Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №308/537/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/537/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої – судді Кожух О.А.,

суддів – Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.

за участі секретаря – Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Коган Роман Віталійович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 квітня 2026 року (головуючий суддя Бедьо В.І.) у справі № 308/537/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2026 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Позов мотивовано тим, що із 03.11.2007 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 26.03.2025 у справі № 308/4723/24.

Під час шлюбу сторонами набуто у спільну сумісну власність нежитлове приміщення, загальною площею 80,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , щодо якого діє презумпція спільності майна подружжя.

Питання поділу між сторонами спільного майна подружжя вирішується у іншій цивільній справі № 308/16971/24, яка наразі не вирішена та рішення по суті спору місцевим судом не ухвалено.

Вказував, що 17.01.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір оренди вказаного нежитлового приміщення. Відповідно до п. 5.1 цього договору визначено вартість оренди із 17.07.2024 у розмірі 1200 доларів США, у гривнях на дату платежу за місяць і даний еквівалент визначено до моменту закінчення дії договору.

Додатковою угодою від 17.01.2024 до договору оренди внесено зміни та визначено вартість оренди нежитлового приміщення в сумі 1000 доларів США.

Відповідно до п. 5.1 договору, розмір орендної плати за орендне користування нежитловим приміщенням, що орендується складає 1 000 доларів США, в гривнях на дату платежу за місяць. Згідно п. 5.1.2 договору у період з 17.01.2024 до 17.02.2024 орендарю надаються канікули по оплаті місячного платежу, тобто його оренда в цей період є безоплатною. Пунктом 5.1.3 договору передбачено, що орендар вносить оплату за 2 місяці наперед оренди нежитловим приміщенням не пізніше 20.01.2024. Наступна та всі подальші оплати місячного платежу здійснюються орендарем не пізніше 20.04.2024 в еквіваленті згідно п. 5.1. цього договору. Відповідно до п. 5.1.4. вартість оренди нежитлового приміщення з 17.07.2024 складатиме 1200 доларів США, в гривнях на дату платежу за місяць і даний еквівалент продовжуватиметься до моменту закінчення дії договору.

Згідно акту приймання передачі від 30.10.2024 орендар ОСОБА_3 повернув ОСОБА_1 орендоване нежитлове приміщення.

Надалі, 01.11.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено інший договір оренди спірного нежитлового приміщення. Пунктом 4.1 такого договору встановлено строк оренди на 1 рік із 01.11.2024 по 01.11.2025 включно, з моменту прийняття нежитлового приміщення за актом приймання-передачі. Відповідно до п. 5.1 договору розмір орендної плати складає 1000 доларів США, у гривнях на дату платежу за місяць.

Згідно з актом приймання передачі від 01.11.2025, орендар повернув ОСОБА_1 орендоване нежитлове приміщення.

Враховуючи те, що на нежитлове приміщення поширюється презумпція спільності майна подружжя, яку відповідачем не спростовано, питання поділу спільного майна у іншій цивільній справі № 308/16971/24 не вирішено, тому прибуток, одержаний за договорами оренди спільного майна, є спільним, а тому позивач має право на його половину.

Позивач вказував, що раніше звертався із позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, як половини доходів від оренди спільного майна, в якому просив стягнути кошти за період з 17.04.2024 по 17.10.2024 в сумі 4 300 доларів США.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 21.08.2025 у справі № 308/16977/24 змінено рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.12.2024 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі, еквівалентному сумі 2200,00 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання судового рішення. У стягненні решти розміру грошових коштів – відмовлено.

ОСОБА_2 вказував, що після цього періоду, стосовно якого існує преюдиційне судове рішення, а саме із 17.10.2024 по 01.11.2025 - відповідачкою отримано доходи від оренди приміщення в розмірі 12 451,60 доларів США, з яких:

із 17.10.2024 по 30.10.2024 – 451,60 доларів США;

із 01.11.2024 по 01.11.2025 – 12 000,00 доларів США.

24.02.2026 через систему «Електронний суд» позивачем надіслано до місцевого суду клопотання про долучення доказів, а саме: копії квитанцій, якими підтверджуються факти отримання відповідачкою орендної плати. Позивач зазначав, що подати такі докази раніше не мав можливості, оскільки вони отримані після подання позовної заяви до суду.

Місцевим судом поновлено позивачу строк на подання цих доказів – копій квитанцій про оплату, враховуючи, що подати дані докази раніше не було можливості, оскільки вони отримані після подання позовної заяви до суду, що об`єктивно унеможливлювало їх подання.

