Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №487/7350/24 — Миколаївський апеляційний суд

21.09.26

22-ц/812/1843/26

Провадження № 22-ц/812/1843/26 Суддя першої інстанції Саламатін О.В.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 вересня 2026 року м. Миколаїв Справа № 487/7350/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого – Царюк Л.М.,

суддів – Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання – Повертайленко Ю.В.,

за участі представниці позивачки – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діяла її представниця – ОСОБА_1 , на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Саламатіна О.В., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_3 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційний комплекс «Соляні», ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування результатів електронних торгів, визнання незаконним і скасування акту про проведені електронні торги, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та витребування майна з незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

28 серпня 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, вимоги якого уточнила в подальшому, до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича (далі – приватний виконавець Булахевич С.В.), Державного підприємства «Сетам» (далі – ДА «Сетам»), ОСОБА_3 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційний комплекс «Соляні» (далі – ТОВ «ЖЕК «Соляні»), ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування результатів електронних торгів, визнання незаконним і скасування акту про проведені електронні торги, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та витребування майна з незаконного володіння.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 є власницею об`єкта нерухомості: реєстраційний номер 296448348101, незавершене будівництво, загальною площею (кв.м): 416.2, спортивно-оздоровчий комплекс за літ.А, недобудоване - 27% готовності. Вказаний об`єкт нерухомості було арештовано 12 січня 2021 року приватним виконавцем Булахевічем С.В. в межах виконавчого провадження № 64106527 та 24 листопада 2023 року приватним виконавцем Булахевічем С.В. була винесена постанова відповідно до якої призначено суб`єкта оціночної діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю «Експертне бюро «Айстра» (далі – ТОВ «ЕБ «Айстра»), яким було підготовлено звіт про незалежну оцінку нерухомого майна від 10 січня 2024 року.

В подальшому, вказаний об`єкт нерухомості було примусово реалізовано ДП «Сетам».

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 31 липня 2024 року № 617194 по лоту № 555027 торги відбулися 31 липня 2024 року. Переможцем електронних торгів визнано ОСОБА_3 . Підстава визначення переможця - особлива ставка - 2 610 000 грн.

Суб`єктом оціночної діяльності не було використано під час оцінки жодного із вказаних в Методиці оцінки майна затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1891 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 224) документів, а саме: висновок комплексної державної експертизи; технічний проєкт на об`єкт будівництва (із експлікаціями внутрішніх площ до плану будівлі); зведений кошторисний розрахунок; фактично понесені витрати на будівництво (довідка про вартість виконаних підрядних робіт (форма №КБ-№), акти виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в), форма 4б ДБНД1.1.-2000); акт обстеження будівельного майданчику на дату проведення незалежної оцінки (вказуються проценти виконання БМР по окремим елементам будівництва); фізико-географічна, геоморфологічна та геологічна характеристика земельної ділянки (Висновок землевпорядника, який має право проводити відповідні роботи з обстеження земельних ділянок).

Єдиним технічним підґрунтям оскаржуваної оцінки є Технічний паспорт 2021 року, що не відображав і не міг відображати фактичні технічні особливості об`єкта незавершеного будівництва через три роки - станом на 10 січня 2024 року (дата оцінки).

Також суб`єктом оціночної діяльності було допущено ряд порушень Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Стандарт) під час проведення оцінки, зокрема щодо неправильного вибору методичного підходу, зазначення невірного офіційного курсу долару США встановленого НБУ на дату оцінки, що призвело до значного зменшення ринкової вартості об`єкта оцінки у самому звіті, а також неповнота звіту – відсутність висновку щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об`єкта оцінки та письмової заяви оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Також відсутній релевантний аналіз ринку, оскільки звіт не відображає дослідження ринку саме по об`єкту незавершеного будівництва, комерційної нерухомості, натомість, суб`єкт оціночної діяльності досліджує об`єкти розташовані у відмінному від м. Миколаїв населеному пункті (з іншою інфраструктурою, населенням та географічним розташуванням), а також об`єкти, що відрізняються за рядом характеристик, таких як розташування, призначення, вид (у Звіті порівнюється об`єкт незавершеного будівництва та “готовий бізнес”).

Приватним виконавцем Булахевичем С.В. було порушено порядок призначення зберігача арештованого майна встановлений пунктом 5 Розділу ІІ Порядку №3831/5, пунктом 10 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 та статтею 58 Закону України “Про виконавче провадження”.

