Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №296/3868/26 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/3868/26

2/296/3157/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2026 р. м.Житомир

Суддя Корольовського районного суду м.Житомира Маслак В.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №06.08.2025-100000245 від 06.08.2025р. у розмірі 59930,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 06.08.2025 укладено Кредитний договір (оферти) №06.08.2025-100000245. Відповідно до умов Договору відповідачу надано кредит у розмірі 12000,00 грн., строком на 184 дні, дата повернення - 05.02.2026р., фіксована незмінна процентна ставка - 1% за 1 день користування кредитом, комісія - 20% від суми кредиту та дорівнює 2400,00грн.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу кредитні кошти в користування. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 59930 грн., яка складається з наступного:

- заборгованості за тілом кредиту - 17000 грн.;

- заборгованості за процентами - 31030 грн.;

-комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 3400 грн.;

-відсотків, нарахованих згідно ст.625 ЦК України – 8500 грн..

Враховуючи вищезазначене, представник ТОВ «Споживчий центр» просить суд вимоги позовної заяви задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира Маслак В.П. від 19.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву не подав. Ухвала про відкриття провадження у справі направлялась на адресу відповідача за зареєстрованим місцем його проживання, у відповідності до приписів ЦПК України, однак поштові відправлення повернулись на адресу суду неврученими, з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Крім того, відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом опублікування оголошення на офіційному сайті суду.

У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

Згідно ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 06.08.2025 укладено Кредитний договір (оферти) №06.08.2025-100000245 шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною цього Договору. Відповідно до умов Кредитного договору встановлено наступне: сума кредиту складає 12000,00 грн; строк кредитування 184 дні з дати його надання; дата повернення кредиту - 05.02.2025р.; процентна ставка – 1% за один день користування Кредитом; комісія - 20% від суми кредиту та дорівнює 2400,00грн.

Заявка підписана електронним підписом позичальника-одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору А251.

В подальшому, 11.08.2025 відповідач прийняв пропозицію (акцепт) про укладення додаткового договору (оферта) до Кредитного договору (кредитної лінії) №06.08.2025-100000245, за умовами якого сторони погодилися збільшити суму кредиту з дати укладення додаткового договору до 17000грн., яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту) зазначених у договорі. За додатковим договором позивач зобов`язався надати відповідачу другий транш кредиту у розмірі 5000грн.; дана надання другого траншу кредиту - 11.08.2025; строк, на який надаєтья кредит (другий транш) - 179 днів з дати надання. Сторони також погодили, що відповідач за надання другого траншу кредиту зобов`язаний сплатити комісію в сумі 1000,00грн.

Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника-одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору К144.

Способи організації переказу грошових коштів узгодженні між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Споживчий центр» у договорі про надання послуг з переказу коштів ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024.

Відповідно до зазначеного договору було перераховано кошти на платіжну картку відповідача: 06.08.2025 07:44:44 на суму 12000,00 (дванадцять тисяч гривень 00 копійок) грн, номер картки 4441111028535122, номер транзакції в системі iPay.ua – 824552851, призначення платежу: Видача за договором кредиту №06.08.2025-100000245.

В подальшому на виконання умов додаткового договору перераховано кошти на платіжну картку відповідача: 11.08.2025 13:31:13 на суму 5000,00 (п`ять тисяч гривень 00 копійок) грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 829850298, призначення платежу: Видача за договором кредиту №06.08.2025-100000245.

Згідно з наданим розрахунком заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 59930 грн., яка складається з наступного:

- заборгованості за тілом кредиту - 17000 грн.;

- заборгованості за процентами - 31030 грн.;

-комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 3400 грн.;

-відсотків, нарахованих згідно ст.625 ЦК України – 8500 грн..

Таким чином між сторонами виникли зобов`язальні, цивільно-правові правовідносини у сфері кредитування, що регулюються нормами ЦК України

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що отримані відповідачем кредитні кошти та проценти за їх користування в добровільному порядку позивачу не сплачені, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом в частині стягнення 17000,00 грн. основного боргу та 31030,00 грн. відсотків за користування кредитними коштами, а всього - 48030,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача комісії в розмірі 3400,00 грн., суд виходить з наступного.

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»(10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 13 липня 2022 року в справі №363/1834/17 виснувала, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21, якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої ст.11, частини п`ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи вищевказані положення Закону України «Про споживче кредитування» та правові висновки Верховного Суду, положення кредитного договору №06.08.2025-100000245 від 06.08.2025р. про сплату позичальником на користь фінансової установи комісійної винагороди за надання кредиту в загальній сумі 3400грн. суперечать положенням ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення правочину.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» про стягнення заборгованості за комісією є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача відсотків нарахованих згідно ст.625 ЦК України, суд виходить з наступного.

У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки відповідач звільнений від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за даним кредитним договором під час дії воєнного стану, відсутні підстави для стягнення 8500,00грн. відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.

При розподілі судових витрат, суд враховує пропорційність задоволених позовних вимог. Позов заявлено з ціною 59930,00 грн. та задоволено на суму 48030,00 грн. Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 2133,74 грн. (2662,40х48030,00/59930,00).

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (Адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №06.08.2025-100000245 від 06.08.2025р. у розмірі 48030 грн. 00 коп. та суму сплаченого судового збору у розмірі 2133,74 грн.

У задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя В. П. Маслак