Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №299/3513/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________________________________________________________

Справа № 299/3513/26

Номер провадження 3/299/1012/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2026 року м.Виноградів

Суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області Дочинець С.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканку АДРЕСА_1 , громадянку України, оператора ТОВ "Белівер",

за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 29 липня 2026 року не вжила належних заходів щодо належного виконання батьківських обов`язків стосовно свого малолітнього сина ОСОБА_2 , 2015 року народження, який самовільно залишив місце проживання, а саме не забезпечила належного контролю та нагляду за дитиною, який поїхав із м. Ужгород до м. Виноградів Берегівського району Закарпатської області.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст. 184 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину та обставини протоколу не визнала. Пояснила, що належним чином здійснює догляд та виховання свого малолітнього сина, а його самовільний вихід з дому 29.07.2026 року стався без її відома та дозволу. Вважає, що в її діях відсутнє неналежне виконання батьківських обов`язків.

У матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_1 щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення від 29.07.2026 року. Згідно з наданими поясненнями, ОСОБА_1 заперечує свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП. Вона зазначила, що 29 липня 2026 року її неповнолітнього сина — ОСОБА_2 , без її попереднього відома та згоди, вивезли з місця проживання в м. Ужгород до м. Виноградів за сприяння його старшого брата ОСОБА_3 та родичів з боку колишнього чоловіка. ОСОБА_1 вказує, що дізнавшись про зникнення речей та закордонного паспорта дитини, вона негайно звернулася до органів поліції та виїхала за сином. На думку заявниці, переміщення дитини було сплановано родичами батька з метою чинення на неї тиску через судові спори щодо розподілу майна та наявні конфліктні відносини. Також ОСОБА_1 зазначила, що вона належним чином виконує свої батьківські обов`язки щодо виховання, утримання та забезпечення дитини разом із вітчимом, а батько дитини тривалий час проживає за кордоном та участю у вихованні не бере. На підставі викладеного ОСОБА_1 зазначає про відсутність у її діях (чи бездіяльності) складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та просить закрити провадження у справі.

Захисник Попович В.І. у судовому засіданні зазначив, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки належними та допустимими доказами не підтверджено неналежного виконання нею батьківських обов`язків. Просив провадження у справі закрити.

До суду надійшло клопотання адвоката Поповича В. в інтересах ОСОБА_1 про закриття провадження у справі про притягнення останньої до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП. В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнає та умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків не допускала. Згідно з протоколом серії ВАД №771710 від 29.07.2026 року, ОСОБА_1 інкримінується те, що вона не вжила заходів щодо догляду за малолітнім сином ОСОБА_4 (2015 р.н.), який самовільно залишив дім та поїхав до Берегівського району (м. Виноградів). Проте захисник вказує, що дитина з власної волі поїхала в гості до дідуся разом зі своїм старшим повнолітнім/старшим братом ОСОБА_5 (2010 р.н. / 16 років) на попутному транспорті («BlaBlaCar»). Поїздка не призвела до жодних негативних наслідків чи порушень прав інших осіб. Вказує, що рапорт поліції та пояснення свідків (тітки ОСОБА_6 , брата ОСОБА_7 , дідуся ОСОБА_8 та самого малолітнього ОСОБА_2 ) підтверджують, що хлопчик поїхав до дідуся добровільно, щоб побачитися з братом, і факти невиконання батьківських обов`язків з боку матері відсутні. Самого факту вчинення дитиною певних дій недостатньо для висновку про ухилення батьків від виховання, а матеріали справи не містять належних і достатніх доказів намагання ОСОБА_1 ухилитися від виконання своїх обов`язків. На підтвердження належного виконання батьківських обов`язків та створення належних умов для проживання й розвитку дитини надано довідку сімейного лікаря, характеристику з ліцею №8, Акт оцінки потреб сім`ї №141 від 14.08.2026 та Акт обстеження умов проживання від 03.08.2026. Сторона захисту зазначає про відсутність у діях ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення та просить закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя приходить до наступного висновку.

У відповідності до положень ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення надано: рапорт чергового поліції від 29.07.2026 року; копію розпорядження Виноградівської РДА №202 від 04.08.2020 року «Про встановлення графіка зустрічей з дитиною»; пояснення ОСОБА_1 від 28.07.2026 року; пояснення ОСОБА_2 від 28.07.2026 року; пояснення ОСОБА_8 від 29.07.2026 року; пояснення ОСОБА_7 від 29.07.2026 року; пояснення ОСОБА_6 від 29.07.2026 року.

Стороною захисту надано до суду характеристику учня ОСОБА_2 , 2015 р.н., довідку лікаря-педіатра від 13.08.2026 року; копію акту обстеження умов проживання від 03.08.2026 року; копію акту оцінки рівня безпеки дитини; копію акту оцінки потреб сім`ї від 03.08.2026 року.

Відповідно до ч.1 ст.184 КУпАП ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей, тягне за собою попередження або накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, а також поважати дитину.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини, а на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Вирішуючи питання про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, суд виходить із того, що обов`язок батьків щодо належного нагляду за малолітньою дитиною не припиняється лише з огляду на те, що дитина самостійно прийняла рішення залишити місце проживання. Вік дитини, її фізична та психологічна самостійність, обставини залишення місця проживання, спосіб пересування та відстань до іншого населеного пункту підлягають оцінці саме крізь призму виконання батьками обов`язку щодо забезпечення безпеки, належного виховання та нагляду за дитиною.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , 2015 року народження, є малолітньою дитиною та на момент події перебував під батьківським піклуванням ОСОБА_1 29 липня 2026 року дитина без відома та дозволу матері залишила місце проживання у м. Ужгороді та поїхала до м. Виноградів Берегівського району Закарпатської області.

