Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №126/1368/26 — Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/1368/26

Провадження № 2-а/126/17/2026

"11" вересня 2026 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Рудь О.Г.

секретар Кучанська В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом з тих підстав, що як стверджує, 06.06.2026 інспектором 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Тимківим А.М. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7323487.

Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 грн. 00 коп..

Відповідно до оскаржуваної постанови позивач "06.06.2026 о 11:23:01 в м. Вінниця по вул. Пирогова, 49 здійснив зупинку (стоянку) ТЗ на проїжджій частині в другому ряду, чим порушив п. 15.4 ПДР - порушення правил стоянки, розміщення ТЗ на проїзній частині в два і більше рядів".

Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та просить її скасувати з таких підстав:

Лейтенант поліції Тимків А.М., який виніс оскаржувану постанову і який вказаний в ній "особою, яка розглядає справу", насправді справу не розглядав і взагалі підійшов до позивача та почав з ним спілкуватись вже з "винесеною" (роздрукованою) постановою. При цьому і сам лейтенант поліції Тимків А.М., і його напарниця - капрал поліції Фіонова І.А. визнали та підтвердили на відеозаписі, що розгляд справи ОСОБА_2 не здійснювався (01 хв. 10 сек. та 08 хв. 00 сек. відеозапису, відзнятого позивачем).

Лейтенант поліції Тимків А.М. не врахував пояснення позивача про те, що зупинка була вимушеною і до того ж тривала близько однієї хвилини. Позивач був змушений зупинитись через попереджувальне сповіщення на дисплеї транспортного засобу та увімкнув аварійну сигналізацію. Доки він розбирався в тому, що сталося, буквально через 1 хвилину вже під`їхав екіпаж поліції, до нього підійшла капрал поліції Фіонова І.А., попросила надати документи і повідомила про притягнення до відповідальності, не врахувавши його пояснення та не з`ясувавши обставини.

Працівники поліції не врахували, що п. 15.4 ПДР забороняє виключно стоянку транспортних засобів, а не зупинку. Капрал поліції Фіонова І.А. зробила запит до системи ситуаційного центру "Безпечне місто", але навіть не стала очікувати результату та на момент надходження відеозапису повідомила, що розгляд справи вже був завершений, а постанова винесена. На відеозаписі було видно, що зупинка транспортного засобу тривала 1 хвилину до моменту приїзду екіпажу поліції.

Працівники поліції допустили низку порушень під час розгляду справи: не повідомили позивача про початок її розгляду та про її завершення, не роз`яснили права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не з`ясували всі обставини справи та не дослідили докази, не надали можливості скористатися правничою допомогою, не надали можливості надати пояснення, не відповідали на запитання позивача, неодноразово відходили поспілкуватись по телефону або з іншими особами, а повертаючись казали, що вже все завершено.

Працівниками поліції було неправильно застосовано норми законодавства в частині тлумачення ПДР, було порушено вимоги КУпАП в частині вимог до розгляду справи та притягнення особи до відповідальності, що має наслідком винесення необґрунтованої та незаконної постанови, яка порушує права позивача, відтак оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

В якості додатку до позовної заяви позивачем долучено відеозапис із власного мобільного телефону.

18.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання, відповідачеві встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

16.07.2026 від відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач заперечив проти позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що водій керував транспортним засобом, при цьому порушуючи вимоги п. 15.4 Правил дорожнього руху. Твердження позивача, що причиною зупинки стало попереджувальне повідомлення на дисплеї транспортного засобу не має ніякого обгрунтування. Натомість з відеозапису з портативного нагрудного реєстратора видно, що під час спілкування з позивачем, в автомобіль сідає пасажирка, яку останній очікував, припаркувавшись з порушенням ПДР України. Постанова винесена з дотриманням всіх вимог чинного законодавства. На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини в адміністративній справі, дослідивши матеріали справи та надані сторонами доказами, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Перевіряючи оскаржувану позивачем постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, суд перевірив її на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Судом встановлено, що відповідно до постанови серії ЕНА № 7323487 від 06.06.2026, водій ОСОБА_1 06.06.2026 о 11:23:01 в м. Вінниця по вул. Пирогова, 49 здійснив зупинку (стоянку) ТЗ на проїжджій частині в другому ряду, чим порушив п. 15.4 ПДР - порушення правил стоянки, розміщення ТЗ на проїзній частині в два і більше рядів".

