Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №488/4034/26 — Миколаївський апеляційний суд

21.09.26

22-ц/812/2083/26

Провадження № 22-ц/812/2083/26 Головуючий суду першої інстанції Щеглова Я.В.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року м. Миколаїв Справа № 488/4034/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого – Царюк Л.М.,

суддів – Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання – Повертайленко Ю.В.,

за участі представника відповідача ТОВ «Еко Енерджи Про» - Мастюгіна Д.І.,

представника третьої особи ФГ «Канакер» - Жуковського О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Енерджи Про» на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 04 серпня 2026 року, повне судове рішення складено 04 серпня 2026 року, постановлену під головуванням судді Щеглової Я.В., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану до звернення з позовною заявою ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, ТОВ «Еко Енерджі Про» про витребування частини земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

31 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову.

Заяву мотивувала тим, що є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4823380600:06:000:0156, площею 3,68 га, яка межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 4810136600:07:029:0009 та 4810136600:07:029:0010, власниками яких є відповідачі.

Внаслідок дій та рішень відповідачів при розробленні проєкту землеустрою земельна ділянка, належна позивачці, перетинається з земельними ділянками відповідачів: із земельною ділянкою з кадастровим номером 4810136600:07:029:0010 – на 2,5166%, та з земельною ділянкою з кадастровим номером 4810136600:07:029:0009 – на 69,5033%.

Внаслідок дій відповідачів позивачка позбавлена можливості зареєструвати належну їй земельну ділянку в ДЗК та права на неї в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також фактично позбавлена права користування частиною ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовом до Миколаївської міської ради та ТОВ «Еко Енерджи Про», третьої особи фермерське господарство «Канакер», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про витребування:

- у Миколаївської міської ради частину земельної ділянки з кадастровим номером 4823380600:06:000:0156 площею 2,5593 га, з наступними лінійними промірами: з півночі – 418,45 м, зі сходу – 61,96 м, з півдня - 155,00 м, із заходу – 104,19 м., яка значиться як складова земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:07:029:0009;

- у товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Енерджи Про» частину земельної ділянки з кадастровим номером 4823380600:06:000:0156 площею 0,0925 га, з наступними лінійними промірами: з півночі – 19,73 м., зі сходу – 63,89 м, з півдня – 10,40 м, із заходу – 61,96 м., яка значиться як складова земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:07:029:0010.

На думку позивачки невжиття судом заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення у цій справі.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд вжити заходи забезпечення позову зобов`язавши Миколаївську міську раду та ТОВ «Еко Енерджи Про» утриматись від дій, пов`язаних з використанням земельних ділянок з кадастровим номером 4810136600:07:029:0009 загальною площею 36 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та з кадастровим номером 4810136600:07:029:0010, площею 20 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом внесення будь яких змін до них, спрямованих на зміну цільового призначення з земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення або будь-яка їх забудова, розпорядження ними (поділ, виділення, передача у користування), у тому числі утриматись від дій пов`язаних із внесенням відповідних змін до земельно-облікових відомостей та від дій, пов`язаних з передачею цих земельних ділянок у власність чи користування фізичним та юридичним особам.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 04 серпня 2026 року заяву задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову у цивільній справі № 488/4034/26, зобов`язавши Миколаївську міську раду та ТОВ «Еко Енерджи Про» утриматись від дій, пов`язаних з використанням земельних ділянок з кадастровим номером 4810136600:07:029:0009 загальною площею 36 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та кадастровим номером 4810136600:07:029:0010 загальною площею 20,0 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , внесення будь-яких змін до них, спрямованих на зміну цільового призначення з земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення або будь-яка їх забудова, розпорядження ними (поділ, виділення, передача у користування), у тому числі утриматись від дій пов`язаних із внесенням відповідних змін до земельно-облікових відомостей та від дій, пов`язаних з передачею цих земельних ділянок у власність чи користування фізичним та юридичним особам.

Ухвала суду мотивована тим, що враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про обґрунтованість наведених у ній доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, а відтак заява позивачки про забезпечення позову підлягає задоволенню у повному обсязі.

Не погодившись з ухвалою суду, ТОВ «Еко Енерджи Про» подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило суд ухвалу суду скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що з урахуванням площі земельної ділянки, яка складає 20 га, позовні вимоги майбутнього позову у справі № 488/4034/26 стосуються лише 0,4625 % земельної ділянки. Водночас, майбутній позов забезпечений шляхом вжиття обмежувальних заходів щодо 100% земельної ділянки. Таким чином, застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову очевидно є неспівмірнми позовним вимогам.

