Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №539/3689/25 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/3689/25

Провадження № 2/539/78/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Рудалєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Бас В.Г.,

сторони у судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

До Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі – суд) звернулося ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (адреса: 01133, місто Київ, вулиця Мєчнікова, будинок №3, офіс №306, ЄДРПОУ 44276926) (далі – позивач) із позовною заявою до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за договором, в якому просить суд:

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок №3, офіс №306) заборгованість за договорами № 2654260 від 02 липня 2021 року, №3237510176-112925 від 27 серпня 2021 рок та №5178247 від 08 червня 2021 року у сумі 23 495 (двадцять три тисячі чотириста дев`яносто п`ять) гривень 12 копійок.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІФОЮ» (далі – ТОВ «МАНІФОЮ») та відповідачем 02 липня 2021 року було укладено електронний кредитний договір №2654260, відповідно до умов якого відповідач отримав у борг кошти у сумі 1 300,00 грн строком на 30 днів та зобов`язувався повернути та сплатити відсотки за користування ними у строк, визначений у договорі.

29 грудня 2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (далі – ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ») укладено договір факторингу, відповідно до якого первісний кредитор відступив ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитним договором, серед іншого, до відповідача.

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та позивачем укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступив позивачу права вимоги за кредитними договорами, серед іншого, до відповідача.

27 серпня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» (далі – ТОВ «ІНКАСО ФІНАНС») укладено договір позики №3237510176, відповідно до якого відповідач отримала у ТОВ «ІНКАСО ФІНАНС» кошти у боргу у сумі 1 500,00 грн на 14 днів та зобов`язувався повернути та сплатити відсотки за користування ними у строк, визначений у договорі.

18 січня 2022 року між ТОВ «ІНКАСО ФІНАНС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (далі – ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ») укладено договір факторингу, відповідно до якого первісний кредитор відступив ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитним договором, серед іншого, до відповідача.

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та позивачем укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступив позивачу права вимоги за кредитними договорами, серед іншого, до відповідача.

Крім того, між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІОЛАН» (далі – ТОВ «МІОЛАН») та відповідачем 08 червня 2021 року було укладено електронний кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав у борг кошти у сумі 4 100,00 грн та зобов`язувався повернути та сплатити відсотки за користування ними у строк, визначений у договорі.

28 грудня 2021 року між ТОВ «МІОЛАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу, відповідно до якого первісний кредитор відступив ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитним договором, серед іншого, до відповідача.

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та позивачем укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступив позивачу права вимоги за кредитними договорами, серед іншого, до відповідача.

Унаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за указаними вище кредитними договорами у нього виникла заборгованість перед первісними кредиторами. За результатами укладення між первісними кредиторами та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а в подальшому - з позивачем договорів факторингу право вимоги за заборгованістю відповідача перед первісними кредиторами перейшло до позивача.

Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми статей 512, 514, 1082 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) щодо правових наслідків відступлення права вимоги; статей 626, 627, 628, 629 ЦК України щодо обов`язковості умов укладених договорів; статей 1049, 1050, 1054 ЦК України щодо особливостей укладення та виконання кредитних договорів; статей 526, 625 ЦК України щодо обов`язковості виконання боржником узятих на себе зобов`язань за договором, а також Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якого електронна форма кредитного договору прирівнюється до письмової форми договору.

29 вересня 2025 року відповідач до суду надіслав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначивши, що відповідач не підписував жодний кредитний договір. Позивачем пропущено строки позовної давності за усіма кредитними договорами. Крім того, відповідач має сумніви щодо укладення договорів факторингу.

06 жовтня 2025 року до суду від представника позивача надійшла заява з відповіддю на відзив, у якій він перечив проти позиції відповідача, зазначивши, що укладення договорів факторингу підтверджується відповідними копіями документів, які долучені позивачем до матеріалів справи. Кредитні договори підписані відповідачем з відповідними фінансовими установами (кредитодавцями) з дотриманням вимог, серед іншого, Закону України «Про електронну комерцію», а кредитні кошти перераховані відповідачу. Щодо строку позовної давності позивач зазначив, що з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 та пункту 19 Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України, строк позовної давності продовжувався (з 12 березня 2020 року до 01 липня 2023 року) та зупинявся (з 24 лютого 2022 року до 04 вересня 2025 року).

