Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №732/833/26 — Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/833/26

Провадження 2/732/532/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого - судді Карпинської Н.М., секретар - Воропаєва К.В., за дистанційної участі у режимі відеоконференції (на зв`язку із Макарівським районним судом Київської області) позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Левочко Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 та просив визнати дійсним договір купівлі-продажу № 1 від 28.05.2015, м. Городня, укладений між сторонами, предметом якого є нежитлова будівля (ангар-склад), позначений на технічному паспорті під літерою А-1, матеріал стін –металевий каркас, дерево, металевий лист, загальною площею 441,0 м. кв.

Позов обгрунтовується тим, що сторони досягли всіх суттєвих умов договору і посвідчили договір у письмовій формі. Передача покупцеві нежитлової будівлі (ангару-складу) площею 441,0 кв.м. у розібраному вигляді відповідно до укладеного договору купівлі-продажу підтверджується Актом прийому-передачі від 28.05.2015 року. Однак в державному реєстрі речових прав відсутня інформація про припинення за позивачем права власності або погашення запису № 35855076 про реєстрацію права власності, тому позивачу продовжують надходити податкові повідомлення-рішення щодо податкового боргу за фактично відчужений об`єкт нерухомості. Вказує, що способом захисту свого права обрав визнання договору укладеним на умовах визначених сторонами. Посилається на практику ВС у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.12.2019 у справі № 909/324/19, від 06.09.2017 у справі № 754/2339/16-ц, а також на ч.2 статті 220 ЦК України.

У судовому засіданні, приймаючи участь дистанційно, позивач та його представник позов підтримали і просили позов задовольнити із підстав, зазначених у позові.

Відповідач повідомлявся про час та місце судового засідання за адресою реєстрації, участі у судовому засіданні не прийняв, відзиву не подав. Надіслав до суду письмову заяву (а.с.65) позовні вимоги визнав, вказує, що не заперечує проти задоволення позову і просить судове засідання проводити без його участі.

Судом враховано, що участь у справі – це право, а не обов`язок сторони, тому задоволено клопотання відповідача про розгляд справи без його особистої участі.

Одночасно судом враховано, що згідно положення ч.4 статті 206 ЦПК України суд ухвалює рішення про задоволення позову ні у разі будь-якого визнання позову відповідачем, а тільки за наявності законних підстав.

Заслухавши учасників, з`ясувавши позовні вимоги, встановивши правовідносини сторін і норму права, яка підлягає застосуванню до правовідносин сторін, суд законних підстав для задоволення позову не знаходить.

Судом встановлено, що згідно нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу від 25.04.2012 ОСОБА_4 (продавець) передав у власність покупцю ОСОБА_1 нежитлову будівлю (ангар-склад), позначена на технічному плані під літерою А-1, матеріал стін – металевий каркас, дерево, металевий лист, і який має загальну площу 441,0 м.кв. Нежитлова будівля, що відчужується за цим договором, розташована на земельній ділянці площею (розміром) 5,1205 га (кадастровий номер – 7421410100:00:001:1031), яка перебуває в оренді Відкритого акціонерного товариства «ГОРОДНЯНСЬКИЙ РАЙАГРОХІМ» (договір оренди землі від 25 березня 2010 року № 041084000007). Користування земельною ділянкою та питання відведення землі, вирішується новим власником самостійно в порядку встановленому чинним законодавством продавець зобов`язується сприяти покупцеві в переоформленні права на користування земельною ділянкою, на якій розташовані нежитлові будівлі та надати лист про відмову від оренди земельної ділянки в розмірі не менше 10 % від всієї земельної ділянки.

Згідно витягу з Державного реєстру правочинів № 11258100 (а.с.10) від 25.04.2012 внесено запис в Державний реєстр правочинів № 4978244.

Витягом про державну реєстрацію прав від 04.05.2012 (а.с.11) за адресою об`єкта: АДРЕСА_1 , будинок 64-х доводиться, що нежитлова будівля зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 .

Також позивачем надано договір купівлі-продажу № 1 від 28.05.2015 укладений у простій письмовій формі про те, що ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 уклали цей договір про те, що, продавець зобов`язується продати, а покупець оплатити і прийняти нежитлову будівлю (ангар-склад) площею 441, АДРЕСА_2 х в розібраному стані. До договору додано акт прийому-передачі від 28.05.2015 про те, що ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв нежитлову будівлю (ангар-склад) в розібраному стані на вивіз. Сторони виконали свої зобов`язання і не мають претензій один до одного (а.с.13).

Інвентаризаційна справа посвідчена на момент подання позову, однак не містить технічного паспорту на об`єкт нерухомості, який був би складений у травні 2015 року (на момент договірних відносин із ОСОБА_2 ) чи у травні 2026 року (на момент подання позову до суду).

Таким чином, мається невідповідність між об`єктом, який належав позивачу на праві приватної власності, і тим, що переданий відповідачу за актом і письмовим договором. Позивач володів об`єктом нерухомого майна, а після його розібрання (як вказується у договорі від 28.05.2015 «передано ангар-склад площею 441,0 кв.м. у розібраному вигляді», а згідно акту прийому-передачі від 28.05.2015 вказується «у розібраному стані на вивіз») фактично відповідачу перейшло рухоме майно, яке, серед іншого, не має прив`язки до земельної ділянки.

Тож позивач застосовує підміну понять та прагне обійти у такий спосіб юридичний аспект припинення свого права власності. У даному випадку, мав бути оформлений акт про демонтаж, знесення, із подальшою реєстрацією припинення права власності на нерухомість у Державному реєстрі речових прав через ЦНАП або нотаріуса з метою подальшого не нарахування податку на нерухомість із відчуженням будівельних матеріалів.

Однією з умов визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину для якого характерна обов`язкова нотаріальна форма, та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість.

Встановивши, що спірний договір купівлі-продажу був укладений між позивачем та відповідачем у простій письмовій формі щодо майна, статус якого відрізняється від того, яке рахується за позивачем на праві власності, тобто такому договору передувало не ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення нерухомого майна, а підміна понять і процедури припинення права власності для позивача на об`єкт, який він набув як нерухомий, то правових наслідків такий договір шляхом визнання його у судовому порядку дійсним не породжуватиме.

Із досліджених матеріалів справи однозначно випливає, що позивачем не доведено правових підстав, передбачених частиною другою статті 220 ЦК України, для визнання спірного договору купівлі-продажу дійсним. Визнання у такому випадку відповідачем позову не може бути законною підставою для задоволення позову.

Встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин між сторонами і у зазначених позивачем правових висновках Верховного Суду, є різними.

Підсумовуючи вище вказане, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.2,4-5,12-13,43,82,83,89,259,263-265,268,273,354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою складення повного тексту судового рішення є 22 вересня 2026 року.

Суддя Карпинська Н.М.