Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №335/6835/24 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 16.09.2026 Справа № 335/6835/24

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 335/6835/24 Пр. № 22-ц/807/1140/26Головуючий у 1 інстанції: Алексєєнко А.Б. Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Онищенка Е.А., Трофимової Д.А.

за участі секретаря Товстопятко З.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2026 року у справі за позовом КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (надалі - КОНЦЕРН «МТМ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року КОНЦЕРН «МТМ» звернулось до суду з вищезазначеним позовом (т.с.1 а.с.1-42), в якому просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь суму грошової заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 року по 31.01.2024 року у розмірі 548221,18 грн, від сплати якої відповідач на користь позивача у добровільному порядку ухиляється, а також понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 6578,66 грн, повернути судовий збір у розмірі 688,54 грн на підставі платіжної інструкції № 4966 від 23.04.2024 року.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що відповідачу по справі ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення № ІІ площею 729,9 м2, за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на 01.11.2021 року між сторонами укладено типовий індивідуальний договір №72216721 про надання послуг з постачання теплової енергії за вищевказаною адресою. Житловий будинок АДРЕСА_1 оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії. Позивачем було фактично надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період з 01.11.2021 року по 31.01.2024 року на загальну суму 548221,18 грн, однак відповідач оплату за надані послуги не здійснював у зв`язку із чим виникла така грошова заборгованість.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Алєксєєнка А.Б. (т.с.1 а.с.43). Ухвалою суду першої інстанції (т.с.1 а.с.63) відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 27лютого 2026 року (т.с.2 а.с.158-162) позов позивача у цій справі задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь КОНЦЕРНУ «МТМ» (ЄДРПОУ 32121458) заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 року по 31.01.2024 року у розмірі 548221,18 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь КОНЦЕРНУ «МТМ» (ЄДРПОУ 32121458) судовий збір у розмірі 6578,66 грн.

Повернуто КОНЦЕРНУ «МТМ» (ЄДРПОУ 32121458) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 688,54 грн відповідно до платіжної інструкції №4965 (внутрішній номер341527623 від 23 квітня 2024 року).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (т.с.2 а.с.167-194) просив рішення суду першої інстанції скасувати в повному обсязі, ухвалити постанову, якою позовну заяву позивача залишити без задоволення.

В автоматизованому порядку 27.03.2026 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. (т.с.2 а.с.195). Ухвалою апеляційного суду від 30.03.2026 року (т.с.2 а.с.196) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 09.04.2026 року (т.с.2 а.с.199). Ухвалою апеляційного суду скаргу апелянта залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків (т.с.2 а.с.200), які було усунуто у встановлений апеляційним судом строк 20.04.2026 року (т.с.2 а.с.202-209). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 27.04.2026 року (т.с.2 а.с.210), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (т.с.2 а.с.211), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та відповідного штату суддів Запорізького апеляційного суду; відпустка судді-доповідача у період з 13.07.2026 року по 21.08.2026 року (довідка – т.с. 2 а.с. 222).

КОНЦЕРН «МТМ» подав апеляційному суду письмові пояснення у цій справі на вищезазначену апеляційну скаргу сторони відповідача у цій справі (т.с. 2 а.с. 223-235).

Сторона відповідача подала апеляційному суду заперечення на вищезазначені письмові пояснення КОНЦЕРНУ «МТМ» у цій справі (т.с. 2 а.с. 237-249).

У дане судове засідання належним чином повідомлений апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи (а.с. 217-218, 221), у тому числі додатково через свого представника, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, відповідач ОСОБА_1 не з`явився, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавав.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності відповідача ОСОБА_1 , який не з`явився, за присутності представника останнього – адвоката Абдуллазаде Ламія Рагіб Кизи (т.с.2 а.с.183) та представника позивача КОНЦЕРНУ «МТМ» - Калініної - Заєць Ю.М. (т.с.2 а.с.233).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 в особі представника Абдуллазаде Л.Р.К. у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішеннями є …рішення, постанови…

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі, керувався ст.ст. 12, 13, 76–82, 89, 141, 247, 263–265,354 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України – питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, суд першої інстанції при вирішенні цієї справи правильно виходив із такого. КОНЦЕРН «МТМ» є юридичною особою, відповідно до статуту підприємства основною діяльністю КОНЦЕРНУ «МТМ» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу позивача. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.