Земельна ділянка станом на момент звернення позивачки з заявою про вжиття заходів забезпечення позову вже більше 7 років перебувала (наразі перебуває і перебуватиме до 19 квітня 2049 року) в оренді у скаржника, що підтверджується відомостями з ДРРП. Таким чином, ризик передачі земельної ділянки в оренду іншим особам, на який послалась позивачка і який суд першої інстанції поклав в основу оскаржуваної ухвали однозначно відсутній.

Земельна ділянка з 19 квітня 2019 року має цільове призначення: для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій.

На земельній ділянці розташовано комплекс будівель та споруд, який на праві приватної власності належить скаржнику, а саме: фотогальванічна електростанція «Теплична». На вказаній електростанції скаржник здійснює господарську діяльність з генерації електроенергії.

Отже, вжитий судом захід забезпечення позову є недоречним за фактом того, що він спрямований на збереження приналежності земельної ділянки до категорії землі, до якої така земельна ділянка в дійсності не належить.

ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла її представниця – ОСОБА_4 , надала відзив на апеляційну скаргу.

В своєму відзиві позивачка зазначала, що скаржник помилково ототожнює співмірність із необхідністю обмежити забезпечення позову виключно площею майбутньої позовної вимоги.

Будь-які дії щодо зміни конфігурації, меж, поділу, виділення, передачі у користування, зміни земельно-облікових відомостей або забудови всієї земельної ділянки безпосередньо створюють ризик зміни правового та фактичного стану тієї її частини, щодо якої буде заявлено позов.

Саме тому суд першої інстанції обґрунтовано застосував забезпечення щодо всієї земельної ділянки, до складу якої входить спірна частина.

Інший підхід фактично створив би можливість для відповідачів здійснити юридичні або фактичні дії із земельною ділянкою, внаслідок яких спірна частина перестала б існувати у тому вигляді, в якому вона існує на момент звернення до суду.

Твердження про існування договору оренди до 2049 року саме по собі не усуває жодного з інших ризиків, які стали підставою для застосування заходів забезпечення.

Скаржник в апеляційній скарзі не спростовує існування спору щодо спірної частини земельної ділянки, не спростовує необхідності збереження існуючого стану земельної ділянки, не доводить неспівмірність застосованих заходів, не спростовує наявність прямого зв`язку між предметом майбутнього позову та застосованими заходами, не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників не надходило.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 149 ЦПК України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з положеннями частини 1 статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України). Крім того, суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 8 статті 150 ЦПК України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в цивільному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в цивільній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

З аналізу наведених норм можливо прийти до висновку, що при вирішенні питання щодо забезпечення позову заявник повинен зазначити: по-перше, докази на підтвердження існування реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; по-друге, обґрунтувати, чому невжиття заходів забезпечення може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду та як саме; по-третє, чи відповідає вид забезпечення позову позовним вимогам та їхньому обсягу.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Суд першої інстанції при вирішені вимог заяви ОСОБА_1 зазначених вимог процесуального закону стосовно прав та інтересів ТОВ «Еко Енерджи Про» не дотримався.

Так, при звернення до суду із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначила, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 4823380600:06:000:0156 площею 0,0925 га, зокрема, з лінійними промірами: з півночі – 19,73 м., зі сходу – 63,89 м, з півдня – 10,40 м, із заходу – 61,96 м., що перебуває у її власності з 2007 року, накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:07:029:0010, що перебуває в довгостроковій оренді у ТОВ «Еко Енерджи Про». Такі обставини позбавляють її можливості зареєструвати свою земельну ділянку, а тому вона має намір звернутися з позовом про витребування цієї частини земельної ділянки у ТОВ «Еко Енерджи Про».

Як встановлено в суді апеляційної інстанції земельна ділянка з кадастровим номером 4810136600:07:029:0010 загальною площею 20.0000 га перебуває в користуванні ТОВ «Еко Енерджи Про» на підставі договору оренди земельної ділянки з Територіальною громадою м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради строком до 19 квітня 2049 року. На час розгляду справи на орендованій земельній ділянки побудований комплекс будівель і споруд; фотогальванічна електростанція «Теплична». Отже, земельна ділянка має цільове призначення для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ та організацій, отже, земельна ділянка вже не належить до земель сільськогосподарського призначення. На вказаній земельній ділянці зазначене товариство здійснює свою господарську діяльність.