15 червня 2026 року до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, у яких представник повторно звернув увагу відсотки за кредитними договорами нараховувалися правомірно, їх розмір погоджено сторонами.

29 червня 2026 року до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, яких він звернув увагу, що кредитні договори мають різне правове регулювання, а документи, додані до матеріалів справи, не підтверджують укладення договорів факторингу.

13 липня 2026 року до суду від представника відповідача надійшли пояснення по справи, у яких він звернув увагу, що повідомлення про відступлення права вимоги має надсилати боржнику первісний кредитор, а не наступний.

Заяви, клопотання учасників справи

Разом із позовною заявою представник позивача надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

29 вересня 2025 року від представника відповідача надійшла заява про заперечення розгляду справи у порядку прощеного позовного провадження, клопотання про виклик свідків.

30 вересня 2025 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

16 жовтня 2025 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

06 листопада 2025 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

19 січня 2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

26 січня 2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання та розгляд його клопотання про витребування доказів без його участі.

04 червня 2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі, проти переходу до розгляд справи за правилами загального позовного провадження заперечив.

04 червня 2026 року до суду від представника відповідача надійшло повторне клопотання про перехід до розгляду цієї цивільної справи за правилами загального позовного провадження.

24 червня 2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

26 червня 2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

29 червня 2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

01 вересня 2026 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти позовних вимог заперечує.

03 вересня 2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 06 серпня 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у цивільній справі та вирішив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначив судове засідання на 02 жовтня 2025 року.

Судові засідання у справі неодноразово відкладалися за клопотаннями представників сторін, а також у зв`язку із знеструмленням суду.

Ухвалами від 20 січня, 04 червня, 26 червня 2026 року суд надав можливість представникам позивача брати участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Ухвалою від 04 червня 2026 року суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, а також про виклик свідків, задовольнив частково клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 29 червня 2026 року суд задовольнив клопотання представника позивача частково та витребував докази у вказаній справи.

У зв`язку із тим, що учасники справи, повідомлені належним чином, не з`явилися у судове засідання, він надійшли відповідні клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд розглядає справу та ухвалює рішення на підставі документів, що в ній містяться. При цьому, у силу вимог статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) запис судового засідання не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Позивач – ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (назва змінена з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІЛЬВЕР ІНВЕСТМЕНТ» відповідно до рішення єдиного учасника товариства 31 серпня 2022 року) - є фінансовою установою, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1 а.с.79).

02 липня 2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» (первісний кредитор) та відповідачем було укладено Договір позики №2654260 та в подальшому – додаткові угоди до нього (далі – кредитний договір від 02.07.2021) (а.с.9-17), відповідно до пунктів 2.1 якого позикодавець (первісний кредитор) зобов`язується передати позичальнику (відповідачу) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту – 1 300,00 грн (пункт 2.3.3 кредитного договору від 02.07.2021). Строк кредиту – 30 днів (пункт 2.3.4 кредитного договору від 02.07.2021).

Повернення позики та сплата нарахованих процентів здійснюється до закінчення строку позики (пункт 3.5 кредитного договору від 02.07.2021).

Середньоденний розмір процентів за користування позикою – 1,01000 % від суми позики за кожний день користування позикою.

Базова процентна ставка – 1,99% (пункт 2.4.4 кредитного договору від 02.07.2021).

Кредит надається шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника (пункт 2.6 кредитного договору від 02.07.2021).

Відповідно до пункту 4.1.2 кредитного договору від 02.07.2021 договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора та доступний, зокрема, через сайт товариства (кредитора) та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Відповідно до розрахунку вартість кредиту складає 1 303,90 грн, дата повернення – 01 серпня 2021 року (т.1 а.с.12, зворотна сторона).

01 серпня 2021 року до кредитного договору від 02.07.2021 укладено додаткову угоду №1 відповідно до якої продовжено строк користування коштами у сумі 1 300,00 грн до 31 серпня 2021 року. Сума до повернення – 2 076,10 грн (а.с.14).