В порушення цитованих вище норм, у постанові приватного виконавця від 12 січня 2021 року про арешт майна боржника, виконавцем не вказано інформації про зберігача майна. Водночас інформація про зберігача міститься в описі лота на веб-сторінці організатора аукціона ДП «Сетам», де зазначено: «Порядок ознайомлення з майном: Ознайомлення у зберігача ОСОБА_5 , тел. НОМЕР_1 ».

Отже, приватним виконавцем була подана заявка, що містила недостовірні відомості, а саме інформацію про зберігача арештованого майна.

Організатором торгів було прийнято неповну заявку. Організатором торгів було прийнято таку заявку, незважаючи та те, що вона була неповна, адже постанова про арешт майна боржника не містить жодних відомостей про зберігача арештованого майна, та інших відомостей передбачених Інструкцією з примусового виконання рішень.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила суд:

-визнати незаконними та скасувати результати електронних торгів,

оформлених протоколом проведення електронних торгів від 31 липня 2024 року № 617194, щодо об`єкта незавершеного будівництва спортивно-оздоровчого комплексу за літ. А (27 % готовності), заг. площею 416.20 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , територія водно-технічної бази ОСВОД, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

-визнати незаконним і скасувати акт приватного виконавця

Булахевіч С.В. про проведені електронні торги від 12 серпня 2024 року в межах виконавчого провадження № 64106527, щодо об`єкта незавершеного будівництва спортивно-оздоровчого комплексу за літ. А (27 % готовності), заг. площею 416.20 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , територія водно-технічної бази ОСВОД, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

-скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний

номер: 74802643 від 29 серпня 2024 року приватного нотаріуса Іскрицької Г.В., Миколаївського міського нотаріального округу, Миколаївська області;

-визнати недійсним Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів

(аукціонів), серія та номер: 2334, виданий 29 серпня 2024 року, видавник: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Іскрицька Г.В.;

-витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 на

користь ОСОБА_2 об`єкт нерухомості: реєстраційний номер 296448348101, незавершене будівництво, загальною площею (кв.м): 416.2, спортивно оздоровчий комплекс за літ.А, недобудоване - 27% готовності.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачкою не доведено, а судом не встановлено порушень вимог законодавства при проведенні електронних торгів, що вплинули на результати електронних торгів та порушили права і законні інтерес позивачки.

Не погодившись з рішення суду, ОСОБА_2 , в інтересах якої діяла її представниця – ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким вимоги позову задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції допустив неправомірну відмову у рецензуванні звіту (ухвала від 10 червня 2026 року) чим позбавив позивачку ключового доказу. Достовірність звіту про оцінку безпосередньо впливає на законність процедури електронних торгів.

Суд відмовив у клопотанні про направлення звіту на рецензування, посилаючись на ухвалу Господарського суду від 13 вересня 2025 року та статтю 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Що є помилковим, адже Господарський суд розглядав питання в межах іншого провадження. Результати того розгляду не мають преюдиційного значення для цієї цивільної справи, де оцінка має бути рецензована в контексті дійсності торгів та захисту права власності.

Відмова у клопотанні порушила принцип рівності сторін та право на ефективний засіб правового захисту та обов`язок суду сприяти збиранню доказів. Суд мав або задовольнити клопотання, або призначити судову експертизу.

Суд помилково дійшов висновку, що звіт відповідає вимогам законодавства.

Суд не врахував правові позиції Верховного Суду у справах про відчуження майна на публічних/електронних торгах з порушеннями ефективним способом захисту є саме витребування майна з незаконного володіння у сукупності зі скасуванням реєстрації та свідоцтва.

Часткові способи не призвели б до реальної реституції. Майно вибуло з володіння позивачки не з її волі, тому стаття 388 ЦК застосовується.

Від приватного виконавця Булахевича С.В., в інтересах якого діяла його представниця – ОСОБА_6 , надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В своєму відзиві відповідач зазначав, що водночас скаржником не наведено доказів та фактів, що підтвердили б, що відбулось дійсне порушення його прав, свобод або законних інтересів оскаржуваними актами, в тому числі на дату подання позову.