Таким чином, з урахуванням площі земельної ділянки, яка складає 20 га, позовні вимоги майбутнього позову стосуються лише 0,4625 % земельної ділянки ТОВ «Еко Енерджи Про».

Суд першої інстанції забезпечуючи позов утриманням від дій, пов`язаних з використанням земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:07:029:0010 шляхом внесення будь яких змін до них, спрямованих на зміну цільового призначення з земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення або будь-яка їх забудова, розпорядження ними (поділ, виділення, передача у користування), у тому числі утриматись від дій пов`язаних із внесенням відповідних змін до земельно-облікових відомостей та від дій, пов`язаних з передачею цих земельних ділянок у власність чи користування фізичним та юридичним особам, не з`ясував, які наслідки впливу таких заходів забезпечення позову будуть мати на права та законні інтереси ТОВ «Еко Енерджи Про», не врахував, що у такий спосіб перешкоджає веденню відповідачем господарської діяльності, спірна земельна ділянка змінила своє цільове призначення при передачі її в оренду, що в свою чергу вказує на те, що обраний захід забезпечення позову є передчасним та таким, що застосований судом без з`ясування всіх фактичних обставин, які стосуються дотримання балансу між правами та інтересами позивачки, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права, свободи та законні інтереси заінтересованих осіб.

У цій справі заявником не доведено, а судом першої інстанції не встановлено і не підтверджено, у передбаченому процесуальним законом порядку, наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою ОСОБА_1 .

Тобто, у розглядуваній ситуації не буде дотримано пропорційного балансу між правами та інтересами позивачки та наслідками впливу заходу забезпечення позову на права та законні інтереси ТОВ «Еко Енерджи Про».

Суд вважає, що заявником не доведено, а судом не встановлено і не підтверджено у передбаченому процесуальним законом порядку наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою ОСОБА_1 ..

Як вже зазначалось вище, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Проте ухвала суду першої інстанції не містить жодного обґрунтованого та доведеного мотиву, з якого суд дійшов висновку, що невжиття заходів у вигляді

утриманням від дій, пов`язаних з використанням земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:07:029:0010 може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, як і не вказано, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав ОСОБА_1 .

При вирішенні питання про забезпечення позову суд першої інстанції обмежився лише висновком, що, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку , що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду.

При цьому, суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам заявника з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заяви щодо забезпечення позову стосовно обмеження прав користувача ТОВ «Еко Енержі Про». Як і не встановив підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам ОСОБА_1 .

Апеляційний суд вважає, що зазначені ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову доводи не дають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 150 ЦПК України, оскільки заявником у цій справі жодним чином не доведено та документально не підтверджено обставини (матеріали справи не містять належних та допустимих доказів), які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди її правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ТОВ «ЕКО Енержі Про» спросить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції повністю, між тим, це товариство не має повноважень щодо представництва інтересів Миколаївської міської ради, а тому оскаржувана ухвала переглядається апеляційним судом тільки в частині, що стосується вирішення вимог про забезпечення позову стосовно ТОВ «ЕКО Енержі Про».

З огляду на зазначені доводи апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції надав неправильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення позову, заявленим у заяві про забезпечення позову стосовно ТОВ «ЕКО Енержі Про», на відповідність їх вимогам частини 2 статті 149 ЦПК України, та як наслідок, ухвала суду першої інстанції, в частині забезпечення позову стосовно ТОВ «Еко Енерджи Про» підлягає скасуванню та ухваленню в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 в цій частині.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подачу апеляційної скарги підлягають розподілу при вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Енерджи Про» задовольнити частково.

Ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 04 серпня 2026 року в частині забезпечення позову стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Енерджи Про» скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову утриманням від дій, пов`язаних з використанням земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:07:029:0010, площею 20 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом внесення будь яких змін до них, спрямованих на зміну цільового призначення з земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення або будь-яка їх забудова, розпорядження ними (поділ, виділення, передача у користування), у тому числі утриматись від дій пов`язаних із внесенням відповідних змін до земельно-облікових відомостей та від дій, пов`язаних з передачею цих земельних ділянок у власність чи користування фізичним та юридичним особам, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повне судове рішення складено 21 вересня 2026 року.