Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №553/741/26 — Подільський районний суд міста Полтави

Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 553/741/26

Провадження № 2/553/1046/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21.09.2026м. Полтава

Подільський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого судді Ткачука Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання Чоповди А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за невиконання рішення суду, -

В С Т А Н О В И В:

02.03.2026 року до Подільського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за невиконання рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 25.02.2025 року у справі №553/3591/24, що станом на 01.03.2026 року становить 5400,87 грн та судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 25.02.2025 року у справі № 553/3591/24 задоволено її позов до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та стягнуто з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію за одну другу частку ринкової (середньостатистичної) вартості автомобіля марки SKODA FABIA, 2005 року випуску, колір сірий, тип кузову універсал, об`єм двигуна 1390 куб. см., номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , в сумі 68220 грн.

28.03.2025 року рішення набрало законної сили та на його підставі видано виконавчий лист № 553/3591/24, який передано на примусове виконання до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ВП № 77655884 від 31.03.2025 року).

Відповідно до листа Подільського ВДВС у м. Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 16.02.2026 року, станом на 13.02.2026 року заборгованість за виконавчим документом становить 65517,88 грн.

З огляду на те, що рішення суду набрало законної сили, однак відповідач у добровільному порядку своє грошове зобов`язання своєчасно не виконав, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 інфляційні втрати у розмірі 3549,83 грн та 3 % річних у розмірі 1851,04 грн, а всього 5400,87 грн, нарахованих за період з 29.03.2025 року по 28.02.2026 року у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду.

Ухвалою суду від 26.03.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. 03.04.2026 року від позивачки надійшла заява, якою недоліки позовної заяви усунені.

Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 09.04.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено у справі судове засідання.

13.04.2026 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому ОСОБА_2 розгляд справи прохав здійснювати за його відсутності, заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та просив відмовити у стягненні з нього інфляційних витрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання рішення суду. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на відсутність у нього заборгованості зі сплати аліментів, зазначаючи, що станом на 25.03.2026 року аліментні зобов`язання ним виконані у повному обсязі, а виконавчі провадження закінчені у зв`язку з їх фактичним виконанням.

При цьому, відповідач зазначав, що прострочення сплати аліментів у 2025 році та на початку 2026 року було зумовлене станом його здоров`я, а не умисним ухиленням від виконання зобов`язань. Вказував, що у червні 2025 року потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, після чого проходив довготривале лікування; у листопаді 2025 року у зв`язку з погіршенням стану здоров`я був госпіталізований та 27.11.2025 року переніс оперативне втручання на серці. Після проведеної операції продовжував лікування та реабілітацію протягом 2026 року, у зв`язку з чим вважав, що прострочення виконання зобов`язань зі сплати аліментів виникло з причин, які не залежали від його волі, а стягнення інфляційних витрат та 3 % річних за таких обставин є неспівмірним та несправедливим. Просив врахувати його стан здоров`я, повне погашення заборгованості та відмовити у задоволенні позову.

У судове засідання позивач не з`явилась, до судового засідання надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, водночас скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, у якому виклав заперечення проти заявлених позовних вимог та просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

З огляду на належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, об`єктивно оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 25.02.2025 року у справі № 553/3591/24 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки грошову компенсацію за одну другу частку ринкової (середньостатистичної) вартості автомобіля марки SKODA FABIA, 2005 року випуску, колір сірий, тип кузову універсал, об`єм двигуна 1390 куб. см., номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , в сумі 68220 грн. Рішення набрало законної сили 28.03.2025 року.

На виконання зазначеного рішення Ленінським районним судом м. Полтави 28.03.2025 року видано виконавчий лист № 553/3591/24.

31.03.2025 року постановою головного державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 77655884 з примусового виконання виконавчого листа № 553/3591/24.

Відповідно до листа Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 13273 від 16.02.2026 року, на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 77655884 з примусового виконання виконавчого листа № 553/3591/24, виданого Ленінським районним судом міста Полтави, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за одну другу частку ринкової (середньостатистичної) вартості автомобіля марки SKODA FABIA, 2005 року випуску, колір сірий, тип кузову універсал, об`єм двигуна 1390 куб. см., номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , в сумі 68220 грн. Згідно з даними автоматизованої системи виконавчого провадження платіжними інструкціями № 76549 від 04.09.2025 року, № 78739 від 14.10.2025 року, № 81532 від 03.12.2025 року на користь ОСОБА_1 перераховано суму 2702,12 грн. Станом на 13.02.2026 року заборгованість за виконавчим документом становить 65517,88 грн.

