Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №499/1228/26 — Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/1228/26

Провадження № 2/499/909/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 вересня 2026 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа, згідно позовної заяви позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пов`язані з її захворюванням в розмірі 5000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, і до досягнення дитиною повноліття.

Позовну заяву представник позивача мотивує тим, що 17.07.2020 року між сторонами був зареєстрований шлюб. Від шлюбу сторони мають дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Шлюб наразі рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 21.07.2026 року розірвано та присуджено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 12.06.2026 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Однак, їх спільна дитина має статус дитини з інвалідністю, має діагноз дитячий аутизм із гіперкінетичним розладом поведінки, когнітивною недостатністю та рецептивно-експресивним порушенням мови. У зв`язку з захворюванням дитина потребує постійної реабілітації, занять із психологом, педагогом, логопедом, фізичної терапії, навчання основним соціальним навичкам та інших необхідних заходів.

Відповідач добровільно участі у покритті зазначених витрат не бере, незважаючи на неодноразові звернення позивача.

Позивач у судове засідання не з`явилася, однак надала до суду заяву про слухання справи у її відсутність, на задоволенні позову наполягала.

Відповідач у судове засідання не з`явився, на адресу суду повернувся конверт, в якому відповідачу направлялася судова повістка, ухвала про відкриття провадження з зазначенням двох дат судових засідань, з відмітками, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Водночас у своїй постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18 провадження № 61-185св23 ВС зазначив, що наявна в матеріалах справи довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Тому, зважаючи на ту обставину, що відповідачу судова кореспонденція була направлена за адресою місця реєстрації, встановленій судом, то відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, заяв та клопотань не надав, відзиву не надіслав, про причини неявки не повідомив, тому суд визнає його неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до копії свідоцтва про народження, сторони по справі мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки про склад сім`ї, дитина проживає разом з матір`ю, тобто позивачем.

Згідно копії медичного висновку №83 ід 05.01.2026 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною з інвалідністю віком до 18 років, що також підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого.

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 21.07.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини було задоволено частково.

Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 17.07.2020 року у Малиновському районному у місті Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за актовим записом №1217.

Присуджено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 12.06.2026 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення набрало законної сили 20.08.2026 року.

Згідно копії довідки №96 від 05.01.2026 року, яка дійсна до 05.01.2027 року, встановлено, що дитина ОСОБА_3 потребує домашнього догляду.

Відповідно до індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю №91 від 05.01.2026 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 призначена програма реабілітації, строк проведення якої зазначено до повноліття дитини, тобто до 2038 року, згідно якої призначено неотропне лікування, амбулаторна психологічна допомога, стаціонарне психіатричне спостереження, амбулаторне психіатричне спостереження, психолого-педагогічна реабілітація, фізична реабілітація, соціальна та побутова реабілітація, Окрім цього, на підтвердження понесення додаткових витрат на утримання дитини, позивач надала до суду копії квитанції, згідно яких, за період з 25.05.2026 року по 27.07.2026 року у розмірі 13230,00 грн. Додатково, позивач зазначила, що у вересні місяці 2026 року необхідно буде здавати дитині аналізи, які в минулому році коштували 12400,00 грн.

При цьому, згідно довідки про доходи позивача, остання наразі не працює, дохід не отримує, вказана обставина зумовлена необхідністю постійного догляду за дитиною інвалідом, що підтверджується довідкою №96 від 05.01.2026 року.

У рішенні Іванівського районного суду Одеської області від 21.07.2026 року, встановлено, що відповідач отримує стабільний дохід, офіційно працевлаштований.

Між сторонами виникли правовідносини, врегульовані главою 15 СК України.

Згідно статті 51 Конституції України та статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 1 статті 15 СК України визначено, що сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі статтями 150, 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Положеннями статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789 ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, та вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 СК України, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз указаних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Вказане міститься у постановах ВС від 26.08.2020 у справі №336/1488/19, провадження №61-19103св19, від 08.12.2021 у справі №607/12170/20, провадження №61-17663св21.

Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Таким чином, додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини, вони необхідні для того, щоб за певних обставин можна було забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину та обґрунтовуватись відповідними документами, а відтак і підтверджувати наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати і свідчать про їх необхідність.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Суд вказує, що участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.

При вирішенні цього спору суд, передусім, бере до уваги інтереси дитини, враховує положення та принципи Загальної декларації прав людини, Декларації прав дитини, Конвенції ООН про права дитини, Європейської соціальної хартії, Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», Сімейного кодексу України, на підставі яких дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, особливої уваги, має право на особливий захист і допомогу для її благополуччя та гармонійного розвитку. Кожна дитина має право на піклування батьків.

Зі змісту положень принципу 6 Декларації прав дитини проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН від 20.11.1959, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння, вона повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Вирішуючи даний спір, суд враховує, що, між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07.12.2006).

Досліджуючи та аналізуючи подані позивачем докази щодо стану здоров`я дитини, чеки та виписки, суд вважає, що в даній справі, позивачем належними доказами було підтверджено понесення додаткових витрат на спільну дитину, що викликані особливими обставинами у зв`язку з виявленою у дитини хворобою - дитячий аутизм із гіперкінетичним розладом поведінки, когнітивною недостатністю та рецептивно-експресивним порушенням мови.

Отже, витрати на які вказує позивач, є додатковими та необхідними витратами, що викликані особливими обставинами, передбаченими статтею 185 СК України.

З огляду на наведене, беручи до уваги те, що відповідач у справі є здоровою, працездатною особою, іншого не встановлено, невідомо, чи має на утриманні інших осіб, суд вважає, що як батько малолітньої ОСОБА_3 , він повинен оплачувати частину додаткових витрат, що викликані особливими обставинами хворобою спільної дитини сторін, а саме тому у якості додаткових витрат на утримання дитини, які будуть понесені в майбутньому, з урахуванням принципу рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, доцільним буде визначити грошову суму у розмірі 5000,00 гривень щомісячно, починаючи з для звернення до сужу й до досягнення дитиною повноліття.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення аліментів.

Тож, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. 12, 81, 141, 259, 264, 265 ЦПК України, ст. 15, 141, 150, 180, 185 СК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) про стягнення додаткових витрат на утримання дитини – задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 коп.) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 05.08.2026 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за позовні вимоги про стягнення аліментів у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч. 5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Таким чином оскільки судове засідання було призначено на 14.09.2026 року, а повний текст рішення складено 18.09.2026 року, то датою складання повного тексту судового рішення є 18.09.2026 року.

СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