Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №513/388/26 — Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/388/26

Провадження № 2/513/679/26

Саратський районний суд Одеської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Ніколенко В.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» в особі представника Руденка Костянтина Васильовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» 27 березня 2026 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з останнього на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №25920 від 01 січня 2025 року у розмірі 28560,00 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 01 січня 2025 року по 13 лютого 2026 року нараховані відповідно до п.1.2 Кредитного договору за ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом (365,00 % річних) та Графіку платежів, 14000,00 грн. - штраф за порушення умов кредитного договору (за наявності), судові витрати у розмірі 2662,40 та 10000,00 грн. витрати на правову допомогу.

Позов обгрунтований тим, що 01 січня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №25920, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 7000,00 гривень, строком на 730 днів (до 01 січня 2027 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% від суми кредиту за кожен день користування (365,00 % річних).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 867879 направлявся Відповідачу 01.01.2025 року о 13:42:10 год. шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , який зазначений Кредитному договорі та ІТС.

Кредитний договір був підписаний 01 січня 2025 року о 13:42:22 год. Шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 867879 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua.

Кредитні кошти в розмірі 7000,00 грн. були відправлені Відповідачу 01 січня 2025 року на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», що підтверджується довідкою надавача платіжних послуг.

Відповідач має обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги повернути всю заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, однак в порушення зобов`язань не сплачує її.

Відповідач своєчасно не сплачує нараховані відсотки відповідно до графіку платежів, в зв`язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, що має відображення у розрахунку заборгованості, порушує умови кредитного договору, не виконує взятих на себе зобов`язань.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань, заборгованість Відповідача за Кредитним договором станом на 23 лютого 2026 року становить: 28560,00 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 01 січня 2025 року по 13 лютого 2026 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,00% за кожен день користування кредитом (365,00% річних) та Графіку платежів та 14000,00 грн. штраф за порушення умов Кредитного договору (за наявності).

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 30 березня 2026 року справа розподілена для розгляду судді Рязановій К.Ю..

Ухвалою суду від 02 квітня 2026 року відкрито провадження у справі з її розглядом у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою суду сторонам встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив та письмових пояснень. Витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі позивача та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином в розумінні вимог п.4.ч.8 ст.128 ЦПК України. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За заявою позивача суд ухвалив розглядати справу в заочному порядку відповідно до ст. 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом встановлено, що 01 січня 2025 року між Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №25920, підписаний електронним підписом з одноразовим електронним ідентифікатором 867879 відповідно до умов якого, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 7000 грн, строком на 730 днів, шляхом переказу на платіжну картку № НОМЕР_1 , зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,0% від суми кредиту за кожен день користування (365,00 % річних).

Відповідно до п. 1.2. Процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та застосовується у межах строку визначеного в п. 1.3. Договору.

Як вбачається з п. 1.3. Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 12 днів. Денна процентна ставка відповідно до п.1.7. становить 1,0%. Загальні витрати позичальника за кредитом станом на дату укладення договору за п. 1.8. складуть 51100,00 грн. Відповідно до п.1.9. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає: 3040.87%. Згідно з п. 1.10. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: 58100,00 грн.

Відповідно до Довідки Вих. №20260219-12 від 19 лютого 2026 року ТОВ «ПЕЙТЕК», до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта з маскою 5221191196560402 від ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» на суму 7000.00 грн

Як вбачається з Детального розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 25920 від 01 січня 2025 року, ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 49560,00 грн, з яких: 7000,00 грн – строкова заборгованість за сумою кредиту, 28560,00 грн – прострочена заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом, 14000,00 грн – заборгованість за штрафами.

З відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №20.1.0.0.0/7-260410/83808-БТ від 18 квітня 2026 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , на яку 01 січня 2025 року було зараховано кошти в розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 526, 530, 623, 624, 625 Цивільного кодексу України передбачено ,що зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений у ньому строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст.639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч.7, 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», а також Закону України «Про електронні довірчі послуги», передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до пп.12 п.1 ч.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Відповідно до ст.536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, з матеріалів справи, кредитний договір підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам закону.

Позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором та здійснено переказ коштів на рахунок та платіжну картку відповідача, яка в свою чергу взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, в результаті чого утворилась заборгованість за кредитним договором станом на 23 лютого 2026 року становить 28560,00 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 01 січня 2025 року по 13 лютого 2026 року, нараховані відповідно до п.1.2. Кредитного договору за ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом (365,00 % річних) та Графіку платежів, 14000,00 грн. - штраф за порушення умов кредитного договору (за наявності).

Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач не надав своєчасно позикодавцям, кошти для погашення заборгованості за кредитами, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунках заборгованості за договорами.

Відповідачем у справі не спростовано обставин отримання та використання ним кредитних коштів у розмірі заборгованості, зазначеного в наданому позивачем розрахунку.

Суд також приймає до уваги те, що на момент укладення договору, сторін влаштовували його умови. Протилежного відповідачем суду не надано.

Отже, суд доходить до висновку про те, що позовні вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором 28560,00 грн. - заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 01 січня 2025 року по 13 лютого 2026 року нараховані відповідно до п.1.2. Кредитного договору за ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом (365,00 % річних) та Графіку платежів, є обгрунтованими.

Щодо стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за штрафами в сумі 14000,00 грн, суд керується таким.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У п.3.3-3.5.2. кредитного договору сторони передбачили відповідальність за порушення строків повернення кредиту відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України та погодили, що позичальник сплачує товариству за неправомірне користування грошовими коштами за процентною ставкою 1% від суми несвоєчасно повернутих коштів за кожен день користування коштами. У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту та/або сплати процентів, позичальник сплачує товариству штраф в розмірі 1120,00 грн на четвертий день такого невиконання та/або неналежного виконання, та у розмірі 280 грн, починаючи з п`ятого дня такого невиконання та/або неналежного виконання.

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Оскільки штрафні санкції за кредитним договором в розмірі 14000,00 грн нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто в межах строку кредитування, відповідач звільняється від обов`язку їх сплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ».

Викладення на підставі Закону України від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» у новій редакції пункту 6 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1734-VIII «Про споживче кредитування» не змінює визначене ЦК України правове регулювання звільнення позичальників від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за кредитними договорами у період дії воєнного стану.

За таких обставин у задоволенні вимог про стягнення 14000,00 грн слід відмовити.

З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.

Зокрема, згідно платіжної інструкції №4535 від 27 лютого 2026 року позивачем сплачено 2 662,40 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача пропорційно долі задоволених вимог у розмірі 1786,61 грн. (28560,00 грн. / 42560,00 грн.)*2662,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На думку суду, розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 є завищеним, не співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Слід також зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Враховуючи співмірність витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд вважає правильним та доцільним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 158, 258-259, 263 Цивільного-процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» (код ЄДРПОУ 41466388, адреса: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4) заборгованість в розмірі 28560,00 (двадцять вісім тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» судовий збір у сумі 1786,61 (одна тисяча сімсот вісімдесят шість) гривень (шістдесят одна) копійка та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень 00 копійок.

У решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Саратським районним судом за заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів після проголошення рішення, а відповідачем – протягом тридцяти з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ», код ЄДРПОУ 41466388, адреса місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 21 вересня 2026 року.

Суддя К. Ю. Рязанова