Разом з тим постановою державного виконавця від 25.03.2026 року виконавче провадження № 77655884 закінчено у зв`язку з тим, що заборгованість за виконавчим документом сплачена у повному обсязі. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що станом на 13.02.2026 року залишок заборгованості за виконавчим документом становив 65517,88 грн, а в подальшому, до винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, тобто 25.03.2026 року, зазначена заборгованість була погашена у повному обсязі.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України).

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені частиною другою статті 11 ЦК України.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно зі статтями 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18).

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відтак, оцінюючи встановлені у справі обставини та надані сторонами докази у їх сукупності, суд виходить із того, що рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 25.02.2025 року, яке набрало законної сили 28.03.2025 року, на ОСОБА_2 покладено конкретно визначений обов`язок сплатити на користь ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі 68220 грн, при цьому матеріалами справи встановлено та не заперечується відповідачем, що своєчасно та у повному обсязі грошове зобов`язання виконане не було. Після відкриття виконавчого провадження № 77655884 на користь позивачки частково перераховано 2702,12 грн, а станом на 13.02.2026 року залишок заборгованості за виконавчим документом становив 65517,88 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що, незважаючи на те, що на час розгляду справи заборгованість за виконавчим документом сплачена у повному обсязі та виконавче провадження закінчено, факт несвоєчасного виконання відповідачем встановленого рішенням суду грошового зобов`язання у попередній період є підставою для застосування передбачених частиною другою статті 625 ЦК України наслідків такого прострочення, право на стягнення яких виникло у позивачки за відповідний період. При цьому посилання відповідача на відсутність у нього заборгованості зі сплати аліментів та закінчення відповідних виконавчих проваджень не стосуються спірного грошового зобов`язання, яке виникло на підставі рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 25.02.2025 року, а тому не впливають на вирішення питання щодо застосування наслідків його несвоєчасного виконання, передбачених статтею 625 ЦК України.

Вирішуючи питання щодо доводів відповідача про стан його здоров`я як причину несвоєчасного виконання грошового зобов`язання, суд бере до уваги наведені ним обставини та надані на їх підтвердження медичні документи. Із долученої відповідачем медичної документації вбачається, що упродовж 2025-2026 років ОСОБА_2 проходив лікування, у червні 2025 року потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, а у листопаді 2025 року у зв`язку з погіршенням стану здоров`я був госпіталізований та 27.11.2025 року переніс оперативне втручання на серці, після якого продовжував лікування та реабілітацію. Таким чином, наявність у відповідача істотних проблем зі здоров`ям та факт проходження ним тривалого лікування підтверджені матеріалами справи, однак самі по собі не підтверджують неможливості виконання ним грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення та не містять належних доказів на підтвердження відсутності у відповідача доходу, його фактичного матеріального становища у спірний період, розміру понесених ним витрат на власне лікування чи інших обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість виконання встановленого рішенням суду грошового зобов`язання.

Крім того, як встановлено судом, у межах виконавчого провадження відповідачем здійснювалися часткові платежі, а в подальшому заборгованість за виконавчим документом була погашена у повному обсязі, що з-поміж іншого також не свідчить про неможливість виконання відповідачем грошового зобов`язання, а вказує на його виконання із простроченням.

Щодо заявленого позивачкою розміру інфляційних витрат та 3 % річних суд зазначає наступне.

Відповідно до наданого позивачкою розрахунку інфляційних витрат та 3 % річних, нарахування здійснено за період з 29.03.2025 року по 28.02.2026 року. Розрахунок здійснений виходячи із первісної суми заборгованості у розмірі 68220 грн, з подальшим її зменшенням з урахуванням сум, стягнутих у межах виконавчого провадження. Так, 04.09.2025 року сплачено 2520,30 грн, у зв`язку з чим залишок заборгованості становив 65699,70 грн; 14.10.2025 року сплачено 90,91 грн, після чого заборгованість становила 65608,79 грн; 03.12.2025 року сплачено 90,91 грн, у зв`язку з чим її залишок склав 65517,88 грн.