31 серпня 2021 року до кредитного договору від 02.07.2021 укладено додаткову угоду №2, відповідно до якої продовжено строк користування коштами у сумі 1 300,00 грн до 30 вересня 2021 року. Сума до повернення – 2 076,10 грн (т.1 а.с.16).

Аналогічного змісту інформація міститься в Паспорті споживчого кредиту (а.с.18-19).

Згідно з листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 29 жовтня 2024 року №2782_241029140125 відповідачу 02 липня 2021 року перераховано кредитні кошти у сумі 1 300,00 грн (т.1 а.с.38).

АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на виконання ухвали суду повідомив, що 02 липня 2021 року на платіжну картку відповідача зараховано кошти у сумі 1 300,00 грн (т.2 а.с.63).

За розрахунками ТОВ «МАНІФОЮ» станом на 29 грудня 2021 року заборгованість за кредитним договором від 02.07.2021 складає: 4 026,10 грн, з яких: 1 300,00 грн – тіло кредиту, 2 726,10 грн – відсотки за користування кредитом (т.1 а.с.40, зворотна сторона – а.с.41).

29 грудня 2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу, відповідно до якого первісний кредитор відступив ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитним договором, серед іншого, до відповідача (далі – договір факторингу від 29.12.2021).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу від 29.12.2021 ТОВ «МАНІФОЮ» передало ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за кредитним договором відповідача від 02.07.2021, відповідно до якого відповідач отримав 1 300,00 грн кредиту. Заборгованість за кредитним договором від 02.07.2021 згідно з витягом з Реєстру боржників складає: 1 300,00 грн – тіло кредиту, 2 069,60 грн – заборгованість за відсотками, 656,50 грн – заборгованість за процентами на прострочену позику, загальна сума заборгованості – 4 026,10 грн (т.1 а.с.59).

Згідно з розрахунком ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором від 02.07.2021 станом на 10 січня 2023 року складає: 4 026,10 грн, з яких : 1 300,00 грн – тіло кредиту, нараховані відсотки – 2 726,10 грн (т.1 а.с.40-41).

За розрахунками позивача станом на 09 липня 2025 року заборгованість за кредитним договором від 02.07.2021 складає: 4 774,51 грн, з яких: 1 300,00 грн – тіло кредиту, нараховані відсотки – 3 474,51 грн (т.1 а.с.49).

АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на виконання ухвали суду повідомив, що 08 червня 2021 року на платіжну картку відповідача зараховано кошти у сумі 4 100,00 грн (т.2 а.с.63).

28 грудня 2021 року між ТОВ «МІОЛАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу №28-12/2021-72 (далі – договір факторингу від 28.12.2021) (т.1 а.с.52-54), відповідно до умов якого ТОВ «МІОЛАН» передає (відступає) позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників за кредитними договорами.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу від 28.12.2021 ТОВ «МІОЛАН» передало ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за кредитним договором відповідача №5178247, відповідно до якого відповідач отримав 4 100,00 грн кредиту. Заборгованість за кредитним договором складає: 1 726,00 грн – тіло кредиту, 2 071,71 грн – заборгованість за відсотками, загальна сума заборгованості - 3 797,71 грн (т.1 а.с.55, зворотна сторона – а.с.57, а.с.60).

27 серпня 2021 року між ТОВ «ІНКАСО ФІНАНС» (первісний кредитор) та відповідачем було укладено Договір позики №3237510176-112925 (далі – кредитний договір від 27.08.2021) (т.1 а.с.25-31), відповідно до пункту 2.1 якого позикодавець (первісний кредитор) зобов`язується передати позичальнику (відповідачу) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту – 1 500,00 грн (пункт 2.2 кредитного договору від 27.08.2021). Строк кредиту – 14 днів, дата повернення кредиту і сплати процентів – 10 вересня 2021 року (пункт 2.3 кредитного договору від 27.08.2021).

Відповідно до пункту 3.19 кредитного договору від 27.08.2021 строк користування кредитом може бути продовжено на обумовлений строк у разі внесення позичальником плати та її прийняття кредитором.