Посилаючись на дані обставини, ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь кошти за період із 17.10.2024 по 01.11.2025 в сумі 6225,80 доларів США за курсом НБУ на день виконання рішення суду та стягнути сплачений судовий збір.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.04.2026 позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 5894,70 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення суду, а також 2651,09 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги, позиція інших учасників справи

На це рішення подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Коган Р.В. Посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення місцевого скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано наступним:

стягнувши суму коштів за період із 17.10.2024 по 31.10.2024 у розмірі 541,93 доларів США, місцевий суд не врахував принцип диспозитивності та межі позовних вимог, оскільки позивач у позовній заяві просив стягнути за такий період меншу суму 451,60 доларів США;

спір про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 за договором оренди нежитлового приміщення від 17.01.2024 вже був розглянутий судом при ухваленні рішення у справі № 308/16977/24, а тому пред`явлення цього позову вважає подвійним стягненням;

на думку скаржника, договір оренди нежитлового приміщення від 17.01.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та другий договір оренди нежитлового приміщення від 01.11.2024 мають різні предмети, не могли бути розглянуті в одному провадженні;

подане стороною позивача клопотання про долучення доказів (копій квитанцій), на думку скаржника, не містило поважних причин пропуску процесуального строку, підстав для поновлення строку, обґрунтування обставин, які об`єктивно перешкоджали поданню зазначених доказів у встановлений законом строк; позивач мав достатній та розумний строк для подання відповідних доказів разом із позовною заявою;

з долучених позивачем квитанцій, вбачається, що сторонами є ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 , а позивач ОСОБА_2 не має відношення з жодною зі сторін, а тому невідомим є походження даних доказів;

скаржнику незрозуміло, яким чином позивачем була отримана інформація, яка на погляд скаржника є конфіденційною, відноситься до банківської таємниці, суперечить п. 8.1.16 договору, в якому орендар зобов`язався не передавати ключі, доступ до приміщення, про розташування або будь-яку інформацію щодо правовідносин між сторонами та умов користування орендним приміщенням жодним третім особам без письмового дозволу орендодавця;

якщо доказ не має належного походження або отриманий без підстав, встановлених законом, то його не беруть до уваги при вирішенні справи;

незважаючи на те, що спірне нежитлове приміщення було набуте у шлюбі, воно могло бути набуте ОСОБА_1 за особисті кошти;

оскільки справа № 308/16971/24 про поділ майна подружжя не розглянута, вважає, що приміщення залишається у приватній власності відповідача;

позивач не надавав доказів того, що дохід, отриманий відповідачем у спірний період, був використаний не на потреби сім`ї, враховуючи та, що провадження у справі про розірвання шлюбу з 17.12.2024 по 17.02.2025 було зупинено, а рішення про розірвання шлюбу було ухвалено 26.03.2025;

у наданій квитанції від 18.09.2025, отримувачем не є відповідач; після 17.08.2025 немає жодної квитанції, де отримувачем є ОСОБА_1 ; а судом вирішено стягнути з ОСОБА_1 кошти, які вона не отримувала;

судом першої інстанції не враховано, що ФОПИ на єдиному податку 3-ї групи сплачують ЄСВ у розмірі не менше ніж 22% від мінімальної зарплати на місяць 1760 грн у 2024 та 2025 роках;

вказує, що із вартості оренди ФОП сплачує 6 % податків – єдиний податок і військовий збір, а також податок на нерухоме майно;

на утриманні ОСОБА_1 перебуває спільна дитина сторін, яка проживає з нею, і яку вона забезпечує, а окрім цього, з неї стягуються кошти на утримання з її доходів у якості аліментів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення місцевого суду залишити без змін (а.с. 201-206). Вказує, зокрема, що згідно довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 26.01.2026, яка надана представником відповідача, ОСОБА_1 перетнула державний кордон на «виїзд» 13.06.2024 та на територію України не поверталась, а отже сторони не могли вести спільне господарство.

У додаткових поясненнях представник відповідача додатково, зокрема, зазначив, що у Листі від Прикордонної служби зазначено, що апелянт не поверталась в Україну лише станом на 01.12.2024. Клопотання у справі про розірвання шлюбу було нею подано 17.12.2024, а отже відповідач мала змогу повернутися для налагодження сімейних відносин. Сторонам надавався строк на примирення з 17.12.2024 по 17.02.2025, провадження у справі було зупинено, а тому у разі задоволення позовної заяви стягнення коштів повинні відбуватись не з 17.10.2024, а з 17.02.2025 (а.с.210-214).

Межі розгляду справи апеляційним судом

Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, позивача та його представника, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновків, що така підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи

03.11.2007 між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (після реєстрації шлюбу – ОСОБА_6 ) було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 03.11.2007.

Шлюб між сторонами розірвано рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 26.03.2025 у справі № 308/4723/24. Як вбачається із вказаного рішення, із позовом про розірвання шлюбу звернувся ОСОБА_2 .. Позовну заяву було подано 12.03.2024. Вказував, що подружнє життя фактично припинено. Після закінчення строку на примирення, який надавався судом (з 17.12.2024 до 17.02.2025) відповідачка повідомила, що примирення не відбулося, подала заяву про визнання позову.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 382676567 від 13.06.2024 за ОСОБА_1 12.05.2022 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 80.5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 33-38).