Разом із тим суд не може погодитися із заявленим позивачкою розміром 3 % річних та інфляційними витратами у повному обсязі.

Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із матеріалів справи достовірно встановлено, що станом на 13.02.2026 року залишок заборгованості за виконавчим документом становив 65517,88 грн. Водночас постановою державного виконавця від 25.03.2026 року встановлено, що на час її винесення заборгованість за виконавчим документом була сплачена у повному обсязі. Разом із тим відомостей про конкретну дату остаточного погашення залишку заборгованості у розмірі 65517,88 грн матеріали справи не містять. За таких обставин відсутні підстави для висновку про те, що заборгованість у вказаному розмірі існувала саме до 28.02.2026 року, як зазначено у розрахунку позивачки ОСОБА_1 , оскільки такий висновок ґрунтувався б на припущенні. Тому при визначенні розміру 3 % річних суд виходить із документально підтвердженого періоду прострочення з 29.03.2025 року по 13.02.2026 року включно.

Розрахунок 3 % річних здійснюється за формулою: Сума = С х 3 х Д : 365 : 100, де С – сума заборгованості, Д – кількість днів прострочення.

Враховуючи, що у період з 29.03.2025 року по 03.09.2025 року, що становить 159 днів, сума заборгованості становила 68220 грн, 3 % річних за цей період складають: 68220 грн х 3 х 159 : 365 : 100 = 891,53 грн.

04.09.2025 року було сплачено 2520,30 грн, у зв`язку з чим залишок заборгованості становив 65699,70 грн (68220 грн – 2520,30 грн). За період з 04.09.2025 року по 13.10.2025 року, що становить 40 днів, 3 % річних складають: 65699,70 грн х 3 х 40 : 365 : 100 = 216,00 грн.

14.10.2025 року було сплачено 90,91 грн, у зв`язку з чим залишок заборгованості становив 65608,79 грн (65699,70 грн – 90,91 грн). За період з 14.10.2025 року по 02.12.2025 року, що становить 50 днів, 3 % річних складають: 65608,79 грн х 3 х 50 : 365 : 100 = 269,63 грн.

03.12.2025 року було сплачено 90,91 грн, у зв`язку з чим залишок заборгованості становив 65517,88 грн (65608,79 грн – 90,91 грн). За період з 03.12.2025 року по 13.02.2026 року, що становить 73 дні, 3 % річних складають: 65517,88 грн х 3 х 73 : 365 : 100 = 393,11 грн.

Таким чином, розмір 3 % річних за документально підтверджений період прострочення в загальному розмірі становить 1770,27 грн.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України судом здійснено розрахунок інфляційних витрат за період прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078).

Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Водночас у наданому позивачкою розрахунку за липень та серпень 2025 року, в яких індекс інфляції становив по 99,80 %, інфляційні витрати визначені у розмірі 0 грн. Такий розрахунок є помилковим, оскільки при визначенні сукупного індексу інфляції підлягають врахуванню також місяці, в яких індекс інфляції становив менше 100 відсотків (дефляція), що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду у постанові від 26.06.2020 року у справі № 905/21/19. Отже, показники індексу інфляції за липень та серпень 2025 року не підлягають виключенню з розрахунку, а мають застосовуватися у загальному математичному ланцюгу як коефіцієнт 0,998 за кожен відповідний місяць.

Так, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 зазначається, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу, 100 грн) до уваги береться сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу, " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн). Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці, 100 грн - умовна сума погашення боргу в цьому місяці, "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

За наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців поспіль, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100 %.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Отже, при зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). Подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Таким чином, при частковому погашенні боргу застосовується правило, за яким у розрахунковому місяці від загальної суми боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці, віднімається сума погашення. Залишкова заборгованість продовжує слугувати невиконаним грошовим зобов`язанням, на яке до моменту фактичного виконання можуть нараховуватися інфляційні втрати.

