Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №487/5093/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5093/26

Провадження № 2/487/3392/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Сухаревич З.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (в порядку письмового провадження) цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2026 року до Заводського районного суду міста Миколаєва надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 209288 від 14.11.2025 у сумі 25 290,61 грн та судові витрати: судовий збір 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу 7000,00 грн.

Разом з позовною заявою подано клопотання про витребування доказів з АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», а саме інформації по платіжній картці № НОМЕР_1 , на який кредитор ініціював переказ коштів згідно договору відповідачеві.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 14.11.2025 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та відповідач уклали договір про споживчий кредит № 209288 на суму 25 883,00 грн, який підписаний електронним підписом. Сторони погодили всі істотні умови договору щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» перерахував відповідачу грошові кошти на його платіжну картку. Відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 26 490,61 грн, з яких: 24 883,00 грн – заборгованість по кредиту; 6,61 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 401,00 грн – заборгованість по комісії, 1200,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями. В подальшому ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» відступило право вимоги за цим договором ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», тому позивач звертається із цим позовом і просить стягнути заборгованість у сумі 25 290,61 грн, з яких: 24 883,00 грн – заборгованість по кредиту; 6,61 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 401,00 грн – заборгованість по комісії.

03 липня 2026 року судом відкрито провадження у даній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази.

31 липня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що позивачем не надано доказів укладення договору саме відповідачем, введення одноразового ідентифікатору саме відповідачем, доказів перерахування відповідачу кредитних коштів. Вважає, що умови договору щодо спрямування кредитних коштів на погашення заборгованості за раніше укладеними кредитними договорами, свідчать про те, що відповідач не отримав цих коштів. Щодо переходу прав вимоги, відповідач посилається на те, що договір факторингу укладений до укладення кредитного договору, що викликає сумніви в дійсності права вимоги. Також відповідач вважає необґрунтованим розрахунок заборгованості, оскільки тіло кредиту є меншим ніж за договором та позивач не надав детального зрозумілого розрахунку, а комісія потребує перевірки на відповідність вимогам ЗУ «Про споживче кредитування». Вважає, що позивач не довів, що він був проінформований про всі умови кредитного договору. Досудову вимогу, на яку посилається позивач, він не отримував. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, відповідач вважає ці витрати завищеними та непропорційними складності справи. З огляду на наведене, відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

У відповіді на відзив, який надійшов 04 серпня 2026 року, представник позивача зазначив, що предметом договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, які, враховуючи п. 1.3. Договору включають також майбутні вимоги. Відповідно до п. 4.1. Договору, право вимоги переходить від Клієнта до фактора з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру прав вимоги. Реєстр прав вимоги підписаний 04.03.2025, тому до позивача перейшло право вимоги на суму 26 490,61 грн. Цей акт та реєстр містять необхідні реквізити, оформлені належним чином та долучені до позову. Щодо укладення кредитного договору, представник позивача зазначив, що кредитний договір укладено в електронні формі, перед його укладенням перевірено не лише особисті дані відповідача з метою ідентифікації, а і платіжну картку, а саме приналежність позичальнику. Без верифікації, без здійснення входу на сайт, отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення кредитний договір вважався б неукладеним. Електронний одноразовий ідентифікатор відправлено на номер відповідача та введено ним, що підтверджується додатком №3 до позовної заяви. Звертає увагу, що примірник договору після підписання відповідач отримав у формі, що унеможливлює його зміну, і міг ознайомитися з ним у будь-який час на сайті Товариства в особистому кабінеті. Враховуючи вищезазначене, представник позивача вважає, що надав беззаперечні докази підписання договору відповідачем. Щодо перерахування коштів: відразу після підписання договору відповідачу було перераховано 2,45 грн як передбачено договором, а решта зарахована на погашення заборгованості за попереднім договором від 15.09.2025 – 21 998,10 грн та за комісією за цим договором – 3 882,45 грн, що підтверджується довідкою про проведення взаємозаліку. Вважає, що позивач належним чином підтвердив зарахування коштів, а також подав клопотання про витребування відповідних доказів. Нарахування процентів здійснювалось відповідно до умов договору та графіку платежів. 30.12.2025 та 30.01.2026 відповідачем сплачено на погашення заборгованості по 500 грн, тому сума тіла кредиту зменшилась на 1000 грн. 14.01.2026 та 14.02.2026 нараховано місію за управління та обслуговування кредиту по 200 грн відповідно до п. 2.4. договору. Сума нарахованих комісій і процентів знаходиться в межах погоджених сторонами умов і не перевищує відповідних значень. Щодо правомірності нарахування комісії, представник позивача зазначив, що відповідач погодився з умовами договору щодо сплати комісії та прийняв на себе зобов`язання. Щодо досудового врегулювання спору, представник посилається на відсутність у нього обов`язку здійснювати досудове врегулювання спору. Витрати на професійну правничу допомогу представник позивача вважає обґрунтованими, підтвердженими належними доказами і такими що відповідають роботі, виконаній адвокатом.

10 вересня 2026 року надійшла відповідь АТ «КБ «ПРИВАТБАНК».

