Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №154/2825/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/2825/26

2/154/1615/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2026 Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді Пустовойт Т.В., при секретарі судових засідань Мазій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимирського міського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивачки адвокат Закревський І.В. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення часток у праві спільної сумісної власності,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Закревський І.В. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення часток у праві спільної сумісної власності.

Свої позовні вимоги, обґрунтовує тим, що 25 травня 2005 року Володимир-Волинським міськвиконкомом було видано свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 .

29 червня 2016 року виконавчим комітетом Володимир-Волинської міської ради Волинської області видано дублікат свідоцтва про право власності на квартиру від 25 травня 2005 року, взамін втраченого.

Відомості про вищевказану квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , внесено 04.03.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 35835161, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2048746707102, що оформлено Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.03.2020, індексний номер витягу 203284646.

Позивачка - ОСОБА_1 має намір подати заяву на участь у програмі єОселя — державної програми доступного кредитування житла.

Відповідно до пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання забезпечення приватним акціонерним товариством “Українська фінансова житлова компанія” доступного іпотечного кредитування громадян України" від 02.08.2022 № 856 ( зі змінами) однією з вимог для отримання кредиту є те, що кандидат та члени його сім`ї не мають у власності житлової нерухомості (а також майбутніх об`єктів житлової нерухомості, спеціальне майнове право на які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) загальною площею, яка становить чи перевищує 52,5 кв. метра - для сім`ї з однієї особи (одинока особа) або для сім`ї з двох осіб та додатково 21 кв. метр на кожного наступного члена сім`ї (не враховуються об`єкти житлової нерухомості, що розташовані на територіях, та знищені об`єкти нерухомого майна, власником (співвласником) яких є кандидат та/або члени його сім`ї).

Так, як квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності - ОСОБА_1 , її батьку- ОСОБА_2 , її матері - ОСОБА_3 та її брату - ОСОБА_4 без визначення часток, вона як кандидат на участь у зазначеній державній програмі, не відповідає вищевказаним критеріям.

Тому, з метою реалізації її права на отримання кредиту щодо придбання житла, виникла необхідність визначити частки у спільній сумісній власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Укласти договір про визначення часток у спільній сумісній власності між співвласниками та посвідчити його в нотаріальному порядку на даний момент не має можливості, адже її брат - ОСОБА_4 , який є співвласником вищевказаної квартири, вважається зниклим безвісти за особливих обставин з 14.11.2024, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 07.10.2025 №20251007-1438.

Через невизначеність часток у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно ОСОБА_1 , в повній мірі не може реалізувати своє право власності, зокрема, щодо розпорядження належною їй часткою, а здійснити поділ належного усім співвласникам на праві спільної сумісної власності нерухомого майна в нотаріуса не має можливості, оскільки співвласник – ОСОБА_4 , вважається зниклим безвісти за особливих обставин.

Враховуючи викладене, просить суд визначити: по 1/4 частці квартири за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , припинити право спільної сумісної власності на квартиру та визначити правовий режим квартири як спільної часткової власності співвласників.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 09.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Представник позивачки адвокат Закревський І.В. в позовній заяві зазначив, щоб справу розглядати без його участі, просив позов задовольнити.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, подала заяву, в якій зазначила, що позов підтримує повністю, просила розглядати без її участі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали письмові заяви про повне визнання позову.

Суд установив, що таке визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, у тому числі співвласника ОСОБА_4 . Разом із тим заявлені вимоги перевірені судом на підставі наявних у справі письмових доказів.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України та неявку всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази у справі, перевіривши наведені в позовній заяві обставини та надавши оцінку доказам у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, зокрема шляхом визнання права та застосування інших передбачених законом способів захисту.

За змістом ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності.

Частиною 2 ст. 355 ЦК України встановлено, що майно може належати особам на праві спільної часткової або спільної сумісної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Натомість відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Отже, принципова різниця між цими двома видами спільної власності полягає саме в тому, що за режиму спільної сумісної власності частки співвласників попередньо не визначені, тоді як спільна часткова власність передбачає визначення ідеальної частки кожного співвласника у праві власності на майно.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Володимир-Волинський Волинської області. Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 вбачається, що її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вказане свідоцтво підтверджує родинний зв`язок позивачки з двома іншими співвласниками спірної квартири.

Зі свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 вбачається, що 20 серпня 1983 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_5 ». Зазначений документ узгоджується з відомостями, зазначеними у свідоцтвах про народження дітей, та підтверджує сімейні відносини між співвласниками.

З повторного свідоцтва про народження ОСОБА_4 , серії НОМЕР_3 , вбачається, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Володимир-Волинський Волинської області, а його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Таким чином, зазначений документ також підтверджує родинний зв`язок між ОСОБА_4 та іншими співвласниками квартири.

Свідоцтвом про право власності на житло від 25 травня 2005 року, виданим Володимир-Волинським міськвиконкомом, підтверджується, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Частки кожного зі співвласників у свідоцтві не визначені. Загальна площа квартири становить 95,8 кв. м. Свідоцтво видане відповідно до розпорядження від 31 березня 2005 року № 108; 29 червня 2016 року видано його дублікат.

