Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №379/732/24 — Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/732/24

Провадження № 2/379/5/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінкіна В.І.,

з участю секретаря судового засідання Карпової Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 61 128,58 грн та розмір моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн, що разом 71 128,58 грн; судові витрати.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Представник позивача в обґрунтування позовної заяви зазначає, що 01 лютого 2024 року о 10 годині 30 хвилин в м. Тараща, на перехресті вулиць В. Сікевича та Героїв Чорнобиля, водій автомобіля «MERCEDES-BENZ» д.н.з. НОМЕР_1 , громадянин ОСОБА_2 , при зміні напрямку руху не переконався у безпеці та скоїв зіткнення з транспортним засобом «RENUALT MEGANE» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався у попутному напрямку. Внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки, травмованих немає. Своїми діями ОСОБА_2 , порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП. Вина ОСОБА_2 підтверджується матеріалами справи. Автомобіль марки «RENUALT MEGANE» д.н.з. НОМЕР_2 належав на момент ДТП ОСОБА_1 (далі - позивач) на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 . На дату ДТП, відповідач не мав при собі чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та не повідомив про його наявність (або про підстави звільнення його від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) правоохоронні органи, потерпілого та МТСБУ. З огляду на те, що водій автомобіля «MERCEDES-BENZ» д.н.з. НОМЕР_1 спричинив дорожньо-транспортну пригоду та на момент ДТП не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, МТСБУ, як Страховик, здійснила фіксовану виплату потерпілій особі у розмірі 160 000 (сто шістдесят тисяч) грн., 00 коп. Враховуючи висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 01.05.2026 № 4947/25-52/4948/25-24, яким визначено розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, у сумі 221128,58 грн, а також з урахуванням того, що МТСБУ позивачу виплачено страхове відшкодування у розмірі 160000,00 грн, невідшкодованою залишається частина завданої матеріальної шкоди у розмірі 61 128,58 грн.

Крім того зазначає, що вказана матеріальна шкода заподіяла позивачці переживання, душевні та психологічні страждання, яких позивачка зазнала у зв`язку з пошкодженням свого майна, враховуючи, що автомобіль після дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений, її довелося вживати додаткових заходів для вирішення питання, щодо відшкодування шкоди з МТСБУ та відшкодування шкоди з відповідача, такі додаткові заходи порушували нормальний ритм життя та впливали на емоційний стан. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості позивач вважає, що сума в розмірі 10 000,00 грн є достатньою для відшкодування моральної шкоди.

У поданому відзиві на позовну заяву (а.с.65-70 т.1) представник відповідача вказує, що позовні вимоги позивача про відшкодування спричиненої шкоди при ДТП відповідач вважає передчасними. Вважає, що водій ОСОБА_4 на момент ДТП керуючи автомобілем Рено р.н. НОМЕР_2 порушив вимоги п.12.4, п.13.1, п.14.6 а) ПДР України, рухався з швидкістю яка значно більше допустимої, про що свідчить гальмівний шлях авто 14,7 м., далі порушив дистанцію під час руху та здійснення обгону на перехресті, що заборонено. Питання про те, як повинен був діяти в даній дорожній обстановці водій ОСОБА_4 не перевірялися і не досліджувалися відповідність дій водія ОСОБА_4 вимогам п.12.4; п.13.1; п.14.6 ПДР та наявність причинного зв`язку з настанням наслідків ДТП. Звертає увагу суду, що водій ОСОБА_4 перший почав навмисно порушувати вимоги п.14.6 ПДР, обгін на перехресті заборонено, чим здійснив аварійну обстановку для інших учасників руху. Також вважає, що вказана позивачем моральна шкода є завищеною, що не відповідає критеріям розумності та справедливості. Позивач не обґрунтував і не надав суду доказів в підтвердження спричинення моральної шкоди на суму 10 000 грн. Системний аналіз положень ст. 1187, 1188 ЦК України, дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Звертає увагу суду, що обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини. При цьому відсутність постанови про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності.

У відповіді на відзив (а.с.100-102 т.1), представник позивача зазначає, що факт скоєння відповідачем ДТП, внаслідок якого було пошкоджено належний позивачу на праві власності транспортний засіб, є встановлений постановою Таращанського районного суду Київської області від 08.03.2024 у справі № 379/184/24, яка набрала законної сили після її перегляду в апеляційному порядку. Відтак, наявна лише одна вина відповідача у заподіянні шкоди позивачу під час ДТП, яка мала місце 01 лютого 2024 року в м. Тараща на перехресті вулиць В. Сікевича та Героїв Чорнобиля, а також причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та майновою шкодою, завданою позивачу.

З огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України), особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається. Постанова суду про відсутність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП України, звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року у справі №234/16272/15-ц (провадження №61-31395сво18). Розглядаючи вказану цивільну справу ВС своєю постановою зробив висновок, що при розгляді справ про відшкодування шкоди, завданої під час ДТП за наявності преюдиційного судового рішення та експертного висновку, які протирічать один одному, перевага надається рішенню суду.

Звертає увагу суду, що протокол щодо порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху у зв`язку з ДТП від 01.02.2024 не складався, постанови про його притягнення до адміністративної відповідальності матеріали справи не містять. Вина ОСОБА_3 у порушенні правил дорожнього руху, що була у причинному зв`язку з виникненням ДТП не встановлена. Висновок судового експерта № 0647 від 24.07.2024 щодо водія, який не є стороною у справі, не свідчить про автоматичну винність його у ДТП.

У поданих поясненнях по справі (а.с.151-160 т.2) представник позивача звертає увагу суду, що з урахуванням правових позицій ОП КЦС ВС у постанові від 05.09.20219 справа № 234/16272/15-ц, Верховного Суду у постанові від 28.01.2020 справа 354/28/17, факти та обставини, які преюдиційно встановлені постановами Таращанського районного суду Київської області від 08.03.2024 та Київського апеляційного суду від 14.05.2024 у справі № 379/184/24, що саме відповідач ОСОБА_2 є винним у скоєнні ДТП 01.02.2024, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб «RENUALT MEGANE», чим заподіяно шкоду його власнику ОСОБА_1 , є беззаперечними та такими, що не можуть бути піддані сумніву чи переоцінці. Посилання відповідача на порушення вимог ПДР третьою особою – учасником ПДР ОСОБА_3 не можуть бути підставою для визнання обопільної винуватості у вчиненні ДТП, оскільки протокол відносно ОСОБА_3 , як єдина підстава для притягнення особи до адміністративної відповідальності не складався, в той час як виключно вина ОСОБА_2 встановлена на підставі постанови Таращанського районного суду Київської області від 08.03.2024 та Київського апеляційного суду від 14.05.2024 у справі № 379/184/24. Також, просить критично віднестися до висновку експертів № 4947/25-52/4948/25-54 від 01.05.2026, враховуючи, що експертами належним чином не перевірено технічну спроможність версії механізму ДТП, покладеної в основу висновку. Фактично експерти прийняли версію одного з учасників ДТП – ОСОБА_2 , як вихідну обставину без її належної технічної перевірки. В зв`язку з чим, просить позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, а також вирішити питання про розподіл судових витрат. Докази будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 27.12.2024 задоволено клопотання відповідача ОСОБА_2 про призначення комплексної судової автотоварознавчої та автотехнічної експертизи. У справі призначено комплексну судову автотоварознавчу та автотехнічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На час проведення експертизи провадження по справі зупинено (а.с.199-200 т.1).

Постановою Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Каплею Аліною Степанівною - залишено без задоволення, а ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 27 грудня 2024 року - залишено без змін (а.с.239-245 т.1).

Представник позивача – адвокат Капля А.С. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав повністю. У висновку експертизи зазначено про вину ОСОБА_5 . Звертався усно до працівників поліції щодо складення протоколу відносно ОСОБА_5 . При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд роз`яснював право заявляти клопотання про призначення експертизи, але вона коштувала дорого, не знав, що вона може бути безоплатною. Від МТСБУ не було позову про регрес, але був лист з пропозицією сплатити 160 000 грн.

Представник відповідача – адвокат Панасюк В.М. у судовому засіданні прохав відмовити у позові, оскільки встановлена обоюдна вина обох водіїв, тому шкода має ділитися порівну між водіями. А оскільки МТСБУ виплатило 160000 грн потерпілій, то частина шкоди, яку мав відшкодувати потерпілій ОСОБА_6 , вже відшкодована МТСБУ.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належно.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_3 у підготовче судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належно. Будь-яких клопотань до суду не подав.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Постановою Таращанського районного суду Київської області від 08.03.2024, яка набрала законної сили 14.05.2024, у справі єдиний унікальний номер 379/184/24, відповідача ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с.13-14 т.1).

Вказаною постановою встановлено, що 01.02.2024 о 10 год. 30 хв. в м. Тараща, на перехресті вулиць В. Сікевича та Героїв Чорнобиля, водій автомобіля MERCEDES-BENZ д.н.з. НОМЕР_1 гр. ОСОБА_2 , при зміні напрямку руху не переконався у безпеці та скоїв зіткнення з автомобілем RENAULT MEGANE д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався у попутному напрямку. Внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки, травмованих немає. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 10.1 ПДР та вчинив правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Київського апеляційного суду від 14.05.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову судді Таращанського районного суду Київської області від 08.03.2024 – без змін (а.с.15-16 т.1).

Транспортний засіб марки RENAULT MEGANE, реєстраційний номер НОМЕР_4 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , на момент ДТП належав ОСОБА_1 (позивачу) (а.с.22 т.1). Майнові інтереси власника вказаного транспортного засобу були застраховані у ПАТ «НАСК «Оранта», поліс № АТ/4710505, термін дії з 24.10.2023 по 23.10.2024 (а.с.24 т.1).

Відповідач, ОСОБА_2 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , є власником транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.23 на звороті т.1). На момент ДТП відповідач не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, дана обставина визнається учасниками справи.

Відповідно до висновку експерта № 24/100184 по дослідженню з визначення матеріального збитку, завданого ушкодженням колісного транспортного засобу RENAULT MEGANE р.н. НОМЕР_4 , складеного 12.02.2024, судовим експертом Петрушанко В.Ф., замовник оцінки МТСБУ, вартість матеріального збитку, завданого власнику вказаного автомобіля, складає 265 036,65 грн (а.с.26-34 т.1).

01.02.2024 ОСОБА_3 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.36-37 т.1), а 27.05.2024 – із заявою про здійснення страхового відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті ДТП, що сталася 01.02.2024, на підставі п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с.38 т.1).

За результатами розгляду справи про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП, яка мала місце 01.02.2024 о 10:30 за участю транспортного засобу RENAULT MEGANE р.н. НОМЕР_4 , МТСБУ відповідно до пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прийнято рішення та виплачено потерпілій особі в рахунок відшкодування шкоди 160 000,00 грн (а.с.25, 39 т.1).

Згідно висновку експертів КНДІСЕ від 01.05.2026 № 4947/25-52/4948/25-54 за результатами проведення комплексної судової автотоварознавчої та автотехнічної експертизи, призначеної ухвалою суду від 27.12.2024 (а.с.89-108 т.2):

1) у даній дорожній обстановці водій автомобіля «RENAULT MEGANE» р.н. НОМЕР_4 ОСОБА_3 з технічної точки зору мав виконувати вимоги п.14.6а) ПДР та вимоги розділу 34 ПДР відповідно до горизонтальної дорожньої розмітки 1.1;

2) у даній дорожній обстановці з технічної точки зору в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП перебувають дії водія автомобіля «RENAULT MEGANE» р.н. НОМЕР_4 ОСОБА_3 , які не відповідають вимогам п.14.6а) ПДР та вимогам розділу 34 ПДР відповідно до горизонтальної дорожньої розмітки 1.1.;

3,5) вартість матеріального збитку (шкоди), завданого власнику транспортного засобу «RENAULT MEGANE» р.н. НОМЕР_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 01.02.2024, в цінах станом на дату ДТП, з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу, складала 221128,58 грн;

4,6) вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «RENAULT MEGANE» р.н. НОМЕР_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 01.02.2024, в цінах станом на дату ДТП, складала 205935,51 грн.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

За частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

За частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Щодо стягнення майнової шкоди

Згідно з частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Спеціальним законом, що регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні, є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин 01.02.2024).

Виходячи із положень ст. 6 Закону, страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

З урахуванням положень пункту 21.3 ст. 21 Закону, на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування (п. 21.1 ст. 21 Закону).

За положеннями п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:

а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц, у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 328/2750/18, у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 441/756/18, у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №465/674/19, у постанові Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 914/607/23, протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну, а відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не означає відсутність вини для цілей її притягнення до цивільно-правової відповідальності. Вину особи у настанні ДТП для цілей її притягнення до цивільно-правової відповідальності можна підтвердити не лише постановою суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності, але й у разі відсутності відповідного судового рішення, у спосіб призначення судової експертизи у цивільній справі, зокрема у випадку, коли працівники поліції не склали щодо такої особи протокол про адміністративне правопорушення на підставі статті 124 КУпАП.

У постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 465/674/19 зазначено про те, що тлумачення статті 1188 ЦК України свідчить, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення,

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (у порядку часткової відповідальності). У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Отже, за цих обставин обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини.

Вказана правова позиція викладена також у постанові КЦС ВС від 18 березня 2020 року у справі № 328/2750/18.

У постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі № 641/2795/16-ц зазначено, що «не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо».

Так, постановою суду від 08.03.2024 у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП. Вказана постанова набрала законної сили.

Водночас відносно ОСОБА_3 протокол про адміністративне правопорушення за фактом зазначеної дорожньо-транспортної пригоди не складався, до адміністративної відповідальності він не притягувався.

Проте, як встановлено висновком судових експертів від 01.05.2026 № 4947/25-52/4948/25-54 (а.с.89-108 т.2), який не оспорювався учасниками судового розгляду, з технічної точки зору в причинному зв`язку із виникненням даної ДТП перебувають дії водія автомобіля «RENAULT MEGANE» р.н. НОМЕР_4 ОСОБА_3 , які не відповідають вимогам п.14.6а) ПДР та вимогам розділу 34 ПДР відповідно до горизонтальної дорожньої розмітки 1.1.

Вказаний висновок суд оцінює у сукупності з іншими доказами у справі відповідно до статті 89 ЦПК України.

Разом з тим, згідно постанови Таращанського районного суду Київської області від 08.03.2024, яка набрала законної сили 14.05.2024, у справі єдиний унікальний номер 379/184/24 (а.с.13-14 т.1), водій автомобіля MERCEDES-BENZ д.н.з. НОМЕР_1 гр. ОСОБА_2 , при зміні напрямку руху не переконався у безпеці та скоїв зіткнення з автомобілем RENAULT MEGANE д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався у попутному напрямку, чим порушив вимоги п. 10.1 ПДР.

Крім того, вказаною постановою установлено, що із слідів протектора шин автомобіля MERCEDES-BENZ д.н.з. НОМЕР_1 зображених на долученому фото вбачається, що автомобіль MERCEDES-BENZ перед початком маневру розвороту переднім і заднім лівими колесами знаходився поза межею проїзної частини правої сторони вул. В. Сікевича по напрямку його руху, що свідчить про те, що автомобіль MERCEDES-BENZ розпочав маневр розвороту фактично з вул. Героїв Чорнобиля, тобто значно змістився від крайнього положення на проїзній частині вул. В. Сікевича, передбаченого п. 10.4 ПДР України. Для того, щоб таке зміщення автомобіля було правомірним, відповідно до п. 10.6 ПДР України воно не повинно створювати небезпеку чи перешкоду іншим учасникам руху. Однак, таке відступлення від виконання вимог пункту 10.4 ПДР України водієм MERCEDES-BENZ д.н.з. НОМЕР_1 створило небезпеку та перешкоду іншому учаснику руху – водію RENAULT MEGANE НОМЕР_4 .

Враховуючи викладене, судом встановлено, шкода позивачу ОСОБА_1 завдана внаслідок ДТП при взаємодії автомобіля «RENAULT MEGANE» р.н. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_3 (третьої особи) та автомобіля «MERCEDES-BENZ» р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 (відповідача), тобто внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки.

У п.8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розяснено, що шкода, завдана кількома особами, відшкодовується кожною з них у частці, завданій нею (у порядку часткової відповідальності). Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Таким чином, у даному випадку підлягає застосуванню п.3 ч.1 ст.1188 ЦК України.

Суд враховує, що першим допустив порушення ПДР водій ОСОБА_2 (відповідач), який в порушення п. 10.6 ПДР, відступивши від вимог п.10.4 ПДР, створив небезпеку та перешкоду іншому учаснику руху – водію автомобіля «RENAULT MEGANE» НОМЕР_4 ОСОБА_3 . При цьому, водій ОСОБА_2 мав правомірне сподівання на дотримання іншими учасниками дорожнього руху ПДР.

З огляду на викладене, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у виникненні дорожньо-транспортної пригоди наявна вина як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_3 , при цьому ступінь вини ОСОБА_2 становить 70 %, а ОСОБА_3 – 30 %.

Відповідно до висновку судової експертизи загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «RENAULT MEGANE» р.н. НОМЕР_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 01.02.2024, в цінах станом на дату ДТП, з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу, складала 221 128,58 грн.

Таким чином, з урахуванням встановленого судом ступеня вини частка матеріальної шкоди, яка припадає на ОСОБА_2 , становить: 221 128,58 грн ? 70 % = 154 790,01 грн, а частка шкоди, яка припадає на ОСОБА_3 , становить: 221 128,58 грн ? 30 % = 66 338,57 грн.

