Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №705/6520/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/173/26 Справа № 705/6520/25 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Піньковський Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 на постанову Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 23.12.2026 р., якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 , притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 665,6 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до постанови суду, 22.10.2025 р. о 22:55 год. на вул. Успенська - Незалежності водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем Mitsubishi Lancer, р/номер НОМЕР_1 , перебував в стані алкогольного сп`яніння, згідно висновку лікаря № 2074/123, чим порушив п. 2.9. а) ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, правопорушник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, просить її скасувати та провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адмінправопорушення.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про доведеність вини особи у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки належних і допустимих доказів на підтвердження факту відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку матеріали справи не містять.

На обґрунтування апеляційної скарги правопорушник посилається на те, що відповідно до ст. 266 КУпАП та положень Інструкції № 1452/735, у разі відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу поліцейський зобов`язаний запропонувати водієві пройти огляд у найближчому закладі охорони здоров`я та забезпечити його доставлення до такого закладу. Чинна Інструкція також передбачає, що направлення на медичний огляд оформлюється у встановленій формі.

Апелянт звертає увагу, що з матеріалів справи вбачається відсутність письмового направлення особи на медичний огляд, а також відсутність доказів того, що працівником поліції особі було належним чином запропоновано пройти огляд саме у закладі охорони здоров`я. За таких обставин сама лише фіксація відмови від огляду на місці зупинки не може беззаперечно свідчити про наявність складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На думку апелянта, працівник поліції фактично обмежився складанням протоколу про адмінправопорушення, не вчинивши передбачених законом подальших процесуальних дій, спрямованих на проведення медичного огляду. Відтак особі не було забезпечено можливості пройти огляд у закладі охорони здоров`я, результати якого могли б об`єктивно підтвердити або спростувати наявність стану сп`яніння.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що протокол про адмінправопорушення сам по собі не є безумовним та беззаперечним доказом вини особи, а підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. За відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували дотримання працівниками поліції встановленого порядку огляду, висновок про винуватість особи ґрунтується виключно на формальному посиланні на протокол.

Таким чином, правопорушник вважає, що працівниками поліції не було дотримано передбаченої законом процедури огляду особи на стан сп`яніння, а суд першої інстанції не надав належної оцінки цим обставинам, унаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про доведеність вини.

З огляду на викладене, захисник просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адмінправопорушення.

Правопорушник ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином – шляхом направлення SMS-повідомлення у мобільний додаток Viber (а. пр. 40), станом на дату та час судового засідання жодних клопотань до суду апеляційної інстанції не подавав, тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі правопорушника.

Вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта, тощо є документами, що офіційно засвідчує подію, адмінправопорушення, і відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушника.

Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі.

Не зважаючи на не визнання вини, факт вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується: протоколом про адмінправопорушення серії ЕПР1 №491194 від 22.10.2025 р. (а. пр. 1); висновком КНП «Уманська центральна міська лікарня» №2074/123 від 22.10.2025 р. (а. пр. 2); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а. пр. 4); рапортом про реєстрацію заяви в ЄО за №33874 від 22.10.2025 р. (а. пр. 5-6); матеріалами відеозапису, котрі додані до матеріалів справи (а. пр. 8).

Відповідно до ст. 9 КУпАП адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. ч. 2,3 та 4 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адмінправопорушення.

Відповідно до вимог п. 2.9 ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доводи апелянта про те, що відсутні докази факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не відповідають обставинам справи та та спростовуються тим, що на відеозаписі зафіксовано обставини зупинки поліцейськими автомобіля Mitsubishi Lancer, р/номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та відмову останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки ТЗ, а також подальше проходження ним медичного огляду в закладі охорони здоров`я КНП «Уманська центральна міська лікарня» в присутності поліцейського, за результатами якого, лікарем із застосуванням спеціальних технічних засобів отримано результат 2,401 ‰ та складений висновок №2074/123 від 22.10.2025 р. Під час здійснення огляду на стан сп`яніння, ознайомлення з його результатами правопорушник будь-яких заперечень, які б свідчили про його непричетність до керування ТЗ на надавав. Наявні відеозаписи хоча й не містять даних про час фіксації однак містять достатньо даних про обставини вчинення правопорушення, оскільки узгоджуються між собою за часом та місцем фіксації події, а також не суперечать один одному.

Після перегляду відеозапису подій, апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції будь-яких дій, які можуть бути кваліфіковані як протиправні або вчинені з порушенням будь- яких інструкцій.

Крім того, ці відеозаписи повністю спростовують доводи апеляції про те, що водій не рухався і не керував автомобілем, а знаходився поруч з автомобілем і саме в цей час до нього під`їхали працівники поліції на службовому автомобілі.

Посилання апелянта на рішення ВС апеляційний суд вважає не релевантними, тому що ця справа була розглянута в межах КАСУ, в якому закладений принцип презумпції винуватості, який зобов`язує суб`єкта владних повноважень, який є відповідачем, а не органом який ініціював притягнення особи до адмінвідповідальності та яке є предметом судового розгляду за правилами КУпАП, не лише довести законність свого рішення, дії чи бездіяльності, а й спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод і інтересів.

За приписами КУпАП та відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 р. № 23-рп/2010, адмінвідповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинності.

Таким чином, процесуальний порядок та основні засади цих національних кодексів істотно відрізняються один від одного, а тому їх одночасне застосування чи поєднання апеляційний суд вважає неможливим.

Доводи апеляції про порушення працівниками поліції порядку направлення особи на огляд на стан сп`яніння спростовуються тим, що у висновку лікаря у п. 5 вказано, що ОСОБА_1 був направлений на огляд поліцейським ВРПП ст. серж. поліції Байда Є.В., тобто апеляційний суд вважає доведеним, що ці вимоги були виконані працівниками поліції.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо нього у зв`язку з порушеннями норм матеріального права є необґрунтованими та спростовуються дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами.

Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Ґірвісаарі проти Фінляндії» від 27.09.2001 р.).

Аргументи апеляційної скарги мають ознаки надмірного формалізму, не спростовують встановлені судом першої інстанції у справі фактичні обставини, зводяться до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, а отже й не є підставами для скасування вірного по суті судового рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена сукупністю доказів, вони є логічними, послідовними, узгоджуються з іншими матеріалами провадження.

Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.

Будь-яких доказів, які б могли переконати суд у відсутності події та складу адмінправопорушення, в матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності відсутні та суду апеляційної інстанції не надані, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба уникнути відповідальності, оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об`єктивно спростувати його винність у вчиненні вказаного правопорушення, суду не надано.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, як і підстав для закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в даному випадку апеляційним переглядом не встановлено, тож, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Уманського міськрайсуду м. Черкаси від 23.12.2025 р., якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адмінвідповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП – залишити без змін, а його апеляційну скаргу –залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Белах А.В.