Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №677/96/25 — Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/96/25

2-о/683/109/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої – судді Сагайдак І.М.

присяжних Медведчук О.В., Григорук Ю.О.

секретаря Повзун С.В.

з участю: заявника ОСОБА_1 та його представника –

адвоката Коростелкіної Ю.І.

представника особи, щодо якої вирішується питання –

адвоката Киричука С.В.

представника органу опіки та піклування Берчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинів цивільну справу №677/96/25, 2-о/683/109/2026 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – Опікунська рада при виконавчому комітеті Антонінської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна,

в с т а н о в и в:

У січні 2025 року ОСОБА_1 у порядку окремого провадження звернувся до Красилівського районного суду Хмельницької області із заявою, у якій просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним, встановити над ним опіку та призначити його опікуном ОСОБА_2 .

Обґрунтовує заяву тим, що ОСОБА_2 , який для нього є рідним дядьком, з дитинства страждає психічним захворюванням, внаслідок чого є особою з інвалідністю ІІ групи та перебуває на обліку у лікаря-психіатра. Внаслідок стійкого психічного розладу ОСОБА_2 не розуміє наслідків своєї поведінки, не може правильно орієнтуватись та оцінювати прості життєві ситуації, усвідомлювати та контролювати свої дії, байдужий до оточуючого життя, не може обходити себе у побуті, потребує постійного нагляду та догляду.

Характер та тривалість психічного захворювання ОСОБА_2 , неефективність лікування, його поведінка та стан здоров`я свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого він не здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними, у зв`язку із чим заявник просить визнати ОСОБА_2 недієздатним та встановити над ним опіку.

При призначенні опікуна просить врахувати, що ОСОБА_2 є одиноким неодруженим чоловіком та не має дітей. Разом з тим, ОСОБА_2 має батьків та рідну сестру, однак вони за станом здоров`я не можуть виконувати функцій опікуна. Так, мати ОСОБА_2 – ОСОБА_3 є пенсіонеркою, досягла 75 річного віку та має захворювання колінних суглобів, через що обмежена у пересуванні. Батько ОСОБА_2 – ОСОБА_4 також є пенсіонером, досяг 82 років та має психічні розлади, через що не може здійснювати догляд за сином. Рідна сестра ОСОБА_2 – ОСОБА_5 також не може здійснювати догляд за братом, оскільки є інвалідом ІІІ групи та має розумову відсталість. Інших родичів у них немає.

Заявник вказує, що він є єдиним членом сім`ї, який може здійснювати догляд за дядьком ОСОБА_2 , оскільки проживає разом із ним і з квітня 2019 року на постійній основі здійснює за ним догляд, у зв`язку із чим просить призначити його опікуном ОСОБА_2 .

Ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 27 січня 2025 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 20 березня 2025 року призначено судово-психіатричну експертизу, на час проведення якої провадження зупинялось.

Ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 08 травня 2025 року провадження у даній справі відновлено.

На підставі ухвали Красилівського районного суду Хмельницької області від 29 квітня 2026 року та розпорядження голови Красилівського районного суду Хмельницької області від 08 травня 2026 року цивільну справу №677/96/25 на підставі п.2 ч.1 ст.31 ЦПК України передано на розгляд до Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області та отримано судом 18 травня 2026 року.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21 травня 2026 року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник – адвокат Коростелкіна Ю.І. підтримали заявлені вимоги у повному обсязі, просять визнати ОСОБА_2 недієздатним та призначити його опікуном племінника ОСОБА_1 .

Особа, стосовно якої вирішується питання – ОСОБА_2 , був присутній у судовому засіданні 18 березня 2026 року, однак будь-яких пояснень по справі надати не зміг, через що суд визнав недоцільним його явку у наступні судові засідання.

Представник ОСОБА_2 – адвокат Киричук С.В. у судовому засіданні заяву також підтримав, просить її задовольнити, посилаючись на наявність усіх підстав для визнання ОСОБА_2 недієздатним. Також просить призначити опікуном ОСОБА_2 заявника, оскільки інші особи, які б могли здійснювати обов`язки опікуна відсутні.

Представник заінтересованої особи – Опікунської ради при виконавчому комітеті Антонінської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області – Берчук Л.В. у судовому засіданні заяву підтримала та просить визнати ОСОБА_2 недієздатним. Також підтримала подання щодо призначення опікуном ОСОБА_2 його племінника ОСОБА_1 , який з 2019 року фактично здійснює догляд за ОСОБА_2 . Також підтвердила, що окрім батьків похилого віку, сестри, яка є особою з інвалідністю ІІІ групи, інших родичів ОСОБА_2 не має.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини першої та другої статті 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Частиною 1 статті 40 ЦК України визначено, що фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Згідно частини 1 статті 295 ЦПК України заява про визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги - за місцезнаходженням цього закладу.

Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги (частина 3 статті 296 ЦПК України).

У заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (частина 3 статті 297 ЦПК України).

Згідно частин першої та шостої статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна.

Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та з дитинства хворіє на психічне захворювання, перебуває під наглядом у лікаря-психіатра з діагнозом «помірна розумова відсталість», згідно з висновком ЛКК потребує постійного стороннього догляду та є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕ №085785 від 03.04.1993, довідкою КНП «Красилівська багатопрофільна лікарня» від 13 листопада 2024 року, висновками лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу №232 від 02.04.219, а також відповідними записами у медичній картці ОСОБА_2 .

За даними висновку судово-психіатричної експертизи №327 від 24 квітня 2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає психічним захворюванням у вигляді помірної розумової відсталості, внаслідок чого не усвідомлює значення своїх дій, не може керувати ними та не може передбачати їх наслідки.

Таким чином, досліджені у справі письмові докази вказують на наявність достатніх підстав для визнання ОСОБА_2 недієздатним.

Визнання фізичної особи недієздатною тягне за собою правові наслідки спрямовані на захист її прав та інтересів.

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною особою встановлюється опіка.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Статтею 55 ЦК України передбачено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересі малолітніх осіб, а також неповнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Інститут опіки забезпечує реалізацію та охорону цивільних прав і обов`язків недієздатної фізичної особи.

Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (частина перша статті 67 ЦК України).

Наведені норми свідчать, що визнання фізичної особи недієздатною є винятковим заходом правового характеру, який застосовується з метою захисту самої особи. Інститут опіки покликаний забезпечити повну реалізацію та охорону прав недієздатної фізичної особи шляхом покладення на опікуна обов`язків діяти в інтересах підопічного, забезпечуючи йому належні умови життя, догляд і правове представництво.

У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій - п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Статтею 64 ЦК України визначено випадки, коли фізична особа, не може бути опікуном або піклувальником.

За змістом цієї статті, опікуном або піклувальником не може бути фізична особа:

1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

Цей перелік обмежувальних обставин є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

За змістом статті 64 ЦК України вбачається, що у ній відсутні положення, які б дозволяли стверджувати, що інші обмеження у призначенні опікуна чи піклувальника можуть бути передбачені законами або іншими нормативно-правовими актами. Конструкція цієї статті не передбачає обмеження у призначенні особи опікуном через перебування останньої на військовій службі, у тому числі у зв`язку із мобілізацією.

Факт перебування на військовій службі за мобілізацією не є законодавчою перешкодою для призначення опікуном. Більше того, законодавство передбачає механізм реалізації права на опіку при вирішенні питання про призначення опікуном мобілізованого військовослужбовця не шляхом обмеження чи заборони призначення такого військовослужбовця опікуном, а навпаки шляхом визначення такої підстави для звільнення із військової служби, у тому числі за мобілізацією. Відповідно, законодавство про військову службу, мобілізацію і мобілізаційну підготовку не тільки не забороняє призначати військовослужбовця опікуном, а встановлює наслідки такого призначення - звільнення особи з військової служби, у тому числі і за мобілізацією.

Так, згідно з пунктом «г» частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці, які проходять службу за мобілізацією, звільняються зі служби через такі сімейні обставини, як необхідність здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною.

Відповідно до абзацу 15 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.

Наведені положення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» свідчать, що під час дії воєнного стану законодавець передбачив виключні та чітко визначені підстави звільнення військовослужбовців, призваних під час мобілізації, у тому числі за сімейними обставинами або з інших поважних причин.

Необхідність здійснення опіки над недієздатною особою визнається законодавством самостійною та поважною сімейною обставиною, яка об`єктивно унеможливлює подальше проходження військової служби.

Підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби під час дії воєнного стану є сукупність юридичних фактів, зокрема: особа проходить військову служб за призовом під час мобілізації; військовослужбовець має обов`язок та фактичну необхідність здійснювати опіку над такою особою; відсутні інші особи, які здійснюють опіку або піклування щодо цієї недієздатної особи.

Положення статті 64 Конституції України допускають можливість обмеження окремих прав і свобод в умовах воєнного стану, однак такі обмеження не можуть стосуватися прав, гарантованих, зокрема, статтею 24 Конституції України, а саме рівності конституційних прав і свобод громадян.

Абзац 15 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» конкретизує, що військовослужбовець не може здійснювати опіку над особою, визнаною судом недієздатною, за умови, що опіку чи піклування щодо такої особи не здійснює/може здійснювати інша особа.

Тобто єдиною законною підставою для обмеження права військовослужбовця бути призначеним опікуном над недієздатною особою є наявність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати таку опіку.

Указана норма права не містить застережень щодо неможливості призначення опікуном особи, яка проходить військову службу, а також не ставить реалізацію цієї підстави у залежність від попереднього припинення військової служби цією особою.

Сам по собі факт проходження військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації не може бути підставою для відмови у призначенні його опікуном над особою, визнаною недієздатною.

У таких справах, з урахуванням якнайкращих інтересів особи, над якою встановлюється опіка, потрібно з`ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами недієздатного, здійснювати оцінку їх здатності виконання функцій саме опікуна недієздатної особи, а не відвідувача за необхідністю; досліджувати дійсність намірів військовослужбовця як єдиного кандидата на призначення опікуном недієздатної особи щодо забезпечення її особистих немайнових і майнових прав та інтересів, та ураховувати визначені Правилами опіки та піклування критерії, яким має відповідати особа як опікун.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2026 року у справі №305/1557/24 (провадження № 61-9539сво25).

