Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №357/3166/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3166/26

Провадження № 2/357/4025/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Бебешко М. М. ,

при секретарі – Ільницька І. П.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частки у спільній сумісній власності,-

В С Т А Н О В И В :

26 лютого 2026 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла вищевказана позовна заява, згідно з якою позивач просить суд: 1) Припинити право спільної сумісної власності; 2) Визначити частку у праві спільної часткової власності і встановити, що ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) належить на праві приватної власності 1\2 частина квартири АДРЕСА_1 .

Позовна заява обґрунтована тим, що згідно свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , остання на праві приватної спільної власності належить ОСОБА_3 та членам його сім`ї. На момент приватизації даної квартири станом на 06 жовтня 1993 року у даній квартирі було зареєстровано дві особи – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та його дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер. І після його смерті відкрилася спадщина на 1\2 часину вказаної квартири. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2022 року за ОСОБА_2 визнано право власності на 1\2 частину квартири за АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 . 13 вересня 2023 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області роз`яснено позиваці про відмову у проведенні державної реєстрації права власності через неможливість встановлення набуття, зміни чи припинення речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 лютого 2026 року вказану справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.

Ухвалою суду від 27 лютого 2026 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

01 травня 2026 року на адресу суду від ЦМУ ДМС України надійшла відповідь щодо реєстрації місця проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_2 .

Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою суду від 04 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09 липня 2026 року.

26 червня 2026 року на адресу суду надійшло клопотання від позивача ОСОБА_1 , підписане 19 травня 2026 року, про розгляд справи за її відсутності. У вказаному клопотанні позивача не висловила думки щодо вирішення спору.

Ухвалою суду від 09 липня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 21 вересня 2026 року.

28 серпня 2026 року на адресу суду надійшла заява від позивача про підтримання позову та неможливість особисто прибути в суде засідання через похилий вік (87 років).

21 вересня 2026 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про визнання позовну у повному обсязі та розгляд справи за її відсутності. До позову долучено копію паспорта відповідача.

Фіксування судового засідання технічними засобами фіксації не здійснювалося відповідно до вимог, передбачених ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне:

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 , на ім`я якого 06 жовтня 1993 року було видано свідоцтво про право власності на житло останньому та членам його сім`ї в рівних долях, а саме на квартиру АДРЕСА_3 .

Станом на 06 жовтня 1993 року в квартирі АДРЕСА_1 було зареєстровано двоє осіб – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2022 року у справі № 357/180/22 визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 .

23 червня 2022 року ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на частку квартири на підставі судового рішення.

13 вересня 2023 року приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К.А. надала роз`яснення про відмову у проведенні реєстраційних дій нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на ім`я ОСОБА_1 черзі відсутність документів, що дають змогу встановити набуття речових прав на нерухоме майно.

При вирішенні справи суд виходить з наступного:

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно із частиною другою статті 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Аналогічне правило застосовується і при поділі спільного сумісного майна (стаття 372 ЦК України).

Частиною першою статті 369 ЦК України встановлено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За приписами статті 358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19, від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи в межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним законодавством. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80, 81, 83), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (підпункт 11.12), від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Суд зазначає, що свідоцтво на право спільної сумісної власності було видано 06 жовтня 1993 року ОСОБА_3 та членам його сім`ї на квартиру АДРЕСА_1 .

До членів сім`ї ОСОБА_3 станом на дату видачі вказаного свідоцтва входила дружина останнього ОСОБА_4 .

Так як право власності на 1\2 частку вказаної квартири після смерті ОСОБА_3 було набуто відповідачкою, суд вважає що за позивачкою, як за дружиною ОСОБА_3 , необхідно визначити іншу 1\2 частку у справі спільної сумісної власності.

Визнання 1\2 частки на спірну квартиру за позивакою в свою чергу буде свідчити про припинення права спільної сумісної власності на вказану квартиру.

Суд відповідно до вимог статі 206 ЦПК України приймає визнання позову відповідачкою, так як останнє не суперечить вправам та законним інтересам третіх осіб та не порушує вимоги чинного законодавства.

За таких обставин позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 206, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частки у спільній сумісній власності – задовольнити повністю.

Припинити право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Визначити частку у праві спільної часткової власності і встановити, що ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) належить на праві приватної власності 1\2 частина квартири АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 . РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_4 . РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя М. М. Бебешко