Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №950/1739/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №950/1739/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Бакланов Р. В.

Номер провадження 33/816/1434/26 Суддя-доповідач Басова В. І.

Категорія 124 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Басова В.І., з участю секретарів судового засідання Кислої Ю.М., Опанасенко Т. В., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , представника потерпілого Кузнєцова А.С., захисника Конопат М.І. (в режимі ВКЗ), розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Суми апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката Кузнєцова Артема Сергійовича на постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 07.07.2026, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення № 950/1739/26 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст.124 КУпАП-закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у звязку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення,

встановила:

Постановою судді Лебединського районного суду Сумської області від 07.07.2026 провадження у справі про адміністративне правопорушення № 950/1739/26 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст.124 КУпАП- закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у звязку з відсутністю в його діях складу адмінітсративного правопорушення.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, представник потерпілого ОСОБА_2 адвокат Кузнецов А. С., звернувся з апеляційною скаргою та просив скасувати постанову судді, прийняти нову, якою притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП.

В обґрунтовування апеляційних вимог посилається на те, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд невірно оцінив докази по справі, розглянув справу виключно на поясненнях особи, що притягується до відповідальності.

Зазначає, що потерпілий ОСОБА_2 не був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Про постанову суду він дізнався лише після укладення договору з адвокатом 09.07.2026. Унаслідок цього потерпілий був позбавлений можливості брати участь у розгляді справи, подавати докази, заявляти клопотання, допитувати свідків та реалізувати інші процесуальні права.

Зокрема, потерпілий не мав можливості подати фотознімки з місця ДТП, відеозаписи з бодікамер працівників поліції та інші докази, а також допитати свідка. У зв`язку з цим зазначені докази подаються до суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи підтверджують, що саме дії ОСОБА_1 призвели до виникнення небезпечної дорожньої обстановки, внаслідок чого водій транспортного засобу, який рухався головною дорогою та мав перевагу, був вимушений реагувати на створену перешкоду, що в подальшому перебувало у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

Посилання на можливі порушення ПДР з боку потерпілого не звільняє ОСОБА_1 від обов`язку виконати вимоги п. 16.11 ПДР та не спростовує причинного зв`язку між його діями і ДТП.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у їх сукупності, не дослідив механізм ДТП, характер пошкоджень транспортних засобів та причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ОСОБА_1 п. 16.11 ПДР і наслідками ДТП, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення.

Суд першої інстанції фактично поклав в основу постанови пояснення ОСОБА_1 та не дослідив належним чином інші докази.

Після ДТП ОСОБА_1 залишив місце події, що ускладнило встановлення її обставин. ОСОБА_2 рухався головною дорогою та мав перевагу в русі. Через раптовий виїзд HMMWV він був змушений застосувати екстрене гальмування та маневр для уникнення зіткнення. Про небезпечність ситуації також свідчить те, що пасажирка автомобіля ОСОБА_3 внаслідок різкого гальмування вдарилася головою об лобове скло.

Письмові пояснення пасажирки, яка була очевидцем події, суд належним чином не оцінив. У них зазначено, що HMMWV виїхав із другорядної дороги, не надав переваги в русі та зупинився на головній дорозі, створивши перешкоду для руху потерпілого.

Характер пошкоджень транспортних засобів також підтверджує наведений механізм ДТП. HMMWV отримав пошкодження лівої частини кузова, а Citroen C4 Picasso - лівої передньої частини, що відповідає маневру потерпілого для уникнення зіткнення.

Суд першої інстанції не дослідив фотоматеріали, механізм утворення пошкоджень та інші докази, а тому не виконав вимоги ст. 280 КУпАП.

