Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №683/2131/26 — Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/2131/26

2/683/1646/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.

секретаря Повзун С.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №683/2131/26, 2/683/1646/2026 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що 30 листопада 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір №30.11.2025-100001953 (далі – кредитний договір), за умовами якого товариство надало відповідачу кредит у розмірі 3000 грн. строком на 140 днів, з датою повернення (виплати) кредиту 18 квітня 2026 року, зі сплатою фіксованої незмінної процентної ставки у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Також за умовами договору кредиту сторони передбачили сплату позичальником комісії, пов`язаної із наданням кредиту у розмірі 20% від суми кредиту, що дорівнює 600 грн.

У свою чергу ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та комісію.

Проте відповідач жодних коштів на погашення кредиту не вносив, в зв`язку із чим станом на дату подачі позову утворилась заборгованість в розмірі 10800 грн., з яких: 3000 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 4200 грн. – заборгованість за процентами, 600 грн. – комісія за надання кредиту, 3000 грн. – відсотки, нараховані по ст.625 ЦК України.

Таким чином, ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 10800 грн., а також понесені судові витрати.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 07 липня 2026 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача ТОВ «Споживчий центр» - Медведєва Н.О., яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, не з`явилась, однак у позовній заяві просила здійснювати розгляд справи у її відсутності на підставі поданих нею письмових доказів, вказавши, що у разі відсутності відповідача проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, у визначений судом строк відзив на позов не подавав.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 вересня 2026 року постановлено провести по справі заочний розгляд.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 30 листопада 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір №30.11.2025-100001953 (кредитної лінії), за умовами якого ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 3000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредитні кошти, сплатити нараховані проценти відповідно до графіка платежів та комісію.

За умовами вказаного кредитного договору сторони передбачили, що кредит надається строком на 140 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту – 18 квітня 2026 року.

Також сторони узгодили, що плата за користування кредитом здійснюється за фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Крім того, сторони передбачили сплату позичальником комісії за надання кредиту у розмірі 20% від суми кредиту, що дорівнює 600 грн.

ОСОБА_1 30 листопада 2025 року о 18:11 підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Е858», а ТОВ «Споживчий центр» 30 листопада 2025 року о 18:11:59 через платіжну установу ТОВ «Універсальні платіжні рішення» перерахувало суму кредиту в розмірі 3000 грн. на вказану відповідачем платіжну картку № НОМЕР_1 за допомогою системи iPay.ua, номер транзакції у системі iPay.ua – 935153397.

ОСОБА_1 у порушення умов договору кредитні кошти не повернув, у зв`язку з чим станом на 18 квітня 2026 року (дата повернення кредиту згідно умов кредитного договору) його розмір заборгованості за кредитним договором склав 10800 грн., з яких: 3000 грн. – заборгованість по тілу кредиту, 4200 грн. – заборгованість за процентами, 600 грн. – комісія за надання кредиту, 3000 грн. – відсотки, нараховані по ст.625 ЦК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах,

який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Із положень частини третьої статті 11 Закону України від 03 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №675-VIII) слідує,що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №675-VIII пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

За змістом частини шостої статті 11 Закону №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

За змістом статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для с прави і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім

випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.

Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Досліджені судом докази вказують на те, що ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний сторонами електронними підписами. ОСОБА_1 підписав цей договір одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем «Е858»), направленим товариством на його телефонний номер. При укладанні кредитного договору відповідачем вчинено ряд дій, без здійснення яких договір був би не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі.

ОСОБА_1 був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаного кредитного договору, однак не виконав грошове зобов`язання по поверненню кредитних коштів, а тому заборгованість по договору кредиту в межах строку кредитування підлягає стягненню за рішенням суду.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» перерахувало грошові кошти (3000 грн.) на банківський рахунок ОСОБА_1 , який самостійно вніс до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства номер своєї платіжної карти.

У встановлений договором строк ОСОБА_1 не повернув кредитні кошти, не сплатив ні проценти за користування ними, ні комісію.

Представлений позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором відповідає умовам договору, в якому відображено інформацію стосовно розміру основного боргу (3000 грн.), загальної кількості днів користування кредитом (140 днів), періоду нарахування процентів в межах строку дії договору кредиту з 30 листопада 2025 року по 18 квітня 2026 року, розміру процентів, нарахованих та несплачених за цей період в сумі 4200 грн. (3000 х 1% х 140) та комісії в сумі 600 грн.

Доказів, які б спростували цю заборгованість за кредитним договором, відповідачем не надано.

Оскільки між сторонами укладено кредитний договір, відповідач отримав кредитні кошти, проте свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, тому наявна заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню заборгованість в розмірі 7800 грн., з яких: 3000 грн. – заборгованість за тілом кредиту,

4200 грн. – заборгованість за процентами, 600 грн. – комісія за надання кредиту.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «Споживчий центр» просило також стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 3000 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими по ст.625 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Однак, згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Із зазначеного слідує, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року та такі нарахування підлягають списанню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення заборгованості по відсотках, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України, в розмірі 3000 грн. задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 10800 грн., а задоволено на суму 7800 грн., тобто на 72,2% (7800 х 100 : 10800).

За таких обставин з відповідача на користь позивача слід стягнути 1922,25 грн. (2662,40 грн. х 72,2%) судового збору. Крім того, за направлення відповідачу позовної заяви з додатками засобами поштового зв`язку позивач поніс витрати в сумі 120,18 грн., які підтверджені належними та допустимими доказами, а тому ці витрати слід покласти на відповідача.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» слід стягнути 2042,43 грн. (1922,25 + 120,18) понесених судових витрат.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 280-282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №30.11.2025-100001953 від 30 листопада 2025 року в розмірі 7800 грн., а також 2042,43 грн. судових витрат.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського,133-А м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Текст рішення складено 21 вересня 2026 року.

Суддя: