Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №490/3167/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3167/26

н\п 2/490/3010/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Зубко Б.Г., представниці позивача ОСОБА_1 -адвоката Бідак О.О., відповідачки ОСОБА_2 , представниці відповідачки адвоката Глембоцької К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання шлюбу недійсним,

ВСТАНОВИВ:

10.04.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання шлюбу недійсним.

Свої вимоги позивач мотивує тим, 07 квітня 2022 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що складено актовий запис №255. Вказаний актовий запис сформовано 28 квітня 2022 року органом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві, а підставою для його складення зазначено акт від 27.03.2022 р. про укладення шлюбу, підписаний командиром військової частини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №213 від 07.03.2022 року. Однак, позивач будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, 12 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання потрапив у полон та перебував у місцях несвободи до 14 вересня 2024 року. Таким чином, у період з 12.04.2022 року по 14.09.2024 року позивач був повністю ізольований від зовнішнього світу, не мав можливості підтримувати будь-які соціальні зв`язки, не мав доступу до засобів зв`язку, не міг вчиняти будь-які юридично значимі дії, а також не міг формувати чи висловлювати свою волю щодо будь-яких правовідносин.

Як зазначає позивач, вказаний акт датований 27 квітня 2022 року, тобто вже після того, як він перебував у полоні, що об`єктивно виключає будь-яку можливість його участі у волевиявленні щодо укладення шлюбу. Позивач не подавав заяви про державну реєстрацію шлюбу, не підписував жодних документів, не надавав згоди на укладення шлюбу, не був присутній під час його реєстрації та навіть не був обізнаний про факт його укладення. Фактично шлюб було зареєстровано за повної відсутності волі позивача.

Крім того, звертає увагу, що реєстрація такого шлюбу породжує для позивача істотні негативні правові наслідки, зокрема у вигляді пред`явленої вимоги щодо поділу майна, що фактично є втручанням у його право власності без належних правових підстав. За таких обставин, шлюб між сторонами не відповідає вимогам закону щодо його укладення та підлягає визнанню недійсним як такий, що зареєстрований за відсутності вільної згоди позивача. Позивач вказує, що вказаний шлюб було розірвано через відділ РАЦС, однак факт розірвання шлюбу (через РАЦС) не перешкоджає розгляду даного позову та не виключає можливості визнання такого шлюбу недійсним, оскільки правові наслідки розірвання шлюбу та визнання його недійсним є різними за своїм змістом та спрямованістю.

Позивач не звертався раніше до суду із позовом про визнання шлюбу недійсним з об`єктивних причин, а саме у зв`язку з відсутністю обізнаності щодо правових механізмів захисту своїх прав та можливості застосування інституту недійсності шлюбу у відповідній ситуації. За цих обставин, розірвання шлюбу було здійснено як єдиний на той момент відомий Позивачу спосіб припинення формально існуючих правовідносин.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить суд задовольнити його вимоги та визнати недійсним шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 27 квітня 2022 року, актовий запис №255.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

10.04.2026 року матеріали справи передано на розгляд судді.

Ухвалою судді від 13.04.2026 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання

11.06.2026 року від Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до суду надійшла заява, в якій представниця зауважила, що для розгляду справи необхідно залучити військову частину НОМЕР_1 , якою було складено Акт про укладання шлюбу №212/БТТр від 27.04.2022 року, також просила суд проводити розгляд справи без участі представника відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

25.06.2026 року представницею відповідачки ОСОБА_2 , адвокатом Глембоцькою К.О., до суду було подано відзив на позовну заяву, в якому остання просить відмовити у задоволенні позову повністю, з огляду на наступне.

Представниця звертає увагу суду на те, що позивач протягом тривалого часу після звільнення з полону знав про існування зареєстрованого шлюбу, визнавав відповідача своєю дружиною підтримував сімейні відносини, мав із відповідачем спільну дитину та не ставив під сумнів існування шлюбу. Лише після розірвання шлюбу та звернення відповідача до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя позивач почав заперечувати існування власного волевиявлення на укладення шлюбу, а саме позивачем було подано заяву до Центрального районного суду міста Миколаєва в лютому 2026 року справа № 490/1051/26. Такі дії свідчать про недобросовісну поведінку та використання інституту недійсності шлюбу як інструменту уникнення наслідків поділу майна. Сторони створили сім`ю задовго до державної реєстрації шлюбу, а саме 27 вересня 2020 року між сторонами було укладено церковний шлюб (вінчання) в Українській Греко-Католицькій Церкві.

