Вирок від 20 вересня 2026 р. у справі №166/756/26 — Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/756/26

провадження № 1-кп/166/90/26

категорія: 296

ВИРОК

іменем України

21 вересня 2026 року с-ще Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026030570000088, відомості про яке внесено до ЄРДР 13 березня 2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ща Ратне Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, особи з інвалідністю ІІ групи, учасника бойових дій, в порядку ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,

установив:

03 березня 2026 року інспектор сектору освітньої безпеки Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі – СОБ) лейтенант поліції ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та інспектор СОБ Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області лейтенант поліції ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до розстановки сил та засобів інспекторів відділу СОБ Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинськійобласті, затвердженої 12.03.2026 начальником вказаного управління поліції,заступили на чергування у складі нарядів «Лектор - 214» та «Лектор – 221» для виконання своїх службових обов`язків, передбачених ст. ст. 2, 23 Закону України «Про Національну поліцію» на закріплених закладах загальної середньої освіти.

Так, 13 березня 2026 року близько 12 год 05 хв ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , перебуваючи неподалік магазину «Акцент», що в сел. Ратне на вул. Центральній, 2, Ковельського району Волинської області, отримали усне повідомлення від ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про те, що особа чоловічої статі, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, має намір рухатися за кермом автомобіля. У подальшому інспектори СОБ ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», згідно з яким поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, підійшли до транспортного засобу та зробили водію усне зауваження щодо недопущення вчинення останнім адміністративного правопорушення, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, після чого попрямували до власного транспортного засобу.

Надалі ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння,достовірно знаючи, що перед ним знаходяться працівники правоохоронного органу, які перебували у поліцейському однострої з шевронами, знаками розрізнення, усвідомлюючи, що останні перебувають при виконанні службових обов`язків, діючи умисно, підійшов до ОСОБА_6 та наніс останній один удар в область живота, після чого наніс один удар у область правого плеча ОСОБА_7 ..

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 інспектор СОБ ОСОБА_6 отримала тілесне ушкодження у вигляді забійної травми живота; інспектор СОБ ОСОБА_7 отримала тілесне ушкодження у вигляді садна в правій підключичній ділянці і правого плечового суглоба, які за ступенем тяжкості належать до категорії легких тілесних ушкоджень.

Обвинувачений винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень визнав, дав показання про те, що у день, вказаний в обвинувальному акті, він перебував у кафе-барі «Тоскана», де вживав спиртне (близько 350 мл горілки). Згодом вийшов із бару, присів у власний автомобіль «Volkswagen Golf» на іноземній реєстрації. Пам`ятає, що йому хтось із перехожих зробив застереження не керувати в такому стані транспортним засобом. Пригадує, що були присутні працівники поліції, одну із поліцейських він штовхнув, про іншу - не пам`ятає. У зв`язку із сильним сп`янінням та інвалідністю ІІ групи він не пригадує усіх подій, однак не виключає, що такі обставини могли мати місце. Зазначив, що внаслідок травмування в бойових діях він з метою полегшення фізичного і душевного болю вживає алкоголь. У скоєному щиро розкаявся, просив суворо не карати.

Суд, допитавши обвинуваченого, потерпілих, дослідивши документи, висновки експертів, дійшов висновку про таке.

Згідно із частиною 2 ст. 345 КК України кримінальна відповідальність передбачена за умисне заподіяння працівнику правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням працівником службових обов`язків.

Потерпіла ОСОБА_6 , інспектор відділу служби освітньої безпеки ГУНП у Волинській області, дала показання про те, що 13 березня 2026 року вона з колегами зустрілися на площі біля багатоповерхівки, магазину «Торба», для того, щоб її автомобілем доїхати на нараду до Ковельського РУП ГУНП у Волинській області. До них підійшла дівчина на ім`я ОСОБА_9 , попередила, що ОСОБА_5 в стані алкогольного сп`яніння має намір керувати автомобілем, просила зупинити його. Вона і ОСОБА_10 підійшли до автомобіля «Гольф», зробили особі, яка перебувала в ньому, усне зауваження, на яке він відреагував агресивно. Вони сіли у автомобіль Гурської Юлії, до автомобіля підбіг обвинувачений, відчинив задні двері, однак ОСОБА_10 відсіла до протилежних дверей, ОСОБА_5 не зміг її дістати. Тоді він із силою відчинив передні пасажирські двері, де сиділа вона, обпершись на крісло. ОСОБА_5 наніс їй удар кулаком униз живота. ОСОБА_11 вийшла із автомобіля, обвинувачений пішов їй назустріч, ударив її в плече. Вона повідомила про подію на лінію 102. Згодом у ділянці живота з`явився синець. Обвинувачений просив у неї вибачення, у визначенні виду та розміру покарання поклалася на погляд суду.

