Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №736/652/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 736/652/26 Головуючий у 1 інстанції Пархомчук Т. В.

Провадження № 33/4823/763/26

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд в складі головуючого судді Сиволапа Д.С., з участю захисника - Каракой Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Каракой Т.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 03 серпня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , не працюючий,

визнаний винуватим та притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ст. 124, 122-4 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.

Місцевим судом встановлено, що 20 березня 2026 року о 20 год. 10 хв. в м. Корюківка по пров. 2-й Садовий, 4, ОСОБА_1 керував автомобілем «KIA SORENTO», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу «Драгер 3613», при цьому велась безперервна відеофіксація. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9. «а» ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись із рішенням суду, захисник Каракой Т.В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову місцевого суду скасувати, а провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що на відеозаписі не зафіксований факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також факт зупинки поліцейськими транспортного засобу. Вказує, що автомобіль не перебував в русі. Зазначає, що матеріали ж даної справи містить докази щодо стану сп`яніння ОСОБА_1 на момент перевірки за допомогою приладу Драгер, а не присутність ОСОБА_1 в ТЗ під час керування автомобілем. Єдиний доказ – це пояснення ОСОБА_1 , які суперечливі і від яких він відмовляється. Зазначає, що оскільки зміст протоколу у частині, нібито, керування ОСОБА_1 . ТЗ суперечить фактичним обставинам, зафіксованим технічним засобом відеозапису, захист не знаходить підстав покладати викладені у ньому відомості в основу висновку про винуватість особи. Аналогічно не можуть бути визнані достатніми доказами вини і рапорт працівника поліції та інші докази, оскільки зазначені документи лише відображають позицію службових осіб щодо оцінки поведінки водія, однак самі по собі не спростовують зміст відеозапису, який об`єктивно відображає перебіг подій. Посилається на те, що з відеозапису з нагрудної камери поліцейського, вбачається, що він є не безперервним та постійно переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом у справі.

В додаткових письмових поясненнях повторно звернула увагу на те, що доказами у справі не підтверджується факт безпосереднього керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а отже він не є суб`єктом адміністративного правопорушення. Крім того, вважає, що огляд ОСОБА_1 , як військовослужбовця, що виконував безпосередні обов`язки військової служби слід було провести у відповідності до вимог ст. 266-1 КУпАП, а дії кваліфікувати за ст. 172-20 КУпАП.

Усно також стверджувала, що відеозапис здійснено за допомогою відеореєстратора, який офіційно не отримувався поліцейськими, що здійснювали документування дій ОСОБА_1 .

Будучи повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, його інтереси в засіданні представлені захисником Каракой Т.В., яка вважала можливим проводити судовий розгляд без участі свого підзахисного, що узгоджується з вимогами ст.ст. 268, 294 КУпАП та розгляду справи не перешкоджає.

Заслухавши позицію захисника, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, наголошуючи на відсутності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я.

Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 130 КУпАП поміж іншого підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 620082 від 20.03.2026, відповідно до якого водій ОСОБА_1 20 березня 2026 року о 20 год. 10 хв. в м. Корюківка по пров. 2-й Садовий, 4 керував автомобілем KIA SORENTO, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода. Зі згоди водія, пройшов огляд на місці, результат огляду 1,34 проміле, чим порушив п.2.9 «а» ПДР- керування ТЗ особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння,що знижують увагу та швидкість реакції, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП ( а.с.3).

Даний протокол складено уповноваженої особою Національної поліції, його форма та зміст відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.

Отже, даний протокол є документом, що фактично містить твердження компетентного державного органу про вчинення особою адміністративного правопорушення та одночасно є одним з джерел доказів, у силу положень ст. 251 КУпАП.

Як убачається з інформації з роздруківки приладу «Alcotest Drager 6810», тест 5368, результат продування ОСОБА_3 зазначеного спеціального технічного приладу становить 1,34 проміле, з яким останній погодився та власноручно поставив свій підпис (а.с.11).

Посилання апелянта на відсутність доказів керування ОСОБА_3 транспортним засобом, не є переконливими, з огляду на таке.