Клопотань від учасників справи про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України не надходило. Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 14.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальність ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» і ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 209288, який підписано одноразовим ідентифікатором відповідача 14.11.2025.

Відповідно до умов цього договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.2.6. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 Договору (далі – кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі – плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Відповідно до п.2.2.1. Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 25883,00 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 21998,10 грн для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №200631 від 15.09.2025 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 2,45 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 ; у розмірі 3882,45 грн шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Відповідно до п. 2.3 Договору, Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10 % річних. Тип процентної ставки – фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки може змінюватися шлях підписання Сторонами Додаткової угоди.

Відповідно до п. 2.4. Договору, Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 200,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Відповідно до п. 2.5. Договору, Комісія за надання кредиту складає 3 882,45 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Відповідно до п. 2.6. Договору, Загальний строк кредитування за цим Договором складає 273 днів з 14.11.2025 р. (дата надання кредиту) по 14.08.2026 р.

Строк на який надається кредит встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на місяць. Конкретні дати вказані в графіку платежів.

Також сторонами підписано графік платежів за кредитним договором, паспорт споживчого кредиту.

14.11.2025 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» виконало свої зобов`язання, а саме перерахувало на картку відповідача грошові кошти у розмірі 2,45 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та відповіддю АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання вимог ухвали суду.

Відповідно до довідки ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» 14.11.2025 відповідно до умов кредитного договору № 209288 від 14.11.2025 перераховано на погашення заборгованості за договором взаємозаліку у сумі 21998,10 грн за договором № 200631 від 15.09.2025. На картковий рахунок позичальника перераховано 2,45 грн, на комісію 3882,45 грн.

Із картки обліку виконання договору № 209288, складеного ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» встановлено, що відповідач вніс на погашення тяла кредиту 30.12.2025 – 500 грн та 30.01.2026 – 500 грн, заборгованість станом на 04.03.2026 становить 26 490,61 грн, з яких: 24 883,00 грн – заборгованість по кредиту; 6,61 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 401,00 грн – заборгованість по комісії, 1200,00 грн - пеня.

10 жовтня 2025 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали Договір факторингу № 10102025, відповідно до умов якого ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до боржників, зазначених в реєстрі боржників, зокрема до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 209288 від 14.11.2025 на загальну суму 26 490,61 грн, з яких: 24 883,00 грн – заборгованість по кредиту; 6,61 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 401,00 грн – заборгованість по комісії, 1200,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями, що підтверджується витягом з додатку №1 до договору факторингу № 10102025 від 10 жовтня 2025 року Реєстр прав вимоги №6 від 04 березня 2026 року, актом приймання-передачі Реєстру прав вимоги №6 від 04 березня 2026 року, платіжною інструкцією від 10 березня 2026 року № 1009.

27.04.2026 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» надіслало ОСОБА_1 повідомлення про дострокове стягнення заборгованості у сумі 26 490,61 грн, з яких: 24 883,00 грн – заборгованість по кредиту; 6,61 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 401,00 грн – заборгованість по комісії, 1200,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями.

Поте позивач не заявляє вимог про стягнення пені і просить стягнути заборгованість у сумі 25 290,61 грн, з яких: 24 883,00 грн – заборгованість по кредиту; 6,61 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 401,00 грн – заборгованість по комісії.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Згідно з статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до частин 3, 4, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції, а саме, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тобто, відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Статтями 514, 516 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 «… боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що правонаступник кредитора у зобов`язанні наділений правом отримати від боржника заборгованості за кредитним договором.

Судом встановлено, що при укладенні договору про споживчий кредит № 209288 від 14.11.2025 сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, відповідачем підписаний цей договір в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», первісний кредитор виконав свої зобов`язання та надав позичальнику кредитні кошти, натомість відповідачем зобов`язання за кредитним договором не виконуються, не повернуто у повному обсязі отримані грошові кошти та проценти.

Також встановлено, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» стало правонаступником ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» у зобов`язанні за цим договором.

Таким чином відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за договором № 209288 від 14.11.2025.

Доводи відповідача про відсутність доказів укладення договору саме відповідачем, спростовують наявними у справі доказами та встановленими судом фактичними обставинами.

А саме, відповідно до пунктів 5.1. та 5.2. Договору, цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Кредитодавця та доступний через веб-сайт Кредитодавця https://finx.com.ua.

Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цієї індивідуальної частини або інформація з посиланням на неї є пропозицію Кредитодавця про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цієї індивідуальної частини/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (акцепту) в Особистому кабінеті на сайті Кредитодавця. Підписанням індивідуальної частини договору/акцепту Позичальник приєднується до договору в цілому, включаючи публічну частину. Після укладення цей Кредитний договір надається Позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті Позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено Позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами)зв`язку, наданими Позичальником Кредитодавцю. Кредитодавець накладає на Договір свою електронну печатку з кваліфікованою електронною позначкою часу, що визначає дату та час укладення Договору. За зверненням Позичальника Кредитодавець може повторно надати (надіслати) укладений кредитний договір на електронну скриньку Позичальника та/або виготовити і надіслати на поштову адресу Позичальника засвідчену Кредитодавцем копію цього договору в паперовому вигляді, за письмовим зверненням Позичальника.