На думку представниці, державна реєстрація шлюбу 27.04.2022 року була продовженням уже існуючих сімейних відносин сторін. Позивач фактично визнав шлюб після повернення з полону, що підтверджується фактами викладеними в самому позові, після звільнення з полону у вересні 2024 року позивач дізнався про державну реєстрацію шлюбу. Однак після цього не звертався до правоохоронних органів, не оскаржував реєстрацію шлюбу, не подавав позову про його недійсність, продовжував позиціонувати відповідача як свою дружину.

Представниця вказує, що сторони по справі є публічними людьми, активно ведуть свої соціальні мережі, та викладають на загал події у своєму житті. Неодноразово були гостями та учасниками телевізійних передач, де розповідали про свої відносини, переживання та позиціонували себе як подружжя. У своїх публічних виступах, інтерв`ю та публікаціях у соціальних мережах Позивач називав відповідача дружиною та підтверджував існування сімейних відносин.

Також звертає увагу, що у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Дитина померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Факт народження спільної дитини є беззаперечним доказом існування сім`ї та реальних подружніх відносин між сторонами. Позивач визнавав себе батьком дитини, не ставив під сумнів сімейний статус сторін та не заперечував існування сім`ї.

Отже, на думку представниці, лише після пред`явлення відповідачем вимог про поділ майна подружжя позивач звернувся до суду із даним позовом, а отже така послідовність подій свідчить, що справжньою метою звернення до суду є уникнення наслідків режиму спільної сумісної власності подружжя.

В судовому засіданні 25.06.2026 року, позивач зазначив, що шлюб укладений неправомірно, докази, які були подані стороною відповідачки у відзиві, не мають жодного значення до предмету спору даної справи. ОСОБА_1 , зазначив, що визнає, що сторони деякий час жили разом, у них була дитина, яка померла в той же день в лікарні, також не заперечує щодо того, що відповідачка чекала його з полону, але на момент укладення шлюбу, а саме 27.04.2022 року, позивач вже перебував в полоні. 12.04.2022 року позивач потрапив у полон до військ рф, а 17.04.2022 року вже був в СІЗО №2 в місті Таганрок рф, тому ніяким чином не міг брати участь в укладенні шлюбу. Зазначив, що заперечує проти виклику свідків, яких заявляє для допиту сторона відповідача, адже ці свідки з`явились в житті сторін, коли позивач вже повернувся з полону. Представниця позивача в судовому засідання підтримала позицію свого довірителя. Також стороною позивача було заявленого клопотання про виклик свідків, а саме осіб, які зазначені свідками в Акті про укладання шлюбу, також просила задовольнити клопотання про витребування доказів.

Представниця відповідачки в судовому засіданні позов не визнала, клопотала суд про виклик свідків, які були заявлені нею у відзиві на позовну заяву. Вказала, що свою позицію стосовно даної справи виклала в відзиві, який просила суд прийняти, разом з доказами долученими до нього.

Судом було з`ясовано позицію учасників справи стосовно можливості закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, затверджено порядок з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами та узгоджено дату судового засідання по суті.

Ухвалою від 25.06.2026 року було закрито підготовче провадження у справі та призначати справу до судового розгляду по суті. Крім того, вищезазначеною ухвалою суду було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору військову частину НОМЕР_1 , витребувано у Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України: належним чином завірену копію актового запису про шлюб №255 від 27.04.2022 року; усі матеріали, що стали підставою для державної реєстрації шлюбу, у тому числі: копію Акта про укладання шлюбу №212/БТТр від 27 квітня 2022 року; документи, що підтверджують волевиявлення сторін; наявні заяви, пояснення, повідомлення чи інші документи; Витребувано у військової частини НОМЕР_1 : копію Акта про укладання шлюбу №212/БТТр від 27 квітня 2022 року; документи, на підставі яких складався зазначений акт; інформацію про обставини складання акта, зокрема: у який спосіб підтверджувалась згода ОСОБА_1 на укладання шлюбу з ОСОБА_4 та докази на підтвердження такої; Викликано для допиту в судовому засіданні свідків: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 забезпечити явку в судове засідання свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (у разі, якщо такі проходять службу у військовій частині НОМЕР_1 ).