Натомість висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, підлягають застосуванню в разі повного погашення боргу, що припадає на неповний місяць (з 1 до 15 числа відповідного місяця), а також у разі виникнення боргу в неповному місяці (якщо строк виконання грошового зобов`язання припадає з 16 до 31 числа відповідного місяця). За таких обставин інфляційна складова боргу не нараховується.

Таким чином, Верховний Суд у постанові від 17.10.2023 року у справі № 921/460/22 прийшов до висновку, що якщо ж у конкретному місяці сума боргу зменшується лише частково (на певну суму), і надалі борг продовжує існувати, підстави для ненарахування інфляції за цей місяць відсутні. Зворотне означало б, що боржник, який щомісяця з 1 до 15 числа формально сплачує кредитору частину боргу (яка може бути незначною порівняно із загальною сумою боргу), повністю звільняється від обов`язку сплати інфляційних втрат з їх виключенням зі складу грошового зобов`язання.

Відповідно до даних Державної служби статистики України індекс інфляції становив: квітень 2025 року – 100,70 %; травень 2025 року – 101,30 %; червень 2025 року – 100,80 %; липень 2025 року – 99,80 %; серпень 2025 року – 99,80 %; вересень 2025 року – 100,30 %; жовтень 2025 року – 100,90 %; листопад 2025 року – 100,40 %; грудень 2025 року – 100,20 %; січень 2026 року – 100,70 %.

Враховуючи, що початкова сума заборгованості становила 68220 грн, за період з квітня по серпень 2025 року, протягом якого часткове погашення заборгованості не здійснювалося, розрахунок становить: 68220 грн х 1,007 х 1,013 х 1,008 х 0,998 х 0,998 = 69867,02 грн.

У вересні 2025 року індекс інфляції становив 100,30 %, а 04.09.2025 року відповідачем здійснено часткове погашення у розмірі 2520,30 грн, у зв`язку з чим розрахунок за цей місяць становить: 69867,02 грн х 1,003 – 2520,30 грн = 67556,32 грн.

У жовтні 2025 року індекс інфляції становив 100,90 %, а 14.10.2025 року здійснено часткове погашення у розмірі 90,91 грн, тому розрахунок становить: 67556,32 грн х 1,009 – 90,91 грн = 68073,42 грн.

У листопаді 2025 року погашення заборгованості не здійснювалося, а індекс інфляції становив 100,40 %, відтак розрахунок становить: 68073,42 грн х 1,004 = 68345,71 грн.

У грудні 2025 року індекс інфляції становив 100,20 %, а 03.12.2025 року здійснено часткове погашення у розмірі 90,91 грн, тому розрахунок становить: 68345,71 грн х 1,002 – 90,91 грн = 68391,49 грн.

У січні 2026 року індекс інфляції становив 100,70 %, відтак розрахунок становить: 68391,49 грн х 1,007 = 68870,23 грн.

Таким чином, після здійснених часткових платежів у загальному розмірі 2702,12 грн залишок основної заборгованості становив 65517,88 грн (68220 грн – 2520,30 грн – 90,91 грн – 90,91 грн). При цьому, розмір інфляційних витрат визначається як різниця між проіндексованою сумою та залишком основного боргу та становить: 68870,23 грн – 65517,88 грн = 3352,36 грн.

Таким чином, за результатами проведеного судом розрахунку з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню інфляційні витрати у розмірі 3352,36 грн та 3 % річних у розмірі 1770,27 грн, що в загальному становить 5122,63 грн.

Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково у розмірі 5122,63 грн із заявлених 5400,87 грн, що становить 94,84 % від заявлених вимог, а при зверненні до суду позивачкою ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1262,62 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за невиконання рішення суду – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні витрати у розмірі 3352,36 грн (три тисячі триста п`ятдесят дві гривні тридцять шість копійок) та 3 % річних у розмірі 1770,27 грн (одна тисяча сімсот сімдесят гривень двадцять сім копійок), а всього 5122,63 грн (п`ять тисяч сто двадцять дві гривні шістдесят три копійки).

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1262,62 грн (одна тисяча двісті шістдесят дві гривні шістдесят дві копійки).

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Полтави, або безпосередньо до Полтавського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його складання. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст складено 21.09.2026.

Суддя Подільського районного суду міста Полтави Ю. А. Ткачук