Вирок від 16 вересня 2026 р. у справі №456/4583/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/4583/26

Провадження № 1-кп/456/525/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Стрий кримінальне провадження № 12026141130000495 від 9.07.2026 про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, інваліда ІІІ групи, раніше не судимого

з участю прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 , будучи постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12.08.2025 (справа N456/2517/25), яка набрала законної сили 25.08.2025, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, якою на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням правом керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік. При цьому, ОСОБА_3 , будучи обізнаний про те, що вищевказаною постановою Стрийського міськрайонного суду він позбавлений права керування транспортним засобом, діючи умисно, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.1 ст. 129-1 Конституції України та ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, проігнорував вимоги постанови суду, вчинив дії на перешкоджання судочинству, що виразились в наступному. Так, ОСОБА_3 , усвідомлюючи те, що він позбавлений права керувати транспортними засобами, 28.06.2026 близько 14:35 год. керував автомобілем марки «Фольцваген Т4» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Львівська, м. Стрий, Львівської області, де був зупинений інспекторами ВРПП Стрийського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , за порушення правил дорожнього руху, а саме керував транспортним засобом без використання ремня безпеки, тим самим порушив правила дорожнього руху.

Окрім того, ОСОБА_3 21.07.2026 близько 14:00 год. керував автомобілем марки «Фольцваген Т4» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Успенська, м. Стрий, Львівської області, де був зупинений інспекторами ВРПП Стрийського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , за порушення правил дорожнього руху. Однак, для перевірки правомірності експлуатації транспортного засобу ОСОБА_3 , на законну вимогу працівників поліції не пред`явив посвідчення водія, оскільки був позбавлений такого згідно рішення суду.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винуватість у вчиненому визнав повністю, дав показання аналогічні фабулі обвинувачення, пояснивши, що йому було достовірно відомо про те, що він позбавлений права керування транспортними засобами. Однак, зважаючи на необхідність керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції за порушення правил дорожнього руху. При цьому на даний час усвідомлює, що вчинив неправильно. У вчиненому щиро розкаюється та просить суворо його не карати.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України інші докази кримінального провадження судом не досліджувались. Суд визнав недоцільним дослідження інших доказів, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні не оспорював факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України при вищезазначених обставинах, учасники судового провадження проти цього не заперечували. Фактичні обставини справи є доведеними, та суд визнає недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин, які ніким не оспорюються. Судом з`ясовано, чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи зібрані по справі докази і оцінюючи їх в сукупності, суд знаходить винуватість обвинуваченого у вчиненні вказаного кримінального правопорушення доведеною повністю і вважає, що його дії, вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК України, оскільки він умисно не виконував рішення суду, що набрало законної сили.

Визначаючи міру покарання обвинуваченому по даній справі суду слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових правопорушень як ним, так і іншими особами.

Також, при призначенні покарання особі, яка вчинила кримінальне правопорушення суд повинен віднайти розумний баланс між обов`язком держави забезпечити правопорядок, та правом обвинуваченого на справедливе покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує обставини правопорушення, його наслідки, ступінь його тяжкості, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_3 по справі не встановлено.

Пом`якшуючими відповідальність обставинами суд визнає те, що ОСОБА_3 , щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Враховується, що обвинувачений умисно вчинив кримінальне правопорушення, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризуються по місцю проживання, являється учасником бойових дій, має на утриманні неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, ставлення винного до скоєного, дані про його особу і конкретні обставини справи, суд визнає можливим при призначенні покарання ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 382 КК України призначити йому покарання встановлене санкцією частини цієї статті у вигляді штрафу в мінімальному розмірі.

Процесуальні витрати, пов`язані із проведенням експертиз у даному кримінальному провадженні відсутні.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Речові докази: компакт-диск, на якому збережені відео-файли із нагрудної відеокамери за період часу близько 14.35 год. 28.06.2026; компакт-диск, на якому збережені відео-файли із нагрудної відеокамери за період часу близько 14.09 год. 21.07.2026 - залишити в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Стрийський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Обвинуваченій та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя ОСОБА_1