27.07.2026 на виконання ухвали суду від 25.06.2026 року, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надіслав до суду актовий запис про шлюб №255 від 28.04.2022 року. Крім цього, звернув увагу суду, що Акт про укладання шлюбу, термін якого 3 роки, відповідно Переліку документів, що створюються у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, зі строками їх зберігання, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 30.12.2013 року №2804/5 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.12.2013 року за №24774 зі змінами, знищений шляхом спалення на підставі Акту №1 від 16.02.2026 року про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, складеного засідання ЕПК Державного архіву Миколаївської області від 24.04.2026 року.

В судове засідання військова частина НОМЕР_1 , не з`явилася, представника до суду не направила. Відповідно до зворотнього повідомлення, яке міститься в матеріалах справи, 06.07.2026 року представником за довіреністю було отримано копію ухвали суду від 25.06.2026 року, проте вимоги ухвали суду, військова частина не виконала. Крім того, не скористалась своїм процесуальним правом та не направила суду пояснення стосовно обставин справи.

В судовому засіданні 15.09.2026 року, представниця позивача ОСОБА_1 , адвокат Бідак О.О., підтримала позов у повному обсязі та просила його задовольнити. Зауважила, що дійсно, на момент реєстрації шлюбу існувала постанова про спрощену можливість укладання шлюбу, проте в даному випадку стороною позивача чітко доведено, що ОСОБА_1 перебував в полоні і відповідно був позбавлений виявляти свою волю, наявність у сторін відносин, не може змінити або усунути момент саме державної реєстрації шлюбу.

Позивач позов підтримав повністю, вказав, що не відхиляє той факт, що відповідачка була його дівчиною та те, що у них були відносини у вони деякий час проживали разом, однак на момент складення акту про укладення шлюбу, перебував у полоні. Зазначає, що не одружувався з відповідачкою після вінчання у зв`язку з тим, що не було на те волі, це було не на часі, в той час не було бажання та можливості. Після повернення з полону, він не одразу подав на розірвання шлюбу у зв`язку з тим, що відповідачка весь час його чекала, багато всього відбулося, але поки позивач був в полоні кошти спочатку отримувала його мати, а після 27.04.2022 року – відповідачка. Позивач стверджує, що після розлучення дав відповідачці 10000,00 доларів США, проте вона все одно подала до суду позов про поділ майна подружжя і хоче забрати його машину. Відповідачка підтвердила, що такі кошти вона отримала.

Відповідачка в судовому засіданні проти визнання недійсним шлюбу повністю заперечила. Зауважила, що сторони не одружувались, тому що були військовослужбовцями, отримували грошове забезпечення на кожну особу, а якщо б одружились, то це була б сума на всю сім`ю, тому для початку вони вирішили повінчатися. Вказує, що одружилася з ним тільки для того, щоб могла представляти позивача, як його дружина, поки він перебував в полоні. Вказує, що коли ОСОБА_1 був звільнений з полону, він сказав, що хоче дитину. Відповідачка завагітніла, сторони проживали разом, після смерті сина, відповідачка дізналась, що позивач їй зраджує. Відповідачка підтвердила, що на момент укладення акту, його згоди не було, проте вона зробила все законно, адже вважала, що для неї така згода існувала, коли позивач робив їй пропозицію на полігоні, в травні 2020 року і це бачила вся країна. Зазначила, що зв`язок з позивачем у неї був до 12 квітня 2022 року, тобто до того моменту, поки позивач не потрапив у полон. Крім того, вказала, що складання та підписання акту про укладання шлюбу відбувалось в військовій частині, на службі РАО.

Представниця відповідачки підтримала позицію своєї довірительниці, вказала, що повністю заперечує проти даного позову, зазначила, що позив визнав відповідачку своєю дружиною, жодного разу не став під сумнів існування шлюбу.

У зв`язку з неявкою свідків, у судовому засіданні постановлено оголосити перерву до 15.09.2025 року до 17:00 годин.

Після перерви, судом було допитано наступних свідків: ОСОБА_9 за особистої присутності в залі судового засідання та ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , які були присутні в судовому засіданні в режимі відео конференції.