За таких умов, без реєстрації відповідача в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, обрання умов, отримання ідентифікатора в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний відповідачем при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінету на вебсайті, підписання відповіді на прийняття пропозиції (акцепту) одноразовим ідентифікатором, неможливе укладення договору.

Також слід зазначити, що номер телефону, який зазначений у кредитному договорі та на який надсилались смс-повідомлення відповідає номеру телефону зазначеному відповідачем у відзиві та був/є його фінансовим номером в АТ КБ «ПриватБанк».

Цей договір у встановленому законом порядку відповідачем не визнавався недійсним.

З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10березня 2021 у справі № 607/11746/17).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, заперечення відповідача факту підписання договору суд відхиляє.

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а саме перерахував на картковий рахунок відповідача, вказаний в договорі, кошти в розмірі 2,45 грн, 21998,10 грн - для погашення заборгованості за договором про споживчий кредит №200631 від 15.09.2025, 3882,45 грн. – для погашення заборгованості Позичальника за комісією, що підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» та довідками ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та спростовує доводи відповідача про відсутність доказів перерахування йому кредитних коштів.

Відповідачем жодним чином не спростовано отримання вказаних коштів за договором, як і не надано доказів про повернення отриманих у кредит коштів, що є його процесуальним обов`язком.

Водночас, обов`язок доказування власної правової позиції у справі не може полягати лише у спростуванні протилежною стороною доводів іншої сторони, а насамперед полягає у доведенні стороною власної правової позиції.

Враховуючи наведене, позивачем доведено на підставі належних доказів волевиявлення сторін на укладення правочину, укладення сторонами договору в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми, підписання в порядку передбаченому ст. ст. 638, 639 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та ЗУ «Про електронний цифровий підпис», виконання кредитором своїх обов`язків за цим договором, а саме надання грошових коштів позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором та не виконання відповідачем умов вищевказаного договору, у зв`язку із чим і виникла заборгованість.

Також встановлено, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги за договором № 209288 від 14.11.2025.

Твердження відповідача про сумнівність договору факторингу у зв`язку з його укладенням до укладення договору про споживчий кредит, суд відхиляє, з таких підстав.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до п. 4.1. Договору факторингу, Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог, по формі встановленій у Додатку № 3.

У п. 1.3. Договору факторингу наведено визначення термінів, зокрема «Право вимоги» – означає всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Отже, умови зазначеного договору факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому на підставі відповідних реєстрів прав вимоги. Такі умови договору не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов`язки.

В матеріалах справи наявний витяг з реєстру прав вимоги, який підписаний та скріплений печатками відповідних Товариств, в яких зазначено боржника ОСОБА_1 , договір № 209288 від 14.11.2025 та розмір заборгованості і його складові.

З огляду на викладене, суд вважає, що укладання договору факторингу до виникнення кредитних правовідносин з відповідачем не свідчить про безпідставність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору.

Відповідно до позовних вимог, позивач просить стягнути 25 290,61 грн, з яких: 24 883,00 грн – заборгованість по кредиту; 6,61 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 401,00 грн – заборгованість по комісії.

Долучений до позовної розрахунок заборгованості відповідає умовам договору, враховує внесені відповідачем платежі, внаслідок чого тіло кредиту зменшилось до 24 883,00 грн.

Водночас суд не погоджується із вимогою про стягнення комісії за управління та обслуговування кредиту, виходячи з такого.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування».

Окрім цього, відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулює Закон України «Про захист прав споживачів, відповідно до ст. 11 якого цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до вказаних положень, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» (тут і далі - в редакції на час укладення договору), загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за управління та обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічні висновки містяться у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року по справі №204/224/21.

У договорі про споживчий кредит № 209288 від 14.11.2025 не зазначено, які послуги включено до комісії за управління та обслуговування кредиту, а тому положення договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісію за управління та обслуговування кредиту (п. 2.4) є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до умов договору та картки обліку виконання договору позивач просить стягнути саме комісію за управління та обслуговування кредиту, нараховану відповідно до п. 2.4 Договору, у сумі 401,00 грн.

Проте, оскільки судом встановлено, що ці умови договору є нікчемними, підстави для нарахування цієї комісії відсутні, тому суд відмовляє у задоволенні цієї вимоги.

Підсумовуючи викладене, позов слід задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит № 209288 від 14.11.2025 у сумі 24 889,61 грн, з яких: 24 883,00 грн – заборгованість по кредиту; 6,61 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позивачем при пред`явленні позову сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн, а позов задоволено частково (на 98%), з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 2 609,15 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 860,00 грн.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором про споживчий кредит № 209288 від 14.11.2025 у розмірі 24 889,61 грн, з яких: 24 883,00 грн – заборгованість по кредиту; 6,61 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

В задоволенні вимог про стягнення комісії за управління та обслуговування кредиту – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 609,15 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 860,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ», ЄДРПОУ: 43541163, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 21 вересня 2026 року.

Суддя: З. М. Сухаревич