З оглянутого в судовому засіданні відеозапису з нагрудного портативного відеореєстратора поліцейського вбачається, що місце ДТП прибули працівники поліції. Під час спілкування інша учасниця ДТП повідомила, що її автомобіль зачепив позашляховик темного кольору, не зупинився та з місця пригоди поїхав. Після працівники поліції виявили водія автомобіля KIA SORENTO, державний номерний знак НОМЕР_1 . Працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння місці зупинки, оскільки він є учасником ДТП, водій погодився. Поліцейський надав ОСОБА_1 трубку для продуву, яка герметично була упакована і яку він власноруч розпаковував та передав поліцейському, після чого останній зробив контрольний забір повітря. ОСОБА_1 продув алкотестер, а результат склав 1,34 проміле. Будь яких заперечень щодо результату огляду не висловлював. Після поліцейський склав протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ознайомив водія з його змістом.

Доводи апелянта про недоведеність керування ОСОБА_1 транспортним засобом спростовуються дослідженими доказами у їх сукупності, так як поведінка останнього на місці вказувала на те, що саме він керував автомобілем, а відсутність відображення факту керування до моменту зупинки транспортного засобу не може бути єдиною підставою для закриття провадження у справі.

Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 називався особою, яка керувала транспортним засобом, не заперечував проти проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, під час проходження не заперечував факту вживання алкогольних напоїв на навіть наголошував на тому, що показник алкоголю набагато менший ніж був виявлений у нього минулого разу. Жартував з приводу свого стану сп`яніння, доброзичливо спілкуючись із поліцейськими, без зауважень підписав складений відносно нього протокол.

На думку суду твердження захисника про те, що ОСОБА_1 повідомляв поліцейських, що він прийшов з дому і навіть не знає де ключі від автомобіля не спростовують факту керування ним транспортним засобом, з огляду на проміжок часу, що минув з моменту ДТП до моменту виявлення автомобіля причетного до нього, а також явний стан сп`яніння самого ОСОБА_1 .

Також ОСОБА_1 надав письмові пояснення поліцейським про те, що він 20.03.2026 року близько 20 год. 10 хв. рухався на службовому автомобілі KIA SORENTO, державний номерний знак НОМЕР_1 . До цього вживав спиртні напої, розминаючись з авто навіть не помітив, що його зачепив та зазнав механічні пошкодження, тому поїхав далі (а.с.10).

Відтак, доводи апелянта, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, є неспроможними, оскільки не знайшли свого обґрунтованого підтвердження та спростовуються дослідженими доказами, які наявні в матеріалах справи.

Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.

До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та оформлення протоколу щодо нього ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.

Доводи апелянта про те, що відеозапис не може бути допустимим доказом, оскільки відеофіксація не є безперервною, апеляційний суд визнає безпідставними, так як хронологія подій була зафіксована з використанням спеціальних технічних засобів за часом безперервно, і при його огляді у суду не виникає сумнівів у достовірності зафіксованої на відеозаписі інформації, а тому відеозапис є належним та допустимим доказом. Вказаний відеозапис є лише одним із доказів на підтвердження даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, на відеозаписі чітко зафіксовано проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 і підстави піддавати сумніву зміст даного відеозапису відсутні.

Доводи захисника про те, що відеозапис здійснено за допомогою неналежного відеореєстратора спростовуються нижче вказаними матеріалами справи.

Так, згідно проколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 620082, складеного 20.03.2026 поліцейським Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області Лєсковим Д.О. за ч.1 ст. 130 КУпАП на ОСОБА_1 до протоколу додано відеозапис з нагрудної камери 0022 (а.с.3).

Відповідно до листа Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області від 21.07.2026 № 134536-2026 матеріали відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП 20.03.2026 складав екіпаж у складі поліцейських даного відділу Леоненка В.С. та ОСОБА_4 , яким у користування був наданий цифровий нагрудний відеореєстратор M505G заводський номер 2020011180022 (.а.с78).

Згідно Журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті Корюківського ВРП реєстратор з номером 0022 о 08-00 20.03.2026 отримав та о 08-00 год. 21.03.2026 здав поліцейський Леоненко (порядковий номер запису 114) (а.с. 82-83).

Матеріали справи не містять даних, що при оформленні адміністративних матеріалів від водія ОСОБА_1 надходили заперечення щодо процедури огляду на стан сп`яніння чи щодо його результатів. Так, у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення та роздруківці з приладу «Драгер» наявний підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з результатами тестування та змістом протоколу.