Зі слів свідка ОСОБА_9 , яка була присутня при укладанні відповідного акту, свідок коли підписувала акт, не читала його, адже знала, що позивач та відповідач кохали один одного, тому за проханням ОСОБА_2 і підписала акт. Стверджує, що не бачила, що в акті прописано про те, що з позивачем був відео-зв`язок. Вказала, що дана подія відбувалась в Миколаєві на тимчасовому місці дислокації військової частини, крім неї в той день був присутній ще один свідок – ОСОБА_10 . Зазначила, що спочатку вона з ОСОБА_10 підписали акт, а потім він скоріш за все потрапив на підпис до командира.

Зі слів свідка ОСОБА_6 , остання знає сторін півтора роки, ОСОБА_11 працював в академії у них, вони їздили в Англію, возили команду ветеранів і ОСОБА_11 розповів там про те, як був в полоні, постійно підкреслював, яка у нього дружина. Ніяких сумнів стосовно того, що сторони сім`я у свідка не було, адже вони чекали дитину і приходили до них, коли ОСОБА_12 була вагітна. Зауважила, що станом на квітень 2022 року вона з позивачем та відповідачкою знайомі не були.

Зі слів свідка ОСОБА_5 , відповідачку вона знає ще з дитинства. Стосунки у ОСОБА_11 з ОСОБА_12 почались багато років назад, приблизно вісім років вони разом. Слідкувала за стосунками сторін з соціальних мереж, бачила, як сторони розірвали стосунки. Також стверджує, що відповідачка до неї зверталась з приводу того, що у неї є гроші та вона хоче їх кудись інвестувати кошти ОСОБА_13 , тому ОСОБА_12 з допомогою ОСОБА_5 , придбала квартиру в Івано-Франківську та оформила її на бабусю ОСОБА_11 . Після того, як ОСОБА_11 повернувся з полону, він продав цю квартиру і забрав усі кошти. Особисто присутня під час укладення акту про шлюб, а саме 27.04.2022 року свідок не була, акт не бачила.

У зв`язку з неявкою свідка ОСОБА_8 , з метою його допиту в судовому засіданні оголошувалася перерва до 18.09.2026 року до 15:30 годин.

Заслухавши учасників справи, покази свідків, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановивши зміст спірних правовідносин, об`єктивно оцінивши докази та аргументи, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті у їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 27.04.2022 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), було зареєстровано шлюб про що 28.04.2022 року складено відповідний актовий запис №255. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_14 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 06.03.2026 року №00056956253.

Відповідно до Акту про укладення шлюбу №212/БТТР від 27.04.2022 року, тимчасово виконуючим обов`язки командира Військової частини НОМЕР_1 , полковником ОСОБА_8 , було складено цей акт про укладення шлюбу осіб, які виявили бажання зареєструвати шлюб і повідомити про себе такі відомості: наречений – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , наречена – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . З копії акту вбачається, що цей акт складено без особистої присутності ОСОБА_1 з використанням доступних засобів відеозв`язку з такою особою. Акт підписаний ОСОБА_4 , та складений у присутності двох свідків: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до сповіщення №167, ОСОБА_2 , було сповіщено пр оте, що її чоловік – начальник служби ракетно-артилерійського озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 , капітан ОСОБА_1 , прийнятий (призваний) на військову службу 19.08.2017 року ІНФОРМАЦІЯ_9 , який 12 квітня 2022 року під час вогневого зіткнення з супротивником у м.Маріуполь потрапив у полон.

З копії довідки про перебування громадянина України з числа осіб, визначених пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей», у місця несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах, від 24.09.2024 року №34/А-45д, виданої першим заступником Голови СБ України, капітан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , дійсно в період з 12.04.2022 року по 14.09.2024 року перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, підстава для оформлення: лист ДП «Український національний центр розбудови миру» від 18.09.2024 року №06-05/19169.

Відповідно до копії довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, виданої 27.09.2024 року №2914/убд, командиром військової частини НОМЕР_1 , капітан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , дійсно в період з 10.02.2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_11 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій обл., Маріупольського р-н., Маріупольської міської ТГр, н.п.Маріуполь. Підстава: Наказ Генерального штабу Збройних Сил України від 07.12.2021 року №176/ДСК, витяги із наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.02.2022 року №33, від 12.04.2022 року №88, посвідчення про відрядження від 10.02.2022 року №525.

ОСОБА_1 , є учасником бойових дій, відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 29.11.2024 року.