Аналогічні показання надала потерпіла ОСОБА_7 , яка додатково повідомила, що після завдання обвинуваченим удару ОСОБА_6 униз живота, вона вийшла із автомобіля аби відволікти увагу ОСОБА_5 від дівчат. Біля автомобіля обвинувачений ударив її кулаком у плече, після чого вона застосувала щодо нього фізичну силу. ОСОБА_5 ще двічі шарпнув її за одяг. Вказала, що вона і колеги перебували у форменому одязі із знаками розрізнення.

Свідок ОСОБА_12 підтвердила показання потерпілих, повідомила, що агресивно налаштований через зауваження ОСОБА_5 у стані сп`яніння відчинив задні пасажирські двері, за якими перебувала вона, однак вона відсунулася до протилежних дверей, чим уникнула тілесних ушкоджень, які намагався завдати обвинувачений. Після цього обвинувачений відчинив передні пасажирські двері й завдав удару кулаком у живіт ОСОБА_6 , яка сиділа на пасажирську сидінні. Згодом на вулиці між ним і ОСОБА_7 виникла шарпанина, зі слів останньої, ОСОБА_5 ударив її в плече, проте обставин заподіяння цього ушкодження вона не бачила.

Про такий же механізм заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень зазначили потерпілі та свідок ОСОБА_10 під час слідчих експериментів (протоколи від 16.04.26).

З огляду на послідовність, логічність та взаємоузгодженість показань потерпілих і свідка суд уважає вказані докази належними і допустимими, такими, що відтворюють картину злочину.

Згідно з наказом ГУНП у Волинській області №478 о/с від 15.11.24 ОСОБА_6 з 15 листопада 2024 року прийнято на службу в поліції. Відповідно до наказу цієї ж установи №400 о/с від 07.08.25 ОСОБА_7 призначено на вищу посаду в порядку просування по службі без проходження атестування з 11 серпня 2025 року.

Як вбачається із графіка чергування поліцейських (працівників поліції) Ковельського РУП (РВП, В(С)ПД), 13 березня 2026 року із 08 год 30 хв до 17 год 30 хв на службу у складі нарядів поліції, зокрема інспектора відділу служби освітньої безпеки, заступили ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 .

Відповідно до рапорта чергового ВП № 2 (с-ще Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області 13 березня 2026 року за результатами відпрацювання повідомлення на лінію 102 о 12 год 06 хв установлено, що біля магазину «Торба» ОСОБА_5 у стані алкогольного сп`яніння наніс удар кулаком в ділянку тулуба інспектору поліції ОСОБА_7 та в ділянку живота інспектору поліції ОСОБА_6 .

Згідно з протоколом огляду місця події від 13.03.26 у с-щі Ратне на вул. Центральній поблизу магазину «Тоскана», «Акцент» виявлено автомобіль марки «Volkswagen Golf», р.н.з. НОМЕР_1 , біля якого перебував ОСОБА_5 . У ході цієї ж слідчої дії виявлено наявні на приміщенні магазину «Тоскана» відеокамери спостереження.

