Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №750/1306/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

15 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/1306/26

Головуючий у першій інстанції – Маринченко О. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1618/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої-судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Разгуляєвої О.В.,

із секретарем Зіньковець О.О.,

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Комунальне некомерційне підприємство «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради про визнання дій такими, що порушують права, стягнення моральної шкоди.

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради (далі КНП «ЧМЛ № 2»), в якому просив визнати дії відповідача такими, що порушили його права як пацієнта, та стягнути моральну шкоду в сумі 200 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 червня 2025 року ОСОБА_1 доставлено бригадою екстреної медичної допомоги до КНП «ЧМЛ № 2» з попереднім діагнозом «гіпертонічний криз», що зафіксовано у направленні та медичній документації, яка надана цією службою. Під час перебування позивача у приміщенні КНП «ЧМЛ № 2» йому не здійснили вимірювання артеріального тиску, відтак відповідні показники відсутні у медичній документації на його ім`я. Медичні працівники не перевірили та не спростували попередній діагноз бригади екстреної медичної допомоги і зробили формальний висновок про повну відсутність у заявника захворювань без проведення навіть мінімальних обов`язкових діагностичних дій.

Установлення або виключення діагнозу «гіпертонічний криз» відповідно до загальновизнаних стандартів медичної допомоги неможливе без обов`язкового вимірювання артеріального тиску та оцінки життєвих показників особи. Невиконання наведених дій свідчить про ненадання медичної допомоги пацієнту. Госпіталізацію позивача належним чином завершено не було, йому не видано виписку, не оформлено завершення лікування або відмову від нього, не надано відповідних медичних рекомендацій. Під час перебування у лікарні ОСОБА_1 вивели в інше приміщення, де слідчий зачитав йому повідомлення про підозру у вчиненні злочину, після чого позивача негайно затримано та взято під варту без можливості ознайомитися з документами або скористатися правовою допомогою.

Внаслідок дій та бездіяльності КНП «ЧМЛ № 2» ОСОБА_1 завдано істотної моральної шкоди, яка проявилась у гострому психоемоційному стресі та страху за життя і здоров`я; нервовому напруженні та порушенні психологічної рівноваги; втраті відчуття безпеки та довіри до медичної системи; приниженні людської гідності та почутті повної безпорадності; тривалому негативному впливі на сон, повсякденне життя та соціальні зв`язки; соціальній та репутаційній дестабілізації.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 задовольнити повністю. Альтернативно, якщо колегія суддів дійде висновку про необхідність додаткового дослідження доказів, скаржник просив скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник не погоджується з висновком районного суду про своєчасне отримання ним за підсумком огляду консультативного висновку спеціаліста від 20 червня 2025 року. Вважає, що поза увагою суду залишилось те, що відповідач у письмових поясненнях не заперечував відсутності журналу видачі консультативних висновків та зазначав, що видачу таких висновків під підпис не передбачено, а будь-які докази на підтвердження вручення ОСОБА_1 консультативного висновку у матеріалах справи відсутні.

Скаржник наголошує на тому, що без фактичного отримання медичних документів не міг реалізувати право, передбачене ст. 39 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», щодо отримання повної та достовірної інформації про стан здоров`я, результати обстежень, встановлений діагноз та рекомендації лікаря.

Стверджує, що вирішуючи спір, районний суд дійшов протилежних висновків, одночасно визнавши відсутність відомостей про отримання скаржником консультативного висновку та установивши доведеним факт його отримання. Така суперечність, на думку скаржника, свідчить про невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи та порушення вимог ст. 263 ЦПК України.

У наданому відзиві КНП «ЧМЛ № 2», не погодившись з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 , просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Обгрунтовуючи доводи відзиву, КНП «ЧМЛ № 2» посилається на те, що предметом судового розгляду були твердження позивача про неналежне надання медичної допомоги, а саме: непроведення вимірювання артеріального тиску; невстановлення або неспростування попередніх діагнозів; формальний висновок про відсутність захворювань; безпідставне невстановлення діагнозу «гіпертонічний криз»; порушення стандартів надання медичної допомоги; незавершення госпіталізації; порушення прав пацієнта та заподіяння моральної шкоди, яку оцінено у 200 000 грн. Натомість в апеляційній скарзі основний акцент зміщено на твердження про ненадання консультативного висновку спеціаліста, тобто наведено нові доводи стосовно окремого документа, який сам по собі не був предметом спору.

