Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №444/4377/25 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/4377/25

Провадження № 2-о/444/61/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Зеліско Р. Й.

присяжних Масола А.В., Питель І.К.

секретар судового засідання Мамедова Г.І.

з участю заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ; заінтересовані особи: Жовківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Військова частина № НОМЕР_1 Національної гвардії України про оголошення фізичної особи померлою,-

В С Т А Н О В И В :

Заявниця звернулася до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою у якій просять суд оголосити померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Шабельня, Львівського (колишнього Жовківського) району, Львівської області, який зник безвісти 20 липня 2024 року за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, визначивши місцем смерті с. Водяне, Волноваського району, Донецької області, з підстав зазначених у заяві.

У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокат Яскорський М.О. заявлені вимоги підтримали повністю з підстав зазначених у заяві. Просять суд такі задовольнити в повному обсязі.

Представники заінтересованих осібЖовківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України, в судове засідання не прибули, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду.

Представником заінтересованої особи Міністерства внутрішніх справ України Лисенко В.О. 21.11.2025 року подано клопотання (а.с.76-78) у якому вона просить суд прийняти рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представником заінтересованої особи військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України Кравчуком Олександром Володимировичем 12 січня 2026 року було подано заяву про розгляд справи без участі, в якій вказав, що при прийняті рішення військова частина № НОМЕР_1 Національної гвардії України покладається на розсуд суду.

Від представників заінтересованих осіб Жовківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції письмові пояснення або заяви про розгляд справи у їхній відсутності до суду не надходили.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, активні бойові дії в с. Водяному, Волноваського району, Донецької області тривали з 24 лютого 2022 року по 08 вересня 2024 року. З 09 вересня 2024 року вказаний населений пункт відноситься до територій України тимчасово окупованих російською федерацією.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 24 липня 1976 року. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого Торчинською селищною радою Луцького району Волинської області від 24 липня 1976 року, актовий запис № 10.

За час перебування в зареєстрованому шлюбі, згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в с. Шабельня, Нестеровського району (станом на сьогодні Львівський район) Львівської області, народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (заявниця у справі).

На виконання Указу Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_3 , відповідно до наказу командира військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України № 11 від 10 січня 2024 року було зараховано в списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця 2-го відділення 2-го стрілецького взводу стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону з КЕОП та ОГП, ВОС-100915П, з 10 січня 2024 року.

Як зазначила заявниця у судовому засіданні, останній раз вона спілкувалася із сином напередодні 20 липня 2024 року. Під час вказаної телефонної розмови ОСОБА_3 повідомив, що він виходитиме на позиції для виконання бойового завдання.

Після вказаного дзвінка ОСОБА_3 не виходив на зв`язок, не телефонував і не надсилав повідомлення батькам, сестрі, колишній дружині чи неповнолітньому синові.

Після цього, ОСОБА_1 було отримано сповіщеннясім`ї вих. № 12727 від 22 липня 2024 року, відповідно до якого солдат ОСОБА_3 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, 1979 року народження, під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини в районі населеного пункту Водяне, Волноваського району, Донецької області внаслідок штурмових дій противником 20 липня 2024 року зник безвісти, що підтверджується відповідною копією сповіщення сім`ї, яка знаходиться у матеріалах справи.

Як повідомила заявниця у судовому засіданні, після 20 липня 2024 року з нею зв`язалися побратими ОСОБА_3 , які підтвердили, що останній не міг вижити за обставин в яких відбулось захоплення бойової позиції на якій перебував її син, та провести евакуацію не було можливим через постійні обстріли.

Відповідно до висновку службового розслідування від 20 серпня 2024 року, солдат ОСОБА_3 орієнтовно в 04:00 год. ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання в складі зведеного підрозділу батальйонної групи 2 БР під оперативним командуванням МПБ 72 ОМБР поблизу н.п. Водяне Волноваського району, Донецької області на ВП «КОЛИБА 3», внаслідок штурмових дій противника зник безвісти (в ході відбору пояснень з`ясовано, що місцем зникнення безвісти солдата ОСОБА_3 є сусідня від ПВ «Колиба 2» позиція ПВ «Колиба 3»). У зв`язку з тим, що ВП «КОЛИБА 3» географічні координати (37T CN 75978 93637), на якій ймовірно знаходиться тіло солдата ОСОБА_3 , вже перебуває під контролем противника, його евакуація стала неможливою.