Вимоги скарги базуються на власній оцінці позивачкою звіту про оцінку майна, який, за її твердженням, є необґрунтованим та складеним із порушеннями чинного законодавства, у зв`язку із чим сума оцінки майна, на її думку, не відповідає дійсності і як наслідок вона вважає, неправомірним використання виконавцем цього звіту під час здійснення виконавчих дій.

Скаржником не надано суду належних доказів, які б ставили під сумнів звіт про оцінку майна та висновок про його вартість.

Відповідач просив в задоволені апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представниці позивачки, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що постановою Господарського суду Миколаївської області від 09 червня 2017 року у справі № 915/1624/16 визнано банкрутом ТОВ ЖЕК «Соляні», відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора.

16 грудня 2020 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду у справі № 915/1624/16 частково задоволено заяву ліквідатора ТОВ ЖЕК «Соляні» – Сашина О.А. про покладення субсидіарної відповідальності та стягнуто солідарно з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 та ОСОБА_10 на користь ТОВ ЖЕК «Соляні» грошові кошти в сумі 3 190 062.79 грн субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства.

05 січня 2021 року на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2020 року у справі № 915/1624/16 Господарським судом Миколаївської області було видано відповідний наказ, на підставі якого 12 січня 2021 року відкрито виконавче провадження № 64106527.

Зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 січня 2021 року ВП № 64106527 встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Булахевічем С.В. було відкрито виконавче провадження № 64106527 з виконання наказу № 915/1624/16 виданого Господарським судом Миколаївської області 05 січня 2021 року про стягнення солідарно з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 та ОСОБА_10 на користь ТОВ ЖЕК «Соляні» грошові кошти в сумі 3 190 062.79 грн субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства.

З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (5400142376683) встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 12 січня 2021 року ВП № 64106527 була особисто отримана позивачкою 14 січня 2021 року, про що міститься відповідний підпис останньої.

Зі змісту постанови про арешт майна боржника від 12 січня 2021 року ВП № 64106527 вбачається, що приватним виконавцем Булахевічем С.В. було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Постановою про опис та арешт майна боржника від 28 жовтня 2021 року ВП № 64106527 підтверджено, що приватним виконавцем Булахевічем С.В. було описано та накладено арешт на майно: незавершене будівництво спортивно-оздоровчого комплексу за літ. А 5% готовності, загальною площею 416,20 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Миколаїв, кадастровий номер земельної ділянки: 4810137200:07:001:0005. Відповідно до технічного паспорту об`єкт знаходиться в районі водно-технічної бази ОСВОД на бульв. Бузький, м. Миколаїв. Матеріал фундаменту - бетонні блоки, стіни - цегла, бетонні блоки, колони залізобетонні, перекриття - залізобетонні плити, сходи - залізобетонні, висота 3,2 м.

Майно належить боржнику: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

В пункті 3 постанови про опис та арешт майна боржника від 28 жовтня 2021 року ВП № 64106527 призначено відповідальним зберігачем ОСОБА_11 , а в пункті 5 роз`яснено, що постанова може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», а також міститься роз`яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця.

Як вбачається з чеку від 30 жовтня 2021 року ПН215600426655 (поштове відправлення 5400600264261) та результату перевірки статусу відстеження поштового відправлення 5400600264261, вказане відправлення направлялося ОСОБА_2 та було вручено особисто 01 листопада 2021 року.

05 листопада 2021 року між приватним виконавцем Булахевічем С.В. та ПП «Ажіо» було укладено договір про проведення оцінки майна: незавершене будівництво спортивно-оздоровчого комплексу за літ. А 27% готовності, загальною площею 416,20 кв.м, та земельна ділянка, цільове призначення для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу, загальною площею 0,1200 га, кадастровий номер земельної ділянки: 4810137200:07:001:0005, яке знаходиться за адресою: м. Миколаїв. Одночасно з цим ПП «Ажіо» виставлено рахунок на оплату надання послуг з проведення оцінки арештованого об`єкта нерухомості на 10 000 грн.

В подальшому, постановою про виправлення технічної помилки від 25 листопада 2021 року ВП 64106527 приватним виконавцем Булахевічем С.В. було виправлено технічну помилку в постанові про опис та арешт майна боржника від 28 жовтня 2021 року зазначивши відсоток готовності - 27%.

25 листопада 2021 року у ВП № 64106527 приватним виконавцем Булахевічем С.В. було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та призначено суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання - Приватне підприємство «Ажіо».

