Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №336/264/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/264/26

Пр. 2/336/1515/2026

21.09.26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Коваль О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №336/264/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості в порядку регресу,-

без повідомлення (виклику) сторін (учасників справи),

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Працевитий Г.О. в інтересах позивача 14.01.2026 за допомогою засобів поштового листування звернувся до суду з зазначеною позовною заявою, за змістом якої просить стягнути з відповідача на користь позивача в порядку регресу заборгованість у сумі 157 383,13 гривень, яка складається з заборгованості, стягнутої на підставі рішення суду по цивільній справі №336/4244/19 в сумі 143 074,57 гривень, а також виконавчого збору в сумі 14 307,56 гривень.

За змістом позову 26.04.2012 між ТОВ «Авто просто» та ОСОБА_2 укладено угоду №381861, предметом якої є надання учаснику послуг системи «АвтоТак», спрямованих на придбання автомобілю. 10.09.2012 між ТОВ «Авто просто» та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 укладено договір поруки, відповідно до якого кожен із співпоручителів зобов?язується відповідати перед кредитором в повному обсязі за виконання боржником зобов`язань, що виникають з угоди. В разі невиконання боржником зобов`язань за угодою, боржник і кожен з поручителів є солідарними боржниками. Таким чином, як стверджується у позовній заяві, останнім договором забезпечено виконання божником зобов`язань за угодою, в тому числі виконання обов?язків шомісячно сплачувати передбачені угодою повні внески, які складаються з чистого внеску, внесків в оплату послуг та внесків в оплату страхового платежу, а також виконання обов?язків по сплаті інших платежів, передбачених угодою. Договір поруки посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гармашовим Г.М., діяв до 30.04.2025.

Відповідно до тверджень сторони позивача, у зв?язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов?язань за угодою, у 2019 році ТОВ «Авто просто» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Так, згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.12.2019 позовні вимоги задоволено, стягнуто заборгованість солідарно з відповідачів в розмірі 143 075,57 гривень в рахунок погашення заборгованості за угодою N381861 від 26.04.2012.

В подальшому, 04.06.2020 державним виконавцем Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відкрито виконавче провадження N62271382 з примусового виконання виконавчого листа N336/4244/19, виданого судом 20.01.2020, про стягнення заборгованості солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в розмірі 143 075,57 гривень. 22.12.2025 державним виконавцем Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження N62271382 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв?язку із стягненням з позивача, як солідарного боржника, в повному обсязі суми боргу в розмірі 143 075,57 гривень та виконавчого збору в розмірі 14 307,56 гривень.

Враховуючи наведене, оскільки у позивача внаслідок сплати заборгованості за судовим рішенням в повному обсязі виникло право зворотньої вимоги до відповідача, із посиланням на приписи ст.526, 530, 543, 544, 553, 554, 556, 598 ЦК України, представник позивача, діючи в інтересах позивача, просить задовольнити позовні вимоги у визначений спосіб.

Ухвалою судді від 05.02.2026 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін. Визначено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Роз?яснено, що відповідно до ч.4 ст.178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України). Також роз?яснено, що згідно з ч.1 ст.193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов. Встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу - заперечень (з дня отримання відповіді на відзив), які мають відповідати вимогам ч.3-5 ст.178 ЦПК України, а також одночасно з поданням до суду повинні бути надіслані іншим учасникам справи (у копіях). Роз`яснено третій особі згідно з ч.4 ст.181 ЦПК України право подати пояснення щодо позову в 15-денний строк із дня вручення даної ухвали, а щодо відзиву - протягом 5 днів із дня його отримання, які мають відповідати вимогам ч.3-6 ст. 178 ЦПК України. Судом в ухвалі також встановлено відповідачу 5-денний строк з дня вручення ухвали для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з мотивувальною частиною ухвали суду, за приписами п. 1 ч. 4 ст. 19, п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ; для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Наведеним критеріям справа відповідає, тому визнається судом малозначною.

Суд враховує, що відповідно до приписів ч.1,2 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.

Відповідач відзиву на позовну заяву, клопотань та заяв до справи не скеровував, не скориставшись відповідним процесуальним правом, конверт із копією ухвали суду, позовної заяви із додатками, неодноразово повернувся до суду без вручення, зокрема, із приміткою «адреса відсутній» (за адресою зареєстрованого проживання як внутрішньо переміщеної особи), що надає суду підстави для ухвалення рішення.

