Суд: Луцький міськрайонний суд Волинської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: інших видів кредиту
Дата: 20 вересня 2026 р.
Справа: №161/11164/26
Суддя: Гринь О. М.
Справа № 161/11164/26
Провадження № 2/161/5883/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
21 вересня 2026 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі: головуючого судді Гринь О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з вищевказаним позовом.
Позов обґрунтовує тим, що 18.01.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 38441-01/2025, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на суму 5 000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом.
Банк виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами договору.
19.06.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 19062025, відповідно до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передало, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги за договором про споживчий кредит № 38441-01/2025 від 18.01.2025.
Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 17 207,78 грн., з яких: 4 753,69 грн. – забогованість за тілом кредиту, 3 850,20 грн. – заборгованість за процентами та 8 603,89 грн. – заборгованість за штрафами.
Посилаючись на викладене, просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 17 207,78 грн. та понесені по справі судові витрати.
Ухвалою судді від 01.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав.
Як визначено у ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки відповідач не подав відзиву на позов, враховуючи, що представник позивач не заперечував щодо заочного розгляду справи, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи та подані позивачем докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд установив таке.
18.01.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 38441-01/2025, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на суму 5 000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом.
Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 17 207,78 грн., з яких: 4 753,69 грн. – забогованість за тілом кредиту, 3 850,20 грн. – заборгованість за процентами та 8 603,89 грн. – заборгованість за штрафами.
19.06.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 19062025, відповідно до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передало, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги за договором про споживчий кредит № 38441-01/2025 від 18.01.2025.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Кредит-це грошові кошти, що надаються позичальнику на умовах поворотності, строковості та платності. Така послуга обов`язково надається на підставі письмового договору, що може бути укладений в електронній формі.
Електронний договір за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Механізм його укладення, вимоги до підписання сторонами врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».
Так, у ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір -це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису або електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підпис одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифровою послідовністю, що надсилається на верифікований номер телефону особи.
Договір кредиту у даній справі за формою відповідає вимогам законодавства щодо електронних договорів, підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що є аналогом власноручного підпису. При укладенні договору відповідач пройшла ідентифікацію за реєстраційним номером облікової картки платника податків, паспортними даними, верифікованим номером мобільного телефону та адресою електронної пошти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати визначаються в договорі. Ці умови залежать від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій на ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів, що склалися на дату укладення договору.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Надані позивачем документи, зокрема інформаційна довідка ТОВ «Універсальні платіжні рішення», підтверджують виконання ТОВ «Стар Файненс Груп» платіжної операції на картку, яка повністю збігається з маскованим номером у договорі. Перерахування коштів на суму 5 000,00 грн відбулося 18.01.2025 на картковий рахунок позивача. Зазначення цих реквізитів у тексті договору свідчить про те, що позичальник самостійно ідентифікував цю картку як власну та надав добровільну згоду на зарахування грошей саме на неї. Доказів протилежного суду не надано.
Наявні у справі докази підтверджують факт отримання кредиту відповідачем.
Позивач доводить про набуття ним права вимоги за договором кредиту.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У ч. 1 ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України (в редакції, що діяла на момент виникнення цивільно-правових відносин) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У договорі про надання фінансового кредиту № 38441-01/2025 від 18.01.2025 передбачено право кредитора ТОВ «Стар Файненс Груп» поступатися правом вимоги за цим договором.
За умовами договору факторингу №19062025 від 19.06.2025 ТОВ «Стар Файненс Груп» відступив за плату позивачу ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» права вимоги за укладеними кредитними договорами, зазначеним у реєстрі боржників, що є додатками до договору. Згідно з витягом з реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги до відповідача у цій справі.
Станом на дату відступлення права вимоги 19.06.2025 загальна заборгованість за договором складає 17 207,78 грн., з яких: 4 753,69 грн. – забогованість за тілом кредиту, 3 850,20 грн. – заборгованість за процентами та 8 603,89 грн. – заборгованість за штрафами.
Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає доведеними як факт отримання кредиту відповідачем, так і наявну заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4 753,69 грн., процентами в розмірі 3 850,20 грн.
Водночас щодо вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 8 603,89 грн, суд виходить із такого.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тобто, у період дії воєнного стану боржник звільняється від сплати штрафу включно з 24 лютого 2022 року, такі нарахування підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Воєнний стан в Україні введений до укладення кредитного договору у цій справі, діє і на час її розгляду судом, тому нарахований позивачем штраф не може бути стягнутий судом.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню. З відповідача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 8 603,89 грн.
Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та заявлено позовні вимоги про стягнення 17 207,78 грн.
Судом задоволено позовні вимоги на суму 8 603,89 гривень, що становить 50 % від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 331,20 грн.
Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Зі змісту позову слідує, що позивач просить суд стягнути з відповідача 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В детальному описі наданих адвокатом послуг зазначені наступні дії:
1) усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, 30 хв;
2) ознайомлення з матеріалами кредитної справи, 2 год;
3) погодження правової позиції клієнта у справі, 30 хв;
4) складання позовної заяви з врахуванням правової позиції клієнта 3 год. 30 хв.
Оцінюючи співмірність цих витрат суд зазначає, що в детальному описі наданих послуг не розкритий зміст такої послуги, як «усна консультація клієнта, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиці», адже будь-яких доказів фактичного надання таких послуг у формі відповідних довідок, протоколів переговорів тощо позивач суду не надав.
Крім того суд враховує, що позивач є фінансовою установою, а примусове стягнення заборгованості, яка була ним викуплена за договором факторингу, є основною його господарською діяльністю.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що обґрунтованими та співмірними є судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у вигляді складання позовної заяви у розмірі 5 000,00 грн. Враховуючи часткове задоволення позову, ці судові витрати слід стягнути з відповідача пропорційно у розмірі 2 500,00 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 141, 265, 280 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 38441-01/2025 від 18 січня 2025 року в розмірі 8 603 (вісім тисяч шістсот три) гривні 89 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.
У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корп.28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236).
Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення складений та підписаний 21 вересня 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області О.М. Гринь
Оригінал: reyestr.court.gov.ua