Консультаційний висновок спеціаліста від 20 червня 2025 року видано скаржнику на руки у день його звернення до закладу охорони здоров`я. Сама по собі відсутність доказу вручення такого висновку або його оригіналу у закладі охорони здоров`я не може свідчити про ненадання медичної допомоги, порушення порядку документування, оскільки чинне законодавство не встановлює обов`язку вести облік видачі форми № 028/о чи отримувати підтвердження її вручення пацієнтові.

Скаржником не спростовано, що 20 червня 2025 року йому надано необхідну медичну допомогу, проведено медичний огляд, виконано необхідні діагностичні дослідження, результати яких внесено до Електронної системи охорони здоров`я та консультаційного висновку спеціаліста від 20 червня 2025 року, а також прийнято клінічне рішення щодо відсутності показань до госпіталізації.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду – без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів неналежного надання позивачу медичної допомоги в день доставлення до лікарні, тобто 20 червня 2025 року. Указав, що зміст записів, внесених до ЕСОЗ, свідчить про проведення лікарем огляду ОСОБА_1 та здійснення в процесі такого огляду необхідних діагностичних заходів, за результатами яких встановлено відсутність на момент звернення позивача показань до його госпіталізації.

Суд зазначив, що ведення журналу чи іншого облікового документа про видачу під підпис консультаційних висновків спеціаліста жодним нормативно-правовим актом не передбачено і видача консультативного висновку у випадку внесення медичних записів до електронної системи охорони здоров`я не є обов`язковою.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, ураховуючи наступне.

У справі встановлено, о 18 годині 39 хвилин 20 червня 2025 року надійшов виклик за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_1 , про що свідчать записи в електронній карті виклику швидкої медичної допомоги (форма 109/о) № 273 від 20 червня 2025 року. Встановлено попередній діагноз: гострий панкреатит?, цукровий діабет, тип ІІ?, фаза декомпенсації. Гостра реакція на стрес. Артеріальна гіпертензія. Гіпертонічний криз, про що свідчать записи у карті виїзду швидкої медичної допомоги (форма 110/0) № 0273А00 від 20 червня 2025 року (а.с. 5).

20 червня 2025 року ОСОБА_1 бригадою екстреної медичної допомоги доставлено до КНП «ЧМЛ № 2».

За інформацією з Електронної системи охорони здоров`я (далі ЕСОЗ), 20 червня 2025 року у КНП «ЧМЛ № 2» амбулаторну медичну допомогу пацієнту ОСОБА_1 надано з урахуванням таких діагнозів:

Діагноз 1: Код/и діагнозу: МКХ-10 АМ: R10/1. Біль, локалізований у верхній частині живота. Роль: основний. Клінічний статус: активний. Вид діагнозу: попередній. Первинне джерело: так.

Діагноз 2: Код/и діагнозу: МКХ-10 АМ: I11.9. Гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця без (застійної) серцевої недостатності. Роль: супутній. Клінічний статус: активний. Вид діагнозу: заключний. Первинне джерело: так.

Діагноз 3: Код/и діагнозу: МКХ-10 АМ: Е11.9. цукровий діабет типу 2 без ускладнень. Роль: супутній. Клінічний статус: активний. Вид діагнозу: попередній. Первинне джерело: так.

Діагностичними звітами у ЕСОЗ підтверджено, що 20 червня 2025 року ОСОБА_1 проведено такі медичні обстеження/дослідження/процедури: ультразвукове дослідження черевної порожнини (візуалізація), аналіз глюкози (лабораторна діагностика), загальний аналіз сечі (лабораторна діагностика), електрокардіографія (ЕКГ) (діагностична процедура), клінічний аналіз крові (лабораторна діагностика), рентгенографія грудної клітки (візуалізація) (а.с. 8-9).

Зазначене також підтверджено копією протоколу № 425 ультразвукового дослідження органів черевної порожнини та нирок, копіями результатів загального аналізу сечі, аналізу крові та аналізу на вміст глюкози на тщесерце у сироватці крові, які датовано 20 червня 2025 року (а.с. 10, 11).