Із протоколу огляду DVD-диска від 13.03.26 та шляхом безпосереднього дослідження DVD-диска із відеозаписом із камери спостереження закладу «Тоскана» суд установив, що 13 березня 2026 року, починаючи із 12 год 01 хв, біля закладу рухаються дві особи жіночої статі в поліцейській формі, які сідають в автомобіль темного кольору. Із автомобіля білого кольору виходить жінка, яка рухається в праву сторону відносно камери відеонагляду. Після цього з автомобіля темного кольору виходять поліцейські, які рухаються у напрямку вказаної жінки. Через декілька секунд до автомобіля білого кольору повертається жінка, яка виходила з цього транспортного засобу, та сідає за кермо. Автомобіль темного кольору, з якого виходили поліцейські, перепарковується ближче до АЗС «ВОГ». У подальшому до автомобіля білого кольору підходять дві поліцейські та особа чоловічої статі, який ймовірно перебуває у стані алкогольного сп`яніння, оскільки має хитку ходу. Одна із поліцейських підходить до водійки автомобіля та спілкується з нею, особа чоловічої статі залишається біля автомобіля. Після цього поліцейські прямують до автомобіля темного кольору, до якого через декілька секунд прямує особа чоловічої статі. Чоловік відчиняє праві задні двері, згодом підходить до правих передніх дверей, протягує руки в салон автомобіля. Із водійських дверей автомобіль темного кольору виходить поліцейська, яка підходить до вказаного чоловіка. Чоловік замахується рукою на поліцейську й наносить удар, внаслідок чого втрачає рівновагу та падає. До вказаних осіб підходять дві особи чоловічої статі.

13 березня 2026 року лікар КНП «Ратнівська ЦРЛ» установив ОСОБА_7 діагноз «забої м`яких тканини, синець правого плечого поясу», а ОСОБА_6 – «забій м`яких тканин передньої черевної стінки», про що свідчать повідомлення про травму невиробничого характеру від 13.10.26, із вказівкою на те, що побив ОСОБА_13 .

Згідно із висновком судово-медичного експерта № 28 від 13 березня 2026 року у ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження у вигляді садна в правій підключичній ділянці й правого плечового суглоба, які утворилися внаслідок травматичної дії предмета (предметів) із обмеженою травмуючою поверхнею, за механізмом – удар-тертя, в мінімальній кількості однієї травматичної дії, можливо, за обставин указаних обстежуваною, терміном утворення до однієї доби до моменту обстеження. Вказані тілесні ушкодження належать до категорії легких тілесних ушкоджень.

Відповідно до висновку експерта № 29 від 16.03.2026 у ОСОБА_6 виявлено тілесне ушкодження у вигляді синця в ділянці живота, яке утворилися внаслідок травматичної дії предмета (предметів) із обмеженою травмуючою поверхнею, за механізмом – удар, у мінімальній кількості однієї травматичної дії, можливо, за обставин указаних обстежуваною, терміном утворення 1-3 доби до моменту обстеження. Вказане тілесні ушкодження належать до категорії легких тілесних ушкоджень.

Згідно з актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_5 13 березня 2026 року перебував у стані алкогольного сп`яніння. Цей факт визнав сам обвинувачений.

Як вбачається із консультаційного висновку спеціаліста від 07.04.2026 у ОСОБА_5 діагностовано посттравматичний стресовий розлад, тривожний варіант.

Відтак, на переконання суду, досліджені докази є належними, допустимими та достатніми для висновку про умисел обвинуваченого на заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень, відтак винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, тобто умисного заподіяння працівнику правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням працівником службових обов`язків.

Суд, вирішуючи питання про призначення покарання, дійшов такого висновку.

Конституційний Суд України у своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».

Суд за нормами кримінального закону вправі вибирати у визначених законом межах заходи примусу певного виду і розміру. Така дискреційна функція суду потребує взяття до уваги й оцінки усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави.

При призначенні виду покарання, суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що є закінченим нетяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який в порядку ст. 89 КК України є несудимим, за місцем проживання характеризується позитивно, на спостереженні у лікаря-нарколога не перебуває, є учасником бойових дій, особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, утримує малолітню дитину.

Обставинами, які пом`якшують покарання, є щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання, є вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Орган пробації в досудовій доповіді дійшов висновку про високі ризики вчинення ОСОБА_5 повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства. При цьому представник органу пробації установив, а суд у цьому переконався у судових засіданнях, що ОСОБА_5 при спілкуванні агресії не виявляє, спокійний. ОСОБА_5 зазначив, що друзів із хорошим впливом на нього не має, вживає алкоголь, щоб позбутися больового синдрому від отриманих поранень, має розлади психіки внаслідок посттравматичного синдрому через контузії, що проявляється у втраті інтересу до життя, відчутті відстороненості, нездатності відчувати радість.