Доводи апелянта про те, що огляд ОСОБА_1 повинен бути проведений у відповідності до вимог ст. 266-1 КУпАП, а його дії можуть утворювати лише склад правопорушення передбаченого ст. 172-20 КУпАП, суд вважає безпідставними.

Так, відповідно до ч.1 ст.15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення зокрема правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Статтею 266-1 КУпАП передбачено, що військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (ч.1).

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у ЗСУ або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів (ч.2).

Отже, аналіз положень ст.ст. 266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом. Тобто, положення ст. 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб`єкту - водій транспортного засобу, а застосовуються лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.

Таким чином, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами не під час безпосереднього виконання обов`язків військової служби на дорогах загального користування здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП.

Витяг з Журналу бойових дій НОМЕР_2 батальйону безпілотних систем в/ч НОМЕР_3 лише підтверджує те, що в період з 01.01.2026 по 31.03.2026 рота ударних безпілотних авіаційних комплексів до складу якої входить ОСОБА_1 виконує бойове чергування.

Матеріали справи та апеляційної скарги не містять доказів (наказів, бойових розпоряджень тощо) того, що саме у визначений у протоколі про адміністративне правопорушення час ОСОБА_1 безпосередньо виконував обов`язки військової служби.

Отже, посилання апелянта на те, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, то огляд на стан сп`яніння мав бути проведений виключно посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у ЗСУ або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, а не поліцейським, є помилковим.

За таких обставин, огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції правомірно повинен був здійснюватися поліцейськими в загальному порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, а дії водія який перебував у стані алкогольного сп`яніння вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Зібрані у справі докази є належними та допустимими, відповідають фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, і повністю підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не знайшли свого підтвердження . Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути установленої законом відповідальності за скоєне.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Враховуючи, викладене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП поза розумним сумнівом за допомогою допустимих, належних та достатніх доказів.

Разом з тим, апеляційний суд не може не звернути увагу на певні недоліки оскаржуваної постанови місцевого суду.

Так, в першому абзаці мотивувальної частини постанови вказано, що, ОСОБА_1 керував автомобілем «KIA SORENTO», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу «Драгер 3613», при цьому велась безперервна відеофіксація. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9. «а» ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Тобто, посилаючись на наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння та порушення ним вимог п. 2.9«а» Правил дорожнього руху, згідно якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, місцевий суд прямо не зазначив про факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння та не вказав результат огляду водія на стан такого сп`яніння з використанням приладу «Драгер», незважаючи на те, що відповідні відомості маються у проколі про адміністративне правопорушення.

Крім того, у резолютивній частині постанови місцевий суд визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні відразу трьох адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130, ст.ст. 124, 122-4 КУпАП хоча й вірно призначив покарання саме у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Тобто місцевий суд помилково визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, провадження за якими ним було закрито раніше на підставі п. 7 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.

Зважаючи, з одного боку на доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, а з іншого на недоліки постанови суду першої інстанції які не можуть бути залишені апеляційною інстанцією поза увагою та потребують виправлення, апеляційний суд вважає необхідним скасувати постанову місцевого суду, прийти нову постанову якою ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що виразилось у нижче вказаних діях.

Так, апеляційним судом вважає встановленим, що о 20 год. 10 хв. 20 березня 2026 року по пров. 2-й Садовий, 4, в м. Корюківка Чернігівської області ОСОБА_1 керував автомобілем «KIA SORENTO», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, підтвердженому в ході огляду водія на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу «Драгер 3613» (результат 1.32‰ алкоголю). Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи обставини справи та особу правопорушника на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Дане стягнення є цілком тотожнім стягненню, що було призначене ОСОБА_1 місцевим судом та не призводить до погіршення його процесуального становища, відповідно до приписів ч. 9 ст. 294 КУпАП.

За встановлених обставин апеляційна скарга захисника адвоката Каракой Т.В. підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника адвоката Каракой Т.В. - задовольнити частково.

Постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 03 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ст. 124, 122-4 КУпАП скасувати та прийняти нову постанову.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Штраф та судовий збір мають бути сплачені не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови апеляційного суду.

Визначити, що у разі несплати штрафу та/або судового збору у вищезазначений строк, постанова надсилається для примусового виконання до органів державної виконавчої служби.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддяД. С. Сиволап