Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №496/5469/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1867/26

Номер справи місцевого суду: 496/5469/25

Головуючий у першій інстанції Портна О. П.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С.,

розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 09.12.2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 09.12.2025 визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено йому у відповідності до вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.

24.03.2026 року на адресу суду першої інстанції надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 09.12.2025, в якій апелянт просив оскаржувану постанову скасувати та провадження по справі закрити. Разом з апеляційною скаргою заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначив, що копію оскаржуваної постанови не отримував, про судове засідання в суді першої інстанції сповіщений не був, так як постійно перебував на військовій службі, про ухвалення оскаржуваної постанови дізнався лише 19.03.2026.

Постановою Одеського апеляційного суду від 18.05.2026 у задоволенні вказаного клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне скарження постанови Біляївського районного суду Одеської області від 09.12.2025 відмовлено. Апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

- в суді першої інстанції захист прав та інтересів ОСОБА_1 здійснювалось адвокатом Солов`єм О.П. на підставі ордеру серії СА №1131987 від 14.08.2025 (а.с.31), за клопотаннями якого судові засідання відкладались три рази поспіль (а.с.30,35,37).

- відповідно довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber» адвокат Соловей О.П. та ОСОБА_1 отримали завчасно копію судової повістки про розгляд справи призначений на 09.12.2025 року о 10:00год (а.с.41 із зворотом).

- відповідно до картки руху документу в підсистемі «Електронний суд» оскаржувана постанова доставлена до електронного кабінету захисника саме 12.12.2025 о 16:24 год. Відповідно до довідки про доставку електронного документу в підсистемі «Електронний суд» вбачається, що одержувачу ОСОБА_2 копію постанови доставлено 12.12.2025 року о 16:13 год. Останнім днем на апеляційне оскарження постанови є 22.12.2025.

- ОСОБА_1 не надав доказів зупинення чи розсторгнення з адвокатом Солов`єм О.П. договору на надання правничої допомоги, не довів поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження і підстав для його поновлення. Непереборних обставин та інших поважних причин неподання апеляційної скарги в строк адвокат не зазначає.

Відповідно до довідки Одеського апеляційного суду про доставку електронного документу, копія постанови Одеського апеляційного суду від 18.05.2026 доставлена до електронного кабінету захисника Рудницької А.В. саме 02.06.2026 о 04:14:45 год.

29.07.2026 захисник ОСОБА_1 - Безкоровайна В.О. засобами електронного зв`язку повторно скерувала до суду апеляційну скаргу на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 09.12.2025, яка містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку захисник послався на аналогічні причини пропуску строку, оцінка яким вже надавалась апеляційним судом в постанові від 18.05.2026. Зазначивши додатково такі фактори:

- ОСОБА_1 з 06.12.2025 по 17.04.2026 перебував на військовій службі у лавах Збройних Сил України та брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Ці обставини підтверджуються довідкою військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2026 N? 3029.

- оскаржувану постанову суду першої інстанції ухвалено 09.12.2025, тобто під час проходження ОСОБА_1 військової служби та безпосередньої участі у заходах оборони. Участі у судовому засіданні 09.12.2025 він фактично не брав, особисто позицію по суті обвинувачення не виклав, пояснення суду не надав, клопотання щодо дослідження доказів та відеозаписів заявити не міг.

- у постанові від 18.05.2026 апеляційний суд виходив із того, що у суді першої інстанції інтереси ОСОБА_1 представляв адвокат Соловей О.П., що судові засідання неодноразово відкладалися за його клопотаннями, що повістка про засідання 09.12.2025 нібито доставлялася у додаток Viber адвокату та ОСОБА_1 , а копію постанови було доставлено до електронного кабінету попереднього захисника 12.12.2025. Наголошує, що зазначені обставини не усувають і не спростовують поважність причин пропуску строку саме ОСОБА_1 як особою, щодо якої застосовано адміністративне стягнення персонального характеру. Вказує, що належне інформування попереднього захисника не може автоматично ототожнюватися з реальним і ефективним доступом самого військовослужбовця до постанови, можливістю погодити зміст апеляційної скарги, надати докази, оцінити відеозаписи та реалізувати право на апеляційний перегляд у десятиденний строк.

- з матеріалів, на які послався апеляційний суд, не вбачається, що ОСОБА_1 особисто отримав повний текст постанови суду першої інстанції у строк, достатній для підготовки мотивованої апеляційної скарги, або що він добровільно, свідомо та однозначно відмовився від права на апеляційне оскарження.

Дослідивши матеріали справи, доводи клопотання про поновлення строку на оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про повернення апеляційної скарги з клопотанням про поновлення строку особі, яка її подала, з таких підстав.

Насамперед слід зазначити, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави поновлення пропущеного строку. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26.04.2007 та «Трух проти України» від 14.10.2003).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи. Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, №17160/06 та N 35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010).

За положеннями ч.2 ст.7 КпАП України провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч.2 ст.287 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена в порядку, визначеному КУпАП.