Така ж інформація міститься в Паспорті споживчого кредиту (т.1 а.с.31-33).

Відповідно до пункту 9.2 кредитного договору від 27.08.2021 договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора та доступний, зокрема через сайт товариства (кредитора) та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно з графіком платежів за кредитним договором, яка є додатком до кредитного договору, дата повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом – 10 вересня 2021 року, сума повернення (з урахуванням відсотків за користування кредитом) – 1 906,00 грн (т.1 а.с.30, зворотна сторона).

Згідно з листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 31 січня 2025 року №2873_250131141004 відповідачу 27 серпня 2021 року перераховано кредитні кошти у сумі 1 500,00 грн (т.1 а.с.42).

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали суду повідомив, що 27 серпня 2021 року на платіжну картку відповідача зараховано кошти у сумі 1 500,00 грн (т.2 а.с.79).

На підтвердження відступлення права вимоги за кредитним договором від 27.08.2021 надано витяг з Реєстру боржників до договору факторингу від 18 січня 2022 року №18-01/22, відповідно до якого передано право вимоги до відповідача за кредитним договором від 27.08.2021 на суму 1 906,00 грн, з яких: 1 500,00 грн – тіло кредиту, 406,00 грн – відсотки за кредитом (т.1 а.с.58).

Відповідно до розрахунку за кредитним договором від 27.08.2021 первісний кредитор - ТОВ «ІНКАСО ФІНАНС» станом на 18 січня 2022 року заборгованість складає: 1 906,00 грн (т.1 а.с.43, зворотна сторона – а.с.45).

Згідно з розрахунком ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором від 27.08.2021 станом на 10 січня 2023 року складає: 9 917,50 грн, з яких : 1 500,00 грн – тіло кредиту, нараховані відсотки – 6 253,00 грн та 2 164,50 грн (т.1 а.с.45).

За розрахунками позивача станом на 09 липня 2025 року заборгованість за кредитним договором від 27.08.2021 складає : 9 917,50 грн, з яких : 1 500,00 грн – тіло кредиту, нараховані відсотки – 8 417,50 грн (т.1 а.с.48).

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та позивачем було укладено Договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до пункту 2.1. якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» передає позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників за кредитними договорами (т.1 а.с.61-64).

Передача позивачу права вимоги за кредитним договором відповідача підтверджується Реєстром боржників від 10 січня 2023 року (т.1 а.с.65-67).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 10 січня 2023 року позивачу передано право вимоги до відповідача за кредитним договором від 27.08.2021, яка складає: 9 917,50 грн, з яких: 1 500,00 грн – тіло кредиту, 8 417,50 грн – відсотки за його користування (т.1 а.с.73), а також право вимоги за кредитним договором відповідача №5178247 (укладеним між відповідачем та ТОВ «МІОЛАН») на суму 8 803,11 грн, з яких : 1 726,00 грн – тіло кредиту, 7 077,11 грн – відсотки за кредитом (т.1 а.с.75).

04 лютого 2025 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та позивачем було укладено Додаткову угоду №10 до Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якої унаслідок технічної помилки ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» передає позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників за кредитними договорами у новій редакції (т.1 а.с.67-70).

Передача позивачу права вимоги за кредитним договором від 02.07.2021 відповідача підтверджується змінами до Реєстру боржників (т.1 а.с.74).

Відповідно до витягу зі змін до Реєстру боржників позивачу передано право вимоги до відповідача за кредитним договором від 02.07.2021, яка складає: 4 774,51 грн, з яких: 1 300,00 грн – тіло кредиту, 3 474,51 грн – відсотки за його користування (т.1 а.с.74).

Отже, суд встановив, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані із невиконанням останнім зобов`язань за укладеними ним кредитними договорами (кредитний договір від 02.07.2021, кредитний договір від 08.06.2021, кредитний договір від 27.08.2021) (далі разом – кредитні договори) відповідно до умов договорів факторингу.

Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України), Законом України «Про електронну комерцію» станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Не погоджуючись із відповідачем, який не сплатив заборгованість за кредитними договорами, керуючись положеннями договору факторингу, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.