Під час перебування шлюбу у сторін народилася дитина – ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126,133, 135 СК України, де батьками зазначено: батько – ОСОБА_1 , мати – ОСОБА_2 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 25.07.2025 року.

Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 , виданого 13.12.2025 року, Боярським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, про що 13.12.2025 року складено відповідний актовий запис №143.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_6 , ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – особі з інвалідністю внаслідок війни до 04.10.2026 року, посвідчення безтермінове і дійсне на всій території України, дата видачі посвідчення – 25.09.2025 року.

Відповідно до копії святої тайни подружжя, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , 27 вересня 2020 року уклали церковний шлюб (вінчання) в Українській Греко-Католицькій Церкві.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Важливим також є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

З урахуванням наведеного, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Відповідно до ст. 1 СК України, побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.

Згідно з частиною першою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно до положень ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно зі ст. 34 Сімейного Кодексу України присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу є обов`язковою. Реєстрація шлюбу через представника не допускається.

За змістом положень частини 2 статті 36 та статті 51 СК України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24 - 26 СК України (стаття 38 цього Кодексу).

Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 СК України).

Відповідно до частини другої статті 40 СК України, шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до абз. 2 п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що за рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка (ст. 40 СК України).

При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (частина друга статті 41 СК України).

За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності.

Причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.

Водночас слід мати на увазі, що відсутність наміру створити сім`ю у момент укладення шлюбу може бути цілком компенсовано його появою після реєстрації шлюбу, коли за всіма об`єктивними обставинами можна стверджувати, що у особи з`явився намір створити сім`ю, наприклад, коли після реєстрації шлюбу, який мав ознаки фіктивності, особи почали разом проживати, вести спільне господарство, дружина завагітніла або у подружжя народилися діти, батько піклується про дружину та дітей, подружжя запрошує до себе своїх батьків та друзів, підтримують інтимні стосунки, разом відпочивають та відвідують своїх рідних та близьких тощо.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 липня 2021 року в справі № 295/472/18 (провадження № 61-11734св20).

Особливістю доказування у справах про визнання шлюбу недійсним у зв`язку з фіктивністю є те, що «намір створення сім`ї визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу» (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 752/2337/16-ц).

Статтею 42 СК України встановлено, що право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.

Відповідно до частини 1 статті 43 СК України, розірвання шлюбу, смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним.

Таким чином, розірвання шлюбу не усуває можливості оспорювання його дійсності, оскільки ці інститути мають різну правову природу та різні правові наслідки. Визнання шлюбу недійсним фактично означає, що такий шлюб вважається таким, що не створював прав та обов`язків подружжя з моменту його укладення.

Статтею 48 Сімейного кодексу України визначено, що шлюб, зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого, вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у органі державної реєстрації актів цивільного стану анулюється за рішенням суду за заявою заінтересованої особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 р. № 213 (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, яка втратила чинність 30.10.2024 року на підставі Постанови КМ №1226 від 25.10.2024 року), визначено, що на період воєнного стану державна реєстрація шлюбу проводиться з урахуванням таких особливостей: державна реєстрація шлюбу, якщо один із наречених є військовослужбовцем Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Національної гвардії, іншого утвореного відповідно до законів України військового формування (далі - військовослужбовець), поліцейським, особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Державної кримінально-виконавчої служби, особою начальницького складу Національного антикорупційного бюро, Бюро економічної безпеки або працівником закладу охорони здоров`я, може проводитися відділами державної реєстрації актів цивільного стану без особистої присутності такого нареченого (нареченої).

У такому випадку заява військовослужбовця, поліцейського, особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Державної кримінально-виконавчої служби, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро, Бюро економічної безпеки або працівника закладу охорони здоров`я про державну реєстрацію шлюбу, що одночасно є підтвердженням факту надання ним згоди на шлюб, подається безпосередньому командиру (керівнику), яким засвідчується справжність підпису на відповідній заяві та забезпечується її передача до відділу державної реєстрації актів цивільного стану, до якого подано особисто нареченим (нареченою) заяву про державну реєстрацію шлюбу.

