Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №490/6404/26 — Миколаївський апеляційний суд

21.09.26

33/812/374/26

Справа №490/6404/26

Провадження № 33/812/374/26

Категорія: ст.124 КУпАП

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 вересня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого судді – Базовкіної Т.М.,

із секретарями судового засідання – Лівшенком О.С., Повертайленко Ю.В.,

за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Василинюка В.В., потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Василинюка Володимира Володимировича на постанову судді Центрального районного суду міста Миколаєва Демінської О.І. від 12 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців,

у с т а н о в и в :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№713313 від 07 липня 2026 р. водій ОСОБА_1 07 липня 2026 р. близько 16:42 год., рухаючись по вул. Аркасівська в м. Миколаєві в районі буд. 4, на перехресті з вул. Вадима Благовісного, керуючи транспортним засобом «MAN TGL 8.180», номерний знак НОМЕР_1 , не зупинився перед дорожнім знаком 5.69 та здійснив виїзд на перехрестя на жовтий забороняючий рух сигнал світлофора, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом «MAN TGX 18.440», номерний знак НОМЕР_2 з напівпричепом «Zaslaw D-653A», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги підпунктів 8.7.3 ґ, 2.3 б Правил дорожнього руху (далі – Правила, ПДР).

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівником поліції як вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, - порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна.

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення направлений на розгляд до Центрального районного суду м. Миколаєва.

В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 винуватість свою у вчиненні адміністративного правопорушення заперечив, стверджував, що рухався по вул. Пушкінська в напрямку залізничного вокзалу. Коли їхав, бачив, що замиготів зелений сигнал світлофора, але вирішив, що встигне, тому поїхав далі, при цьому дивився у бокові дзеркала, у нього не було часу дивитися, який сигнал світлофора попереду, і не бачив, на який сигнал світлофора перетинав перехрестя. МАН почав перекривати йому дорогу несподівано та різко, йому нікуди було дітися, внаслідок чого і сталася аварія. Після аварії він погано розумів, що відбувається, підписав пояснення і лише через декілька днів почав розуміти, що винен у ДТП не він, а інший водій.

Захисник – адвокат Василинюк В.В. у судовому засіданні просив закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 серпня 2026 р. визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців, а також стягнуто 665 грн. 60 коп. судового збору в дохід держави.

