Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №950/1598/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1598/26

Провадження № 2-о/950/89/26

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді – Косолапа В.М.

за участю секретаря судового засідання – Ткаченко Я.О.,

представника заявника – Петрищева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку окремого провадження, в залі суду в м. Лебедині цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в:

Адвокат Петрищев Олександр Олександрович, в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою, у якій просить встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утриманні сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до дня його смерті – ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 . Однак, рішенням суду від 24.09.2008 ОСОБА_1 було позбавлено батьківських прав відносно сина, а рішенням від 06.08.2008 батьківських прав позбавлено батька дитини.

Рішенням виконавчого комітету Лебединської міської ради від 21.10.2008 піклувальником ОСОБА_2 призначено ОСОБА_3 (бабусю).

Станом на 2008 рік ОСОБА_1 зловживала алкогольними напоями, однак у подальшому пройшла курс лікування та почала вести звичайний спосіб життя. Після лікування заявник налагодила відносини з сином.

По досягненню повноліття ОСОБА_2 самостійно підтримував стосунки з матір`ю, з 2017 року проживав разом з нею у кв. АДРЕСА_1 . З 2017 року заявник фактично перебувала на утриманні сина, оскільки не мала самостійного доходу для забезпечення своїх потреб.

З 2023 року, будучи військовослужбовцем, ОСОБА_2 систематично та на постійній основі забезпечував ОСОБА_1 матеріально, а саме: сплачував за лікування, здійснював погашення кредитних зобов`язань, регулярно перераховував грошові кошти на її рахунок, забезпечував її основні життєві потреби (харчування, ліки, комунальні послуги тощо).

Матеріальна допомога мала систематичний характер та була основним і фактично єдиним джерелом існування ОСОБА_1 .

10.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив ОСОБА_1 про загибель її сина під час виконання бойового завдання в поблизу с. Красноподілля, Покровського району, Донецької області.

Встановлення факту перебування на утриманні сина потрібне заявнику для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Представник Міністерства оборони подав до суду письмові пояснення у яких зазначив, що для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України де визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту їх спільного проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю (ст. 3, 74 СК України).

Обов`язковою умовою для визнання факту проживання однією сім`єю, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

За ч. 1 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (частина 1) та члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію (частина 2).

Відповідно до ч. 2 ст. 1265 ЦК України утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Для того, щоб мати право на отримання грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, особа, яка вважає себе членом сім`ї такого військовослужбовця, повинна довести: а) факт проживання з загиблим; б) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов`язків.

У даному випадку заявником не доведено належними, достовірними та достатніми доказами її спільного проживання зі ОСОБА_2 однією сім`єю, ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків, оскільки не доведено наявності між цими особами дійсно відносин, які носили характер сімейних, що вони були пов`язані спільним веденням господарства та мали взаємні прав і обов`язки.

На указані пояснення представник заявника подав заперечення у яких зазначив, що такі стосуються фактичних шлюбних відносин (чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу) та спадкування четвертої черги.

Однак представник зазначає, що ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні свого повнолітнього сина. Положення ст. 1264 ЦК України стосуються спадкоємців 4 черги і не застосовуються до відносин утримання батьків дитиною для цілей соціального захисту та ОГД.

Ухвалою від 12.06.2026 судом відкрито провадження, залучено в якості заінтересованих осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , військову частину НОМЕР_1 та Міністерство оборони України.

Ухвалою від 07.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника Міністерства оборони про залишення заяви без розгляду.

У судовому засіданні 01.07.2026 ОСОБА_1 заяву підтримала, пояснила, що вона дійсно була позбавлена батьківських прав відносно сина, однак ніколи не припиняла спілкування з ним. З 2017 року вони проживали разом, він піклувався про неї, підтримував матеріально, купував їжу, пересилав кошти їй та доньці. Оскільки у неї є проблеми з алкоголем, він самостійно контролював оплату за житлово-комунальні послуги, грошові кошти він здебільшого пересилав доньці для того щоб вона дбала про неї.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 заяву підтримав, просив її задовольнити.

Представники заінтересованих осіб у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження останнього Серії НОМЕР_2 (а.с. 15).

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 24.09.2008 у справі № 2-466-08 ОСОБА_1 було позбавлено батьківських прав відносно сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 24-25).

Рішенням виконавчого комітету Лебединської міської ради від 19.11.2008 № 291 ОСОБА_3 призначено піклувальником ОСОБА_2 (а.с. 27).

ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_2 (а.с. 12).

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 (а.с. 14).

10.03.2026 тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 складено сповіщення № 335 сім`ї померлого (загиблого) військовослужбовця № 2/727, адресоване ОСОБА_1 (а.с. 13 зворот. стор.).

Згідно сповіщення, ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 під час виконання бойового завдання в районі виконання завдань за призначенням в ході проведення бойових дій в обороні с. Красноподілля, Покровського району, Донецької області.

За життя ОСОБА_2 був зареєстрований в АДРЕСА_2 (а.с. 16).

Таким чином ОСОБА_2 та заявник були зареєстровані за однією адресою.

В межах даної справи заявник просить встановити факт того, що вона перебувала на утриманні сина до дня його смерті.

Згідно з довідкою відділу обслуговування громадян № 1 ГУ ПФУ в Сумській області, ОСОБА_2 перебував на обліку як одержувач пільги на житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_2 з 01.04.2025 по 31.03.2026 (а.с. 17).