Норми права, які застосував суд

Згідно зі статею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (часина третя статті 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року № 4434-IX (далі – Закон 4434-IX (набрав чинності – 04 вересня 2025 року) пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України виключено.

Оцінка суду

Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя статті 263 ЦПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, звертає увагу суду на те, що відповідач не виконує умови укладених між ним та первісними кредиторами кредитних договорів в електронному вигляді, право вимоги за яким передано позивачу. Оскільки відповідач не виконав зобов`язання за кредитними договорами, які укладено в електронному вигляді, в наслідок цього виникла заборгованість, її слід стягнути у судовому порядку.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що відповідач не підписував жодний кредитний договір. Позивачем пропущено строки позовної давності за усіма кредитними договорами. Крім того, відповідач має сумніви щодо укладення договорів факторингу.

Суд, оцінюючи докази, що містяться в матеріалах справи, чинне законодавство України із вказаного спірного питання, дійшов наступних висновків.

Щодо наявності договірних кредитних відносин.

Відповідно до змісту статей 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України, а також Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є обов`язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.

Як було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, відповідач уклав із первісними кредиторами кредитні договори від 02 липня 2021 року та 27 серпня 2021 року, що підтверджується змістом цих договорів, що містяться у матеріалах справи, а також інформацією з банків про перерахування відповідних коштів відповідачу.

При цьому, у матеріалах справи відсутній кредитний договір від 08 червня 2021 року, укладений між ТОВ «МІОЛАН» та відповідачем, проте, проаналізувавши у сукупності інформацію від банку про перерахування у цю дату коштів, а також інформацію із договорів факторингу щодо передачі права вимоги до відповідача за відповідним кредитним договором (номер договору, ідентифікаційні дані позичальника, сума кредиту ідентифікуються), суд дійшов висновку, що кредитний договір був укладений, відповідач отримав кошти, а тому мав їх повернути.

Отже, відповідач отримав кредитні кошти та був зобов`язаний їх повертати на умовах та у строк, передбачений кредитними договорами. При цьому, в матеріалах справи, документів, які б підтверджували виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, немає.

В силу вимог статей 629 та 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний виконувати кредитні договори відповідно до їх умов та вимог закону.

Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням статті 617 ЦК України.

Позивач є фінансовою установою та має відповідне свідоцтво, а тому суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за вказаними вище кредитними договорами відповідно до вимог статей 514 та 516 ЦК України була правомірно передана за договорами факторингу позивачу. У зв`язку з тим, що відповідач не виконав у строк взятих на себе зобов`язань за кредитними договорами, позивач має підстави вимагати від відповідача їх виконання відповідно до умов договору факторингу, позовні вимоги є обґрунтованими.

Щодо пропуску строків позовної давності за усіма кредитними договорами, на якому наполягає відповідач суд зазначає таке.

Як було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, кредитний договір укладено 24 червня 2021 року. Строк його дії – 28 днів, тобто до 21 липня 2021 року. В силу умов кредитного договору, строк його дії з 22 липня 2021 року продовжується на 90 днів, а саме до 19 жовтня 2021 року.

Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України з 17 березня 2022 року до 04 вересня 2025 року строки позовної давності не застосовувалися. Таким чином, строк позовної давності за кредитним договором розраховується з 20 жовтня 2021 року до 16 березня 2022 року включно та з 04 вересня 2025 року до часу звернення до суду (24 вересня 2025 року), а отже, не закінчився.

Отже, суд погоджується із позицією позивача щодо того, що строк позовної давності під час звернення до суду із вимогою про стягнення заборгованості за кредитними договорами не сплинув.

При цьому, що стосується суми відсотків за користування кредитними коштами, які відповідач має сплатити згідно з кредитним договором, суд зазначає таке.