Не погодившись із зазначеною постановою, захисник ОСОБА_1 – адвокат Василинюк В.В. подав апеляційну скаргу, в який просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно змісту протоколу водій ОСОБА_1 не зупинився перед дорожнім знаком 5.69 на жовтий сигнал світлофору, але саме це порушення ПДР йому не інкримінується, має декларативний характер та не підтверджене належними фактичними даними. Дорожньо-транспортна пригода сталася в межах перехрестя, де порядок та пріоритет руху транспортних засобів регулюється спеціальними правилами, передбаченими Розділом 16 ПДР «Проїзд перехресть», Розділом 8 ПДР «Регулювання дорожнього руху». Пункт 8.7.3 «ґ» Правил лише забороняє рух та попереджає про зміну сигналу світлофору, але не регулює правіла проїзду транспортними засобами регульованого перехрестя. Крім того, адвокат вказує, що протокол про адміністративне правопорушення не містить необхідних відомостей, а саме - в графі протоколу «Свідки чи потерпілі» не зазначено жодної особи. Також, водій ОСОБА_2 у своїх поясненнях зазначив, що на момент зіткнення він закінчував виконання маневру повороту, а також те, що водій автомобіля MAN, нібито проїхав перехрестя на заборонний (червоний) сигнал світлофора. Проте, в постанові Центрального районного суду є посилання лише на частину письмових пояснень водія ОСОБА_2 без посилання на його висловлювання «на мою думку, водій іншого ТЗ проїхав на червоний сигнал світлофора». Тобто суд першої інстанції не звернув увагу на свідчення ОСОБА_2 , які можливо розцінювати як припущення. Твердження ОСОБА_2 про проїзд автомобілем ОСОБА_1 перехрестя на червоний сигнал світлофора підтверджують, що він також проїжджав перехрестя на червоний сигнал світлофору та суперечить його ж поясненням щодо закінчення ним маневру повороту. Водночас фактичне розташування транспортних засобів, зафіксоване у схемі місця дорожньо-транспортної пригоди, не підтверджує пояснення ОСОБА_2 про те, що він закінчував маневр повороту ліворуч. До того ж, відповідно до схеми місця ДТП, ширина двох смуг руху в одному напрямку по вул. Аркасівська становить 15.4 м (по 7.7 м кожна), що, з урахуванням зазначеного розташування транспортного засобу, свідчить про те, що він навить не доїхав до межі перехрестя. Також зміст протоколу в частині того, що ОСОБА_1 здійснив виїзд на перехрестя саме на жовтий сигнал світлофора, не відповідає фактичним поясненням учасників дорожньо-транспортної пригоди та доказам. За відсутності такого підтвердження висновок про порушення ОСОБА_1 вимог п. 8.7.3 «ґ» ПДР України є передчасним та ґрунтується не на об`єктивно встановлених обставинах, а на припущенні посадової особи, оскільки відповідно до п. 8.11 ПДР України водій має право продовжити рух, якщо під час увімкнення жовтого сигналу він не може зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому п. 8.10 ПДР України, без застосування екстреного гальмування. Водночас, подальший рух через перехрестя повинен здійснюватися з дотриманням вимог безпеки дорожнього руху. Зокрема, відповідно до п. 12.3 ПДР України, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він зобов`язаний негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників дорожнього руху об`їзду перешкоди. Зазначений обов`язок однаковою мірою покладається як на водія ОСОБА_1 , так і на водія ОСОБА_2 . Крім того, відповідно до п. 16.6 ПДР України, водій ОСОБА_2 , який повертав ліворуч або розвертався при зеленому сигналі основного світлофора, зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч. Вирішальне значення для правильного вирішення справи має встановлення того, чи виконав кожен із водіїв покладені на нього Правилами дорожнього руху обов`язки щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, своєчасного реагування на виникнення небезпеки та, зокрема, виконання водієм ОСОБА_2 обов`язку надати дорогу транспортному засобу, який рухався у зустрічному напрямку прямо, якщо такий обов`язок виник відповідно до вимог п. 16.6 ПДР України. Матеріали справи не містять доказів того, що водій ОСОБА_1 мав достатній час і технічну можливість після виникнення небезпеки вжити ефективних заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди. Як вбачається зі схеми місця ДТП, на момент виникнення контакту автомобіль під керуванням ОСОБА_1 фактично подолав більшу частину перехрестя і для повного його проїзду залишалося близько 4 метрів. За таких обставин саме водій ОСОБА_2 повинен був утриматися від завершення маневру повороту ліворуч до закінчення проїзду перехрестя зустрічним транспортним засобом. Адвокат Василинюк В.В. вважає, що накладене оскаржуваною постановою на ОСОБА_1 адміністративне стягнення є надмірно суворим. Навіть у разі встановлення факту порушення ОСОБА_1 вимог ПДР, судом при визначенні виду та розміру адміністративного стягнення має бути враховано характер вчиненого правопорушення, ступінь вини особи, обставини його вчинення, а також дані про особу правопорушника. Позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців має для ОСОБА_1 істотні наслідки, оскільки керування транспортними засобами є його професійною діяльністю та фактично єдиним джерелом доходу. Таким чином, застосування зазначеного стягнення не лише обмежує його право керування транспортними засобами, а й фактично позбавляє можливості здійснювати професійну діяльність та отримувати засоби для існування.

Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника Василинюка В.В., які підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, потерпілого ОСОБА_2 , який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

Аналіз статей 251, 252 КУпАП дає підстави для висновку, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, суддя, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Тобто, диспозиція статті 124 КУпАП є бланкетною, тому обов`язковою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є спричинення пошкодження об`єктів, зазначених у цій статті, внаслідок порушення конкретних правил дорожнього руху.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівником поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №713313 від 07 липня 2026 р. за статтею 124 КУпАП через порушення ним вимог підпункту «ґ» пункту 8.7.3, підпункту «б» пункту 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі – Правила).

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з доведеності факту порушення водієм ОСОБА_1 вимог підпункту «ґ» пункту 8.7.3, підпункту «б» пункту 2.3 Правил і, як наслідок, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Апеляційний суд не вбачає підстав для іншого висновку.

Так, відповідно до підпункту «б» пункту 2.3 Правил для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно підпункту «ґ» пункту 8.7.3 Правил жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, встановлені судом першої інстанції та підтверджується:

- змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №713313 від 07 липня 2026 р., згідно якої водій ОСОБА_1 07 липня 2026 р. близько 16:42 год., рухаючись по вул. Аркасівська в м. Миколаєві в районі буд. 4 на перехресті з вул. Вадима Благовісного, керуючи транспортним засобом «MAN TGL 8.180», номерний знак НОМЕР_1 , не зупинився перед дорожнім знаком 5.69 та здійснив виїзд на перехрестя на жовтий забороняючий рух сигнал світлофора, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом «MAN TGX 18.440», номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом «Zaslaw D-653A», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди.