Зазначена обставина підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №771710 від 29.07.2026 року, рапортом чергового поліції від 29.07.2026 року, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , а також іншими матеріалами справи.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що дитина фактично залишила місце проживання без відома матері та самостійно перемістилася з м. Ужгорода до іншого населеного пункту, розташованого на значній відстані від місця проживання. Незалежно від того, що поїздка була пов`язана з бажанням дитини відвідати дідуся та відбулася за участю її старшого брата, сам факт перебування малолітньої дитини поза місцем проживання без відома законного представника свідчить про недостатність належного контролю та нагляду за дитиною з боку матері.

Посилання ОСОБА_1 та її захисника на те, що дитина залишила місце проживання добровільно, не спростовують встановлених судом обставин. Добровільність дій малолітнього сама по собі не звільняє батьків від установленого законом обов`язку забезпечувати належний нагляд за дитиною та вживати розумних і необхідних заходів для недопущення ситуацій, за яких малолітня дитина може без відома батьків самостійно залишити місце проживання та переміститися до іншого населеного пункту.

Також не спростовує вини ОСОБА_1 і та обставина, що після виявлення відсутності дитини вона звернулася до органів поліції та виїхала за сином. Навпаки, такі дії свідчать про те, що мати після встановлення факту відсутності дитини вжила заходів для її розшуку, однак не усувають факту неналежного здійснення попереднього нагляду за малолітнім сином.

Суд критично оцінює доводи сторони захисту про те, що відсутність негативних наслідків для дитини свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення. Для кваліфікації дій за ч. 1 ст. 184 КУпАП не вимагається настання майнової, фізичної чи іншої шкоди дитині. Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає саме в ухиленні від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини.

Надані стороною захисту характеристика учня ОСОБА_2 , довідка лікаря-педіатра від 13.08.2026 року, акт обстеження умов проживання від 03.08.2026 року, акт оцінки рівня безпеки дитини та акт оцінки потреб сім`ї від 03.08.2026 року свідчать про загалом належні умови проживання, стан здоров`я та навчання дитини, однак не спростовують обставин конкретного епізоду, який є предметом розгляду у цій справі, а саме неналежного контролю за малолітнім 29.07.2026 року.

Відомості про тривале проживання батька дитини за кордоном, наявність між сторонами сімейного конфлікту, спорів щодо майна та можливе втручання родичів батька у відносини між дитиною та матір`ю також не мають вирішального значення для встановлення обставин цього адміністративного правопорушення, оскільки не звільняють ОСОБА_1 від виконання покладених на неї законом батьківських обов`язків.

Посилання захисту на розпорядження Виноградівської районної державної адміністрації №202 від 04.08.2020 року «Про встановлення графіка зустрічей з дитиною» також не спростовує факту неналежного контролю матері за малолітньою дитиною 29.07.2026 року, оскільки зазначене розпорядження регулює питання участі іншого з батьків у спілкуванні та зустрічах з дитиною, тоді як предметом цієї справи є виконання ОСОБА_1 обов`язку щодо належного нагляду за дитиною.

Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вони є належними, допустимими та достатніми для встановлення факту неналежного виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків щодо забезпечення належного нагляду та контролю за малолітнім сином ОСОБА_2 29.07.2026 року. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, доведена сукупністю досліджених судом доказів.

Суд при цьому враховує, що адміністративне правопорушення вчинено щодо малолітньої дитини, яка через свій вік потребує підвищеної уваги та контролю з боку батьків. Разом із тим суд бере до уваги характер вчиненого правопорушення, конкретні обставини події, те, що дитина не постраждала, негативних наслідків для її життя, здоров`я чи майнових прав не встановлено, а після виявлення відсутності сина ОСОБА_1 вжила заходів для його розшуку та повернення.

Суд також бере до уваги надані стороною захисту документи, які характеризують ОСОБА_1 як особу, яка загалом належним чином забезпечує умови проживання, навчання та розвитку дитини, а також відсутність у матеріалах справи даних про заподіяння дитині шкоди внаслідок зазначеної події.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Згідно зі ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь її вини, майновий стан, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Санкція ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає альтернативні види адміністративного стягнення - попередження або штраф від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З урахуванням характеру та конкретних обставин вчиненого правопорушення, особи ОСОБА_1 , її ставлення до виконання батьківських обов`язків у цілому, відсутності встановлених негативних наслідків для дитини, вжиття нею заходів після виявлення відсутності сина, а також з огляду на необхідність індивідуалізації адміністративного стягнення, суд вважає, що застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді попередження буде достатнім заходом впливу для досягнення мети адміністративного стягнення та відповідатиме характеру вчиненого правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а її доводи та доводи захисника про відсутність складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими.

За таких обставин ОСОБА_1 підлягає визнанню винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення у виді попередження.

Враховуючи вимоги ст.40-1 КУпАП судовий збір в сумі 665 гривень 60 копійок слід стягнути з ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 33, 40-1, 283, 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканку АДРЕСА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначити адміністративне стягнення у виді попередження.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 у дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Реквізити для сплати штрафу: код отримувача (ЄДРПОУ) 37975895, Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA668999980313000106000007401, код класифікації доходів бюджету 21081100.

Реквізити для сплати судового збору: код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби і у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Виноградівський районний суд Закарпатської області.

Строк пред`явлення постанови до виконання- 3(три) місяці.

СуддяДочинець С. І.