Згідно даним Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якого вбачається, що об`єктом нерухомого майна є квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 95,8 кв. м, та що право власності на неї зареєстроване за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у формі спільної сумісної власності без визначення часток.

Отже, як правовстановлюючий документ, так і відомості державної реєстрації підтверджують, що спірна квартира належить чотирьом особам саме на праві спільної сумісної власності, а розмір частки кожного з них у праві власності на даний час не визначний.

Зі сповіщення сім`ї № 4288 від 16.09.2024 виданого районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, вбачається, що ОСОБА_4 , 1984 року народження, зник безвісти під час виконання бойового завдання.

Витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, сформованим 07 жовтня 2025 року, підтверджується, що відомості щодо ОСОБА_4 внесені до Реєстру. У витягу зазначено, що він зник за особливих обставин, його місцезнаходження не встановлено, а відповідна інформація про розшук перебуває в обліках Національної поліції України.

Суд звертає увагу, що вказаний витяг підтверджує саме статус ОСОБА_4 як особи, зниклої безвісти за особливих обставин, однак не містить відомостей про визнання його судом безвісно відсутнім у розумінні ст. 43 ЦК України та не свідчить про припинення належних йому майнових прав.

Саме такий підхід відповідає змісту ст.ст. 355, 356, 368, 370 ЦК України та усталеному підходу Верховного Суду, за яким визначення часток усіх співвласників у майні, що перебувало у спільній сумісній власності, має наслідком трансформацію правового режиму такого майна у спільну часткову власність.

Відповідно до ст. 370 ЦК України у разі визначення часток у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, діє презумпція рівності часток співвласників, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, частки співвласників у праві спільної сумісної власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Частиною третьою цієї статті передбачено, що у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Аналогічний принцип рівності часток закріплений у частині другій статті 370 ЦК України для випадку виділу частки зі спільного майна.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зокрема, частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із частиною 1 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 81 ЦПК України).

Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Сукупність наведених письмових доказів є взаємоузгодженою та підтверджує як склад співвласників спірної квартири, так і правовий режим майна — спільну сумісну власність без визначення часток.

За таких обставин суд приходить до висновку, що частки кожного із чотирьох співвласників у праві власності на квартиру є рівними та становлять по 1/4 частці.

Визначення часток у праві спільної сумісної власності не означає припинення самого суб`єктивного права власності співвласника на майно.

У такому випадку змінюється правовий режим спільної власності: право кожної особи на майно зберігається, однак замість невизначеної частки у праві спільної сумісної власності кожному співвласнику належить конкретно визначена частка у праві спільної часткової власності.

Таким чином, заявлена вимога про припинення права спільної сумісної власності в цій справі не спрямована на припинення права власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 чи ОСОБА_4 на квартиру.

Її зміст полягає у припиненні саме режиму спільної сумісної власності внаслідок визначення часток та виникненні натомість режиму спільної часткової власності.

Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

З огляду на це суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення такої вимоги одночасно з визначенням по 1/4 частці за кожним співвласником.

Суд окремо враховує, що ОСОБА_4 є особою, зниклою безвісти за особливих обставин.

Сам по собі такий статус не припиняє цивільної правоздатності особи, не припиняє та не зменшує належних їй майнових прав.

Матеріали справи не містять рішення суду про оголошення ОСОБА_4 померлим чи інших юридичних фактів, із якими закон пов`язує припинення його права власності.

Вирішення заявлених вимог не призводить до позбавлення ОСОБА_4 майна або передання належного йому права іншим особам.

Навпаки, у результаті задоволення позову за ОСОБА_4 буде визначено 1/4 частку у праві власності на квартиру, рівну часткам інших співвласників.

Отже, визначення частки ОСОБА_4 не порушує та не звужує його майнових прав, а конкретизує обсяг належного йому права власності відповідно до презумпції рівності часток співвласників.

При цьому суд не вирішує у цій справі питань управління майном ОСОБА_4 , установлення опіки над таким майном чи розпорядження його часткою, оскільки такі питання не є предметом заявленого позову.

Враховуючи встановлені обставини та наведені положення закону, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 355, 356, 368, 370, 372 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення розміру часток у праві спільної сумісної власності на квартиру та припинення права спільної сумісної власності — задовольнити.

Визначити, що частки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у праві власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , є рівними та становлять по 1/4 частці за кожним, а саме визначити:

-1/4 частки квартири, що розташована в АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

-1/4 частки квартири, що розташована в АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

-1/4 частки квартири, що розташована в АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП НОМЕР_6 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

-1/4 частки квартири, що розташована в АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 РНОКПП НОМЕР_7 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вказану квартиру у зв`язку з визначенням часток співвласників.

Визнати, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності по 1/4 частці кожному.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

На рішення може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тетяна ПУСТОВОЙТ