Так, згідно з ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Отже, за положеннями ст.294 КУпАП десятиденний строк на оскарження постанови суду першої інстанції необхідно рахувати з дня винесення постанови, а не з дня отримання копії постанови суду або ознайомлення з її текстом. Правом на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, та захисник в її інтересах розпоряджається на власний розсуд в межах процесуального закону.

ОСОБА_1 достемено знаючи про наявність в суді провадження, залучивши до участі у справі свого захисника - Солов`я О.П., будучи належним чином повідомленим про те, що судове засідання відбудеться 09.12.2025, не був позбавлений можливості (навіть за умови відсутності в судовому засіданні 09.12.2025) своєчасно ознайомитися з винесеною відносно нього постановою та подати апеляційну скаргу в строк, передбачений ч. 2 ст. 294 КУпАП.

За позицією апеляційного суду адвокат як представник особи, яка притягається до відповідальності, бере участь у судовому процесі від імені особи, інтереси якої він представляє, відповідно наділений правами та обов`язками останньої (за умови, що в ордері немає застережень про обмеження повноважень адвоката). Слід зазначити, що адвокат як представник не може мати в справі особистого інтересу; участь адвоката як представника у судовому процесі головним чином полягає у реалізації процесуальних прав та обов`язків особи, яку він представляє, від імені цієї особи і для цієї особи. Це означає також, що процесуальні дії/рішення/позиція представника у судовому процесі створюють юридичні наслідки саме для особи, від імені якої він діє, й остання має теж це розуміти. Суд не повинні цікавити взаємовідносини адвоката та особи, інтереси якої він представляє (окрім тих, що стосуються обсягу повноважень адвоката), водночас участь сторони у судовому процесі через свого представника (адвоката) - що є правом сторони - дозволяє суду здійснювати офіційну процесуальну комунікацію з цим представником, відтак застосовувати до учасника справи, від імені якого цей представник діє, передбачені процесуальним законом наслідки, якщо виникнуть відповідні казуальні підстави.

Зважаючи на наведені міркування, апеляційний суд трактує участь особи, яка притягається до відповідальності, у судовому процесі через свого захисника - повноваження якого належно підтверджені. Вибір адвоката, який надаватиме професійну правничу допомогу, зокрема у формі представництва інтересів в суді, є правом особи, яка притягається до відповідальності, але правом, яке передбачає також настання відповідних юридичних наслідків передовсім для особи, яка притягається до відповідальності. Незнання цього не звільняє від настання цих наслідків.

З наявного в матеріалах справи ордеру адвоката Солов`я О.П. вбачається відсутність обмежень його повноважень. За положеннями ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги та ордер є документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги.

Враховуючи вимоги ч.2 ст.294 КУпАП, останнім днем подання апеляційної скарги на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 09.12.2025, з урахуванням отримання копії оскаржуваної постанови захисником ОСОБА_3 саме 12.12.2025 о 16:24 год. було 22.12.2025.

Отже, з матеріалів справи встановлено, що захисник особи, яка притягується до відповідальності, був обізнаний про наявність судового рішення, яким ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності.

Слід зазначити, що сам по собі факт оголошення повного судового рішення без участі особи, яка притягається до відповідальності, не є безумовною правовою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження за наявності доказів обізнаності особи про розгляд справи, що стосуються безпосередньо неї та участі в судовому засіданні захисника в її інтересах.

Аналізуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що сторона захисту мала реальну можливість подати апеляційну скаргу у межах розумного часу після винесення оскаржуваного судового рішення, про яке захисник був обізнаний.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що сторона захисту не демонструвала намір своєчасного оскарження судового рішення в установлені процесуальним законом строки без зайвих зволікань, а вказані заявником обставини пропуску строку апеляційного оскарження не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Біляївського районного суду Одеської області від 09.12.2025.

Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 з з 06.12.2025 по 17.04.2026 перебував на військовій службі у лавах Збройних Сил України не можуть бути належною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Біляївського районного суду Одеської області від 09.12.2025.

Інші причини пропуску строку на апеляційне оскарження вже були предметом розгляду та оцінки апеляційного суду і за результатом розгляду яких постановлено судове рішення.

Відповідно до ч.10 ст.294 КУпАП постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Відтак, постанова апеляційного суду від 18.05.2026 набрала законної сили і не може бути оцінена апеляційним судом під час повторного звернення з апеляційною скаргою.

Повторне звернення до суду апеляційної інстанції з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження з підстав, що вже оцінювались судом, не передбачено положеннями чинного КУпАП. Повторна оцінка вказаних доводів буде порушенням принципу остаточності рішення «res judicata» (п.1 ст.44 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п.46 рішення у справі «Устименко проти України», п.п.51,52 рішення у справі «Рябих проти Росії», п.61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку повернути, як таку, що подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, в поновленні якого судом вже було відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

постановив:

Відмовити в задоволені клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 09.12.2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернути особі, яка її подала, разом з доданими до неї матеріалами.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Одеського апеляційного суду Є.С. Сєвєрова