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є племінником ОСОБА_2 , зареєстрований та постійно проживає з ним за однією адресою.

11 листопада 2024 року на підставі Указу Президента України №65/2024 від 24.02.2022 ОСОБА_1 призваний у Збройні Сили України по мобілізації і з 04.01.2025 перебуває на посаді стрільця-санітара військової частини НОМЕР_1 .

Згідно подання від 17 березня 2026 року орган опіки та піклування Антонінської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області від 17 березня 2026 року просить встановити опіку над недієздатним ОСОБА_2 та призначити його опікуном племінника ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання щодо призначення заявника опікуном, суд виходить з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його батьками є ОСОБА_3 , 1951 року народження, та ОСОБА_4 , 1944 року народження. ОСОБА_2 не одружений та не має дітей. Однак у нього є рідна сестра – ОСОБА_5 , 1978 року народження, та племінник (син сестри ОСОБА_5 ) – ОСОБА_1 . Інших близьких родичів немає.

ОСОБА_2 з 1993 року зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із ним зареєстровані та постійно проживають батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , рідна сестра ОСОБА_5 та племінник ОСОБА_1 .

Мати ОСОБА_2 – ОСОБА_3 , 1951 року народження, на час розгляду справи досягла 75 річного віку, є особою пенсійного віку і згідно довідок КНП «Красилівський центр первинної медико-санітарної допомоги» №353 від 24.12.2024 та №103 від 27.03.2026 не може здійснювати сторонній огляд, оскільки хворіє на «ДОА кулькових колінних суглобів, ПФС ІІІ-ІV ст.».

Батько ОСОБА_2 – ОСОБА_4 , 1944 року народження, на час розгляду справи досяг 82 річного віку, є особою пенсійного віку і згідно довідки КНП «Красилівський центр первинної медико-санітарної допомоги» №355 від 27.12.2024 ОСОБА_4 не може надавати сторонній догляд у зв`язку із наявним у нього діагнозом «церебральний атеросклероз з когнітивними порушеннями». Крім того, згідно медичних висновків КНП «Красилівський центр первинної медико-санітарної допомоги» №305 від 26.11.2024 та №89 від 20.02.2026 ОСОБА_4 має порушення функцій організму, через які не може самостійно пересуватись та самообслуговуватись, у зв`язку із чим сам потребує постійного стороннього догляду.

Рідна сестра ОСОБА_2 – ОСОБА_5 , 1978 року народження, є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства довічно та має діагноз «розумова відсталість з емоційно-вольовою нестійкістю», у зв`язку із чим згідно довідок КНП «Красилівський центр первинної медико-санітарної допомоги» №331 від 26.11.2024 та №77 від 03.03.2026 вона не може здійснювати сторонній догляд.

Заявник ОСОБА_1 є рідним племінником ОСОБА_2 , зареєстрований з ним та постійно проживає за однією адресою.

Згідно висновку лікарської комісії щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного захворювання №232 від 02 квітня 2019 року ОСОБА_1 здійснював постійний догляд за дядьком ОСОБА_2 .

Згідно акту №13 від 27 грудня 2024 року (додаток до Порядку в редакції постанови КМУ від 16.08.2024 №930) комісією Антонінської селищної ради Хмельницького району Хмельницької

області підтверджено факт здійснення догляду, зокрема, що до моменту мобілізації ОСОБА_1 здійснював догляд за дядьком ОСОБА_2 .

Враховуючи, що заявник ОСОБА_1 з 2019 року і до його мобілізації в ЗСУ (11.11.2024) здійснював постійний догляд за ОСОБА_2 , зареєстрований та проживає з ним за однією адресою, є членом його сім`ї, а також, що інші єдині родичі ОСОБА_2 , зокрема, батьки та рідна сестра, в силу віку та наявних у них захворювань не можуть здійснювати функцій опікуна, що підтверджено належними медичними документами, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 є єдиним кандидатом на призначення опікуном недієздатного ОСОБА_2 .

З огляду на викладене, ураховуючи наявність подання органу опіки та піклування Антонінської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про призначення ОСОБА_1 опікуном, а також, що у ОСОБА_2 не має інших близьких осіб, які можуть бути його опікунами, суд дійшов висновку про призначення опікуном недієздатного ОСОБА_2 його племінника ОСОБА_1 , що буде відповідати якнайкращим інтересам особи, над якою встановлюється опіка.

Керуючись ст.ст.13, 263-265, 295-300 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним.

Встановити опіку над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити його опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Строк дії рішення про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним визначити у два роки, з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Судові витрати, пов`язані із проведенням експертизи віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заявник: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки податків НОМЕР_2 .

Заінтересована особа: Опікунська рада при виконавчому комітеті Антонінської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, місце знаходження: пл. Графська,6 селище Антоніни Хмельницького району Хмельницької області, 31022, код ЄДРПОУ 04407342.

Повний текст рішення складено 15 вересня 2026 року.

Суддя:

Присяжні: