Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №677/16/26 — Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/16/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2026 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Васільєва С.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 36740,01 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було укладено кредитний договір. Після відступлення права вимоги, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попередніх кредиторів. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість не погашає.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 16.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідача у справі повідомлено про розгляд справи через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Крім того, копія ухвали про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та доданими документами направлялась на останню відому адресу реєстрації відповідача, однак до суду повернувся конверт із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також секретарем судового засідання здійснювались телефонні дзвінки на контактний номер телефону відповідача, наявний у справі, однак оператор повідомив, що набраний номер недійсний.

Таким чином, судом було вжито усіх доступних заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відзиву на позов, заяв чи клопотань від відповідача не надходило.

Ухвалою суду від 25.08.2026 витребувано в АТ «Ідея Банк» детальний розрахунок заборгованості.

IІІ. Фактичні обставини, встановлені судом

15.05.2019 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування №Z62.00605.005256081, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 17711 грн. строком на 12 місяців, процентна ставка за користування кредитом змінювана, станом на день укладання договору становить 15% (п.1.1-1.4 Договору) та зобов`язався повернути його разом з процентними платежами (процентам та платою за обслуговування кредитної заборгованості).

Відповідно до п.1.6 Договору визначено, що дата повернення кредиту 15.05.2020.

Згідно п.4 Договору сторони погодили, що Додаток №1 є невід`ємною частиною Договору, зрозуміло та доступно викладено:

-детальний розпис складових загальної вартості кредиту та реальної річної відсоткової ставки;

-графік платежів з поверненням Кредиту , сплати процентів за його користування;

-сум комісійних винагород та інших платежів до договору.

Додатком №1 є паспорт споживчого кредиту, в якому, зокрема, вказано про комісію за обслуговування у розмірі 1,4% від початкової суми кредиту щомісячно.

Вказаний кредитний договір №Z62.00605.005256081, разом з паспортом споживчого кредиту, підписано власноручним підписом.

Згідно ордеру-розпорядження №1, №2 від 15.05.2019 року АТ «Ідея Банк» виконало грошове зобов`язання та перерахувало відповідачу кошти в розмірі 15400,84 грн. та 2310,13 грн.

17.11.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №17112023, у відповідності до умов якого АТ «Ідея Банк» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні АТ «Ідея Банк» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників №2 до Договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №Z62.00605.005256081 від 15.05.2019 у розмір 36704,01 грн., з яких: 17711,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 8887,01 грн. - заборгованість за відсотками, 10142,00 грн. - заборгованість за комісіями.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості, проведеного первісним кредитором, та який передано за правом вимоги іншому кредитору, станом на 17.11.2023 відповідачеві нарахована заборгованість за кредитним договором у розмірі 36704,01 грн., з яких: 17711,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 8887,01 грн. - заборгованість за відсотками, 10142,00 грн. - заборгованість за комісіями.

Після набуття ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за цим кредитним договором будь-яких нарахувань не проводило, відповідачем сплати заборгованості не здійснювалися.

ІV. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Стосовно правонаступництва за зобов`язаннями.

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується та сторонами не спростовано факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до позивача.

Стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 525, 526, 530 та 629 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до умов договору АТ «Ідея Банк» надало відповідачу кошти, а останній зобов`язався повернути кошти та сплатити відсотки за користування ними, розмір яких визначений договором.

Такий правочин (кредитний договір), згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

З наданого позивачем кредитного договору та Додатку № 1 до нього встановлено, що сума кредиту становить 17 711,00 грн, а графіком платежів передбачено повернення всієї суми основного боргу протягом строку кредитування.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином обов`язок з повернення кредиту не виконав.

Доказів повного або часткового погашення відповідачем суми основного боргу матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача 17 711,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту є доведеною та підлягає задоволенню.

Щодо процентів за користування кредитом

Позивач просить стягнути з відповідача 8 887,01 грн. процентів.

Разом із тим, вирішуючи зазначену вимогу, суд виходить не лише з поданого позивачем розрахунку, а насамперед із змісту укладеного сторонами кредитного договору та погодженого сторонами графіка платежів.

Із договору та Додатку № 1 до кредитного договору встановлено, що кредит надано строком на 12 місяців — з 15 травня 2019 року до 15 травня 2020 року.

Графіком платежів визначено розмір процентів, які підлягають сплаті протягом погодженого сторонами строку кредитування. Загальний розмір процентів за весь строк кредитування згідно з графіком становить 1 511,32 грн.