Відповідно до довідки КП «Лебединське будинкоуправління мікрорайону «Черемушки» від 07.05.2026 № 22 з 30.11.2022 по 09.05.2023 ОСОБА_2 сплачував за житлово-комунальні послуги. З червня 2023 по березень 2026 року платником зазначена ОСОБА_1 (а.с. 17-19).

Згідно з випискою по рахунку ОСОБА_1 в АТ «Універсал банк» за період з 09.03.2021 по 09.03.2026 ОСОБА_2 за указаний період перерахував заявнику 25900,00 грн. (а.с. 21).

Згідно з випискою по рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк», 09.06.2023 ОСОБА_2 перерахував заявнику 3260,00 грн. (а.с. 22).

Допитана судом в якості свідка ОСОБА_4 суду пояснила, що вона є донькою заявника та сестрою ОСОБА_2 . У матері алкогольна залежність у зв`язку із чим у 2008 році вона була позбавлена батьківських прав відносно брата, якого потім виховувала бабуся. У 2015 році мати погодилась на добровільне лікування від алкогольної залежності. На лікування її супроводжував в основному брат, сплачував за лікування також він. Коли у матері є незначна неофіційна робота, вона одразу її втрачає, тому що випиває по 2-3 тижні. У 2023 році брат пішов служити, у нього з`явився стабільний дохід, він сплачував кредит матері, купував техніку в квартиру, зробив ремонт. Брат перераховував гроші також на її картку для утримання матері.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що ОСОБА_1 знає приблизно з 2000-х років, вони сусіди. ОСОБА_6 знала добре, він завжди допомагав матері, бачила його в аптеці, вважає, що він купував ліки матері. Також він купував техніку у квартиру, продукти. Це відомо зі слів ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_7 повідомила суду, що по АДРЕСА_3 проживає з 2012 року. Близько 20 років знає ОСОБА_1 , вони живуть в одному під`їзді, часто спілкуються. Знала також ОСОБА_2 , він жив разом з матір`ю приблизно з 2017 року. Знає, що він учився в ПТУ, а потім десь вчився на медика. ОСОБА_1 ніде не працювала, комунальні послуги сплачував ОСОБА_8 , боргів у них не було. ОСОБА_1 була одягнена, доглянута не голодна, говорила, що ОСОБА_8 перераховував їй гроші. Про її залежність знає, однак намагається не говорити про таке з нею.

За інформацією КНП СОР «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань» ОСОБА_1 неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні з приводу наркологічного захворювання. Дати госпіталізацій: 07.06.2016-27.06.2016, 28.09.2018-26.10.2018, 10.09.2019-04.10.2019, 04.03.2019-03.05.2020, 20.03.2021-19.04.2021, 03.09.2021-24.09.2021, 30.09.2023-02.10.2023, 10.07.2024-13.07.2024. У більшості випадків була доставлена на лікування в супроводі сина (а.с. 20).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 вказаної статті суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 у справі № 1-8/99 (№ 5-рп/99) визначив, що до кола членів сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки.

Членом сім`ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця (пункт 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), є та з визначених у пункті 1 цього Рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму).

Верховний Суд у постанові від 13.01.2021 у справі № 592/17552/18 зазначив, що повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.02.2026 у справі № 308/17634/23 зазначила, що отримання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не може бути безумовною підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні. Отже, на підтвердження (спростування) перебування фізичної особи на утриманні померлого закон вимагає надання відповідних доказів (наприклад, довідки про склад сім`ї, спільне проживання або утримання, медичні документи, виписки з банківських рахунків, довідки про доходи, чеки, квитанції, договори про оплату комунальних, навчальних, медичних послуг, показання свідків, фото/відеоматеріали, листування (особистого або ділового характеру), які зумовлюють дослідження судом обставин приватного життя утриманця та особи, яка надавала утримання.

Судом встановлено, що доходи ОСОБА_1 за 2025, 3 місяці 2026 року склали 23966,51 грн. (а.с. 43). Фактично доходи за увесь 2025 рік становлять 375,94 грн. і є додатковим благом (платник АТ «Універсал банк»). З огляду на нарахування заробітної плати, заявник офіційно працевлаштована лише з січня 2026 року.

У той же час заявником надано відомості про перерахування ОСОБА_2 на її рахунок 9500 грн. тільки у 2025 році.

Також свідок ОСОБА_4 пояснила, що ОСОБА_2 перераховував їй кошти для забезпечення потреб матері, оскільки остання мала алкогольну залежність та не могла усвідомлено розпорядитися отриманими грошима. Такі покази свідка підтверджуються випискою по рахунку ОСОБА_4 в АТ КБ «ПриватБанк» у якій відображено, що з січня 2023 по березень 2026 року ОСОБА_2 перераховував свідку значні суми коштів (а.с. 22).

Таким чином судом встановлено, що розмір матеріальної допомоги, який надавався ОСОБА_2 матері, є значно більшим аніж доходи ОСОБА_1 , отримані нею з будь-яких джерел. За сукупності досліджених доказів, в тому числі показів свідків, суд доходить висновку про фактичне перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 .

Суд погоджується з доводами представника заявника щодо помилкового застосування представником Міністерства оборони положень сімейного законодавства, які регулюють права та обов`язки подружжя, до обставин даної справи, оскільки у даному випадку мова іде про членів сім`ї, які є матір`ю та сином. Тобто їх відносини ґрунтуються на походженні дитини від батьків (не зважаючи на позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав), а не на факті проживання чоловіка та жінки, які можуть набувати статус подружжя.

За наведених вище обставин суд доходить висновку про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 293, 315 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення – задовольнити.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на утриманні сина – ОСОБА_2 до дня його смерті – ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.09.2026.

Суддя Вадим КОСОЛАП