17.01.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір оренди нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 80.5 кв.м. (а.с. 88-90).

Відповідно до п. 5.1 договору, розмір орендної плати за орендне користування нежитловим приміщенням, що орендується складає 1 000 доларів США, в гривнях на дату платежу за місяць. Згідно п. 5.1.2. Договору, в період з 17.01.2024 до 17.02.2024 Орендарю надаються канікули по оплаті місячного платежу, тобто його перебування в цей період є безоплатним. Пунктом 5.1.3. Договору передбачено, що Орендар вносить оплату за 2 місяці наперед оренди нежитловим приміщенням не пізніше 20.01.2024. Наступна та всі подальші оплати місячного платежу здійснюються Орендарем не пізніше 20.04.2024 в еквіваленті згідно п. 5.1. цього Договору. Відповідно до п. 5.1.4. Вартість оренди нежитлового приміщення з 17.07.2024 складатиме 1200 доларів США, в гривнях на дату платежу за місяць і даний еквівалент продовжуватиметься до моменту закінчення дії договору.

Відповідно до п. 3.1 договору нежитлове приміщення та майно повинні бути передані Орендодавцем та прийняті Орендарем протягом одного дня з моменту підписання цього договору, про що має бути оформлено Сторонами відповідний акт приймання-передачі.

17.01.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди по договору оренди нежитлового приміщення від 17.01.2024, а саме сторони засвідчили, що згідно цього акту Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 90)

Згідно Додаткової угоди до договору оренди нежитлового приміщення від 17.01.2024, укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 16.07.2024, у зв`язку з проблемами електропостачання в країні та постійними відключеннями електроенергії було знижено місячний орендний платіж з 1 200 доларів США на 1 000 доларів США (п.5.1.4. Договору), тобто у період з 17.07.2024 по 17.10.2024 орендна плата за місяць становила 1 000 доларів США.

Дані обставини встановлені постановою Закарпатського апеляційного суду від 21.08.2025 у цивільній справі № 308/16977/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/129835880), що набрала законної сили 21.08.2025.

Встановлено, що раніше, у жовтні 2024 року, ОСОБА_2 звертався до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення половини коштів, отриманих в результаті здачі в оренду спільного майна (спірного нежитлового приміщення) за період із 17.02.2024 до 17.10.2024.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 4 300 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення суду.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 21.08.2025 рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.12.2024 змінено, викладено абзац другий резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі еквівалентному сумі 2 200,00 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання судового рішення.

У стягненні решти розміру грошових коштів, відмовлено».

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 15.10.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Коган Роман Віталійович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.12.2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 21.08.2025 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131035033).

Обставини, встановлені у справі № 308/16977/24, відповідно до положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України мають преюдиційне значення та не доказуються при розгляді цієї справи, у якій беруть участь ті самі особи.

Доводи апеляційної скарги, що позивач не надавав доказів того, що дохід, отриманий відповідачем у спірний період, був використаний не на потреби сім`ї, колегія суддів до уваги не бере виходячи з наступного. ОСОБА_2 звернувся з позовом про розірвання шлюбу 12.03.2024, зазначав, що подружнє життя фактично припинено. Доказів того, що під час строку на примирення сторони вели спільне господарство і кошти, тримані відповідачкою від оренди майна, були використані в інтересах сім`ї, відповідачем не надано.

У даній справі, що розглядається апеляційним судом, між сторонами виник спір щодо стягнення з відповідачки половини отриманого доходу – орендної плати за період із 17.10.2024 по 01.11.2025 в сумі 6225,8 доларів США за курсом Національного банку України.

Матеріали справи підтверджують, що обсяг доходу фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за звітний податковий період у 2024 році, становить - 800 217,59 грн., податкове зобов`язання з єдиного податку за податковий період у сумі 40 010,88 грн.; у 2025 році – нарахувало 498 541,04 грн., податкове зобов`язання з єдиного податку за податковий період у сумі 24 927,05 грн, військовий збір за ставкою 1% для платників єдиного податку 3 групи за податковий період у сумі 4 985,41 грн.