Того ж дня – 25 листопада 2021 року приватним виконавцем Булахевічем С.В. постановою про скасування процесуального документу, було скасовано постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 25 листопада 2021 року.

07 листопада 2023 року ПП «Ажіо» направило приватному виконавцю Булахевічу С.В. лист №842/23 з повідомленням про те, що наданих виконавцем документів недостатньо для проведення оцінки вартості арештованого майна, і без запитуваних документів здійснити таку оцінку провести неможливо.

24 листопада 2023 року, приватним виконавцем Булахевічем С.В. було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні - ТОВ «ЕБ «Айстра», що здійснює оціночну діяльність на підставі Сертифікату № 38/2023 від 25 січня 2003 року.

10 січня 2024 року ТОВ «ЕБ «Айстра» було складено звіт про незалежну оцінку нерухомого майна та згідно висновку про вартість нерухомого майна, вартість арештованого майна об`єкта нерухомості оцінено в 1 234 865 грн.

20 лютого 2024 року приватним виконавцем Булахевічем С.В. було направлено ОСОБА_2 повідомлення за вих. № 4169 в якому зазначено про:

звернення стягнення на майно боржника: незавершене будівництво спортивно-оздоровчого комплексу за літ. А 27% готовності, загальною площею 416,20 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Миколаїв, кадастровий номер земельної ділянки: 4810137200:07:001:0005. Відповідно до технічного паспорту об`єкт знаходиться в районі водно-технічної бази ОСВОД на бульв. Бузький, м. Миколаїв;

призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні;

згідно звіту оцінювача за результатами проведення оцінки, вартість арештованого майна об`єкта нерухомості оцінено в 1 234 865 грн;

роз`яснено, що результати визначення вартості чи оцінки майна можуть бути оскаржені в порядку частини 5 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказане повідомлення було одержано позивачкою ОСОБА_2 22 лютого 2024 року, що підтверджується, як інформаціє з сайту «Укрпошти» про вручення поштового відправлення 0600093436938, а також і тим фактом, що позивачка вже 07 березня 2024 року подала до Господарського суду міста Миколаєва скаргу на оцінку нерухомого майна в виконавчому провадженні № 64106527 (справа № 915/1624/16), в якій просила визнати недійсною оцінку майна згідно звіту оцінювача від 10 січня 2024 року проведену ТОВ «ЕБ «Айстра» для участі у виконавчому провадженні ВП № 64106527 від 24 листопада 2023 року. До вказаної скарги позивачкою долучено (зазначено в додатках) - доказ одержання повідомлення про оцінку та Звіт про незалежну оцінку майна.

Як вбачається опису лота № 552621 в ньому, крім іншого, зазначено: «Порядок ознайомлення з майном: Ознайомлення у зберігача ОСОБА_5 , тел. НОМЕР_1 ».

Відповідно до акту проведення електронних торгів від 12 серпня 2024 року та протоколу проведення електронних торгів № 617194 від 31 липня 2024 року по лоту № 555027 торги відбулися 31 липня 2024 року. Переможцем електронних торгів визнано ОСОБА_3 . Підстава визначення переможця - особлива ставка - 2 610 000,00 грн.

Апеляційний суд перевірив у межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно з частинами 1, 2 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У частинах 3, 5 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Зазначені положення Закону України "Про виконавче провадження" свідчать про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

Отже, за наведеними правовими нормами виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими виконавчою службою укладається відповідний договір.

Згідно з пунктом 1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431, в редакції, чинній на час проведення електронних торгів, електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 дійшла висновку про те, що, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, проведення процедури прилюдних торгів є правочином.

Такий висновок узгоджується з нормами статей 650, 655 та частини 4 статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах, публічних торгах, та визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц зазначено, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 цього Кодексу). Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Тобто для визнання судом торгів недійсними необхідними є такі умови: наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду (пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 ).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16, від 12 червня 2019 року в справі № 308/12150/16-ц, від 15 лютого 2020 року у справі № 367/6231/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 вказано, що:

"державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, у тому числі й оцінку та уцінку майна, на яке звернуто стягнення, - статті 58, 62 Закону № 606-ХІV, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (пункт 5.11 Інструкції № 74/5). Дії (бездіяльність) державного виконавця щодо порушень, допущених при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом № 606-XIV, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону) підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статті 55, 85 цього Закону). Отже, незаконність дій державного виконавця під час здійснення своїх повноважень, передбачених Законом № 606-XIV щодо проведення оцінки майна, визначення його вартості чи оцінки (уцінки) до призначення прилюдних торгів, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.