Третя особа, належним чином повідомлена про здійснення провадження у даній справі (копія ухвали вручена особисто, як видно з поштового повідомлення), письмових пояснень не скеровувала, заяв та клопотань не подавала.

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинено за відсутності відповідних клопотань, зустрічної позовної заяви у даній справі не подано.

Підстав для оголошення перерви та / або відкладення судового засідання відповідно до положень ст.223, 240 ЦПК України судом не встановлено.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із тим, що розгляд справи проводиться за відсутності учасників справи, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч.1,8 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносинами, що склались між сторонами, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі у зв?язку із таким.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у цивільній справі №336/4244/19, пр.2/336/2786/2019 від 13.12.2019, розглянуто позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто просто» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за угодою.

Даним рішенням встановлено, що 26.04.2012 року між ТОВ «Авто просто» та ОСОБА_4 укладено угоду №381861, предметом якої є надання учаснику послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля. Угода укладається шляхом підписання сторонами Угоди, Додатку №1 та Додатку №2, які є невід`ємними частинами угоди. Уклавши угоду, відповідач взяв на себе зобов`язання зі сплати послуг, пов`язаних зі вступом до Системи при укладенні угоди, сплачувати плату за послуги, пов`язані з видачею автомобіля за системою при наданні такого права, щомісячно сплачувати повні внески, сплачувати внески зі страхування автомобіля після отримання автомобіля, отримати автомобіль за умови виконання зобов`язань, встановлених угодою, підписати акт, що свідчить про виконання зобов`язань за угодою, відповідно до ст. 5 Угоди.

Згідно з пунктом 2.3 статті 2 додатку № 2, учасник зобов`язаний повністю сплатити повні внески, згідно з графіком внесків. Учасник зобов`язаний сплачувати повний внесок протягом перших 15 календарних днів місяця. ТОВ «Авто Просто» щомісяця надсилає рахунки на сплату за адресою, вказаною учасником в угоді. Неотримання рахунка на сплату за вказаною адресою не звільняє учасника від обов`язку вчасно сплачувати внески на банківський рахунок ТОВ «Авто Просто».

За розрахунком позивача, ОСОБА_2 за період з квітня 2012 року по грудень 2016 року включно сплатив на користь ТОВ «Авто просто»: 39 внесків в оплату послуг, 66,4762% вартості автомобіля (чисті внески).

Заборгованість ОСОБА_2 , станом на червень 2019 року становить 143075,57 гривень з яких 85997,30 гривень заборгованості за внески в оплату вартості авто, 57078,27 гривень заборгованість за внески в плату послуг з ПДВ.

Також, згідно з мотивувальною частиною рішення суду, в забезпечення виконання умов угоди, 10.09.2012 року між ТОВ «Авто просто» та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 було укладено договір поруки, відповідно до якого, кожен із спів поручителів зобов`язується відповідати перед кредитором в повному обсязі за виконання боржником зобов`язань, що виникають з угоди. В разі невиконання боржником зобов`язань за угодою, боржник і кожен із спів поручителів відповідає перед кредитором як солідарні боржники. Цим договором забезпечено виконання боржником зобов`язань за угодою, в тому числі виконання обов`язків щомісячно сплачувати передбачені угодою повні внески, які складаються з чистого внеску, внесків в оплату послуг та внесків в оплату страхового платежу, а також виконання обов`язків по сплаті інших платежів, передбачених угодою. Договір поруки посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гармашовим Г.М. та встановлено строк дії договору до 30.04.2025 року.

Відповідно, вказаним рішенням суду позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто просто» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за угодою задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто просто» 143075,57 гривеньв рахунок погашення заборгованості за угодою № 381861 від 26 квітня 2012 року (веб-посилання на текст судового рішення в ЄДРСР: https://reyestr.court.gov.ua/Review/86319715). Рішення суду набрало законної сили 14.01.2020.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у справі №336/4244/19,пр. 6/336/192/2020 від 10.06.2020, яка набрала законної сили 07.08.2020, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто просто» про виправлення помилок у виконавчих листах задоволено, постановлено виправити помилки у виконавчих листах, виданих 20.01.2020 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто просто» заборгованості та судового збору по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто просто» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за угодою (ЄУН № 336/4244/19, пр. № 2/336/2786/2020). Також постановлено вважати вірним місце проживання боржника ОСОБА_2 – «с. Комишуваха» (веб-посилання на текст судового рішення в ЄДРСР: https://reyestr.court.gov.ua/Review/89712810).