Судом першої інстанції також правильно було встановлено, з 23.05.2017 року відповідачу по справі ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежиле приміщення №ІІ літ.А-15 площею 729,9 м2, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №341920142 від 08.08.2023 року (т.с.1 а.с.28-31).

Згідно з ч. 7 ст. 14 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону. Частиною 5 статті 13 даного Закону встановлено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що 02.10.2021 КОНЦЕРН «МТМ» оприлюднив на офіційному веб - сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради та на власному офіційному веб - сайті індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання. Згідно з п. 1 оприлюдненого Концерном "МТМ " Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (послуга) індивідуальному споживачу.

Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається так як вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин. Крім того ч. 6 ст. 633 ЦКУ передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.

Таким чином, в силу вимог вище наведених норм Закону враховуючи відсутність відповідного рішення співвласників багатоквартирного будинку про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування 02.10.2021 КОНЦЕРНОМ «МТМ» відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" на офіційному веб - сайті Концерну публічного договору приєднання - Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, з 01.11.2021 між КОНЦЕРНОМ «МТМ» та відповідачем укладено типовий індивідуальний договір №72216721 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення № ІІ.

При цьому суд першої інстанції правильно відхилив доводи представника відповідача щодо не чинності вказаного договору враховуючи відсутність в матеріалах справи підписаної відповідачем заяви-приєднання оскільки індивідуальний договір про надання комунальної послуги вважається не укладеним лише у випадку, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб - сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб - сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Водночас, в даному випадку, від споживача, а саме від відповідача - власника приміщення, КОНЦЕРН «МТМ» жодної пропозиції про вибір моделі договору не отримав.

Разом з цим, у відповідності до п.4 Типового договору про надання послуги з постачання теплової енергії фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, оплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги. За змістом п. 5 Типового договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Відповідно до п. 11 Типового договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика). Вказана Методика встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії типу «SHARKY», заводський номер 51441693, що підтверджується актом приймання в експлуатацію приладу обліку теплової енергії від 01.12.2015 року (копія - т.с.1 а.с.32-33). Нежитлове приміщення відповідача знаходиться у житловому будинку та є невід`ємною частиною житлового будинку. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалювальне приміщення.

При цьому, суд першої інстанції правильно вважав хибними посилання представника відповідача щодо вказівки у характеристики нежитлового приміщення до технічного паспорту щодо відключення нежитлового приміщення від центрального опалення оскільки відповідно до характеристики нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 у графі А-15 вид живлення (опалення) визначено, що має центральне опалення.

Пунктом 12 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач має право: у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води. Відповідно до Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №169 від 26.07.2019 року власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та ГВП, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.

Інформація про перелік багатоквартирних будинків, у яких не менше ніж половина квартир та нежитлових приміщень відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, розміщується на офіційних веб-сайтах органів місцевого самоврядування, виконавців відповідних комунальних послуг. Для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення. Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВП передається на розгляд Комісії. Комісія на найближчому засіданні розглядає заяву про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП за участю заявника або його уповноваженого представника. Комісія надає заявникові рекомендації щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні та щодо збору вихідних даних і технічних умов для виготовлення відповідної проєктної документації. Витяг із протоколу Комісії з результатами розгляду звернення надається заявникові протягом десяти робочих днів. Для відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власник забезпечує розроблення проєкту відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків.

Разом з цим, судом першої інстанції було правильно встановлено, що належних доказів на підтвердження відключення нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) відповідачем не надано.