Заява військовослужбовця, поліцейського, особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Державної кримінально-виконавчої служби, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро, Бюро економічної безпеки або працівника закладу охорони здоров`я про державну реєстрацію шлюбу має містити відомості про нього та про особу, з якою він бажає зареєструвати шлюб: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), дату народження, громадянство. У разі обрання прізвища нареченого (нареченої) або приєднання до свого прізвища прізвища нареченого (нареченої) - також відомості про обране прізвище; факт реєстрації шлюбу, якщо один із наречених є військовослужбовцем, поліцейським, особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Державної кримінально-виконавчої служби або особою начальницького складу Національного антикорупційного бюро чи Бюро економічної безпеки, також може засвідчуватися актом про укладення шлюбу (далі - акт), який складається безпосереднім командиром (керівником) військовослужбовця, поліцейського, особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Державної кримінально-виконавчої служби або особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро чи Бюро економічної безпеки, та скріплюється гербовою печаткою відповідного органу (військового формування).

Акт може складатися без особистої присутності одного чи обох наречених з використанням доступних засобів відеозв`язку з тим із наречених, хто відсутній, або з обома відсутніми нареченими.

Акт має містити відомості про дату та місце його складення, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), дату народження обох наречених, їх громадянство, а у разі обрання прізвища одного із них або приєднання до свого прізвища прізвища іншого - також відомості про обране прізвище.

Акт надсилається командиром (керівником), яким його було складено, до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану для складення актового запису про шлюб у паперовій формі та внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян (далі - Реєстр); факт реєстрації шлюбу також може засвідчуватися актом, який складається керівником закладу охорони здоров`я, в якому перебувають або працюють один чи обоє наречених, та скріплюється печаткою (за наявності) цього закладу.

Акт може складатися в присутності обох чи одного з наречених з використанням доступних засобів відеозв`язку з тим із них, хто відсутній, за участю двох свідків.

Акт має містити відомості про дату та місце його складення, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), дату народження обох наречених, їх громадянство, а у разі обрання прізвища одного із них або приєднання до свого прізвища, прізвища іншого - відомості про обране прізвище, а також відомості про прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), дату народження двох свідків із проставленням останніми власних підписів.

Акт надсилається керівником закладу охорони здоров`я, яким було його складено, до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану для складення актового запису про шлюб у паперовій формі та внесення відомостей до Реєстру; заява військовослужбовця, поліцейського, особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Державної кримінально-виконавчої служби, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро, Бюро економічної безпеки або працівника закладу охорони здоров`я про державну реєстрацію шлюбу, може надсилатися як безпосередньо до відділу державної реєстрації актів цивільного стану, до якого подано заяву про державну реєстрацію шлюбу нареченим (нареченою), так і до іншого відділу державної реєстрації актів цивільного стану чи територіального органу Міністерства юстиції, які провадять діяльність під час воєнного стану.

Акт, складений відповідно до підпунктів 2 та 3 цього пункту, може надсилатися безпосередньо до відділу державної реєстрації актів цивільного стану або до територіального органу Міністерства юстиції, які провадять діяльність під час воєнного стану.

Відділи державної реєстрації актів цивільного стану чи територіальні органи Міністерства юстиції, до яких надсилаються заяви про державну реєстрацію шлюбу чи акти, забезпечують пересилання таких документів до відповідних відділів державної реєстрації актів цивільного стану за допомогою електронних засобів телекомунікації. Оригінали заяв про державну реєстрацію шлюбу чи актів невідкладно передаються до відповідних відділів державної реєстрації актів цивільного стану; вимоги законодавства щодо проведення відділами державної реєстрації актів цивільного стану під час державної реєстрації актів цивільного стану перевірок відомостей Реєстру про акти цивільного стану не застосовуються у разі відсутності доступу до Реєстру.

Актовий запис про шлюб складається відділом державної реєстрації актів цивільного стану в день отримання заяви про державну реєстрацію шлюбу від військовослужбовця, поліцейського, особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Державної кримінально-виконавчої служби, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро, Бюро економічної безпеки або працівника закладу охорони здоров`я чи акта, зокрема у разі їх отримання за допомогою електронних засобів телекомунікації.

На підставі складеного актового запису про шлюб подружжю або одному з них у день звернення до відділу державної реєстрації актів цивільного стану, яким зареєстровано шлюб, видається відповідне свідоцтво. Якщо звернення до відділу державної реєстрації актів цивільного стану, яким зареєстровано шлюб, неможливе, відповідне свідоцтво видається в іншому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у разі внесення відомостей про такий шлюб до Реєстру та за наявності доступу до нього.