Орган пробації можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства вбачає за умови здійснення цим органом інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, проведення індивідуальної-профілактичної роботи, участі в соціально-виховних заходах, здійснення нагляду за його поведінкою.

Із врахуванням ст.ст. 50, 65 КК України суд з огляду на встановлені обставини уважає справедливим покарання у виді позбавлення волі на строк, дещо вищий за мінімальний, передбачений санкцією ч. 2 ст. 345 КК України.

Вирішуючи питання про застосування до обвинуваченого інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням суд виходить із таких міркувань.

За приписами ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст. 403, 405, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч.3 ст. 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відтак, обов`язковою умовою застосування цієї норми є сукупність обставин, які б із достатньою переконливістю свідчили про можливість виправлення особи без відбування покарання.

Оскільки покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, суд уважає, що установлені дані про особу обвинуваченого (учасник бойових дій, особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни), пом`якшуючі покарання обставини, позиція потерпілих, які поклалися на погляд суду, зазначивши про отримання від обвинуваченого вибачення, відсутність до останнього будь-яких претензій, дають підстави для висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 без реального його відбування. Відтак, на переконання суду, наявні усі підстави для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із покладенням передбачених ст. 76 КК України обов`язків упродовж іспитового строку в півтора роки. При цьому, крім основних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, суд покладає на обвинуваченого із урахуванням досудової доповіді органу пробації, з огляду на обставини злочину, додатковий обов`язок пройти пробаційну програму «Подолання агресивної поведінки».

У разі скасування іспитового строку до зарахування в строк покарання підлягає один день затримання ОСОБА_5 згідно з протоколом затримання від 13.03.26 та ухвалою слідчого судді від 13.03.26 про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту та звільнення з-під варти.

Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, при ухваленні судового рішення суд вирішує питання про долю речових доказів. Майно, яке було вилучене і не містить на собі слідів кримінального правопорушення, а також не є знаряддям злочину чи предметом, конфіскація якого передбачена санкцією статті, підлягає поверненню його власнику (законному володільцю).

Під час судового розгляду встановлено, що транспортний засіб — автомобіль марки «Volkswagen Golf» р.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , перебуває на іноземній реєстрації. Обвинувачений ОСОБА_5 не надав суду жодних документів (технічного паспорта, договору купівлі-продажу, довіреності), які б підтверджували його право власності або право законного володіння чи користування вказаним автомобілем, однак вказав, що такий документ існує.

Крім цього, суд установив, що Волинською митницею відносно зазначеного автомобіля складено протокол про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил №0479/UA205000/2026 від 27.07.26, згідно з яким вказаний транспортний засіб як безпосередній предмет порушення митних правил на підставі ст.ст. 508, 511 Митного кодексу України було вилучено у слідчого СВ ВП №2 (с-ще Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_14 .

За таких обставин, оскільки в межах цього кримінального провадження потреба в арешті та зберіганні автомобіля як речового доказу відпала, накладений слідчим суддею Ратнівського районного суду Волинської області ухвалою від 19.03.2026 арешт підлягає скасуванню.

Відтак із урахуванням обставин, які склалися, автомобіль належить повернути законному власнику (володільцю).

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та призначити покарання у виді двох років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом одного року шести місяців іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; пройти пробаційну програму «Подолання агресивної поведінки».

У разі скасування іспитового строку зарахувати в строк покарання один день тримання ОСОБА_5 під вартою із розрахунку, що один день тримання під вартою відповідає одному дню позбавлення волі.

Речові докази:

1.належну ОСОБА_7 медичну картку №1570 та належну ОСОБА_6 медичну картку стаціонарного хворого, які повернуто потерпілим, - залишити у їх володінні;

2.DVD-диск із відеозаписом з камери спостереження, який зберігається в матеріалах справи, залишити у справі;

3.автомобіль марки «Volkswagen Golf» р.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який передано на зберігання до Волинської митниці, - повернути законному власнику (володільцю).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Волинським апеляційним судом.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ратнівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя Ратнівського

районного суду ОСОБА_1