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення положень ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп..

У відповідності до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Нормативно-правовим актом, що регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеку, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ, і організацій незалежно від форм власності та господарювання, є Закон України «Про дорожній рух».

Відповідно до ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримуватись вимог ЗУ «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до п.1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 1.3 ПДР закріплено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 15.4 ПДР України транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди. Велосипеди, мопеди і мотоцикли без бокового причепа дозволяється ставити на проїзній частині не більше ніж у два ряди.

Відповідно до розділу 1 «Загальні положення» ПДР України:

- зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

- стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.

Відповідно до частини першої статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, за диспозицією частини першої статті 122 КУпАП відповідальність наступає за порушення правил зупинки, стоянки.

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач здійснив зупинку (стоянку) ТЗ на проїжджій частині в другому ряду, чим порушив п. 15.4 ПДР - порушення правил стоянки, розміщення ТЗ на проїзній частині в два і більше рядів.

В свою чергу позивач заперечує такі обставини, зазначаючи що зупинка транспортного засобу була здійснена вимушено.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази судом встановлено, що будь-яких доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, матеріали справи не містять.

Зокрема, з наданих представником відповідача та позивачем відеозаписів неможливо встановити тривалість та мету зупинки автомобіля під керуванням позивача до того моменту, як до його транспортного засобу підійшов поліцейський, що в свою чергу, унеможливлює кваліфікацію дій позивача як «зупинка транспортного засобу» чи «стоянка транспортного засобу». З наданих відеофайлів вбачається, що ОСОБА_1 зупинив транспортний засіб, при цьому не покидав його, він перебував у заведеному стані та загальний час зупинки не перевищив 1 (однієї) хвилини. При цьому, останній не перешкоджав руху іншим транспортним засобам.

Окремої уваги заслуговує те, що спілкування ОСОБА_1 з працівниками працівниками поліції тривало значно довше, ніж тривала його вимушена зупинка.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення врегульовано ст. 279 КУпАП. Зокрема, посадова особа, яка розглядає справу (поліцейський) оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Поліцейський оголошує постанову про адміністративне правопорушення негайно після завершення розгляду справи (ст. 285 КУпАП). При цьому, поліцейський зобов`язаний роз`яснити суть правопорушення, зміст постанови та порядок її оскарження.

Водночас, як встановлено судом, зокрема з долучених відеозаписів події, поліцейським при винесені оскаржуваної постанови не дотримано вищевказаних вимог Закону. Поліцейський обмежився врученням позивачу копії вже надрукованої ним оскаржуваної постанови, без попереднього проведення розгляду справи у відповідності до вимог ст. 279 КУпАП та без здійснення проголошення такої постанови, як того вимагає ст. 285 КУпАП.

Зазначенні обставини вказують як на порушення поліцейським вимог закону по винесенню ним оскаржуваної постанови так і на незаконність такої постанови.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, будь яких доказів на підтвердження обставин, які слугували підставою для винесення поліцейським постанови про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., матеріали справи не містять.

Єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, є сама оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення. Однак, зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатися, як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Поряд з цим, положеннями частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на вищевикладене винесена відносно ОСОБА_1 постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. за частиною першою статті 122 КУпАП, підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином на користь позивача підлягають стягненню, за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції, витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 532 грн. 48 коп..

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 33, 121, 122, 222, 245, 247, 251, 287 КУпАП, ст.ст. 2, 20, 72, 77, 90, 132, 139, 229, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7323487 від 06.06.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 грн. та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , понесені ним витрати на сплату судового збору в сумі 532 грн. 48 коп..

Рішення може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Бершадський районний суд Вінницької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. Г. Рудь