Висновком чергового хірурга від 20 червня 2025 року засвідчено, що стан пацієнта ОСОБА_1 ближче до задовільного. Скарги під час огляду не пред`являє. Лежить на лежачій каталці. Зі слів супроводжуючих захворів раптово близько трьох годин тому: почав скаржитися на болі по всьому животу без чіткої локалізації. Шкіра та видимі слизові оболонки звичайного кольору, без видимих патологічних змін. Над легенями жорстке дихання 18 в 1', тони серця гучні, ритмічні. Пульс задовільних властивостей 88 в 1'. Язик чистий, вологий, живіт симетричний, приймає участь в акті дихання, не надутий. При пальпації м`який, доступний глибокій пальпації в усіх відділах, реагує мімічними м`язами при пальпації в лівій здвухвинній ділянці, правій підреберній, при повторній пальпації локалізація місць, де виникає реакція змінюється. Перитонеальні та апендикулярні симптоми негативні, перистальтика активна. Симптом Пастернацького негативний з обох боків. Сеча взята катетером – прозора. За даними УЗД ОЧП дифузні зміни підшлункової залози та печінки. На обзорній Ро-графії ОГК без патологічних змін. Альфа амілаза 102.1 Од/л., в. загальному аналізі сечі білок 0.099 г/л. Під час огляду даних за гостру хірургічну патологію немає (а.с. 6).

Відповідно до копії консультаційного висновку спеціаліста від 20 червня 2025 року, виданого лікарем КНП «ЧМЛ № 2» ОСОБА_2 , на момент огляду ОСОБА_1 висловлює скарги на біль в лівому підребер`ї, нудоту, загальну слабкість. Зі слів погіршення самопочуття сталося декілька тижнів тому, за медичною допомогою не звертався, пив метформін, після прийому таблеток ставало краще. В анамнезі цукровий діабет ІІ типу, приймає медикаменти, точно які сказати не може. На постійній основі медикаменти не приймає, тільки лише при погіршенні самопочуття. Шкіра фізіологічного кольору, чиста. Тони серця ритмічні, звучні, АТ 150/80 мм. Дихання везикулярне 4Д 18 SPO2 97%. Живіт доступний до пальпації, м`який, фізіологічні відправлення б/о. Периферійні набряки відсутні. ЕКГ – ритм серцевий правильний, ЧСС 96 уд/хв. Рекомендації: контроль АТ, ЧСС, глюкози крові, підбір та постійний прийом гіпотензивних препаратів, ліпідограма, ЕКГ планово, контроль МвА1С 1 раз на 6 місяців (а.с. 59).

Того ж дня, 20 червня 2025 року о 21 год. 43 хв ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочину (а.с. 12-21).

Згідно із витягом із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 , виданого 30 червня 2025 року завідувачем Чернігівської міської медичної частини, з 21 червня 2025 року в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор» перебуває ОСОБА_1 , який в Чернігівській міській медичній частині перебуває на обліку з приводу: метаболічна кардіоміопатія. Гіпертонічна хвороба 2 ст., 2 ст., ризик високий. СН-1 ст. Цукровий діабет 2-й тип, декомпенсація. Отримує лікування згідно призначень лікарів (а.с. 60).

16 січня 2026 року позивач звернувся до генерального директора КНП «ЧМЛ № 2» із скаргою, за змістом якої під час його перебування у лікарні 20 червня 2025 року у виписці нічого не було вказано про його тиск і лікування гіпертонічного кризу, у зв`язку з чим просив вжити заходи реагування та надати відповідь (а.с. 65).

Листом № 01-08/М-20 від 11 лютого 2026 року КНП «ЧМЛ № 2» повідомило позивача, що адміністрація підприємства розглянула скаргу щодо відсутності у медичній виписці інформації стосовно артеріального тиску та зазначення гіпертонічного кризу. Ведення медичної документації, у тому числі записів в ЕСОЗ, здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства України, нормативно-правових актів у сфері охорони здоров`я та встановлених стандартів медичної практики. Записи в медичній документації формуються лікарем на підставі скарг пацієнта на момент звернення, даних об`єктивного огляду, результатів проведених лабораторних та інструментальних обстежень, встановленого клінічного діагнозу. До медичної документації вноситься виключно та інформація, яка підтверджена фактичними клінічними даними та зафіксована під час надання медичної допомоги. За підсумками перевірки порушень у діях лікаря, у тому числі щодо порядку ведення медичної документації, не встановлено. Медична допомога була надана відповідно до клінічної картини та медичних показань, наявних на момент звернення. Заклад охорони здоров`я здійснює свою діяльність із дотриманням принципів законності, професійності та належної медичної практики (а.с. 66).