До матеріалів справи додано копії платіжних інструкцій, зокрема від 17.10.2024 про сплату орендної плати ОСОБА_3 на рахунок ОСОБА_1 у сумі 41230,00 грн (а.с. 121 зворот т. 1), а також копії платіжних інструкцій про сплату орендної плати ОСОБА_4 на рахунок ОСОБА_1 від 17.09.2024 у сумі 41490,00 грн; від 17.10.2024 – 41230,00 грн, від 17.11.2024 – 41320,00 грн; від 17.12.2024 – 41900,00 грн; від 17.01.2025 – 42375,00 грн; від 17.02.2025 – 41500 грн; 17.03.2025 – 41565 грн; від 17.04.2025 – 41440 грн; від 17.05.2025 – 41530 грн; від 17.06.2025 – 41537 грн; від 17.07.2025 – 41900 грн; від 17.08.2025 – 41230 грн; від 18.09.2025 – 41247 грн. (а.с. 118-127)

Такі копії платіжних інструкцій завірені печаткою банку та підписані уповноваженим представником банку, є належними й допустимими доказами на підтвердження отримання відповідачкою відповідної плати за договором оренди.

Відповідачем ОСОБА_1 у даній справі не надано доказів перерахування чи сплати половини таких коштів, після утримання з них податків, на рахунок позивача ОСОБА_2 .

Орендодавець ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку третьої групи, до отриманого доходу застосовуються податкові зобов`язання у вигляді єдиного податку за ставкою 5% та військового збору за ставкою 1%, що в сукупності становить 6% від отриманого доходу.

Висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення на користь позивача з відповідачки половини коштів, що отримані нею як плата за оренду спільного майна подружжя, після відрахування з таких сум необхідних податків – є правильними.

Проте судом першої інстанції було невірно визначено суму, які підлягає стягненню з відповідача.

Звертаючись із позовом ОСОБА_2 зазначав, що за період із 17.10.2024 по 30.10.2024 дохід від оренди нежитлового приміщення за 14 днів становив 451,60 доларів США (1000 : 31 день жовтня х 14 днів прострочення = 451,60).

При визначенні розміру коштів, які підлягають стягненню на користь позивача, місцевий суд дійшов помилкових висновків, що за період із 17.10.2024 по 30.10.2024 дохід від оренди нежитлового приміщення становив 541,93 доларів США, що фактично перевищує межі заявлених позовних вимог.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 253 ЦК України).

Судова колегія враховує, що постановою Закарпатського апеляційного суду від 21.08.2025 у справі № 308/16977/24 було стягнуто кошти за період по 17.10.2024 включно, а тому кількість днів за період після 17.10.2024 (відлік починається 18.10.2024) по 30.10.2024 (включно) становить 13 днів.

Отже, з урахуванням меж позовних вимог у даній справі, ОСОБА_2 вказано, що розмір орендної плати у жовтні 2024 року (в якому 31 день) становив 1000 доларів США, тієї обставини, що орендарем ОСОБА_3 було повернуто приміщення орендодавцю 30.10.2024, судовою колегією встановлено, що розмір орендної плати за вказаний період складає 419,35 доларів США (1000 : 31 х 13 = 419,35).

Таким чином, відповідачкою отримано кошти від оренди приміщення в розмірі 12 419,35 доларів США, з яких:

із 17.10.2024 по 30.10.2024 – 419,35 доларів США;

із 01.11.2024 по 01.11.2025 – 12 000,00 доларів США.

Скаржником не наведено жодних доводів щодо помилковості розрахунку отриманих коштів від оренди за період із 01.11.2024 по 01.11.2025.

Після відрахування податків (у розмірі 6%), сума отриманого доходу складає 11674,19 доларів США (12 419,35 – 6% = 11674,19; або 12 419,35 х 94% = 11674,19), а половина із цих коштів становить 5837,09 доларів США, що підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00,§ 23, ЄСПЛ,від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України ).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша та пункт 3 частини другої статті 141 ЦПК України).

За подання позовної заяви позивачем сплачено 2800,00 грн (а.с. 8). Відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено 4200,00 грн (а.с. 194). Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (на 93,76%), на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2625,28 грн, на користь відповідача (пропорційно до відмовленої частини вимог, 6,24%) 262,08 грн судового збору. Тому, відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, на користь позивача слід стягнути з відповідача різницю судового збору в розмірі 2363,20 грн.

Висновки апеляційного суду

Зважаючи на викладене, через невідповідність висновків суду обставинам справи, рішення місцевого суду у частині визначеного розміру стягнутих коштів та розподілу судових витрат слід змінити з підстав, передбачених п.п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 5837,09 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення суду. Інших висновків місцевого суду доводи апеляційної скарги не спростовують.

Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 3 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Коган Роман Віталійович – задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 квітня 2026 року у частині визначеного розміру стягнутих коштів та розподілу судових витрат – змінити, виклавши другий та третій абзац резолютивної частини рішення у такій редакції.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) кошти в сумі 5837,09 доларів США (п?ять тисяч вісімсот тридцять сім доларів США 09 центів) за курсом Національного банку України на день виконання рішення суду.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2363,20 гривень судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 вересня 2026 року.

Головуюча:

Судді: