Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №366/2590/26 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/2590/26

Провадження № 3/366/1315/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026 с-ще Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П.,

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши в закритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від ІНФОРМАЦІЯ_1 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українця, громадянина України, військовослужбовця, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-19 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

14.09.2026 справа надійшла до суду.

Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 338143 від 11.09.2026 слідує, що:

11.09.2026 за результатами проведення службового розслідування (Назаз 9ПРИКЗ №4630-АГ від 11.09.2026)

встановлено, що інспектор прикордонної служби вищої категорії – начальник відділення логістики ІНФОРМАЦІЯ_1 ( з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) сержант ОСОБА_2 під час прибуття офіцера ВВВБ прибув за вказівкою від капітана ОСОБА_3 до службового приміщення на ВОП «Беня» з метою надання для перевірки своєї службової документації, при цьому свою зброю та боєприпаси залишив без нагляду в складському приміщенні, чим порушив вимоги підпункту 3.1., підпункту 3.4, п. 3 «Інструкції про застосування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів ( катерів). Літаків і вертольотів ДПСУ, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони державного кордону та виключної (морської економічної зони України, затвердженої наказом АДПСУ від 21.10.2003 року № 200, що виразилось у свідомому порушені правил поводження зі зброєю, порушенні вимог ст. 11, 16 Статусу внутрішньої служби Збройних Сил України ,статті 4 Дисциплінарного статусу Збройних Сил України, тобто вчинив військове адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-19 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав. Пояснив, що подія описана в протоколі сталася 21.08.2026.Тоді будучи на службі він пішов зі свого службово приміщення, закривши його на ключ, також ці приміщення знаходяться на одній території, я просив щоб мої пояснення долучили до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи з наявними в ній доказами та вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддя приходить до наступного.

Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з`ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

У рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява № 36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суддя не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.

Отже, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до положень ст.ст. 254, 255 та 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, який відповідним чином повинен бути оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП та є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення.

Тому, в межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, інкримінованого особі адміністративного правопорушення, і повинен провадитися їх, у тому числі, і судовий розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Положення ст. 256 КУпАП є імперативними в частині зазначення відомостей у протоколі про адміністративне правопорушення та підлягають виконанню всіма без виключення посадовими особами, які уповноваженні на складання протоколів про адміністративне правопорушення, що визначені у ст. 255 КУпАП.

Відповідальність за ч. 2 ст. 172-19 КУпАП настає у разі порушення правил поводження зі зброєю під час несення служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинені в умовах особливого періоду.

Слід звернути увагу, що диспозиція цієї статті є бланкетною, тобто нормою, яка лише називає склад правопорушення та для більш точного формулювання висунутого звинувачення, відсилає до інших галузей права.

Аналіз наведених норм права у своїй сукупності дає підстави стверджувати, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з порушенням правил несення прикордонної служби, суть адміністративного правопорушення повинна бути відображена належним чином, тобто повинно не лише описуватись діяння порушення згаданих правил, а обов`язково повинно бути посилання на статтю (частину статті, пункт тощо) таких правил, що і є конкретизацією висунутого звинувачення. В іншому випадку, саме лише зазначення порушення правил несення прикордонної служби без відповідних посилань на такі правила не є таким, що розкриває суть адміністративного правопорушення, відповідно, вимоги до протоколу про адміністративне правопорушення є недотриманими.

Саме лише зазначення порушення правил несення прикордонної служби без конкретизації, які саме правила порушено призводить до того, що уповноважена посадова особа перекладає на суд функцію сторони обвинувачення: суд, розглядаючи справу, на переконання посадової особи, яка склала протоколу про адміністративне правопорушення, повинен сам відшукати та встановити конкретизацію дій правопорушника та визнати їх доведеними, що суперечить положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та є недопустимим.

Крім цього, не конкретизація вчиненого правопорушення є порушенням права особи на захист: особа позбавлена можливості здійснити підготовку своєї чіткої позиції захисту при розгляді справи, оскільки не розуміє, у чому саме вона звинувачується за порушення правил несення прикордонної служби, тобто в чому саме полягає вчинення інкримінованого їй правопорушення у тій чи іншій формі.

Проте, у складеному відносно ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення, суть самого правопорушення не конкретизована шляхом відображення посилань на будь-які правила несення прикордонної служби, а лише описано, що «за результатами перевірки 11.09.2026», тобто фактично не вказано дату вчинення правопорушення.

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 338143 від 11.09.2026 слідує, що дата правопорушення відсутня.

Крім цього з протоколу вбачається, що свідки вищевказаного правопорушення відсутні.

Протокол про військове адміністративне правопорушення складається протягом 3-х діб з моменту встановлення даних, які підтверджують факт вчинення військовослужбовцем такого правопорушення. При цьому, необхідно дотримуватися вимог щодо форми та змісту, установлених статтею 256 КУпАП.

Уповноважена посадова особа складає протокол не пізніше 24 годин з моменту виявлення військовослужбовця (військовозобов`язаного, резервіста), що вчинив військове адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається військовослужбовцю (військовозобов`язаному/резервісту під час проходження зборів), який притягується до адміністративної відповідальності.

Слід також звернути увагу, що ОСОБА_1 провину в інкримінованому йому правопорушенні не визнав.

З`ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке особі поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище (Постанова ВСУ від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17).

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

За ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи встановлені обставини справи, суддя приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-19 КУпАП, а тому, провадження у справі підлягає закриттю.

На підставі ст.ст. 19, 62 Конституції України, керуючись ст.ст. 7, 172-19, 245, 247, 251, 254, 256, 266, 268, 280, 283-285 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-19 КУпАП.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області.

Суддя Н.П. Слободян