Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №454/1920/26 — Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/1920/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Бельзецької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в місті Сокалі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини,

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася в суд з даним позовом та просить стягувати з відповідача аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно і до досягнення дитиною – сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років.

Свої вимоги мотивує тим, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 20.08.2024 року, однак на даний час стосунки між сторонами погіршились, чоловік матеріальної допомоги не надає. За час перебування у шлюбних відносинах у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з матір`ю та перебуває повністю на її утриманні. Позивач на даний момент не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку, а відповідач не надає матеріальної допомоги, хоча отримує достатній дохід, не сплачує інших аліментів, додаткових коштів на сина не надає, а тому їй важко належним чином забезпечувати себе та сина. За таких обставин вона змушена звернутися із даним позовом та просить стягувати з відповідача аліменти на її утримання в судовому порядку.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 25.05.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не прибув, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, не повідомив суд про причину неявки, не надав відзив на позов, тому судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З дослідженої копії свідоцтва про шлюб, встановлено, що 20.08.2024 року у Червоноградському відділі ДРАЦС у Червоноградському районі Львівської області ЗМУМЮ (м.Львів) зареєстрували свій шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , після чого прізвище дружини « ОСОБА_5 », про що зроблено відповідний актовий запис №161.

Також, з дослідженої копії свідоцтва про народження НОМЕР_1 та встановлено, що у сторін є син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із наданого Витягу з реєстру Червоноградської територіальної громади вбачається, що місце проживання матері та сина – АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.2 ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Згідно ч.4 ст.84 СК України право на утримання має вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

За приписами ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Виходячи з положень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право жінки-матері на своє утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що жінка, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить жінці-матері незалежно від цієї обставини.

В ході розгляду справи також було встановлено, що позиває на даний час не працює, так як перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отже вона потребує матеріальної допомоги від свого чоловіка, мати дітей обмежена особливими обставинами позбавлена можливості реалізувати себе: працювати, зайняти відповідну посаду, а тому вона має право на утримання.

Згідно ст.5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР(475/97-ВР) від 17 липня 1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Відповідно до ст.75СК України дружина, чоловік, наразі повинні матеріально підтримувати один одного до досягнення дитиною трирічного віку.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.76 СК України розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

У відповідності до ст.80 СК України у разі визначення розміру аліментів одному із подружжя за рішенням суду, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу ) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Право на аліменти у дружини-матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині-матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27травня 2020 року у справі №712/4702/19.

Таким чином, необхідною умовою утримання дружини, з якою проживає малолітня дитина є можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу.

Як встановлено в ході розгляду справи відповідач є батьком неповнолітнього сина ОСОБА_3 , який мешкає разом з матір`ю (протилежного суду на час розгляду справи не встановлено). Позивач не працює, отже вона потребує матеріальної допомоги від свого чоловіка, що у свою чергу є його обов`язком відповідно до вимог ст.84 СК України.

При цьому, судом враховується той факт, що працездатність відповідача не є спростованою, доказів того, що він має на утриманні інших осіб, на яких сплачує аліменти суду не надані, і враховуючи відсутність в позивачки самостійного доходу, чоловік має їй компенсувати втрату можливості повноцінно себе реалізувати у громадському житті та надавати визначену законодавством допомогу дружині.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач має право, а відповідач може надавати матеріальну допомогу на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), що забезпечить баланс інтересів як одержувача, так і платника аліментів.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Приписами п.1. ч.1 ст.430 ЦПК України передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до вимог ч.4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, а позов задоволений, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню вартість судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягувати із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дружини в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 14.05.2026 року і до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20коп. судового збору в дохід держави.

Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Заява про перегляд даного заочного рішення може бути подана відповідачем в суд протягом двадцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб - адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 адреса: АДРЕСА_2

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП невідомо, адреса: АДРЕСА_3

Головуючий: Л. Ю. Фарина