При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмових повідомлень державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6).

Щодо позовних вимог про скасування протоколу та акту про проведені електронні торги, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, то у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року в справі № 233/4365/18 зазначено, що "оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акту про проведені електронні торги. Подібні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)). Видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є передбаченою пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України "Про нотаріат" окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця аукціону, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. На відміну від дій із нотаріального посвідчення правочинів, нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно конкретним набувачем і підтвердження цього права внаслідок проведення прилюдних торгів (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.21, 6.22). Визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника. Цей документ не породжує жодного права. Тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту (пункти 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18), від 12 червня 2019 року в справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19), від 15 лютого 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529 цс 19)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 вказано, що:

"державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, у тому числі й оцінку та уцінку майна, на яке звернуто стягнення, - статті 58, 62 Закону № 606-ХІV, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (пункт 5.11 Інструкції № 74/5). Дії (бездіяльність) державного виконавця щодо порушень, допущених при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом № 606-XIV, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону) підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статті 55, 85 цього Закону). Отже, незаконність дій державного виконавця під час здійснення своїх повноважень, передбачених Законом № 606-XIV щодо проведення оцінки майна, визначення його вартості чи оцінки (уцінки) до призначення прилюдних торгів, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.

При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмових повідомлень державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6).

Апеляційний суд вказав про відсутність підтверджень про неналежну оцінку предмета іпотеки, не взявши до уваги наданий ОСОБА_7 висновок спеціаліста ПП "Оцінка плюс" щодо встановлення вартості спірного нерухомого майна, оскільки його виконано за її особистим замовленням, без дотримання процедури, встановленої законом. У зв`язку із чим, дійшов правильного висновку, що закінчення строку дії оцінки майна не вплинули на результати торгів, оскільки після уцінки вартості майна в торгах прийняла участь лише одна особа, та внаслідок цього права і законні інтереси як осіб, які оспорюють результати торгів, не були порушені. Доказів, які б спростували звіт про незалежну оцінку майна - житлового будинку загальною площею 173,3 кв. м, виконаної суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "ЕКФ "Власна справа" 06 липня 2011 року, матеріали справи не містять".

Отже, дії виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення торгів, мають самостійний спосіб оскарження, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду.

Доводи позивача щодо незаконності проведеного державним виконавцем опису та арешту майна боржника, оцінки майна, ігнорування державним виконавцем іншого майна боржника та виставлення на торги саме спірної нерухомості, мають самостійний спосіб оскарження та повинні розглядатись судом у порядку, встановленому розділом VII ЦПК України.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що неналежними та неефективними є вимоги позивачки про визнання незаконними та скасування результатів електронних торгів, оформлених протоколом проведення електронних торгів від 31 липня 2024 року № 617194; визнання незаконним і скасування акту приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча С.В. про проведенння електронних торгів від 12 серпня 2024 року в межах виконавчого провадження № 64106527; визнання недійсним Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), видане 29 серпня 2024 року, у зв`язку з цим у задоволенні вказаних вимог слід відмовити з цих підстав. Такі вимоги є неналежним способом захисту позивачки.

Щодо витребування майна.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у визначених у законі випадках (частина 1 статті 388 ЦК України).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У статті 330 ЦК України встановлено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

У справі, що переглядається в апеляційному порядку, встановлено, що право власності на об`єкт незавершеного будівництва спортивно-оздоровчий комплекс ОСОБА_3 набула за результатом електронних торгів, які проводились на примусове виконання Наказу Господарського суду Миколаївської області від 05 січня 2021 року № 915/1624/16 про стягнення з ОСОБА_2 та інших на користь ТОВ ЖЕК «Соляні» грошових коштів в розмірі 3 190 062,79 грн.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 виснувала, що при оцінці добросовісності/недобросовісності набувача майна слід враховувати, що прилюдні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та "юридичне очищення" майна, придбаного у такий спосіб.

Застосовуючи положення частини 2 статті 388 ЦК України про те, що майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті електронних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки, відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 592/7963/16-ц, від 23 грудня 2020 року у справі № 639/7253/18, від 01 вересня 2021 року у справі № 295/3225/17 , від 07 травня 2022 року у справі № 640/14276/17.