Щодо кредитного договору від 08.06.2021

Як було зазначено вище, у матеріалах справи відсутній кредитний договір від 08.06.2021 (укладений між відповідачем та ТОВ «МІОЛАН»), що унеможливлює аналіз його змісту на предмет правомірності нарахування відсотків за користування кредитом. Проте міститься підтвердження банку про отримання відповідачем коштів за кредитним договором у сумі 4 100,00 грн. Відповідач не надав документів, які б підтверджували повернення отриманих вище коштів кредитодавцю, а тому суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути за кредитним договором від 08.06.2021 тіло кредиту – 4 100,00 грн.

Щодо кредитних договорів від 02.07.2021 та від 27.08.2021.

Як було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, відповідно до кредитного договору від 02.07.2021 з урахуванням додаткової угоди до нього від 31 серпня 2021 відповідач при сумі кредиту 1 300,00 грн повинен повернути 2 076,10 грн.

Відповідно до кредитного договору від 27.08.2021 при сумі кредиту 1 500, 00 грн відповідач повинен повернути 1 906,00 грн.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 723/304/16-ц (провадження N 14-360цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі № 638/13683/15-ц (провадження N 14-680цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), тобто дана судова практика є сталою.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 15 серпня 2023 року у справі № 753/6745/17, установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 128 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Матеріалами справи підтверджується, що за умовами кредитних договорів обумовлені строки кредитування. Враховуючи, що нарахування процентів поза межами строку кредитування не допускається, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути тіло кредитів та відсотки за ними, передбачені кредитними договорами, а саме: за кредитним договором від 02.07.2021 - 2 076,10 грн, за кредитним договором від 27.08.2021 - 1 906,00 грн.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо судового збору суд зазначає таке

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2 442,40 грн, що підтверджується Платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №0538580026 від 15 липня 2025 року (т.1 а.с.1).

У зв`язку з тим, що позовні вимоги суд задовольняє частково, судовий збір стягується із відповідача пропорційно сумі задоволених вимог – 840,19 грн.

Щодо витрат, пов`язаних з розглядом справи суд зазначає таке.

Позивач, серед іншого, заявив вимогу щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 13 000,00 грн. На підтвердження понесених витрат було надано до матеріалів справи Договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року (т.1 а.с.81-81) (далі – Договір) та Заявку на надання юридичної допомоги №121 від 02 червня 2025 року (т.1 а.с.83).

Зі змісту витягу з Акту №11 про надання юридичної допомоги від 30 червня 2025 року (далі – Акт) (т.1 а.с.84) вбачається, що послуги адвоката складають 13 000,00 грн.

Проаналізувавши Договір та Акт, суд дійшов висновку про те, що витрати на правничу допомогу слід зменшити з огляду на таке.

Відповідно до частин третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Як вбачається із змісту Договору та Акту, послуги адвоката у вказаній справі становлять 13 000,00 грн.

Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що робота, зазначена у Акті, має не обґрунтовано завищену вартість, з огляду на складність справи (стягнення заборгованості здійснюється за трьома кредитними договорами на суму, яка становить 23 495,12 грн, з якої суд задовольняє тільки 34,40%) та фактично виконаній адвокатом роботі (наданих послуг), часові, витраченому на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг) (зміст позовних вимог та доданих до позовної заяви документів є стандартизованим, відсутні деякі документи, що стосуються кредитних відносин та передачі права вимоги за ними, представник не брав участі у судових засіданнях), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн не відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи, сталою правовою позицією і безумовно є завищеними, тому вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення із відповідача в користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. Під час визначення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з вимог частини третьої статті 141 ЦПК України.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись статтями 205, 514, 516, 516, 527, 530, 627, 628, 617, 1054 Цивільного кодексу України, Законом України «Про електронну комерцію», статтями 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 281, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок №3, офіс №306) заборгованість за Договором позики № 2654260 від 02 липня 2021 року, за Договором позики №3237510176-112925 від 27 серпня 2021 року та кредитним договором №5178247 від 08 червня 2021 року у сумі 8 082 (вісім тисяч вісімдесят дві) гривні 10 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (адреса: 01133, місто Київ, вулиця Мєчнікова, будинок №3, офіс №306, ЄДРПОУ 44276926):

судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 19 копійок;

витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок №3, офіс №306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Лубенського міськрайонного суду

Полтавської області Л.В. Рудалєва