Відомості, відсутні в актовому записі про шлюб, можуть бути внесені до нього після припинення чи скасування воєнного стану у визначеному законодавством порядку.

Як вже зазначено вище, позивач посилається на те, що оспорюваний ним шлюб є недійсним, оскільки укладений без його присутності та відома, тобто без його волевиявлення, без наміру створення сім`ї.

Так, згідно зі ст. 34 Сімейного Кодексу України, присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу є обов`язковою. Реєстрація шлюбу через представника не допускається.

Відповідно до статті 48 СК України шлюб, зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого, вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у органі державної реєстрації актів цивільного стану анулюється за рішенням суду за заявою заінтересованої особи.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 09 липня 2025 року справі №755/12077/23, поняття неукладений шлюб кореспондується з поняттями вільного волевиявлення та згоди на укладення шлюбу. Неможливість встановити взаємну згоду сторін є визначальним у визнанні шлюбу неукладеним.

Суди, вирішуючи питання про неукладеність шлюбу відповідно до статті 48 СК України та пунктів 13, 14 Правил і перевіряючи відсутність наречених при реєстрації шлюбу, встановлюють, чи належить підпис на заяві про державну реєстрацію шлюбу та в актовому записі про шлюб особі, яка зареєструвала шлюб, який оскаржується.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 вересня 2018 року у справі № 344/14781/15-ц (провадження № 61-29958св18), від 19 листопада 2019 року у справі № 591/6428/17-ц (провадження № 61-45740св18), від 22 серпня 2023 року у справі №521/3657/22 (провадження № 61-12899св22).

Судом встановлено, що при складанні Акту про укладення шлюбу №212/БТТР від 27.04.2022 року в пункті тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 (в службі РАО), позивач був відсутній, що з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 р. №213 (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) допустимо, але лише за умови з`ясування наявності відповідного волевиявлення відсутньої особи (позивача), чого, як встановлено судом в судовому засіданні, станом на 27.04.2022 року не було. Фактично, при складанні Акту про укладення шлюбу №212/БТТР від 27.04.2022 року, в ньому хоча і зазначено, про те що акт було складено з використанням доступних засобів відеозв`язку з такою особою, таке не відповідає дійсності.

Таким чином, оскільки позивач 27.04.2022 року своєї згоди на укладення шлюбу з ОСОБА_4 не давав, суд дійшов висновку що шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 27.04.2022 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), відповідний актовий запис №255, є неукладеним.

При цьому, неукладений шлюб не може бути визнано недійсним.

Так, неукладений шлюб зовсім не обумовлює правових наслідків, а недійсний шлюб може бути підставою їх виникнення. Неукладений шлюб не потребує визнання неукладеним у судовому порядку, тобто він є таким у силу вказівки закону (іpso jure). З урахуванням того, що неукладений шлюб не породжує будь-яких наслідків, то законодавець передбачив, що відбувається анулювання за заявою заінтересованої особи запису про такий шлюб в органі державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду.

Суд зазначає, що позивач, обираючи спосіб захисту, який він просить суд застосувати для захисту його прав, свобод чи інтересів, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту (передбаченому законом або договором), якщо це не заборонено законом.

Якщо у такому випадку позивач обрав інший спосіб захисту суд має відмовити у задоволенні позову, крім випадку, коли з урахуванням положень ч.2 ст. 5 ЦПК України, дійде висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту спроможний більш ефективно захистити порушення права, свободи чи інтереси особи, але за умови, що такий спосіб захисту є адекватним обставинам справи.

Суд не має визначати ефективний спосіб захисту права замість позивача, тобто виходити за межі позовних вимог у випадку, якщо обраний позивачем спосіб захисту права не є ефективним.

Велика палата Верховного суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у Постановах Великої Палати Верховного суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 20 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Тобто, саме на позивача покладено обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, при розгляді справи повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів установлених під час розгляду справи, і не застосовує самостійно для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, якщо позивач не обґрунтовує ними свої вимоги з наданням відповідних доказів, і застосування цих норм призводить до зміни предмета позову або обраного способу захисту прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог через обраний позивачем неналежний спосіб захисту прав. Інші твердження позивача та його представника висновки суду не спростовують та підстави для задоволення позову не дають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 141, 206, 264-265, 268, 273, 365 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, військова частина НОМЕР_1 , про визнання шлюбу недійсним, відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В.Саламатін