Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №607/14427/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.09.2026 Справа №607/14427/26 Провадження №2-а/607/404/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого Ромазана В.В.

за участю секретаря Бойко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Сабатюк Н.П. в інтересах ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , Позивач) 30.06.2026 через систему «Електронний Суд» звернулась із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , Відповідач) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі, згідно якого просить скасувати постанову №61/286 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.05.2025 (надалі - спірна постанова) у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн., а провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю у діях позивача складу даного адміністративного правопорушення, а також відшкодувати судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог, сторона позивача зазначила, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 . 08.05.2025 посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено спірну постанову №61/286 згідно якої, під час звіряння військово-облікових даних, 12.02.2025 ОСОБА_1 направлено Відповідачем повістку засобами поштового зв`язку для прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_3 на 22.02.2025 для уточнення військово-облікових даних. Зазначено, що відповідно до дати поштового оператора ОСОБА_2 на вказану дату не з`явився, поштове відправлення повернулось в ІНФОРМАЦІЯ_3 з відміткою про відсутність особи за місцем проживання. Однак, сторона позивача не погоджується із інкримінованим йому правопорушенням, оскільки будь-яких повісток, розпоряджень, повідомлень, тощо про явку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що слугувало підставою для притягнення позивача до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, ОСОБА_1 не отримував, у тому числі жодних сповіщень про наявність оформленого на його ім`я поштового відправлення від працівників «Укрпошта», умислу не виконувати вимоги повістки чи будь-якого іншого у нього не було. Також, звертає увагу суду на ту обставину, що Відповідачем, на підтвердження правомірності прийняття спірної постанови, не надано доказів належного підтвердження оповіщення Позивача про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. На думку сторони позивача, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що повістка була вручена позивачу, що він відмовився від її отримання або така повістка надсилалась йому рекомендованим поштовим відправленням у порядку, встановленому законом. Вважає, що у відповідача були відсутні достатні підстави вважати, що позивач свідомо не виконав покладений на нього обов`язок щодо явки за викликом, оскільки сама по собі відсутність особи у визначений день не свідчить про наявність у його діях складу даного адміністративного проступку. Крім цього, звертає увагу, що Відповідачем на підтвердження винуватості позивача у вчиненні спірного правопорушення не надано копію самої повістки, яку було направлено ОСОБА_1 , копію конверту, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, опис вкладення. Відтак, на думку сторони позивача, не вдається за можливе встановити належність оформлення та надіслання повістки Позивачу про явку до відповідача про яку останній вказав у спірній постанові. Також сторона позивача просить поновити строк звернення до суду із даним позовом, оскільки про існування спірної постанови ОСОБА_1 стало відомо 25.06.2026 після того, як останній ознайомився із матеріалами виконавчого провадження у якій була наявна спірна постанова. При цьому, звертає увагу, що виклики до Відповідача з метою розгляду адміністративної справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП він не отримував та присутній під час розгляду адміністративної справи останній не був. Із наведених вище підстав просить позов задовольнити.

Відповідач своїм право для подання відзиву не скористався, будь-яких пояснень чи письмових доказів, які б підтверджували підставність прийняття рішення про притягнення ОСОБА_1 до адмінітсративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП суду не надав.

Ухвалою судді від 03.07.2026 року у даній справі відкрито провадження в порядку спрощеного провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання представник позивача адвокат Сабатюк Н.П., а також ОСОБА_1 не з`явились, представником позивача 18.09.2026 подано заяву згідно якої остання просить дану справу розглядати у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує з пістав викладених у позові та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання на неодноразові виклику суду не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином в порядку, передбаченому ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), шляхом направлення тексту повістки за його місцезнаходженням, що підтверджується наявним у матеріалах справи звітом про таке відправлення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, явку свого представника відповідач у судові засідання не забезпечив, що, відповідно до частини 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.

Згідно спірної постанови №61/286 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення від 08.05.2025, винесеної т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.

Як вбачається із спірної постанови, у ній зазначено, що «…під час звіряння, військово-облікових даних встановлено, що 12 лютого 2025 гр. ОСОБА_1 відповідно до пункту 30.2 постанови КМ України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період» направлена повістка засобами поштового зв`язку для прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09.00 год. 22.02.2025 для уточнення даних. Відповідно до даних поштового оператора ОСОБА_1 (поштове відправлення повернулось в ТЦК та СП 23.02.2025 з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання особи. Дата відмітки 23.02.2025). ОСОБА_1 на визначену та повідомлену належним чином дату і час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 не з`явився. Будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (три дні від дати прибуття визначеній у повістці) не надав. Абзацом 7 пункту 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що громадяни зобов`язані у разі отримання повістки про виклик до територіально центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язані з`явитись у зазначеній у ній місце та строк. Частиною 2 статті 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зокрема передбачено, що громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом. Відповідно до пункту 3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою КМ України №1487 від 30.12.2022) призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення. Однак, всупереч вказаним вимогам, ОСОБА_1 не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк зазначеній у повістці. Таким чином, гр. ОСОБА_1 22.02.2025 здійснив правопорушення, яке вчинене в особливий період (особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №30-3/2014 «Про часткову мобілізацію, який затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-VІІ, що набрав чинності з дня його опублікування в газеті «Голос України» від 18.04.2014 №49 та порушив вимоги абз.7 п.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію…».

Спірна постанова не містить даних про її одержання позивачем, а також підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у тому числі даних, що позивач відмовився від її отримання. Також, у матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про дату та час розгляду адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання №6110-1268916-2018, місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано з 31.08.1998 року за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджено довідкою, виданою ПП «Східний масив» 15.06.2026.

Як вбачається із спірної постанови, у ній зазначено, що під час звіряння військово-облікових даних встановлено, що 12.02.2025 гр. ОСОБА_1 відповідно до пункту 30.2 постанови КМ України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період» направлена повістка засобами поштового зв`язку для прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09.00 год. 22.02.2025 для уточнення даних. Відповідно до даних поштового оператора ОСОБА_1 (поштове відправлення повернулось в ТЦК та СП 23.02.2025 з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання особи. Дата відмітки 23.02.2025). ОСОБА_1 на визначену та повідомлену належним чином дату і час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився. Будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (три дні від дати прибуття визначеній у повістці) не надав. ОСОБА_1 не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк зазначеній у повістці.

Спір між сторонами виник з приводу притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, визначеного ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Із змісту оскаржуваної постанови убачається, що позивача визнано винним у порушенні ч. 1 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», наслідком чого є притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Дослідивши частину 1 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у редакції чинній на момент винесення спірної постанови, судом установлено, що за змістом вказаної частини громадяни України зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Крім того, відповідно до частини 13 ст. 2 Закону « Про військовий обов`язок і військову службу», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.

Відповідно до ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отож, об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, які з урахуванням частини 1 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та частиною 13 ст. 2 Закону « Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції чинній на момент винесення спірної постанови, зокрема полягають у неприбутті громадян за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці в тому числі і для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду та /або відмови у проходженні обов`язкового медичного огляду.

Згідно з положеннями абз. 2 п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.

Відповідно до абз. 4 п. 82 вказаних Правил, якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Дослідивши матеріали справи, доводи сторін, зміст оскаржуваної постанови, судом установлено, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять відомостей з приводу вручення / надіслання позивачу ОСОБА_1 виклику (повістки) про необхідність прибуття його у певний час, дату та місце до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання направлення з метою проходження медичного огляду та /або для проходження обов`язкового медичного огляду, або доказів відмови позивача від такого.

Суд зазначає, що відповідачем не подано відзиву на позовну заяву та доказів на підставі яких виносилась оскаржувана постанова та які б підтверджували підставність її прийняття.

Як наслідок, відповідачем в установленому порядку не доведено обставин з приводу невиконання позивачем обов`язку щодо не прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або відмови позивача від проходження військово-лікарської комісії.

Отже, в порушення норм ч. 2 ст. 77 КАС України відповідачем не доведено жодними належними та допустимими доказами факту скоєння позивачем правопорушення передбаченого частиною 1 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яке полягає у неприбутті громадян за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці в тому числі і для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду та /або для проходження обов`язкового медичного огляду, або відмови позивача від проходження військово-лікарської комісії, за яке настає відповідальність передбачена ст. 210-1 КУпАП, і як наслідок на позивача безпідставно накладено адміністративне стягнення, що є підставою для скасування зазначеної постанови та задоволення позову.

Як уже зазначав суд, Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт надіслання повістки відповідачем про виклик ОСОБА_1 на 22.02.2025 на 09.00 год. та її повернення у зв`язку із відсутністю за місцем проживання ОСОБА_1 , а також виконання працівником об`єкта поштового зв`язку самого факту вкладення до абонентської поштової скриньки яка належить позивачу повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК»; докази виконання обов`язку вкладення до абонентської скриньки, що закріплена за адресою позивача повідомлення, на якому зазначена дата такого повідомлення для відліку трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку про те, що адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Таким чином, суд вважає, що доказів, які б свідчили про належне підтвердження оповіщення ОСОБА_1 у встановленому законом порядку про виклик до Відповідача, суду не надано та під час розгляду даної справи таких обставин не встановлено.

Отже, суд вважає, що наявні у матеріалах справи докази та встановлені судом в ході судового розгляду обставини в своїй сукупності вказують на незаконність притягнення позивача до адміністративної відповідальності згідно з постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №61/286 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 08.05.2025 стсовно ОСОБА_1 , що має наслідком її скасування.

Також, оскільки позивачу стало відомо про існування спірної постанови 25.06.2026 із матеріалів виконавчого провадження, про що свідчить відмітка про її отримання у поданій ним заяві, суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження даної постанови слід задовольнити, поновивши останньому такий строк.При цьому, суд констатує, що зазначені обставини Відповідачем не спростовано.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є підставними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. Крім цього, суд зазначає, що ефективним та достатнім способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача у даній справі є скасування спірної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Також відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір за подання адміністративного позову у сумі 532,48 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією від 30.06.2026. Відтак сума сплаченого судового збору підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 77, 139, 143, 241-246, 286 КАС України, ст. ст. 7, 9, 245, 247, 251, 252 КУпАП, суд

У Х В А Л И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення у даній справі.

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі, задовольнити.

Скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 61/286 від 08 травня 2025, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн, а провадження у справі закрити.

Стягнути із ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн. 48 коп..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Судове рішення складено 18 вересня 2026 р.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , місцезнаходження АДРЕСА_2 .

Головуючий суддяВ. В. Ромазан