При цьому, згідно з актом обстеження системи теплоспоживання від 03 липня 2025 року, проведеного комісією представників КОНЦЕРНУ «МТМ», за участю власника нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що система опалення житлового будинку приєднана до теплових мереж по незалежній схемі. В житловому будинку встановлено прилад обліку теплової енергії SHARKY 775 №51441693, дата останньої повірки 28.07.2023 року. Нежитлове приміщення ІІ вбудовано-прибудоване розташоване на першому поверсі та підвальному поверсі. Система опалення нежитлового приміщення спільна з житловим будинком, має окреме відгалуження з власним елеваторним вузлом після приладу обліку теплової енергії житлового будинку. В приміщенні споживача засувами відокремленої системи опалення раніше перекриті та опломбовані пл.№6685164 (Т1), №6685157 (Т2). Прилад обліку теплової енергії розуклемптований (відсутній обчислювач), опалювальні прилади відокремленої системи опалення самовільно демонтовані. По приміщенню І та підвального поверху проходять стояки житлового будинку (т.с.2 а.с.68).

Крім цього, у судовому засіданні судом першої інстанції було правильно досліджено фотознімки та відео запис обстеження нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 проведеного представниками КОНЦЕРНУ «МТМ» за участю відповідача ОСОБА_1 , за наслідками якого встановлено, що у зазначеному приміщенні проходять підключені труби центральної мережі опалення. За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 є опалювальним.

У період з 01 листопада 2021 року по 31 січня 2024 року позивачем було фактично надано послугу з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 548221,18 грн. (т.с.1 а.с.27).

Відповідачем оплата за надані послуги не здійснювалась у зв`язку із чим виникла заборгованість у розмірі 548221,18 грн., що підтверджується розрахунком основного боргу за договором №72216721 (т.с.1 а.с.27).

Суд першої інстанції правильно вважав, що надані позивачем розрахунки про наявність заборгованості зі сплати спожитої теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року по 31 січня 2024 року в сумі 548221,18 грн. є належними, допустимими та містять необхідні дані, а саме обсяг спожитої теплової енергії, тарифи що діяли в розрахунковому періоді.

Суд першої інстанції правильно встановив, що наведеним вище спростовуються доводи відповідача щодо того, що позивачем не доведено факту надання послуг за спірний період, їх обсягу та вартості.

При цьому, суд першої інстанції правильно врахував, що розрахунок позивача по заявленій сумі заборгованості відповідачами не спростовано та не надано обґрунтованих даних, з яких би вбачалося невідповідність розрахунків позивача фактичним обсягам споживання теплової енергії відповідачами.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У п. 32 Типового договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. За умовами п. 34 Типового договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Згідно з пп. 3 п. 41 Типового договору споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

При цьому, суд першої інстанції правильно зазначав, що посилання відповідача на те, що позивачем не надсилалися рахунки на оплату спожитої теплової енергії є безпідставними, оскільки наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку.

Щодо доводів представника відповідача про те, що на момент огляду приміщення у 2025 році під час опалюваного сезону температура у приміщенні була нижче встановленої межі, а тому відсутні підстави для оплати послуг неналежної якості, суд першої інстанції правильно зазначав про те, що предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості за надані послуги з 01.11.2021 по 31.01.2024, доказів того у цей період надані послуги були неналежної якості суду надано не було, а тому суд першої інстанції правильно відхилив дані доводи, як необґрунтовані.

На підставі викладеного, враховуючи, що на час розгляду справи судом першої інстанції сума заборгованості за послуги з постачання теплової енергії відповідачем не сплачена та матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем вживалися заходи по погашенню заборгованості, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача у цій справі є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 є такими, що фактично дублюють доводи відзиву відповідача на позов позивача у цій справі у суді першої інстанції (т.с. 1 а.с. 121-160), яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача, яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Власність зобов`язує (ст. 319 ч. 4 ЦК України).

Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи. Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Відповідач та представник останнього не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування заперечень відповідача проти позову позивача та, відповідно, у спростування останнього у цій справі.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони відповідача. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема відповідачем апеляційному суду не надані.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст.ст. 133, 141 ЦПК України було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова апеляційним судом складена 21.09.2026 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Онищенко Е.А. Трофимова Д.А.