . Однак, 14 років тому шлюб між ними було розірвано. У шлюбі у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У свідоцтві батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 вказаний ОСОБА_2 .

При розлученні між позивачкою та відповідачем були узгоджені усні домовленості про сплату аліментів. Але відповідач не сплачував жодних коштів на утримання дитини до 2021 року. На даний момент він оплачує позивачці лише від 2000 до 3500 грн. щомісяця на утримання доньки. Відповідач не приймає участі у витратах на лікування, придбання потрібних речей, у витратах на додаткове навчання дитини. Усі ці рахунки позивачка вимушена оплачувати самостійно.

Також відповідач не приймає належної участі у вихованні їхньої дитини, не іцікавиться ані її потребами, ані станом здоров`я.

Також позивачка за власні кошти без допомоги відповідача оплачувала та купувала дитині такі коштовні речі, як ноутбук - 24 000 грн., лікування акне - 6 000 грн., лікування зубів - 20 000 грн., витрати на репетиторство - 40 000 грн. Копії квитанцій, які підтверджують оплату цих витрат, додано до матеріалів позовної заяви.

На сьогоднішній день боржник спроможний та зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання дочки. Дитина зростає та їй потрібні кошти для придбання одягу, взуття, додаткового навчання (репетиторів), ліків, продуктів харчування, належного відпочинку та оздоровлення для належного утримання, розвитку та підготовки до самостійного життя.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позов у межах його доводів та просила задовольнити повністю.

Вважає, що відповідач спроможний сплачувати аліменти у розмірі 10 000,00 грн. щомісяця, оскільки його родина має бізнес. Надати докази щодо доходів відповідача від зайняття підприємницькою діяльностю не може. Підтвердила, що станом на 01.09.2026 отримала від відповідача кошти на утримання дитини в сумі 3500 грн., які отримувала з часу пред`явлення позову до суду в такому ж розмірі. Також підтвердила, що відповідач сплатив кошти за навчання дитини. Представник позивача адвокат Метелля Б.Б. позов підтримала та просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача адвокат Кохана О.О. у судовому засіданні визнала позов частково. Не заперечила щодо стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 3500 грн, щомісяця, з подальшою індексацією відповідно до Закону і до повноліття, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до повноліття.

Підтримала правову позицію відповідача, викладену у відзиві. Відповідач ОСОБА_2 не визнає доводів позивачки, що він не виконував чи не виконує домовленості з колишньою дружиною щодо добровільної сплати аліментів на дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями платіжних інструкцій за період з 30.05.2025 року по 01.06.2026 року (хоча сплата відбувалася і в попередні періоди (роки), що не заперечується позивачкою. Відповідач добросовісно виконує свій батьківський обов`язок по відношенню до своєї дочки ОСОБА_5 , щомісячно, добровільно, сплачує аліменти та витрати пов`язані з навчанням дочки. По можливості самостійно сплачує більші суми, виходячи зі своїх доходів. 09.10.2013 року відповідач уклав шлюб з ОСОБА_6 . В даному шлюбі у подружжя народилася дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Не враховано матеріальне становище відповідача ОСОБА_2 . Відповідач офіційно працевлаштований та працює на посаді майстра в КНП «Центральна міська лікарня», отримує заробітну плату розмір якої в середньому становить 18 387 гривень на місяць (без відрахування податків та зборів), після відрахування яких відповідач отримує в середньому 14 158 гривень, що підтверджується довідкою від 23.06.2026 року №155, виданої КНП «ЦМЛ», інших доходів у відповідача немає. Отже, враховуючи вище викладене, відповідач не має фінансової можливості сплачувати аліменти у розмірі по 10 000 гривень на місяць як того бажає позивачка.

Ухвалою суду від 27.05.2026 відкрите спрощене позовне провадження за позовом ОСОБА_1 , призначений розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

23.07.2026 ОСОБА_1 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог (№52914/26-Вх від 23.07.2026) .