Судом також установлено, що у зв`язку з цією дорожньо-транспортною пригодою Моторним (транспортним) страховим бюро України власнику автомобіля «RENAULT MEGANE» р.н. НОМЕР_4 – ОСОБА_1 було виплачено 160 000,00 грн відшкодування у зв`язку з відсутністю у власника автомобіля «MERCEDES-BENZ» р.н. НОМЕР_1 чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Вирішуючи питання про можливість повторного стягнення з відповідача частини матеріальної шкоди, суд виходить з того, що отримана потерпілою особою сума в 160 000,00 грн не може бути проігнорована при визначенні обсягу невідшкодованої шкоди та меж цивільної відповідальності відповідача, так як його обов`язок щодо відшкодування майнової шкоди в межах визначеної судом частки є фактично погашеним.

При цьому різниця між загальним розміром шкоди та отриманою виплатою МТСБУ становить: 221 128,58 грн – 160 000 грн = 61 128,58 грн.

Проте, зазначена сума 61 128,58 грн не може бути автоматично стягнута з відповідача лише з тієї підстави, що саме така сума залишилася невідшкодованою після здійснення виплати МТСБУ.

Такий підхід суперечив би положенням пункту 3 частини першої статті 1188 ЦК України, оскільки за встановленої судом вини обох учасників ДТП відповідальність кожного має бути визначена відповідно до його частки вини. Відтак невідшкодована частина загального збитку не покладається автоматично на одного з учасників ДТП, а має бути розподілена відповідно до встановленого ступеня вини кожного.

За встановлених судом обставин частка відповідача у загальному розмірі шкоди 154 790,01 грн вже перевищена сумою 160 000,00 грн, виплаченою МТСБУ.

Отже, правових підстав для додаткового стягнення з відповідача на користь позивача 61 128,58 грн матеріальної шкоди суд не вбачає, а тому висновує про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Наведена представником позивача постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження №61-31395сво18) не є релевантною, оскільки вона відрізняється фактичними обставинами справи. В наведеній справі стосовно особи було закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення і в подальшому було висновком експерта встановлено вину цієї ж особи.

А в даному випадку, постановою суду встановлена вина ОСОБА_2 , а висновком експерта – вина ОСОБА_3 .

Також, у цій справі неможливо застосувати преюдицію відсутності вини ОСОБА_3 , яка за твердженнями представника позивача, нібито встановлена постановою Київського апеляційного суду від 14.05.2024 у справі № 379/184/24, оскільки в зазначеній справі про адміністративне правопорушення встановлювалася виключно вина ОСОБА_2 .

Щодо стягнення моральної шкоди

За змістом статтей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Як вказано у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21):

«Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а)позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2022 у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, зокрема, дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Проте,не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Як вказано в постанові Верховного Суду від 14.02.2023 у справі № 944/1122/21: «під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт завдання позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони завдані, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює завдану йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану».

Представник позивача зазначає, що матеріальна шкода заподіяла позивачу переживання, душевні та психологічні страждання, яких позивач зазначала у зв`язку з пошкодженням свого майна, враховуючи, що автомобіль після дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений, її довелося вживати додаткових заходів для вирішення питання щодо відшкодування шкоди з МТСБУ та відповідача, такі додаткові заходи порушували нормальний ритм життя та впливали на емоційний стан. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що сума в розмірі 10 000,00 грн є достатньою для відшкодування моральної шкоди.

В даному випадку, суд вважає, що оскільки позивачем доведено заподіяння йому моральної шкоди у заявленому розмірі, характеру та обсягу страждань, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, у зв`язку з чим, суд вбачає достатні і обґрунтовані правові підстави для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.

За таких обставин, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд приходить висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи (п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

В силу ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні 05.07.2024 до суду з позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн за позовну вимогу про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 61 128,58 грн (а.с.7).

Проте, позивачем не сплачено судовий збір за позовну вимогу майнового характеру – про стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028,00 грн.

Таким чином, відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» позивач повинен був сплатити судовий збір і за вимогою про стягнення моральної шкоди в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у розмірі 1 211,20 грн.

Оскільки суд виснував про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди повністю, судові витрати в цій частині покладаються на позивача.

Разом з тим, судовий збір у розмірі 1 211,20 грн за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, про задоволення якої суд виснував повністю, підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись статтями 15, 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1194 ЦК України, статтями 2, 5, 12, 19, 76, 77, 81, 82, 128, 131, 133, 137, 141, 142, 206, 223, 263-265, 268, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 10 000,00 грн (десять тичся гривень 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 21.09.2026.

Головуючий:В. І. Зінкін