Під час службового розслідування відбиралися пояснення у командира стрілецької роти НОМЕР_4 стрілецького батальйону (з КЕОП та OГП) військової частини НОМЕР_1 (командир 1 ротної групи батальйонної групи НОМЕР_4 бригади ІНФОРМАЦІЯ_4 в ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » по тимчасовому штату) старшого лейтенанта ОСОБА_6 , який повідомив, що в ніч на 20 липня 2024 року, у зв`язку з тим, що значна частина особового складу з ПВ «Колиба 2» та ПВ «Колиба 3» мала поранення або травмування внаслідок вогневого впливу противника, проводилась ротація по позиціях. Він перебуваючи на КСП 1 РГр керував переміщенням особового складу, проводячи аеророзвідку засобами БПЛА. Близько 03:00 год. 20 липня 2024 року група, що прямувала на ПВ «Колиба 3» і яка мала зайти на місце поранених та травмованих військовослужбовців змушена була зупинити рух через початок мінометного обстрілу. Близько 04:00 год. солдат ОСОБА_7 , що знаходився на сусідній позиції «Колиба 2» доповів, що почув постріли з боку ПВ «Колиба 3». Отримавши дані аеророзвідки 3 БПЛА лейтенант ОСОБА_6 помітив, що на ПВ «Колиба 2» знаходиться піхота противника, що вже взяла під контроль цю позицію. Солдат ОСОБА_3 на виклик по радіозв`язку не відповів, його подальша доля невідома.

З пояснень стрільця 2 відділення 3 стрілецького взводу стрілецької роти НОМЕР_4 стрілецького батальйону (3 КЕОП та ОГП) військової частини НОМЕР_1 (помічник старшого кулеметника 3 відділення 3 стрілецького взводу 1 ротної групи батальйонної групи ІНФОРМАЦІЯ_6 в ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » по тимчасовому штату) солдата ОСОБА_7 , судом встановлено, що в ніч на 20 липня 2024 року, у зв`язку з тим, що значна частина особового складу з ПВ «Колиба 2» та ПВ «Колиба 3» мала поранення або травмування внаслідок вогневого впливу противника, проводилась ротація на цих позиціях. Він перебував на ПВ «Колиба 2» в очікуванні 3-х військовослужбовців, що повинні були замінити особовий склад на «Колиба 2». Нa той момент на сусідній позиції «Колиба 3» перебував солдат ОСОБА_3 , з яким солдат ОСОБА_7 підтримував радіозв`язок, також він підтримував радіозв`язок з командиром 1 PГp лейтенантом ОСОБА_6 , який спостерігав за обстановкою через засоби БПЛА. Близько 04:00 год, солдат ОСОБА_7 почув постріли з боку ПВ «Колиба 3». Доповівши про це лейтенанту ОСОБА_8 від останнього він отримав інформацію, що на ПВ «Колиба 3» знаходиться піхота противника, що вже взяла під контроль цю позицію. Подальша доля солдата ОСОБА_3 невідома.

Відповідно до наказу командира військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 218 від 21 липня 2024 року, стрілець 2-го відділення 2-го стрілецького взводу стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону з КЕОП та ОГП солдат ОСОБА_3 вважається безвісно зниклим (ймовірно загиблим), загинув ймовірно ІНФОРМАЦІЯ_3 в результаті бойових дій в н.п. Водяне Волноваського району Донецької області.

Таким чином, службовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_3 вважається безвісти зниклим з 20 липня 2024 року в результаті бойових дій в с. Водяне, Волноваського району, Донецької області.

23 липня 2024 року, заявниця ОСОБА_1 звернулася до Відділу поліції № 2ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області з письмовою заявою про зникнення безвісти її сина ОСОБА_3 . За даним фактом 23 липня 2024 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141400000348 за ч. 1 ст. 115 КК України, що підтверджується копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відомості про ОСОБА_3 внесено до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, що підтверджується витягом № 20241115-1669 від 15 листопада 2024 року, що знаходиться в матеріалах справи.

Стосовно обставин можливого перебування ОСОБА_3 в полоні судом встановлено, що:

1) згідно з листом Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти з особливих обставин вих. № 44760-2024 від 09 грудня 2024 року, в розпорядженні Уповноваженого наявна інформація про факт зникнення безвісти за особливих обставин ОСОБА_3 , проте інформація про його фактичне місцезнаходження, перебування в полоні або загибель відсутня;

2) 13 жовтня 2025 року, адвокат Дробчак Людмила Володимирівна звернулась до ДП «Український національний центр розбудови миру» з адвокатським запитом вих. № 11-33/10-2025 від 13 жовтня 2025 року з проханням про надання інформації щодо наявності відомостей про перебування солдата ОСОБА_3 у полоні держави-агресора.

