Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №474/648/26 — Врадіївський районний суд Миколаївської області

Суд: Врадіївський районний суд Миколаївської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 16 вересня 2026 р.

Справа: №474/648/26

Суддя: Сокол Ф. Г.

Справа № 474/648/26

Провадження № 2/474/586/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17.09.26 с-ще Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Сокола Ф.Г.

за участю секретаря судового засідання Лисейко Т.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -

встановив:

22.04.2026 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , в якому просить:

- зменшити розмір аліментів, утримуваних з позивача, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за судовим наказом Врадіївського районного суду Миколаївської області від 14.10.2025р. у справі № 474/885/25 на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання дитини, ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), до 1/6 заробітку (доходу), але не менше 50 % розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;

- зменшити розмір аліментів, утримуваних з позивача, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03.07.2020р. у справі № 697/1004/20 на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на утримання дитини, ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), до 1/6 заробітку (доходу), але не менше 50 % розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою суду від 29.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.06.2026, який був відкладений на 27.07.2026.

Ухвалою суду від 27.07.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів роз`єднано у самостійні провадження. Зі справи № 474/301/26 виділено в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та передано виділені матеріали позовної заяви до канцелярії Врадіївського районного суду Миколаївської області для здійснення реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів, залишено в провадженні у справі № 474/301/26.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.07.2026 судовій справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів присвоєно номер 474/648/26 та передано на розгляд судді Соколу Ф.Г.

Розгляд судової справи № 474/648/26 призначено на 17.09.2026.

Свої вимоги до ОСОБА_2 (далі - відповідачка) позивач обґрунтовує тим, що з 19.07.2011 він та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі. Даний шлюб було зареєстровано у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Каневу Канівського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області, про що складено актовий запис за № 117.

Рішенням Луганського районного суду Житомирської області від 19.06.2017 у справі № 281/250/17 шлюб розірвано.

За час спільного проживання у позивача та ОСОБА_3 народилась донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Каневу Канівського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області 13.01.2012).

14.10.2025 Врадіївським районним судом Миколаївської області у справі № 474/885/25 видано судовий наказ про стягнення з позивача на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання малолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання заяви до суду, а саме з 10.09.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Також позивач вказує, що з 14.10.2017, він перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. Даний шлюб було зареєстровано у Канівському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, про що складено актовий запис за № 183.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24.07.2020 у справі № 697/990/20 шлюб розірвано.

Від даного шлюбу у позивача та відповідачки на родився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 , видане Канівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області 14.10.2017).

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03.07.2020 у справі № 697/1004/20, залишеним Постановою Черкаського апеляційного суду від 03.09.2020 без змін, позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з позивача на користь відповідачки аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 01.06.2020 і до досягнення дитиною повноліття.

Позивач вказує, що на підставі судового наказу, 10.09.2025 він зобов`язаний сплачувати аліменти в розмірі 1/4 від свого доходу на утримання доньки. Однак, на момент видачі зазначеного судового наказу, він вже сплачував аліменти на утримання свого сина від іншого шлюбу відповідно до рішення суду від 03.07.2020.

Таким чином, як позивач, його сімейні та фінансові зобов`язання значно збільшилися, оскільки тепер він повинен одночасно утримувати двох дітей від різних шлюбів, що суттєво впливає на можливість сплачувати аліменти у розмірі 1/4 від доходу на кожну дитину, а загалом 50% від доходу. Сплата аліментів на ще одну дитину і є однією з підстав для зменшення аліментів, передбачених ст. 192 СК України.

Окрім того, 04.03.2026 позивач був звільнений з військової служби за станом здоров`я, що підтверджується витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_6 від 04.03.2026 № 57. Таким чином, позивач зазначає, що втратив єдине джерело доходів. Погіршений стан здоров`я створює для нього труднощі в пошуку нової роботи, в трудових відносинах він зараз не перебуває, не здійснюю підприємницької діяльності та не отримує інших доходів.

Зазначені обставини, на думку позивача свідчать, що після ухвалення вищевказаних судових рішень від 03.07.2020 та 14.10.2025 його матеріальний стан істотно погіршився, а відтак, встановлений розмір аліментів є непропорційним фінансовим навантаженням у порівнянні з його реальними можливостями та фактичним матеріальним становищем.

З огляду на вищевикладене, посилаючись на приписи ст. 192 СК України, висновки Верховного Суду викладені у постановах від 05.02.2014 у справі № 6-143цс13 та від 16.09.2020 у справі 565/2071/19, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Позивач в судові засідання не з`явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, про причину неявки не повідомив. Водночас 15.07.2026 та 07.09.2026 до суду надійшли заяви позивача, в яких останній підтримує позовні вимоги та просить розглядати справу за його відсутності.

Відповідачка в судові засідання не з`явилася, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлена про час, дату та місце судового розгляду, про причину неявки не повідомила. Водночас 26.06.2026 до суду надійшла заява відповідачки, в якій остання заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову, а також просить розглядати справу за її відсутності.

З огляду на приписи ст.ст. 211 та 223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу по суті без участі сторін за наявними у справі доказами.

Дослідив матеріали справи, судом встановлено наступне.

19.07.2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Каневу Канівського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що зроблено актовий запис № 117. Після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище з “ ОСОБА_7 ” на “ ОСОБА_8 ” (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_7 , видане 19.07.2011).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 13.04.2012 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Каневу Канівського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_4 , батьком якої вказано ОСОБА_1 , а матір`ю - ОСОБА_3 .

14.10.2025 Врадіївським районним судом Миколаївської області у справі № 474/885/25 видано судовий наказ, яким з позивача на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання заяви до суду, а саме з 10.09.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Судом також встановлено, що 14.10.2017 Канівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що зроблено актовий запис № 183. Після реєстрації шлюбу дружина прізвище не змінювала (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_8 , видане 14.10.2017).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 17.04.2018 Канівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_5 , батьком якого вказано ОСОБА_1 , а матір`ю - ОСОБА_2 .

03.07.2020 Канівським міськрайонним судом Черкаської області у справі № 697/1004/20 стягнуто з позивача на користь ОСОБА_2 аліменти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) заробітку позивача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 01.06.2020 і до досягнення дитиною повноліття.

Водночас у рішенні суду від 03.07.2020 у справі № 697/1004/20 Канівським міськрайонним судом Черкаської області встановлено наступне:

“... Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву зазначив, що позов визнає частково, погоджується сплачувати аліменти на дитину за рішенням суду, але просить суд визначити їх у розмірів 1/4 частини його доходів, посилаючись на те, що він щомісячно матеріально допомагає позивачці та має на утриманні ще одну дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 …”.

“... Судом взято до уваги те, що відповідач визнав позов в частині стягнення аліментів на дитину частково, має на утриманні ще одну малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , середній дохід відповідача становить 10000 грн., що підтверджується додатками до відзиву ...”.

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_6 від 04.03.2026 за № 57, позивача звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_6 (по особовому складу) від 01.03.2026 № 9 у відставку відставку за пунктом “а” (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-ліарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців / за наявності інвалідності) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”. З 04.03.2026 позивача виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.

Позивач не надав суду доказів щодо стану свого здоров`я та матеріального стану, відсутності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, відсутності інших джерел доходу, не можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.

Встановив вказані обставини, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно ст. 15 та ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991р. та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття закріплений у ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Частинами 1 та 7 ст. 170 ЦПК України визначено, що боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

При цьому ст. 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про охорону дитинства” кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з принципами Декларації прав дитини від 20.11.1959р. (Резолюція 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959р.), дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини (Принцип 2).

Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування (Принцип 4).

Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Він повинен, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості (Принцип 6).

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995р.), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991р. та набула чинності для України 27.09.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Верховний Суд України в постанові від 05.02.2014 у справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 “Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів”, ст. 183 “Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини”, ст. 184 “Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі”).

У постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 760/9783/18-ц зазначено, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Водночас, у цій же постанові Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідно до рішення суду першої інстанції розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні двох дітей, та відсутність у останнього постійного та стабільного заробітку, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від першого шлюбу, та суперечитиме її інтересам.

Подібні за змістом висновки зроблені Верховним Судом також у постанові від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19. Так Верховний Суд зазначив, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Водночас, вирішуючи спір, Верховний Суд у цій же постанові зазначив, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Та, що суди, у порушення зазначених вище вимог закону, не врахували те, що належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу, а навпаки судами було встановлено збільшення доходів останнього. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Водночас у постанові від 14.12.2022 у справі № 727/1599/22 Верховний Суд дійшов висновку про те, що статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Зазначена обставина відповідно до положень статті 192 СК України є самостійною підставою для зміни розміру аліментів. Так, конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Висновки судів попередніх інстанцій про те, що народження другої дитини спричинило зміну матеріального стану позивача є обґрунтованими, оскільки зазначена обставина очевидно потребує додаткових фінансових витрат.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.10.2023 у справі № 682/2454/22.

То ж з аналізу зазначених правових висновків вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

У п. 54 рішення Європейського Суду з прав людини від 07.12.2006 № 31111/04 у справі “Хант проти України” суд констатує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі “Олссон проти Швеції” (№ 2) від 27.11.1992, Серія А, №250, статті 35-36, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно приписів ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. ч. 1 та 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

В свою чергу, ст. ст. 76-89 ЦПК України визначено поняття доказів, їх належності, допустимості, достовірності та достатності, обов`язок доказування і подачі доказів, а також підстави звільнення від доказування, порядок подачі доказів, витребування доказів та оцінки доказів.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому застосуванню підлягають висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, які за часом сформовані пізніше.

Водночас позивач не надав жодних доказів на підтвердження свого стану здоров`я та матеріального стану на час звернення до суду з даним позов.

Позивач також не надав доказів, що стан його здоров`я та матеріальний стан, який був врахований під час ухвалення Канівським міськрайонним судом Черкаської області рішення від 03.07.2020 у справі № 697/1004/20, змінилися в сторону погіршення.

Звільнення позивача з військової служби не свідчить про безумовне погіршення майнового стану позивача чи відсутність у нього інших джерел доходу, чи відсутність можливості сплачувати аліменти на дитину.

Таким чином, позивачем не доведено існування підстав для зменшення розміру аліментів у зв`язку зі зміною його стану здоров`я та матеріального стану.

Позивачем також не доведено існування підстави для зменшення розміру аліментів у зв`язку із зміною його сімейного стану з огляду на народження доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ця обставина існувала на момент ухвалення Канівським міськрайонним судом Черкаської області рішення від 03.07.2020 у справі № 697/1004/20 та була врахована судом при визначені розміру аліментів.

Таким чином, в розумінні ст. 192 СК України, сімейний стан позивача після присудження з нього аліментів за рішенням суду не змінився.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.03.2025 у справі № 522/8836/23.

В сукупності вищевикладеного слідує, що позов є безпідставним та необґрунтованим, а відтак не підлягає задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при подачі позову до суду в сумі 1 331 грн. 20 коп., покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп. покладаються на позивача ОСОБА_1 .

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідачка: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Повний текст рішення складений та підписаний “21” вересня 2026 року.

Суддя Ф.Г. Сокол

Оригінал: reyestr.court.gov.ua