Між тим, у постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18, від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19 зазначено, що для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі-продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу. Придбання майна на публічних торгах не є запорукою добросовісності набувача. Тому питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на торгах, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо

У частинах 1, 3 статті 12, частинах 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 статті 89 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

ОСОБА_2 у позовній заяві лише висловила незгоду зі звітом суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «ЕБ «Айстра» від 10 січня 2024 року щодо оцінки майна, не погоджуючись з визначеною вартістю та порушеннями приватного виконавця Закону України «Про виконавче провадження» при винесенні приватним виконавцем постанови про опис та арешт майна боржника від 08 жовтня 2021 року, зокрема, відсутність у постанові відомостей про зберігача майна. З цих підстав зазначала, що організатором торгів було прийнято неповну заявку ( без зазначення зберігача майна).

Оскільки судові рішення про визнання неправомірними рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця відсутні, позивачкою не надано належних, достатніх і допустимих доказів недостовірності звіту з оцінки нерухомого майна, виготовленого суб`єктом оціночної діяльності – ТОВ «ЕБ «Айстра», залученим приватним виконавцем, продажу об`єкта незавершеного будівництва спортивно-оздоровчого комплексу за суттєво заниженою ціною, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність порушених прав та законних інтересів боржниці при проведенні електронних торгів.

Щодо тверджень ОСОБА_2 про прийняття організатором торгів неповної заявки, то вони правильно були відхилені судом першої інстанції, оскільки в пункті постанови про опис та арешт майна боржника від 28 жовтня 2021 року призначено відповідальним зберігачем ОСОБА_11 . При описі лота № 552621 в ньому, крім іншого, зазначено: «Порядок ознайомлення з майном: Ознайомлення у зберігача ОСОБА_5 , тел. НОМЕР_1 ».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність тверджень позивачки щодо прийняття організатором неповної заявки.

З урахуванням встановлених обставин та наданих сторонами доказів, відсутні підстави для витребування об`єкта незавершеного будівництва спортивно-оздоровчого комплексу за літ. А (27 % готовності), заг. площею 416.20 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , територія водно-технічної бази ОСВОД, від набувача ОСОБА_3 в порядку, визначеному частиною 1 статті 388 ЦК України.

Оскільки вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об`єкт незавершеного будівництва спортивно-оздоровчого комплекс, індексний номер: 74802643 від 29 серпня 2024 року приватного нотаріуса Іскрицької Ганни Василівни, Миколаївського міського нотаріального округу, Миколаївська області є похідною від вимоги про витребування цього майна, то така вимога також не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про безпідставну відмову суду у задоволенні клопотання позивачки у рецензуванні звіту про оцінку спірного майна (ухвала від 10 червня 2026 року), що позбавило позивачку ключового доказу, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач повинен надавати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути подано у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити доказ, який не може бути подано, причини з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Позивачка звернулася до суду 22 серпня 2024 року. Між тим при зверненні до суду зазначених вимог процесуального закону щодо надання доказів не дотрималась, зокрема, не зазначила в позовній заяві про вказаний письмовий доказ та не надала суду докази, які підтверджують, що позивачка здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання рецензування звіту. Позивачка звернулася до суду 22 серпня 2024 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачкою не доведено та судом не встановлено порушень вимог законодавства при проведенні електронних торгів 31 липня 2024 року , що вплинули на результати електронних торгів та порушили права і законні інтереси позивачки.

Разом з тим, суд першої інстанції помилково вдався до оцінки дій приватного виконавця, які вчинялись до моменту передачі спірного майна на реалізацію та які мають самостійний спосіб оскарження, з посиланням на відповідні висновки Верховного Суду у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державних (приватних) виконавців, а також не врахував, що частина вимог, заявлених позивачкою, є неналежним способом захисту її прав, в задоволенні яких треба відмовити саме з цих підстав.

Оскільки суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову, проте частково помилився щодо мотивів такої відмови, то рішення суду першої інстанції слід змінити в мотивувальній частині.

Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної частини та(або) резолютивної частини (частина 4 статті 367 ЦПК України).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки рішення суду першої інстанції змінено тільки в мотивувальній частині, підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діяла її представниця – ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2026 року змінити.

Викласти мотивувальну частину зазначеного рішення суду першої інстанції в редакції цієї постанови.

В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повне судове рішення складено 21 вересня 2026 року.