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Згідно з п. «а», «д», «ї» ч. 1 ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 8 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема завдання моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Складовими для настання відповідальності за завдання відшкодування шкоди є: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача; вина.

У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії (бездіяльність), які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок районного суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

Матеріалами справи підтверджено, що 20 червня 2025 року ОСОБА_1 бригадою екстреної медичної допомоги доставлено до КНП «ЧМЛ № 2». Позивачу встановлено попередній діагноз: гострий панкреатит?, цукровий діабет, тип ІІ?, фаза декомпенсації. Гостра реакція на стрес. Артеріальна гіпертензія. Гіпертонічний криз, про що свідчать записи у карті виїзду швидкої медичної допомоги (форма 110/0) № 0273А00 від 20 червня 2025 року.

Того ж дня ОСОБА_1 у КНП «ЧМЛ № 2» проведено такі медичні обстеження/дослідження/процедури:

- ультразвукове дослідження черевної порожнини (візуалізація),

- аналіз глюкози (лабораторна діагностика),

- загальний аналіз сечі (лабораторна діагностика),

- електрокардіографія (ЕКГ) (діагностична процедура),

- клінічний аналіз крові (лабораторна діагностика),

- рентгенографія грудної клітки (візуалізація).

20 червня 2025 року черговий хірург оглянув пацієнта ОСОБА_1 , який, зі слів супроводжуючих, захворів раптово близько трьох годин тому, почав скаржитися на болі по всьому животу без чіткої локалізації. За результатами огляду чергового хірурга: даних за гостру хірургічну патологію немає, що зафіксовано у відповідному висновку.

За результатами консультаційного висновку спеціаліста від 20 червня 2025 року, виданого лікарем КНП «ЧМЛ № 2» ОСОБА_2 , на момент огляду ОСОБА_1 висловлював скарги на біль в лівому підребер`ї, нудоту, загальну слабкість. Надано рекомендації: контроль АТ, ЧСС, глюкози крові, підбір та постійний прийом гіпотензивних препаратів, ліпідограма, ЕКГ планово, контроль МвА1С 1 раз на 6 місяців.

У закладі охорони здоров`я амбулаторну медичну допомогу пацієнту ОСОБА_1 20 червня 2025 року надано з урахуванням таких діагнозів:

Діагноз 1: Код/и діагнозу: МКХ-10 АМ: R10/1. Біль, локалізований у верхній частині живота. Роль: основний. Клінічний статус: активний. Вид діагнозу: попередній. Первинне джерело: так.

Діагноз 2: Код/и діагнозу: МКХ-10 АМ: I11.9. Гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця без (застійної) серцевої недостатності. Роль: супутній. Клінічний статус: активний. Вид діагнозу: заключний. Первинне джерело: так.

Діагноз 3: Код/и діагнозу: МКХ-10 АМ: Е11.9. цукровий діабет типу 2 без ускладнень. Роль: супутній. Клінічний статус: активний. Вид діагнозу: попередній. Первинне джерело: так.

Після проведення огляду позивача у приймальному відділенні КНП «ЧМЛ № 2», виконання необхідних лабораторних та інструментальних досліджень, оцінки клінічного стану пацієнта та результатів обстежень, установлено відсутність показань до госпіталізації.

Позивач, вважаючи дії КНП «ЧМЛ № 2» такими, що порушили його права як пацієнта, наполягав на ненаданні йому медичної допомоги, зокрема стверджував, що медичними працівниками не проведено йому вимірювання артеріального тиску, не перевірено та не спростовано попередній діагноз бригади екстреної медичної допомоги, зроблено формальний висновок про повну відсутність захворювань без проведення навіть мінімальних обов`язкових діагностичних дій, не завершено госпіталізацію (не видано виписку, не оформлено завершення лікування або відмову від нього, не надано медичних рекомендацій).

Відповідно до п. 2.2 Положення про приймальне відділення екстреної медичної допомоги КНП «ЧМЛ № 2», функціями приймального відділення екстреної медичної допомоги КНП «ЧМЛ № 2» є, серед іншого, скерування пацієнтів, яких доставлено до відділення бригадами або які звернулись особисто і не потребують подальшої госпіталізації, на амбулаторне лікування (а.с. 40-43).

