Вирок від 23 серпня 2026 р. у справі №569/18126/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/18126/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського міського суду Рівненської області кримінальне провадження №12026186010000673 від 15.07.2026 про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Скадовськ Скадовського району Херсонської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, із професійно-технічною освітою, одруженого, не працюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

розгляд кримінального провадження відбувся за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , 14 липня 2026 року, приблизно о 23 год. 30 хв., перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, вчиняючи дії, пов`язані з домашнім насильством щодо особи, з якою винний перебуває в сімейних відносинах, в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» вчинив фізичне насильство відносно своєї дружини – ОСОБА_5 , а саме: наніс один удар долонею правої руки в область носа потерпілої, внаслідок чого спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді забою перенісся, осаднення носа, які відповідно до висновку експерта, відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Своїми умисними діями, які виразилися в умисному легкому тілесному ушкодженні, ОСОБА_3 , вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, фактичні обставини справи, що викладені у обвинувальному акті, не оспорював, дав показання, що він 14 липня 2026 року, приблизно о 23 год. 30 хв., перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , наніс своїй дружині ОСОБА_5 тілесні ушкодження а саме: наніс один удар долонею правої руки в область носа потерпілої. Вказав, що шкодує про вчинене. Просив не призначати суворе покарання.

Потерпіла ОСОБА_3 для розгляду кримінального провадження не з`явилась, надіслала суду заяву, у якій просила провести судовий розгляд за її відсутності, через неможливість бути присутньою на судових засіданнях, у заяві просила призначити мінімальну міру покарання для обвинуваченого. Також у заяві зазначила, що не заперечує проти проведення судового розгляду за спрощеною процедурою, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, зміст цих обставин та їх наслідки їй зрозумілі.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового розгляду не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі.

Учасникам розгляду справи роз`яснено, що вони позбавлені права оспорювати обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Суд встановив, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження.

У рішенні «Ізмайлов проти Росії» ЄСПЛ вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

При призначенні покарання, суд враховує положення статті 65 КК України, зокрема ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, який відповідно до статті 12 КК України є кримінальним проступком; обставини його вчинення та наслідки, ставлення обвинуваченого до скоєного; обставини, які пом`якшують покарання, яким є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; обставину, яку обтяжує покарання вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою обвинувачений перебуває у сімейних відносинах ; особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікаря – психіатра та у лікаря – нарколога не перебуває, позитивну характеристику за місцем проживання, та приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання за вчинення кримінального проступку передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Згідно п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на подружжя.

Згідно ч.1 ст. 91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав передбачених цим Кодексом від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені відповідні обов`язки.

Оскільки ОСОБА_3 , вчинив домашнє, фізичне насильство відносно своєї дружини ОСОБА_5 , і за наслідками вчиненого ним кримінального проступку є кривдником, а потерпіла – постраждала особа, від домашнього насильства, і суд призначає йому покарання не пов`язане з позбавленням волі, слід застосувати щодо обвинуваченого обмежувальний захід згідно п.5 ч.1 ст. 91-1 КК України, направлення для проходження програми для кривдників.

Долю речових доказів, вирішити відповідно до ст. 100 КК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід не застосовувався, доцільності у його застосуванні немає.

Керуючись ст. ст. 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Застосовувати до ОСОБА_3 обмежувальний захід, згідно ст. 91-1 КК України, - направити для проходження програми для кривдників, на строк 2 (два) місяці, організацію виконання проходження програми для кривдників покласти на Департамент соціальної та ветеранської політики Рівненської міської ради – м. Рівне, вул. Соборна, 12.

Речові докази: ком пакт диск формату DVD +R «hp» якому міститься відеозапис щодо факту нанесення тілесних ушкоджень 14.07.2026 ОСОБА_5 її чоловіком ОСОБА_3 – зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1