Протокол підписаний ОСОБА_1 . В графі «пояснення» ним зазначено «на окремому аркуші»;

- схемою місця дорожньої транспортної пригоди до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №713313, з якої вбачається напрямки руху обох транспортних засобів до ДТП, їх схематичне розташування після ДТП: автомобілю «MAN TGL 8.180» та автомобілю «MAN TGX 18.440», а також зафіксоване у схемі пригоди місце зіткнення -. На зворотному боці цієї схеми зазначені пошкодження, які отримані: автомобілем «MAN TGL 8.180» (передня центральна частина); автомобілю «MAN TGX 18.440»(бокова права частина) з напівпричепом «Zaslaw D-653A» (бокова права частина);

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 поліцейському від 07 липня 2026 року, в яких він зазначив, що керуючи транспортним засобом «MAN TGL 8.180», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Аркасівській в бік проспекту Центрального та на перехресті з вул. Вадима Благовісного не помітив, що загорівся червоний сигнал світлофора та допустив зіткнення з транспортним засобом «MAN TGX 18.440», з напівпричепом, який вже перебував на перехресті вул. Аркасівська та вул. Вадима Благовісного та здійснював поворот в бік вул. Вадима Благовісного в напрямку вул. Артилерійська;

- поясненнями ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції про те, що 07 липня 2026 року він керував транспортним засобом «MAN TGL 8.180», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Аркасівській в бік проспекту Центрального в м. Миколаєві, та на перехресті з вул. Вадима Благовісного був мигаючий зелений сигнал світлофору, він відволікся на автомобіль, який рухався попереду нього, після чого при перетині перехрестя відбулося зіткнення з транспортним засобом «MAN TGX 18.440» з напівпричепом, який виїхав на перехрестя вул. Аркасівська та вул. Вадима Благовісного та здійснював поворот в бік вул. Вадима Благовісного в напрямку вул. Артилерійська. ОСОБА_1 також пояснив, що визнає свою провину у вчиненні ДТП на 50%, оскільки також вважає винним другого водія транспортного засобу «MAN TGX 18.440», з напівпричепом,

- поясненнями потерпілого ОСОБА_2 , в яких зазначено, що керуючи транспортним засобом «MAN TGX 18.440», він рухався по вул. Аркасівській в бік Інгульського мосту та на перехресті з вул. Вадима Благовісного закінчував маневр повороту в бік вул. Артилерійської по вул. Вадима Благовісного, та в цей момент транспортний засіб «MAN TGL 8.180», в`їхав в його автомобіль, в бензобак, пробивши його. На думку ОСОБА_2 , водій іншого транспортного засобу проїхав на червоний сигнал світлофора. Аналогічні пояснення ОСОБА_2 надав в суді апеляційної інстанції;

Наведені докази, які узгоджується між собою, зокрема, розташування транспортних засобів після ДТП, локалізація та характер механічних пошкоджень автомобілів, пояснення учасників ДТП, підтверджують, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем MAN TGL 8.180», номерний знак НОМЕР_1 , намагався перетнути перехрестя вулиць Аркасівська та Вадима Благовісного на забороняючий рух сигнал світлофору, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, а саме на те, що на перехрестя вже виїхав транспортний засіб «MAN TGX 18.440», номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом «Zaslaw D-653A», номерний знак НОМЕР_3 , не дотримався вимог підпункту «б» пункту 2.3 Правил, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом «MAN TGX 18.440», «MAN TGX 18.440», номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом «Zaslaw D-653A», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, і саме такі дії водія ОСОБА_1 знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Наведене також свідчить про те, що дії водія ОСОБА_1 знаходяться у прямому причинному зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками (пошкодженнями транспортних засобів), а тому правильно кваліфіковані за ст. 124 КУпАП - порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

За такого апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо заперечення винуватості ОСОБА_1 , які таких висновків суду не спростовують.

Так, твердження захисника щодо дотримання ОСОБА_1 Правил в момент зіткнення керованого ним транспортного засобу із транспортним засобом під керуванням водія ОСОБА_2 , який на думку адвоката і є винуватцем ДТП, несподіваний та різкий виїзд керованого водієм ОСОБА_2 транспортним засобом на перехрестя в момент його проїзду ОСОБА_1 , є безпідставними та спростовуються як наданими ним письмовими поясненнями під час оформлення ДТП, поясненнями в суді апеляційної, а також поясненнями в апеляційному суді ОСОБА_1 про часткове визнання вини, так і дослідженими у судовому засіданні схемою місця ДТП, наявними пошкодження транспортних засобів, за участю яких сталася ДТП, механізм отримання яких повністю узгоджується з обставинами, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення та поясненнями обох водіїв, наданими ними під час оформлення матеріалів ДТП.