Суд також наголошує, що згідно з п.3.4 договору поруки, дослідженого судом, укладеного між ТОВ “Авто просто”, а також ОСОБА_3 (співпоручитель), ОСОБА_1 (співпоручитель), у зв?язку із угодою №381861 від 26.04.2012, посвідченого 10.09.2012 приватним нотаріусом ЗМНО Гармашовим Г.М. за р.№3461, в разі виконання зобов?язання співпоручителем, він набуває відповідних прав кредитора по цьому зобов?язанню, має право зворотньої вимоги до боржника в сумі, виплаченої співпоручителем кредитору.

Крім того, під час розгляду справи знайшло своє підтвердження, що на виконання вказаного вище рішення суду Шевченківським районним судом м.Запоріжжя видано виконавчий лист 20.01.2020, пред?явлений стягувачем до примусового виконання. Згідно з постановою державного виконавця Оріхівського районного відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління МЮ (м.Дніпро) Калюжною Н.І. від 04.06.2020 відкрито виконавче провадження ВП №62271382 про стягнення заборгованості солідарном з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в розмірі 143 075,57 гривень. Дане виконавче провадження закінчено відповідно до постанови державного виконавця Калюжної Н.І. від 22.12.2025 (боржник – ОСОБА_1 ) на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України “Про виконавче провадження”. Згідно з постановою стягнуто в повному обсязі з боржника борг у сумі 143 075,57 гривень, виконавчий збір у сумі 14 307,56 гривень, виконавчі витрати у сумі 688,43 гривень та перераховано їх за належністю. Залишок заборгованості відсутній.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з таких норм чинного законодавства.

За загальним правилом ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч.2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч.1 ст. 12, ч.1-4 ст.13 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно з приписами ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Згідно з положеннями ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості, а також виконавчого збору, розмір яких стягнутий з позивача в межах здійснення примусового виконання рішення суду як із солідарного боржника.

Підставою для звернення до суду відповідно до змісту позовної заяви стало завдання позивачу збитків у зв?язку із виконанням зобов?язання, боржником у якому був відповідач.

Крім того, за загальним правилом, закріпленим в ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд враховує також наступні норми чинного законодавства.

Згідно зі ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Ч.1,2 ст.27 Закону України Про виконавче провадження передбачає, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

З аналізу наведених вище правових норм, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем виконавчого провадження, а саме примусового виконання рішення, що має майновий характер, зокрема, у спосіб стягнення грошових коштів в рахунок погашення заборгованості на виконання рішення суду.

Так, судом встановлено, що вищевказане виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого листа №336/4244/19 про солідарне стягнення, зокрема з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Авто Просто» суми заборгованості, яка дорівнює 143 075,57 гривень. Дана сума стягнута в повному обсязі з боржника ОСОБА_1 , що стало підставою для закінчення виконавчого провадження, а також стягнення виконавчого збору державним виконавцем у розмірі, встановленому чинним законодавством. При цьому, ОСОБА_1 є солідарним боржником поряд з ОСОБА_2 (боржником за угодою), ОСОБА_3 (співпоручителем).

Згідно ч.1 ст.541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором. (ч.1, 2, 4 ст. 543 ЦК України)

Відповідно до ч.1,2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тобто, солідарний обов`язок боржників за основним зобов`язанням породжує їх солідарне зобов`язання й за іншими платежами, пов`язаними з виконанням основного зобов`язання.

Враховуючи, що солідарним боргом, наразі сплаченим в результаті здійснення примусового виконання рішення суду, є заборгованість у сумі 143 075,57 гривень, відповідно, й виконавчий збір має бути обрахований, виходячи із того, що зобов?язання є солідарним.

Відповідно до статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відповідно, суд зауважує, що питання стягнення виконавчого збору із солідарних боржників не врегульовано в законодавчому порядку, однак за загальним правилом солідарний обов`язок боржників означає, що кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Тобто, в даному випадку, стягнення усієї суми виконавчого збору із відповідача, як солідарного боржника, є відповідним за сутністю солідарному обов`язку в цілому.