Згідно із пп. 2.2., 2.3., 2.4., 2.5., 2.6. Посадової інструкції лікаря медицини невідкладних станів приймального відділення екстреної медичної допомоги № 03-08/26-2, затвердженої генеральним директором КНП «ЧМЛ № 2» 01 вересня 2021 року, лікар медицини невідкладних станів проводить цілеспрямоване клінічне обстеження пацієнта з метою отримання в мінімально короткі терміни повної і достовірної діагностичної інформації. Визначає обсяг лабораторних, рентгенологічних та інших спеціальних досліджень, оцінює їх результати. Проводить диференційну діагностику. На підставі клінічних спостережень і обстеження, збору анамнезу, даних клініко-лабораторних та інструментальних обстежень встановлює (або підтверджує) діагноз. Визначає тяжкість стану пацієнта. Визначає показання до госпіталізації за профілем лікування, тактику медикаментозного лікування з урахуванням стану пацієнта (а.с. 44-47).

Твердження скаржника про те, що після доставлення до КНП «ЧМЛ № 2» йому не проводилорсь вимірювання артеріального тиску, не знайшли підтвердження в ході судового розгляду, оскільки у консультативному висновку спеціаліста від 20 червня 2025 року, виданому лікарем КНП «ЧМЛ № 2» ОСОБА_2 , відображено зафіксований лікарем показник артеріального тиску пацієнта – АТ 150/80 мм.

Водночас, як свідчить зміст медичної документації, ОСОБА_1 висловлював скарги не на підвищений тиск, а на болі по всьому животу без чіткої локалізації. Саме скарги на ці болі стали підставою для доставки його бригадою екстреної медичної допомоги до приймального відділення КНП «ЧМЛ № 2» та огляду черговим хірургом для виявлення гострих хірургічних патологій, що не підтвердилось. Стверджуючи про неякісне надання йому медичної допомоги, ОСОБА_1 не клопотав в суді ні про виклик та допит як свідків чергового хірурга, лікаря з медицини невідкладних станів, що проводили його огляд 20 червня 2025 року.

Не є слушними доводи скаржника про те, що лікарем КНП «ЧМЛ № 2» зроблено формальний висновок про повну відсутність захворювань без проведення навіть мінімальних обов`язкових діагностичних дій, оскільки за даними діагностичних звітів у ЕСОЗ ОСОБА_1 20 червня 2025 року проведено такі медичні обстеження/дослідження/процедури: ультразвукове дослідження черевної порожнини (візуалізація), аналіз глюкози (лабораторна діагностика), загальний аналіз сечі (лабораторна діагностика), електрокардіографія (ЕКГ) (діагностична процедура), клінічний аналіз крові (лабораторна діагностика), рентгенографія грудної клітки (візуалізація). Зазначене також підтверджено копією протоколу № 425 ультразвукового дослідження органів черевної порожнини та нирок, копіями результатів загального аналізу сечі, аналізу крові та аналізу на вміст глюкози на тщесерце у сироватці крові, які датовано 20 червня 2025 року. Позивач не аргументує, чому указані обстеження/дослідження/процедури були недостатніми з огляду на скарги пацієнта та попередньо встановлений бригадою екстреної медичної допомоги діагноз.

Апеляційним судом відхиляються твердження позивача про те, що відповідачем не спростовано встановлений йому бригадою екстреної медичної допомоги діагноз, оскільки фахівці цієї бригади проводять огляд, стабілізують стан хворого та перевозять його до лікарні, фактично припускаючи можливий діагноз, про що вказано у листі КНП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» № 64 від 14 січня 2026 року (а.с. 5). Більш детальний огляд, інструментальні (ЕКГ, УЗД ОЧП) та лабораторні дослідження пацієнта проведено саме медичними працівниками КНП «ЧМЛ № 2». Після проведення повного обстеження лікарем установлено, що попередній діагноз не підтвердився в обсязі, який би вимагав стаціонарного лікування позивача.

Відхиляються, як безпідставні, доводи ОСОБА_1 про незавершення госпіталізації, оскільки медичним фахівцем приймального відділення вона не здійснювалась через відсутність медичних показань, що встановлено після огляду позивача, проведення необхідних діагностичних заходів та оцінки його стану. Наявна у справі медична документація не свідчить про те, що ОСОБА_1 не погоджувався з висновками лікаря результатами його огляду 20 червня 2025 року та наполягав на госпіталізації. Під час розгляду справи в апеляційному суді ОСОБА_1 також не стверджував, що через різке погіршення стану здоров`я просив покласти його до лікарні, але це його звернення лікарем проігноровано. Отже, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено наявність показань до госпіталізації на час огляду черговим лікарем відділення – 20 червня 2025 року. Медичні рекомендації пісдя проведеного лікарем огляду зазначено у відповідній графі консультативного висновку спеціаліста від 20 червня 2025 року, виданого лікарем КНП «ЧМЛ № 2» ОСОБА_2 .

