Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №484/1619/26 — Миколаївський апеляційний суд

21.09.26

22-ц/812/2039/26

Провадження № 22-ц/812/2039/26 Головуючий суду першої інстанції Коваленко Н.А.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року м. Миколаїв Справа № 484/1619/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого – Царюк Л.М.,

суддів – Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання – Повертайленко Ю.В.,

за участі відповідачки - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 липня 2026 року, повне судове рішення складено 22 липня 2026 року, постановлену під головуванням судді Коваленко Н.А., в залі судового засідання в м. Первомайськ, за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

31 березня 2026 року фізично особа-підприємець ОСОБА_2 (далі – ФОП ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 липня 2026 року відмовлено в задоволенні позову.

13 липня 2026 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення.

Заява мотивована тим, що під час ухвалення рішення судом не вирішено питання стосовно стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені позивачем під час розгляду справи.

ФОП ОСОБА_2 будуть понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 608.80 грн.

Посилаючись на викладене, ФОП ОСОБА_2 просив суд ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути з ОСОБА_1 на його користь судові витрати по справі, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 608.80 грн.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 липня 2026 року відмовлено в задоволенні заяви.

Ухвала суду мотивована тим, що у разі відмови в позові інші судові витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на позивача.

Враховуючи, що рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 липня 2026 року в задоволенні позову ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви представника позивача про прийняття додаткового рішення про стягнення з відповідача на корись позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 608.80 грн.

Не погодившись з ухвалою суду, ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив її скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідачки на його користь витрати на професійну правничу допомогу понесені ним при розгляді справи в суді першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що єдиною підставою для відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу стало те, що суд відмовив у задоволенні основного позову.

Оскільки рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 липня 2026 року ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, то і ухвала від 22 липня 2026 року, яка є повністю похідною від основного рішення, також підлягає скасуванню з ухваленням рішення про стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 962.62 грн

Позивачем були надані всі належні та допустимі докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Беззаперечним доказом того, що текст позовної заяви був складений саме адвокатом адвокатського бюро, а не іншою особою, є акт № 194 від 25 березня 2026 року приймання-передачі документів до Договору про надання професійної правничої допомоги від 19 березня 2026 року № 01. Відповідно до вказаного акту, Адвокатське бюро передало, а ФОП ОСОБА_2 прийняв складені процесуальні документи задля подальшого подання до суду, а саме: позовну заяву до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості з додатками.

Факт фізичного підписання позовної заяви представником ОСОБА_3 , не спростовує факту надання правничої допомоги адвокатом. Технічна функція представництва (підписання та подання) не тотожна інтелектуальній адвокатській праці (розробці тексту документа).

В матеріалах справи наявна довіреність від 19 березня 2026 року, якою адвокатське бюро уповноважило Грицай В.А. подавати та підписувати від свого імені саме ті документи, що були підготовлені (складені) адвокатами адвокатського бюро. З наведеного безальтернативно вбачається, що адвокатське бюро здійснювало підготовку процесуальних документів та надавало позивачу професійну правничу допомогу, а представник виконував лише функції підписанта вже готового адвокатського документа.

На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від відповідачки не надходило.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідачки, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 31 березня 2026 року фізично особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 липня 2026 року відмовлено в задоволенні позову.

13 липня 2026 ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 липня 2026 року відмовлено в задоволенні заяви.

Відмовляючи в ухваленні додаткового рішення суд першої інстанції посилався на те, що оскільки рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 липня 2026 року в задоволенні позову відмовлено то витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу надану в суді першої інстанції підлягають віднесенню за його рахунок.

З таким висновком суду першої інстанції апеляційної суд погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.

Вказаний висновок викладено у постанові (додатковій) Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 447/3950/21 (провадження № 61-11490св23).

Додаткове судове рішення є засобом усунення недоліків основного рішення, яким вирішено спір по суті позовних вимог за результатами судового розгляду справи, а не прийняття додаткових судових рішень.

Згідно частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Порядок розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, врегульовано статтями 141, 142 ЦПК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Судом першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі. Відтак позивач не є стороною, на користь якої ухвалено судове рішення.

За загальним правилом розподілу судових витрат, встановленим частиною 2 статті 141 ЦПК України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

За такого, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не підлягають стягненню з відповідачки, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення про їх відшкодування

Суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, а тому ухвала про відмову в ухваленні додаткового рішення, також підлягає скасуванню.

Зазначені доводи ґрунтуються на припущенні скаржника щодо результату перегляду судового рішення по суті спору та не спростовують законність оскаржуваної ухвали на час її постановлення.

Питання щодо розподілу судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу вирішується з урахуванням результату розгляду справи. На час ухвалення оскаржуваної ухвали рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі.

Отже, за встановленого, на момент вирішення заяви про ухвалення додаткового рішення правові підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем при розгляду справи в суді першої інстанції були відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, оскаржена ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України скасуванню не підлягає.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повне судове рішення складено 21 вересня 2026 року.