Відповіддю вих. № 08-11/34276 від 14 жовтня 2025 на адвокатський запит вих. № 11-33/10-2025 від 13 жовтня 2025 року, ДП «Український національний центр розбудови миру» було повідомлено, що відомості про ОСОБА_3 внесені до реєстрів Національного інформаційного бюро, однак відомості про перебування запитуваної особи в полоні відсутні. Крім того, ДП «Український національний центр розбудови миру» було повідомлено, що станом на дату звернення, інформація від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного Комітету Червоного Хреста про ОСОБА_3 до Національного інформаційного бюро не надходила.

3) згідно з випискою з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора № 08-11/34276 від 14 жовтня 2025 року, станом на дату формування виписки (14 жовтня 2025 року), підтвердження про перебування солдата ОСОБА_3 у полоні від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста - відсутнє; інформація про стан здоров`я солдата ОСОБА_3 від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста - відсутня; підтвердження про перебування солдата ОСОБА_3 у полоні держави-агресора з інших відкритих джерел - відсутнє.

4) 03 червня 2026 року, представник заявниці адвокат Яскорський Микола Олександрович звернувся до ДП «УНЦРМ» з адвокатськими запитами вих. № 19-01/05-2026 від 03 червня 2026 року з проханням про надання актуальних відомостей щодо перебування солдата ОСОБА_3 у полоні держави-агресора.

Відповіддю на адвокатський запит вих. № 08-06/28763 від 08 червня 2026 року ДП «УНЦРМ» було повідомлено, що за наявною у розпорядженні інформацією відомості про ОСОБА_3 внесені до реєстру Національного інформаційного бюро, однак відомості про перебування запитуваної особи в полоні відсутні. Також, інформація від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного Комітету Червоного Хреста про ОСОБА_3 до Національного інформаційного бюро не надходила.

Додатково з відповіддю ДП «УНЦРМ» було надано виписку з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, згідно з якою станом на дату формування виписки (08 червня 2026 року), підтвердження про перебування солдата ОСОБА_3 у полоні від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста - відсутнє; інформація про стан здоров`я солдата ОСОБА_3 від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста - відсутня; підтвердження про перебування солдата ОСОБА_3 у полоні держави-агресора з інших відкритих джерел - відсутнє.

5) 28 серпня 2026 року, представник заявниці адвокат Яскорський Микола Олександрович звернувся до ДНТ «УНЦРМ» з адвокатськими запитами вих. № 14-55/08-2026 від 28 серпня 2026 року з проханням про надання актуальних відомостей щодо перебування солдата ОСОБА_3 у полоні держави-агресора.

Проте, відповіддю на адвокатський запит вих. № 08-06/48256 від 04 вересня 2026 року ДНТ «УНЦРМ» було повідомлено, що за наявною у розпорядженні інформацією відомості про ОСОБА_3 внесені до реєстру Національного інформаційного бюро, однак відомості про перебування запитуваної особи в полоні відсутні. Також, інформація від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного Комітету Червоного Хреста про ОСОБА_3 до Національного інформаційного бюро не надходила.

Додатково з відповіддю ДНТ «УНЦРМ» було надано виписку з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, згідно з якою станом на дату формування виписки (04 вересня 2026 року), підтвердження про перебування солдата ОСОБА_3 у полоні від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста - відсутнє; інформація про стан здоров`я солдата ОСОБА_3 від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста - відсутня; підтвердження про перебування солдата ОСОБА_3 у полоні держави-агресора з інших відкритих джерел - відсутнє.

Заявниця звертаючись до суду із заявою про оголошення померлим військовослужбовця ОСОБА_3 вказує, що оголошення останнього померлим необхідне для отримання спадщини та реалізації своїх прав як членів сім`ї загиблого військовослужбовця.

За змістом ч. 2 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

При цьому, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (частина друга статті 46 ЦК України). З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2026 року у справі № 615/129/25 вказав, що якщо територія ймовірної загибелі військовослужбовця була спочатку зоною активних бойових дій, а потім окупована, строк для оголошення особи померлою відраховується від дня закінчення активних бойових дій за наявності достатніх підстав вважати особу загиблою.