В судових засіданнях потерпілий ОСОБА_2 та його представник адвокат Кузнєцов А. С. апеляційну скаргу підтримали з підстав, викладених у ній. Просили скасувати постанову судді, прийняти нову, якою притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП. Особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Конопат М.І. просили залишиити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 07.07.2026 без змін.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах поданих доводів, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її скасування.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду скарги буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Як убачається з матеріалів справи, потерпілий ОСОБА_2 дійсно не був повідомлений судом першої інстанції про дату, час та місце розгляду справи. При цьому у протоколі про адміністративне правопорушення відомості про нього як про потерпілого відсутні, у зв`язку з чим суд першої інстанції фактично не мав можливості належним чином повідомити його про розгляд справи та забезпечити реалізацію передбачених законом процесуальних прав.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Разом з тим порушення права потерпілого на участь у розгляді справи не є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції, якщо під час апеляційного перегляду відповідне порушення усунуто та встановлено, що воно не призвело до неправильного вирішення справи.

З метою забезпечення потерпілому можливості реалізувати його процесуальні права суд апеляційної інстанції прийняв справу до свого розгляду, допитав потерпілого ОСОБА_2 , особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , а також свідка ОСОБА_3 , на допиті якої наполягав потерпілий, а також дослідив наявні у матеріалах справи та долучені під час апеляційного перешляду докази.

Отже, на стадії апеляційного перегляду потерпілому було забезпечено можливість викласти свою позицію, надати пояснення щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, заявити клопотання та надати докази на її підтвердження.

Водночас за результатами такого розгляду суд апеляційної інстанції не встановив обставин, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо недоведеності складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП у діях ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються, зокрема, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення є доведення об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони правопорушення.

З матеріалів провадження встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 691012 від 12.06.2026, ОСОБА_1 інкриміновано те, що 12.06.2026 близько 09 год. 40 хв. він, керуючи автомобілем HMMWV М1097, державний номерний знак НОМЕР_1 , на автодорозі Т1909, рухаючись по другорядній дорозі, під час проїзду перехрестя нерівнозначних доріг не надав переваги в русі автомобілю Citroen C4 Picasso, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого відбулося зіткнення та транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Дії ОСОБА_1 органом поліції кваліфіковано за ст. 124 КУпАП як порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Постановою судді Лебединського районного суду Сумської області від 07.07.2026 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст.124 КУпАП-закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у звязку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Своє рішення суддя умотивував тим, що матеріали справи не містять достатніх доказів підтвердження причинного зв`язку між діями ОСОБА_1 та настанням дорожньо-транспортної пригоди. При цьому відсутність точного та належно підтвердженого місця ДТП має істотне значення для цієї справи, оскільки саме від місця зіткнення залежить вирішення питання про застосування п. 16.11 ПДР і про те, хто саме з водіїв мав перевагу в русі.

Оскільки місце зіткнення не встановлено достеменно, а матеріали справи не доводять, що автомобіль HMMWV виїхав на головну дорогу, висновок про порушення ОСОБА_1 п. 16.11 ПДР є припущенням.

Суд не встановив у діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки не доведено факту порушення ним конкретного пункту Правил дорожнього руху, не доведено причинного зв`язку між його діями та пошкодженням транспортних засобів, а також не доведено його вини.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сам факт дорожньо-транспортної пригоди та наявність механічних пошкоджень транспортних засобів не є достатніми для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Необхідним є доведення конкретного порушення Правил дорожнього руху саме цією особою та причинного зв`язку між таким порушенням і наслідками, що настали.

Матеріали справи не містять належних, достатніх та взаємоузгоджених доказів, які б достовірно підтверджували, що автомобіль HMMWV під керуванням ОСОБА_1 виїхав на головну дорогу або перехрещення проїзних частин та створив перешкоду автомобілю Citroen C4 Picasso.

Зокрема, наявна в матеріалах справи схема місця ДТП не дає можливості достеменно встановити точне місце зіткнення у прив`язці до меж головної та другорядної доріг, а також не містить достатніх даних для беззаперечного висновку про те, що зіткнення відбулося саме на головній дорозі чи в межах перехрещення проїзних частин.

Так само характер пошкоджень транспортних засобів не дозволяє достовірно встановити механізм ДТП та не підтверджує, що саме ОСОБА_1 , порушуючи вимоги пункту 16.11 ПДР України, не надав переваги в русі автомобілю потерпілого.

Допитані апеляційним судом потерпілий ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_3 виклали свою версію механізму ДТП, відповідно до якої автомобіль HMMWV виїхав із другорядної дороги та створив перешкоду автомобілю, який рухався головною дорогою.

