Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №499/1190/26 — Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/1190/26

Провадження № 2-о/499/41/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 вересня 2026 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засіданні Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ковтун Катерина Володимирівна, заінтересована особа Іванівська селищна рада Березівського району Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення

ВСТАНОВИВ:

До Іванівського районного суду Одеської області, через свого представника звернулася Банашевська О.М. з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме просила суд встановити факт її постійного проживання разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 в період з 2008 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заяви представник заявника посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , яка була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_1 . Разом з нею проживали ОСОБА_1 , тобто заявник, зять ОСОБА_3 , онука ОСОБА_4 .

Після її смерті відкрилася спадщина. Заявник є дочкою померлої, отже є спадкоємцем першої черги за законом. 09.09.2025 року заявник звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері, однак отримала інформаційний лист, згідно якого останній надано роз`яснення щодо необхідності звернення до суду з питання продовження строку, достатнього для прийняття спадщини або встановлення факту спільного проживання.

На момент смерті ОСОБА_2 , заявник постійно проживала разом із своєю матір`ю без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Факт спільного проживання за однією адресою померлої та заявника підтверджується довідкою, виданою старостинським округом Іванівської селищної ради та відповіддю на адвокатський запит Іванівської селищної ради.

На підставі вищевказаного, заявник просила її заяву задовольнити.

У судовому засідання заявник та представник заявника на задоволенні заяви наполягали з підстав, вказаних у ній, додаткових заяв та клопотань щодо витребування доказів, виклику та допиту свідків тощо не заявляли. Заявник додатково показала суду, що проживала з мамою ОСОБА_2 в одному селі, десь приблизно за п`ять років до смерті мати почала хворіти та вона з чоловіком та меншою донькою переїхали жити до неї, а в їхньому будинку залишилися проживати старші діти. Мати хворіла та потребувала постійного догляду, у зв`язку з чим заявник та її сім`я постійно проживали з нею, аж до дня її смерті. Вони вели спільний побут, опікувалася про мати, зважаючи на її хворобу та похилий вік, при цьому зареєстрована була за іншою адресою.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, однак його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши подану заяву, заслухавши пояснення заявника та його представника, оцінивши зібрані докази, суд встановив.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , на момент смерті остання була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_1 . Разом з нею проживали без реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Вказані обставини підтверджуються копією свідоцтва про смерть та довідкою від 09.09.2025 року №356.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, що підтверджується матеріалами спадкової справи на померлу.

Заявник ОСОБА_1 є дочкою померлої ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб та копією свідоцтва про народження.

Заявник звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері, однак отримала роз`яснення щодо неможливості оформлення спадкового майна, оскільки необхідно звернутися до суду з питанням продовження строку, достатнього для прийняття спадщини або встановлення факту спільного проживання, так як строк для прийняття спадщини заявником пропущено.

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади, ОСОБА_1 , тобто заявник з 07.01.1965 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .

Судом було також досліджено відповідь на адвокатський запит від 20.07.2026 року №1607/01/03-33/26/1845, згідно якого Іванівська селищна рада Березівського району Одеської області повідомила, що за наявною інформацією в Білчанському старостинському окрузі №2 Іванівської селищної ради інформацією, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дійсно проживали без реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_2 до дня її смерті – ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч.1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 3 ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України, визначено що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Згідно ч. 2 ст.315 ЦПК у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Факти, що мають юридичне значення, встановлюються в судовому порядку, коли ці факти безпосередньо породжують юридичні наслідки для заявника: право на спадщину; право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, одержання компенсації тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 (справа №320/948/18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 (справа №643/6447/19), від 03.02.2021 (справа №644/9753/19), від 18.11.2020 (справа №554/3600/19), від 25.11.2020 (справа №636/4087/19), від 19.06.2019 (справа №752/20365/16-ц), від 05.12.2019 (справі №750/9847/18).

Підставою звернення до суду, є та обставина, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 проживала разом із мамою ОСОБА_2 на момент смерті останньої однак була зареєстрована за іншою адресою, тому заявник не може підтвердити факт постійного проживання на момент смерті матері разом із ним за однією адресою. Вказані обставини перешкоджають заявнику оформити свої спадкові права після смерті матері.

Згідно ст.1269 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Згідно ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого даною статтею, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч.1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами 1, 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За змістом ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Приписами ч. 3 ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За змістом зазначених норм прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або, в разі відсутності наведених вище обставин, поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк.

Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

У статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

Згідно статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

При цьому відсутність реєстрації спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини частини третьої статті 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд вважає, що надана заявником довідка та відповідь селищної ради на адвокатський запит не можуть бути єдиними та вирішальними доказами факту постійного проживання заявника з ОСОБА_2 на момент смерті останньої, окрім того у вищевказаних документах не відображено, на яких саме підставах посадова особа зробила свої висновки, та не наведено анкетних даних свідків, що могли б підтвердити вищевказані обставини.

Представником заявника та заявником, окрім вищевказаної довідки та відповіді на адвокатський запит більше доказів на підтвердження факту, про який вони просять встановити не надано. Будь-яких квитанцій на оплату житлово-комунальних послуг, що б підтверджували проживання особи у вказаному помешканні, здійснення інших витрат, пов`язаних з постійним проживанням, ведення спільного господарства чи показів свідків, що підтверджують факт проживання за вказаною адресою надано не було.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди встановлюють факти лише за наявності достовірних і беззаперечних доказів, які підтверджують такі обставини, а не на підставі припущень чи показань осіб без інших доказів.

Коли факт спільного проживання заявляється з метою отримання майнових чи спадкових прав, ВСУ підкреслює, що заява про встановлення факту має бути обґрунтована належними доказами, а не лише припущеннями чи «довідками».

Інших доказів на підтвердження того, що заявник проживала разом зі своєю матір`ю за її життя за адресою АДРЕСА_1 , або вони разом вели господарство, суду не надано.

Відтак, резюмуючи наведене, оскільки заявник та її представник не надали достатній, належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, суд прийшов висновку про відсутність підстав для задоволення її заяви.

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 259, 263-265, 293, 315, 273, 354 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в інтересах якої діє адвокат Ковтун Катерина Володимирівна, заінтересована особа Іванівська селищна рада Березівського району Одеської області (місцезнаходження вул. Центральна 93А, селище Іванівка Березівського району Одеської області, код ЄДРПОУ 04378379) про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