Оскільки, за встановленими у цій справі обставинами територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця ОСОБА_3 на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована державою-агресором, у суду є достатні істотні підстави вважати, що військовослужбовець ОСОБА_3 загинув, та відлік строку, передбаченого частиною 2 статті 46 ЦК України може бути здійснений у цій справі з 20 липня 2024 року, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду про те, що шість місяців мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія, хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій.

Станом на дату подання заяви сплинув шестимісячний строк, передбачений ч. 2 ст. 46 ЦПК України, а саме минуло понад 1 рік і 4 місяці, а за час судового розгляду обставини перебування с. Водяного, Волноваського району, Донецької області під тимчасовою окупацією російської федерації не змінились.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Відтак, днем вірогідної смерті ОСОБА_3 слід вважати ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ст. 16, 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби батьки загиблих (померлих) мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.

Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.

Відповідно до частини 1 статті 46 ЦК України, фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

За змістом частини 2 статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

У частині 1 статті 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

У частині 2 статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців».

Оцінивши вищезазначені докази, суд вважає, що вони є достатніми та такими, що підтверджують факт смерті військовослужбовця ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України в районі с. Водяне, Волноваського району, Донецької області.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (ч. 4 ст. 46 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Верховний Суд у постановах від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22, від 13 березня 2024 у справі № 204/7924/23, дійшов висновку про те, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).

Рішення про оголошення фізичної особи померлої приймається судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

Тому, оголошення фізичної особи померлою це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Оголошення особи померлою має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася щодо правовідносин за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Як роз`яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», на відміну від встановлення факту смерті особи, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, зазначених в ст. 46 ЦК України на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, якщо він пропав безвісти за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.

При цьому заявник має мати особисту цивільну правову зацікавленість у зміні правового стану особи, яку він просить оголосити померлою. Для підтвердження цього повинні бути наведені обставини, які свідчать про те, що між заявником та особою, яку він просить оголосити померлою існують особисті або майнові правовідносини, матеріально-правовий зв`язок або за відсутності такого зв`язку дані про те, що відсутність фізичної особи є для заявника перешкодою у реалізації суб`єктивних прав або виконання обов`язків.

Щодо причин настання смерті, а саме, що смерть настала в бою при захисті Батьківщини, суд враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року по справі № 490/6057/19-ц, що встановлення факту, що має юридичне значення, щодо загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії рф проти України можливе лише у судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв`язку між смертю військовослужбовця та військовою агресією російської федерації. Від встановлення факту загибелі військовослужбовця при виконанні військової служби внаслідок збройної агресії залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника як члена сім`ї загиблого військовослужбовця.

Тобто, відповідний юридичний факт має індивідуальний характер, оскільки породжує правові наслідки лише для заявника.

Згідно з Указом Президента № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Район воєнних (бойових) дій це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії (стаття 1 Закону України «Про оборону України»).

Бойові дії це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).

Основними видами бойових дій є оборона та наступ.

Факти збройної (військової) агресії російської федерації відносно України, окупації частини території України, зокрема з 24 лютого 2022 року, є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами ч. 3 ст. 82 ЦПК України.

Правовий режим воєнного стану триває по теперішній час.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок державної реєстрації смерті регулюється Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» № 2398-VI від 01 липня 2010 року та Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 18 жовтня 2000 року, зареєстрованого в Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940.

Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 . При цьому, єдиною підставою для державної реєстрації смерті ОСОБА_3 у даному випадку є рішення суду про оголошення особи померлою.

Згідно з ч. 1 ст. 48 ЦК України якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Керуючись ст. ст. 23, 247, 259, 263-265, 268, 293, 305-309, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Оголосити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Шабельня, Жовківського району Львівської області - померлим за обставин пов"язаних із захистом Батьківщини, участю у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України.

Датою смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Шабельня, Жовківського району Львівської області вважати ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Місцем смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Шабельня, Жовківського району Львівської області вважати с. Водяне Волноваського району Донецької області.

Роз`яснити, що у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи, суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або померлою, або іншою заінтересованою особою, в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Після набрання законної сили рішенням суду про оголошення фізичної особи померлою направити рішення суду в Жовківський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) для реєстрації смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Зеліско Р. Й.

Присяжні: Масола А.В.,

Питель І.К.