Таким чином, саме ця сума є визначеним сторонами у момент укладення договору розміром плати за користування кредитом за погоджений строк кредитування, якщо інше належним чином не доведено позивачем.

Судом також установлено, що 21 червня 2019 року відповідач сплатив 7,33 грн у рахунок погашення процентів.

Отже, заборгованість за процентами, визначеними графіком, становить 1 503,99 грн. (1 511,32– 7,33), що відповідає також розрахунку первісного кредитора на дату закінчення строку кредитування.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що сторонами було погоджено нарахування процентів у розмірі 8 887,01 грн за межами суми процентів, визначеної договором та графіком на строк кредитування, або що сторони укладали додаткову угоду про збільшення розміру процентів чи продовження строку кредитування на інших умовах.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Сам по собі розрахунок заборгованості, складений позивачем, не може підтверджувати існування зобов`язання у розмірі, який суперечить умовам кредитного договору та погодженому сторонами графіку, якщо позивач не довів правових підстав для такого нарахування.

Право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування позиковими коштами припиняється після спливу визначеного цим договором строку позики чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12), від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16), від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (п.91-92) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові (п.128) Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Таким чином, заявлений позивачем розмір процентів 8 887,01 грн. не підтверджений умовами кредитного договору та належними доказами.

З огляду на те, що відповідачем сплачено 7,33 грн, а загальний розмір процентів за договором становить 1 511,32 грн., до стягнення підлягає 1 503,99 грн процентів (вказана сума зазначена і у розрахунку заборгованості первісного кредитора).

У задоволенні вимоги про стягнення решти процентів у розмірі 7 383,02 грн суд відмовляє.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача простроченої плати за обслуговування кредиту, то судом встановлено, що між позивачем та відповідачем фактично було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав клієнту грошові кошти у кредит.

Відповідач скористався кредитними коштами, але свої зобов`язання за договором виконав не у повному обсязі.

Згідно п.4 Договору сторони погодили, що Додаток №1 є невід`ємною частиною Договору, зрозуміло та доступно викладено:

-детальний розпис складових загальної вартості кредиту та реальної річної відсоткової ставки;

-графік платежів з поверненням Кредиту , сплати процентів за його користування;

-сум комісійних винагород та інших платежів до договору.

Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором.

Згідно з частиною першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на час укладення кредитного договору), після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У даній справі позивачем заявлено до стягнення 10 142,00 грн комісії.

Разом із тим із наданого суду Додатку № 1 до кредитного договору вбачається, що на весь погоджений сторонами строк кредитування — 12 місяців - у складі щомісячних платежів передбачено платежі за додаткові та супутні послуги загальною сумою 2 975,44 грн.

При цьому позивач не надав суду належного та зрозумілого розрахунку, з якого було б можливо встановити, яким саме чином заборгованість за комісією сформована до суми 10 142,00 грн, за який період вона нараховувалась та які конкретно послуги були надані відповідачу за кожен період такого нарахування.

Не містять матеріали справи і доказів того, що відповідачу фактично надавалися окремі платні послуги, вартість яких не була включена до погодженого графіка платежів та які б створювали у відповідача обов`язок сплатити додатково 10 142,00 грн.

Саме лише посилання позивача на наявність у договорі умови про щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості не є достатнім доказом фактичного надання споживачу самостійної платної послуги.

Отже, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною.

Враховуючи те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах (та стосовно таких самих умов договору із АТ «Ідея Банк» щодо надання послуг з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості) викладена у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 639/907/20.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені також у постанові Верховного Суду у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

За наведених обставин, позов в частині стягнення комісії за обслуговування кредиту є безпідставним, у зв`язку з чим у цій частині позову (10142,00 грн.) слід відмовити.

Таким чином, дослідженими доказами підтверджується наявність у відповідача непогашеної заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 17 711,00 грн та за процентами за користування кредитом у розмірі 1 503,99 грн. (разом - 19 214,99 грн.).

Розподіл судових витрат у справі.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1583,64 грн. (19214,99 х 100 : 36740,01 = 52,30%; 3028 х 52,30%: 100 = 1583,64).

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором від 15.05.2019 №Z62.00605.005256081 у розмірі 19214 (дев`ятнадцять тисяч двісті чотирнадцять) грн. 99 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у сумі 1583 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят три) грн. 64 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вулиця Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 21.09.2026

Суддя С. В. Васільєв