Згідно заяви просила відповідно до ст. 185 СК України постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 половину понесених додаткових витрат на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сумі 45 877 грн.

У судовому засіданні позивачка, представник позивачки підтримали заяву та просили прийняти її як заяву про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача просила відмовити у прийнятті до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, подану адвокатом Метелля Б.Б., яка містить додаткову вимогу про стягнення додаткових витрат на дитину та є такою, що не є збільшенням розміру вимог за первісним позовом про стягнення аліментів.

Ухвалою суду на місці було відмовленоу прийнятті заяви про збільшення позовних вимог з тих підстав, що викладена у прохальній частині заяви вимога є самостійною позовною вимогою, яка регулюється положенням ст. 185 СК України, як стягнення додаткових витрат на дитину, що викликані особливими обставинами. Роз`яснено позивачу право на звернення до суду з позовною заявою щодо стягнення додаткових витрат на дитину в загальному позовному порядку.

Заслухавши позивачку, представника позивачки, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення частково. Згідно статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до вимог частини першої статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, відповідно до частини другої статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Як визначено у статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум – це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з принципами Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року (Резолюція 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року) дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини. (Принцип 2).

Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування. (Принцип 4).

Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Він повинен, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. (Принцин 6).

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Згідно статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ЗУ «Про державний бюджет на 2026 рік» прожитковий мінімум на дитину у віці від 6 до 18 років становить 3512 грн.

Оцінюючи положення статті 180 СК України щодо обов`язку батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття в контексті згаданого законодавства, суд визнає, що забезпечення дитини на рівні встановленого прожиткового мінімуму є спільним обов`язком батьків, тобто матері та батька.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі від якого мають дочку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 279, зареєстрований 03.02.2009 відділом РАЦС Рівненського міського управління юстиції.

Шлюб між ними було розірвано, сторони проживають окремо, неповнолітня дочка проживає з матір`ю.

Надані позивачкою та оглянуті у судовому засіданні письмові докази , а саме квитанції про проведення грошових переказів ОСОБА_1 суд до уваги не приймає, оскільки вони за своїм змістом не ідентифікуються як оплата витрат на утримання дочки, а за призначенням платежу є переказом особистих коштів у тому числі і ОСОБА_8 , які для прикладу у березні 2026 були їй перераховані ОСОБА_1 на загальну суму – 4 рази по 600,00 грн. на загальну суму 2400,00грн.

Позивачкою не надано будь-яких доказів щодо особистого заробітку або щомісячного доходу, а судом таких доказів встановлено не було. Зі слів позивачки встановлено, що вона перебуває у другому шлюбі і останній місяць не працює, її утримує чоловік, а до цього вона отримувала 20, 30 тисяч гривень, які витрачала на дитину.

З досліджених судом письмових доказів наданих відповідачем встановлені такі факти щодо добровільного надання відповідачем коштів на утримання дитини.

З оглянутих судом квитанцій встановлено наступні факти:

30.05.2025, 30.06.2025,31.07.2025, платником ОСОБА_2 на рахунок отримувача ОСОБА_1 були здійснені платежу, а саме аліменти на утримання дитини; 21.08.2025 року платником ОСОБА_2 на рахунок отримувача ОСОБА_1 було здійснено платіж, за навчання дитини в коледжі 8500 грн.; 31.08.2025 року - 3500 грн аліменти, 02.10.2025 року - 2800 грн аліменти, 31.10.2025 року-4000 грн. аліменти, 30.11.2025 року -5200 грн. аліменти, 30.12.2025 року - 6000 грн. аліменти, 30.01.2026 року -3500 грн аліменти, 01.03.2026 року - 3500 грн аліменти, 31.03.2026 року - 3500 грн. аліменти, 30.04.2026 року - 3500 грн. аліменти, 01.06.2026 року - 3500 грн. аліменти.

З оглянутого судом свідоцтва про шлюб вбачається, що ОСОБА_2 09.03.2013 уклав шлюб з ОСОБА_9 , зареєстрований Відділом ДРАЦС РС Рівненського міського управління юстиції. Дружині після одруження присвоєно прізвище « ОСОБА_10 ».

В даному шлюбі у подружжя народилася дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно актового запису № 2548 від 14.10.2013, зареєстрованого Відділом ДРАЦС РС Рівненського міського управління юстиції.

Встановлено, що відповідач офіційно працевлаштований та працює на посаді майстра в КНП «Центральна міська лікарня», отримує дохід у виді заробітної плати розмір якої в середньому становить 18 387 гривень на місяць (без відрахування податків та зборів), після відрахування яких відповідач отримує в середньому 14 158 гривень, що підтверджується довідкою від 23.06.2026 року №155, виданою КНП «ЦМЛ». Судом не встановлено доказів щодо інших доходів відповідача.

Окрім того, судом оглянуті квитанції які, як стверджувала у судовому засіданні позивачка вона оплачувала та купувала дитині коштовні речі: ноутбук - 24 000 грн., лікування акне - 6 000 грн., лікування зубів - 20 000 грн., витрати на репетиторство - 40 000 грн. З наданих відповідачем доказів встановлено, що ним 20.01.2026 року проведено оплату за навчання дитини - 82000 грн.

Зазначені докази суд до уваги не приймає з тих підстав, що вони в силу ст..77 ЦПК України є неналежними доказами у даному спорі, оскільки містять інформацію щодо можливого предмету позову про стягнення додаткових витрат на дитину в порядку ст. 185 СК України.

При визначенні розміру аліментів які підлягають до стягнення з відповідача на утримання дитини суд враховує, що сторони як батьки несуть рівну відповідальність перед дитиною щодо її утримання. Разом з тим, сторони мають витрати які не пов`язані з матеріальним утриманням дитини, але спрямовані на створення умов для свого проживання, харчування, проведення дозвілля, а у випадку позивачки для її та дитини, яка проживає з нею.

Враховуючи встановлені по справі обставини, обов`язку батька щодо утримання дитини, та з метою забезпечення прав дитини на матеріальне утримання, з урахуванням достовірно встановлених доказів у справі, позиції відповідача, який позов визнав частково, суд прийшов до висновку що позовна заява підлягає до задоволення частково .

Відповідно до СК України розмір базових аліментів покриває лише повсякденні потреби (стандартне харчування, одяг). Однак витрати на дозвілля, додаткове навчання та розвиток здібностей можуть враховуватися окремо як додаткові витрати відповідно до положень ст.. 185 СК України.

Добровільна сплата аліментів не є підставою для відмови у задоволенні позову про їх стягнення в судовому порядку. Верховний Суд у своїх правових позиціях (наприклад, у постановах по справах № 209/3262/17 та № 760/13735/19) вказував, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів є безумовним і не залежить від того, чи надавав батько допомогу дитині добровільно до моменту звернення до суду.

Суд вважає, що згідно положень СК України, встановлених судом достовірних доказів слід стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дитини рішенням суду.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 4000 (чотири тисячі ) грн 00 коп., з подальшою індексацією, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25.05.2026 і до повноліття дитини.

Рішення суду про стягнення аліментів на дитину у межах суми платежу за один місяць з 25.05.2026 по 25.06.2026 допустити до негайного виконання.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України слід стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп. в прибуток державного бюджету від сплати якого позивачка була звільнена при пред`явленні позову до суду. На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273,354, 355 ЦПК України, суд, – в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 4000 (чотири тисячі ) грн 00 коп., з подальшою індексацією, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25.05.2026 і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп. в прибуток державного бюджету.

Рішення суду про стягнення аліментів на дитину у межах суми платежу за один місяць з 25.05.2026 по 25.06.2026 допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення виготовлене – 21.09.2026.

Суддя О.В.Панас