Разом з тим їхні пояснення не усувають об`єктивних сумнівів щодо точного місця зіткнення та фактичного розташування транспортних засобів у момент виникнення небезпечної ситуації, оскільки не підтверджуються достатньою сукупністю інших доказів.

Надання потерпілим та свідком іншої оцінки обставинам ДТП не може бути покладено в основу висновку про винуватість ОСОБА_1 за відсутності належного об`єктивного підтвердження відповідної версії події.

Пояснення ОСОБА_1 про те, що автомобіль HMMWV перебував на другорядній дорозі та не виїжджав на головну дорогу, узгоджуються з наявними у справі фотоматеріалами та не спростовані належними і достатніми доказами.

Не змінює цього висновку і переглянутий апеляційним судом відеозапис, який не усуває недоліків оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та не дає можливості встановити обставини, які мають істотне значення для вирішення справи.

Зокрема, відеозапис, на якому зафіксовано процес складання протоколу про адміністративне правопорушення, суду першої інстанції не надавався та не досліджувався ним, крім того не містить він і фактичних даних щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, зокрема щодо місця зіткнення транспортних засобів, їх розташування на проїзній частині безпосередньо перед зіткненням та механізму його виникнення. Отже, не підтверджує обставин, викладених у протоколі, та не може бути покладений в основу висновку про порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, що перебуває у причинному зв`язку з ДТП.

При цьому надані ОСОБА_1 під час складання адміністративних матеріалів пояснення за своїм змістом відповідають поясненням, які він надав апеляційному суду. Тобто під час апеляційного розгляду не встановлено нових обставин, які б спростовували його позицію або, навпаки, підтверджували обставини ДТП, необхідні для висновку про його винуватість.

За таких обставин перегляд апеляційним судом зазначеного відеозапису не дає підстав для висновку про усунення недоліків оформлення адміністративних матеріалів, оскільки його зміст не містить відомостей, необхідних для встановлення механізму ДТП та обставин, за яких вона сталася.

Відтак апеляційний суд не знаходить підстав вважати доведеним, що саме ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 16.11 ПДР України та що таке порушення перебувало у причинному зв`язку з пошкодженням транспортних засобів.

Посилання представника потерпілого на те, що ОСОБА_2 рухався головною дорогою та мав перевагу в русі, не вирішує питання про наявність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , оскільки для цього необхідно достовірно встановити, що останній фактично виїхав на перехрещення проїзних частин або головну дорогу та не надав переваги транспортному засобу, який нею рухався.

Таких обставин під час апеляційного розгляду не встановлено.

Не можуть бути прийняті й доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дослідив усі докази та фактично поклав в основу постанови лише пояснення ОСОБА_1 .

Із постанови суду першої інстанції вбачається, що ним досліджувалися протокол про адміністративне правопорушення, схема місця ДТП, фотоматеріали, письмові пояснення, клопотання ОСОБА_1 та матеріали, подані військовою частиною. Суд надав цим доказам оцінку в їх сукупності та навів мотиви, з яких дійшов висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення.

Незгода апелянта з такою оцінкою доказів не свідчить про її неправильність.

Водночас доводи апеляційної скарги щодо доказів, які потерпілий не мав можливості подати до суду першої інстанції, не призводять до іншого висновку у справі. Апеляційний суд забезпечив можливість їх перевірки та безпосередньо дослідив обставини, на які посилався потерпілий, однак за результатами такого дослідження не отримав належного та достатнього підтвердження того, що ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 16.11 ПДР України.

Отже, навіть з урахуванням доводів потерпілого та доказів, досліджених апеляційним судом, обставини, покладені судом першої інстанції в основу висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не спростовані. Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обґрунтованим.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене апеляційний суд не встановив підстав для скасування постанови судді Лебединського районного суду Сумської області від 07 липня 2026 року, а тому апеляційна скарга представника потерпілого задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції належить залишити без змін.

Керуючись статтями 294, 295 КпАП України,

постановила:

Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката Кузнєцова Артема Сергійовича залишити без задоволення, а постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 07.07.2026, без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Басова В. І.