Посилання скаржника на невидачу консультаційного висновку спеціаліста за формою № 028/о не свідчить про незаконність оскаржуваного рішення. Порядок оформлення та обігу форми первинної облікової документації № 028/о «Консультаційний висновок спеціаліста» визначено Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 028/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110. Водночас вказаною Інструкцією або іншим нормативно-правовим актом України не передбачено ведення журналу видачі консультаційних висновків, оформлення їх видачі під підпис пацієнта чи ведення будь-якого іншого облікового документа, який би підтверджував факт вручення форми № 028/о.

Згідно з п. 2 вказаної Інструкції, форма № 028/о заповнюється лікарями-консультантами лікувально-профілактичних закладів (науково-дослідних інститутів, обласних лікарень, консультаційно-діагностичних центрів тощо), куди направляється на консультацію (обстеження) пацієнт. Закладами охорони здоров`я та фізичними особами-підприємцями, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, якими внесено медичні записи до Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров`я, форма № 028/о не ведеться. На вимогу пацієнта йому надається витяг з цього реєстру.

Отже, ведення журналу чи іншого облікового документа про видачу під підпис консультаційних висновків спеціаліста жодним нормативно-правовим актом не передбачено і видача консультативного висновку, у випадку внесення медичних записів до ЕСОЗ, не є обов`язковим.

Консультативний висновок спеціаліста від 20 червня 2025 року видано ОСОБА_1 у день його звернення до закладу охорони здоров`я, та надалі саме позивачем надано його копію суду першої інстанції (а.с. 72). Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги про порушення КНП «ЧМЛ № 2» права позивача на отримання повної та достовірної інформації про стан здоров`я, результати обстежень, встановлений діагноз та рекомендації лікаря, про що зазначено у ст. 39 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я».

Апеляційний суд погоджується з позицією відповідача у справі, за якою сама по собі відсутність доказу вручення ОСОБА_1 консультаційного висновку або його оригіналу у закладі охорони здоров`я не може свідчити ні про ненадання медичної допомоги, ні про порушення порядку її документування, оскільки чинне законодавство не встановлює обов`язку закладу охорони здоров`я вести облік видачі форми № 028/о чи отримувати підтвердження її вручення пацієнтові.

Не являється підставою для скасування рішення районного суду наданий позивачем витяг із його медичної карти, виданий 30 червня 2025 року завідувачем Чернігівської міської медичної частини, у якому вказано, що з 21 червня 2025 року ОСОБА_1 перебуває на обліку з приводу: метаболічна кардіоміопатія. Гіпертонічна хвороба 2 ст., 2 ст., ризик високий. СН-1 ст. Цукровий діабет 2-й тип, декомпенсація (а.с. 60). Зазначена інформація щодо стану здоров`я ОСОБА_1 відображена Чернігівською міською медичною частиною в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» станом на 21 червня 2025 року, тим часом як предметом розгляду цієї справи є події, які відбулися 20 червня 2025 року. У справі відсутній відповідний медичний висновок, складений компетентною особою, який засвідчив би різке погрішення стану здоров`я ОСОБА_1 , як він про це наголошував в суді апеляційної інстанції, через ненадання/несвоєчасне або некомпетентне надання скаржнику медичної допомоги при огляді черговим лікарем дій КНП «ЧМЛ № 2» 20 червня 2025 року.

Суд першої інстанції обгрунтовано виснував, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 під час перебування його в СІЗО стало прямим наслідком ненадання йому належної медичної допомоги лікарем чи відсутністю консультативного висновку.

За таких обставин, на переконання колегії суддів, доводи ОСОБА_1 про завдання йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій КНП «ЧМЛ № 2» не знайшли підтвердження, у зв`язку з чим районний суд обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог.

Ураховуючи наведені обставини в сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 червня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 вересня 2026 року.

Головуюча Н.В. Шитченко

Судді Н.В. Висоцька

О.В. Разгуляєва