За наявності викладених вище доказів щодо обставин ДТП не приймаються аргументи апеляційної скарги про вірогідність іншого механізму ДТП ніж той, який викладений поліцейським у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №713313 від 07 липня 2026 р., оскільки таке ґрунтується на припущеннях захисника та не підтверджена фактичним обставинами. Докази протилежного у справі відсутні.

Щодо доводу апелянта про порушення вимог Правил іншим водієм - ОСОБА_2 , апеляційний суд зазначає, що наявність чи відсутність порушень Правил у діях іншого водія не входить до предмету доказування у цій справі, та не спростовує того, що за умови перебування на перехресті вулиць транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 , саме виїзд на перехрестя транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , який був неуважним та не оцінив зміну у дорожній обстановці на забороняючий сигнал світлофору призвело до ДТП.

Щодо аргументу скаржника про необхідність надання правової оцінки дій водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом «MAN TGX 18.440», номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом «Zaslaw D-653A», номерний знак НОМЕР_3 , та порушення останнім Правил, то апеляційний суд виходить з того, що в межах даної справи відповідно до вимог статей 254, 256 КУпАП предметом дослідження є саме оцінка правомірності дій водія ОСОБА_1 , відносно якого складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №713313. Оцінка правомірності дій інших осіб судом в межах цієї справи не надається, так як в межах обставин, викладених у зазначеному протоколі, здійснюється розгляд справи, а з`ясування інших питань виходить за межі розгляду протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до положень статей 7, 254, 280 КУпАП. У справі відсутності відомості про складання протоколу про адміністративне правопорушення за фактом ДТП, що сталася 07 липня 2026 року стосовно іншої особи та притягнення її до відповідальності.

Жодних підстав, які б давали суду можливість вважати, що вказані вище докази, є сумнівними та неправдивими, відсутні, оскільки вони є достатніми та належними, узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи, у повному обсязі відтворюють дійсну картину подій та підтверджують причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Апеляційний суд зауважує, що вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений статтями 251, 255 КУпАП, особи, які уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення, та збір доказів, мають довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, за встановленими обставинами якого відносно неї складено протокол.

В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, достеменно встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміновані правопорушення були учинені і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні цих правопорушень.

Проаналізувавши надані докази, які містяться в матеріалах адміністративної справи, в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що вина водія ОСОБА_1 у справі щодо порушення ним вимог Правил, і як наслідок – у зіткненні транспортних засобів, тобто вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП доведена поза розумним сумнівом, оскільки відсутні беззаперечні, належні та допустимі докази на підтримку версії події, викладеної водієм ОСОБА_1 та його захисником на спростування заперечень вини.

Версія події, яка викладена у змісті протоколу про адміністративне правопорушення, особами, які уповноважені на його складання, доведена за допомогою належних та допустимих доказів перед судом.

З оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції повно, на підставі оцінених в сукупності та взаємозв`язку доказів, наявних у справі, встановлені фактичні обставини справи та зробив обґрунтований висновок про доведеність вини у вчиненні ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Між тим, апеляційний суд визнає такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо призначення ОСОБА_1 занадто суворого стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Накладене адміністративне стягнення в кожному конкретному випадку має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Виходячи з матеріалів справи, апеляційної суд приходить до висновку, що призначене ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобом строком на 6 місяців не відповідає вимогам статей 23, 33 КУпАП.

Так, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 23, 33 КУпАП вважає за необхідне врахувати частково визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення в суді апеляційної інстанції, дані про його особу, а саме, що він використовує транспортний засіб у з метою заробітку, відсутність у справі відомостей про те, що він раніше був притягнутий до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують його відповідальність, перебування у нього на утриманні матері ОСОБА_3 1937 року народження, яка є особою похилого віку, проживання разом з ним рідного брата ОСОБА_4 , який є особою з інвалідністю другої групи, а також, що метою адміністративного стягнення є виховання особи, та вважає необхідним постанову змінити та пом`якшити застосоване до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, призначивши його у вигляді штрафу за ст.124 КУпАП.

Зважаючи на викладене, наявні підстави для зміни постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 серпня 2026 р. в частині обраного судом виду адміністративного стягнення.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Василинюка Володимира Володимировича задовольнити частково.

Постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців, змінити в частині обраного адміністративного стягнення.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 серпня 2026 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124КУпАП, та стягнення судового збору залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду Т.М. Базовкіна