Так, як вже наголошував суд вище по тексту рішення, з урахуванням п.3.4 договору поруки, посвідченого 10.09.2012 приватним нотаріусом ЗМНО Гармашовим Г.М. за р.№3461, в разі виконання зобов?язання співпоручителем, він набуває відповідних прав кредитора по цьому зобов?язанню, має право зворотньої вимоги до боржника в сумі, виплаченої співпоручителем кредитору.

Крім того, згідно з ч.2 ст.556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Відповідно, позивач вправі вимагати повернення стягнутого з нього виконавчого збору з відповідача в повному обсязі.

У ч.1-3 ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тому, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про те, що права та інтереси позивача мають бути відновлені в судовому порядку, у спосіб, визначений позивачем, а саме шляхом стягнення з відповідача на користь позивача в порядку регресу заборгованості у сумі 157 383,13 гривень, яка складається з заборгованості, стягнутої на підставі рішення суду по цивільній справі №336/4244/19 в сумі 143 074,57 гривень, а також виконавчого збору в сумі 14 307,56 гривень.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані стороною позивача на підтвердження позовних вимог письмові докази, суд дійшов висновку про те, що позов за наявної аргументації та доведеності підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого. Згідно з ч. 1,2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, на користь позивача, як сторони по справі, чиї позовні вимоги задовольняються в повному обсязі, із відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді оплати судового збору у сумі 1 573,83 гривень, тобто, пропорційно до розміру заборгованості, що підлягає стягненню.

Щодо витрат на правничу допомогу слід зазначити таке. Згідно з ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).

Судом встановлено, що професійна правова (правнича) допомога позивачеві надавалась адвокатом Працевитим Г.О. (АБ «Юрконсалт» Г.Працевитого). Так, на підтвердження факту надання професійної правової допомоги судом досліджено ордер від 02.01.2026 АР №1286322, договір про надання правової (правничої) допомоги від 26.12.2025, укладений між ОСОБА_1 та АБ «Юрконсалт» Г.Працевитого. Предмет договору визначений у розділі 1, відповідає видам юридичних послуг, наданих позивачу адвокатом Працевитим Г.О., а оплата за договором врегульована у розділі 3. При цьому, розмір гонорару визначається та сплачується за погодженням сторін та викладається в додатку (додатковому договорі) до вказаного договору, який вважається його невід`ємною частиною (п.3.1).

Так, за змістом додаткового договору від 26.12.2025, за складання позовної заяви підлягає сплаті 6 000,00 гривень, а гонорар адвоката за даним договором не передбачений. Відповідно, враховуючи надходження позовної заяви до суду, умови договору та додаткового договору, правнича допомога в обсязі складання позовної заяви надана адвокатом клієнтові. Інші види правничих послуг в даному провадженні не надавались, як видно з матеріалів справи.

При цьому, відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За приписами ч.4-6 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, суд враховує загальні засади цивільного процесуального законодавства та критерії відшкодування, їх доцільність та співрозмірність, відсутність належним чином висловлених заперечень з боку відповідач. Суд наголошує, що при розгляді справи учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

В даній справі стороною відповідача не подано заперечень проти розміру витрат на професійну (правничу) допомогу відповідно до приписів ч.1 ст.182 ЦПК України.

Враховуючи наведене обґрунтування, ціну позову, наявні докази на підтвердження надання правової допомоги адвокатом, із врахуванням наведеного стороною позивача розрахунку, суд дійшов висновку про обґрунтованість судових витрат, понесених стороною позивача у загальній сумі 6 000,00 гривень.

Суд також наголошує, що відшкодування витрат на професійну правову допомогу здійснюється незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

З огляду на вказані норми права, повне задоволення позову, критерії відповідно до ч.4-6 ст.137 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 000,00 гривень.

В цьому контексті суд зауважує, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 133, 137, 141, 178, 223, 240, 247, 258-259, 263-265, 272-274, 278-279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості в порядку регресу,- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у загальній сумі 157 383,13 гривень (сто п?ятдесят сім тисяч триста вісімдесят три гривні 13 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 573,83 гривень (одна тисяча п?ятсот сімдесят три гривні 83 копійки), а також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 000,00 гривень (шість тисяч гривень 00 копійок).

Реквізити сторін: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса за місцем проживання: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса реєстрації як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_4 .

ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду складено та підписано 21.09.2026.

Суддя Л.А. Вайнраух