Рішення від 03 липня 2007 р. у справі №2-626-07 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Васильківський міськрайонний суд Київської області

м. Васильків, вул. Шевченка, 8, 8600, (04571) 2-19-94

№2-626-07

РІШЕННЯ

Іменем України

4 липня 2007 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого Грибанової Ю.Л.

при секретарі Петренко Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Василькові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1\2 частину житлового будинку, позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права на спадкове майно,

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, просить визнати за нею право власності на 1\2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та 1\2 частину грошового вкладу на рахунку № НОМЕР_1 у Васильківському відділенні ВАТ “Ощадний банк України”, мотивуючи це тим, що вона з березня 1986 року стала проживати з ОСОБА_3 , батьком відповідача, однією сім”єю без реєстрації шлюбу в будинку, який займав ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 , який належав колгоспу “Хлібороб”. Вони обоє були членами колгоспу та працювали в ньому. Разом з ними жив її син ОСОБА_4 , 1979 року народження та син чоловіка ОСОБА_5 , 1979 року народження. Вони жили однією сім”єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, який складався із їх заробітної плати та доходів від ведення домашнього підсобного господарства, вирощували худобу, продавали її, обробляли земельну ділянку, все витрачали на потреби сім`ї, разом виховували їх дітей.

У вересні 1986 року колгоспом їх сім`ї був виділений новий будинок по АДРЕСА_1 , куди вони всі переселилися. В 1992 році вони з чоловіком вирішили купити цей будинок з метою створення спільної сумісної власності. Для цього уклали кредитний договір 07.05.1992 року у Васильківському відділенні ощадного банку на одержання кредиту в сумі 24 тис. карбованців на 15 років на ім”я чоловіка, поручительство було оформлене на неї, його дружину. 06.06.1992 року її чоловіком з колгоспом був укладений договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , який був зареєстрований в сільській раді. Вартість будинку була внесена в касу колгоспу. Будинок складається із чотирьох житлових кімнат, кухні, ванної кімнати, котельні, біля будинку є сарай, погріб, літня кухня, вартість будинку становить 34366 грн.

Одержаний кредит вони з чоловіком погашали за спільні сумісні кошти і погасили його достроково. Однією сім”єю з ОСОБА_3 вони жили до його смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ніяких спорів не було з приводу користування майном. Вони з дітьми продовжували жити в будинку. Але останнім часом відповідач став заперечувати її право на частину у спільному майні, тому вона звернулась до суду, так як вважає, що майно, нажите із ОСОБА_3 є їх спільною сумісною власністю і вона має право на його половину. Відповідач є єдиним спадкоємцем після померлого свого батька ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, просить визнати за ним право власності на весь житловий будинок АДРЕСА_1 , право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у КСП “Хлібороб", на грошові вклади в ощадному банку на рахунках №№ НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , посилаючись на те. що він є єдиним спадкоємцем за законом після смерті свого батька ОСОБА_3 , позов ОСОБА_1 не визнає, так як вона не є дружиною батька, а просто певний час проживала сумісно з ним, крім того, після смерті батька вона підробила від його імені заповіт, який судом визнаний недійсним.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала свій позов, доповнивши його тим, що вона несе всі витрати на утримання будинку, діти в ньому не живуть, в 2002 році вони підвели природний газ до будинку, вона працювала в колгоспі, в бібліотеці, в ощадному банку, чоловік теж працював, від позову на частину грошових вкладів в ощадному банку вона відмовляється, позов ОСОБА_2 визнала частково на земельну частку (пай) та на грошові вклади, заперечуючи на визнанні за ним права власності на весь житловий будинок.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримав свій позов, позов ОСОБА_1 не визнав та пояснив, що дійсно всі жили разом з 1986 року, батько помер в 2002 році, в 2003 році він дізнався про заповіт батька на позивачку та на нього, вони отримали свідоцтво про право на спадщину на все майно на двох в рівних долях, потім за його позовом суд визнав недійсним заповіт та свідоцтво про право на спадщину. Вважає, що позивачка не має права на майно батька, так як не перебувала з ним в зареєстрованому шлюбі, а доказів внесення своїх коштів у спільну часткову власність не надала, пропустила строк позовної давності, так як могла звернутися до суду після смерті батька, просить в її позові відмовити, а його задовольнити, в тому числі і на 1\2 частину вкладу на рахунку № НОМЕР_1 .

Свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в судовому засіданні показали, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 80-х років жили разом, виховували двох дітей, вели спільне господарство, працювали, отримали в колгоспі житловий будинок, а потім викупили його, ОСОБА_10 називав позивачкою мамою. ОСОБА_1 знали в селі, як ОСОБА_11 .

Вислухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку про те, що позов ОСОБА_1 із врахуванням зміни її вимог підлягає до задоволення повністю, позов ОСОБА_2 до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ст.17 Закону України “Про власність” від 07.02.1991 року з наступними змінами та доповненнями, який введений в дію з 15.04.1991 року, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім”ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлене письмовою угодою між ними. Визначення членів сім”ї дане в ст.64 ЖК України від 30.06.1983 року з наступними змінами та доповненнями, введеного в дію 01.01.1984 року, згідно якої до членів сім”ї наймача належать дружина, їх діти і батьки. Членами сім”ї можуть бути визнані й інші особи, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

В своїй Постанові №16 від 12.06.1998 року “Про застосування деяких норм Кодексу про шлюб та сім”ю України” в п.12 Верховний Суд роз`яснив, що судам треба мати на увазі, що Кодекс про шлюб та сім”ю не застосовують до спорів про поділ майна осіб, які живуть однією сім”єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі. Такі спори мають вирішуватися згідно з п.1 ст.17 Закону України “Про власність”.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 1986 року проживали однією сім”єю, вели спільне господарство аж до настання смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Це стверджується поясненнями сторін, показами свідків, довідками зі школи та Великовільшанської сільської ради (а.с.8-9), проти цього не заперечує і ОСОБА_2

06.06.1992 року на ім”я ОСОБА_3 був придбаний житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 10-20), який є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 жили однією сім"єю, працювали, разом займались підсобним господарством, докази про більшу чи меншу участь їх у надбанні майна відсутні, тому їх частки визнаються рівними, як це роз”яснено в п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. № 20 “Про судову практику у справах за позовами про захист право приватної власності” з наступними змінами та доповненнями. Тому право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 повинно бути визнане за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частках, а отже за ОСОБА_1 слід визнати право власності на 1\2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Що стосується позову ОСОБА_2 , то він підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

На момент відкриття спадщини спадкодавцю ОСОБА_3 належав житловий будинок, право на земельну частку (пай), грошові внески в ощадному банку на рахунках №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_1 , НОМЕР_3 .

Відповідно до ст.ст. 1261 ЦК України ОСОБА_2 , як його син, є єдиним спадкоємцем після померлого ОСОБА_3 за законом, у встановлений законом термін звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, шість місяців з часу відкриття спадщини закінчилось, тому за ним із врахуванням того, що суд визнав за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину спірного будинку, повинно бути визнане право власності на 1\2 частину житлового будинку, право на земельну частку (пай) та право на грошові внески на рахунках №№ 64875, НОМЕР_3 . право на 1\2 частину грошових внесків на рахунку померлого № 2702, оскільки на нього є заповідальне розпорядження на ім”я ОСОБА_2 та ОСОБА_12 .

Що стосується посилання ОСОБА_2 на пропуск ОСОБА_1 строку позовної давності, то суд не може це прийняти до уваги, оскільки згідно ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. а позивачка ОСОБА_1 отримала 04.02.2004 року в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке було визнане недійсним рішенням Васильківського міськрайонного суду від 21.11.2006 року, і з того часу вона вважає порушення свого права, що грунтується на законі.

На підставі наведеного, п.1 ст.17 Закону України “Про власність” , ст.64 ЖК України від 30.06.1983 року, ст.ст. 261, 1216, 1218, 1220,1228, 1258, 1261 ЦК України, п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №16 від 12.06.1998 року “Про застосування деяких норм Кодексу про шлюб та сім”ю України” , п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. № 20 “Про судову практику у справах за позовами про захист право приватної власності”, керуючись ст.ст.11, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , що належав на праві власності померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , що належав на праві власності померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства “Хлібороб” розміром 3,56 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КВ №0154169, виданого Васильківською районною державною адміністрацією 17.12.1996 року на підставі її ж рішення від 10.07.1996 року №340 та зареєстрованого 18.12.1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 868.

Визнати за ОСОБА_2 право на грошові внески з належними відсотками та компенсаційними виплатами по них, що знаходяться у відділенні №3031 ВАТ “Державний ощадний банк України” в м.Василькові Київської області на рахунках № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , та право на 1\2 частину грошових внесків з належними відсотками та компенсаційними виплатами по них, що знаходяться у відділенні №3031 ВАТ “Державний ощадний банк України” в м.Василькові Київської області на рахунку № НОМЕР_1 , належних померлому ОСОБА_3 на підставі особових рахунків, наданих вказаним відділенням ощадного банку України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду через суд першої інстанції.

СУДДЯ Грибанова Ю.Л.