Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №710/301/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/330/26 Справа № 710/301/26 Категорія: ч. 2 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Щербак О. В. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участю захисника Комаси О.В. (в режимі відеоконференції) розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника Комаси О.В. на постанову Шполянського райсуду Черкаської обл. від 16.03.2026 р., якою

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1

притягнуто до адмінвідповідальності ч. 2 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, стягнуто судовий збір в розмірі 665,6 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до постанови суду першої інстанції, 23.02.2026 р. о 23:37 год. по вул. Волонтерська у м. Шпола водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW, р/номер НОМЕР_1 , із ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестеру, як і в медичному закладі - відмовився. Правопорушення вчинено повторно протягом року, водій порушив п. 2.5. ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисник Комаса О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП.

Зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом не було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи, а висновки про винуватість ОСОБА_1 не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Захисник наголошує, що обов`язковою складовою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, є саме керування транспортним засобом особою, яка перебуває у відповідному стані сп`яніння або відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння. При цьому, на його переконання, матеріали справи не містять належних доказів того, що транспортним засобом керував саме ОСОБА_1 . Вказує, що суд першої інстанції, посилаючись на відеозаписи з реєстратора службового автомобіля поліцейських та нагрудних камер, дійшов висновку про рух автомобіля до моменту його зупинки. Однак, як зазначає захисник, зазначені відеозаписи не дають можливості ідентифікувати транспортний засіб, який нібито рухався назустріч поліцейському автомобілю, за його маркою чи державним номерним знаком, а тому не підтверджують, що цим транспортним засобом керував саме ОСОБА_1 .

Захисник звертає увагу на те, що, зафіксований на відеозаписі автомобіль після розвороту службового транспортного засобу поліцейських зник у невідомому напрямку на перехресті, а після прибуття поліцейських автомобіль ОСОБА_1 вже перебував у нерухомому стані. На думку захисника, відеозаписи не містять безпосередньої фіксації руху саме автомобіля ОСОБА_1 та його зупинки працівниками поліції під час руху. Також зазначає, що на відеозаписах автомобіль перебував у припаркованому стані з вимкненим двигуном, а доказів того, що безпосередньо перед прибуттям поліцейських ним керував ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Окремо захисник посилається на те, що сам по собі протокол про адмінправопорушення не може вважатися беззаперечним доказом вини особи, якщо викладені в ньому обставини не підтверджені іншими належними та допустимими доказами. При цьому, на його думку, у матеріалах справи відсутні свідки, які могли б підтвердити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Захисник також зазначає, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння сама по собі не може бути підставою для притягнення його до адмінвідповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП за відсутності доведеного факту керування транспортним засобом.

Таким чином, захисник вважає, що оскільки факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом належними та допустимими доказами не підтверджений, у його діях відсутня обов`язкова ознака об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а відтак відсутні подія та склад адмінправопорушення. Просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату і час судового засідання, що підтверджено довідкою про доставку повідомлення у мобільний додаток Viber (а. пр. 40), жодних клопотань суду апеляційної інстанції не подавав, його інтереси представляє адвокат Комаса О.В., тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі правопорушника.

Заслухавши доповідь судді, захисника Комасу О.В., який підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити по викладеним доводам, вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушника.

Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі.

Суд першої інстанції правильно встановив, що 23.02.2026 р. о 23:37 год. по вул. Волонтерська у м. Шпола Черкаської обл. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою технічного пристрою та у в медичному закладі — відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР та вчинив правопорушення передбачене ч.2 ст. 130 КУпАП. Правопорушення вчинено повторно протягом року,

Відповідно до ст. 9 КУпАП адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно п. 2.5. ПДР - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з ч. 2 ст. 130 КУпАП, адмінвідповідальність настає за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 цієї статті.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, підтверджується такими доказами: протоколом про адмінправопорушення серії ЕПР 1 №599324 від 24.02.2026 р. (а. пр. 1), рапортом нач. сектору превенції Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській обл. Крушинського М.Ф. (а. пр. 2); відеозаписами, котрі долучені до матеріалів справи (а. пр. 3), направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а. пр. 4), постановою про накладення адмінстягнення по справі про адмінправопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6714773 від 24.02.2026 р., відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адмінвідповідальності за керування транспортним засобом будучи позбавленим такого права та був неосвітлений номерний знак в темну пору доби (а. пр. 5), копією постанови від 25.04.2025 р. (а. пр. 6); протоколом про адмінправопорушення серії ЕПР1 № 599324 від 24.02.2026 р. (а. пр. 8).

Із вказаних доказів вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився. Відмова від огляду на стан сп`яніння зафіксована співробітником поліції із застосуванням технічного засобу відеозапису, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 266 КУпАП.

На підтвердження кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП наявна копія постанови Шполянського райсуду Черкаської обл. від 25.04.2025 р. про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка набрала законної сили ( а. пр. 6).

Доводи сторони захисту щодо не підтвердження факту керування транспортним засобом, апеляційний суд вважає безпідставними та вони спростовуються відомостями відеозапису із відеореєстратора автомобіля поліцейських та нагрудних камер поліцейського, з яких вбачається рух транспортного засобу на зустріч автомобілю поліцейських о 23:37:10 год. та розворот автомобіля останніх у напрямку руху транспортного засобу і під`їзд до вказаного автомобіля о 23:37:38 год., тобто через дуже короткий проміжок часу. Так, дійсно автомобіль поліцейських наблизився до автомобіля, який вже стояв, але це не спростовує факту, що останній перебував у русі до зупинки. Із запису відеореєстратора також вбачається, що поліцейські підійшли до автомобіля, із місця водія вийшов ОСОБА_1 та пішов дивитися на номерний знак, що свідчить про повідомлення поліцейськими про факт відсутності освітлення номерного знаку. Зокрема про керування транспортним засобом свідчать і пояснення ОСОБА_1 , який перебував за кермом автомобіля, на вимогу поліцейського надавав документи, повідомляв щодо обставин страховки, на запитання поліцейського, чому керував транспортним засобом, тоді як він позбавлений права керування, повідомив, що «прийшлося»; на зауваження поліцейського про запах алкоголю вказав, що то від пасажира. На пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння зокрема в лікарні, запитував, чи його будуть супроводжувати поліцейські, на що поліцейський повідомив, що оскільки він вбачає ознаки стану сп`яніння, не може допустити його до керування. ОСОБА_1 ввідповів, що не хоче проходити огляд на стан сп`яніння. Тобто поводив себе, як водій транспортного засобу. Заперечення щодо керування транспортним засобом висловив тільки після того, як поліцейський повідомив, що буде складений протокол за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Твердження ОСОБА_1 того, що за кермом був інший водій не підтверджені належними доказами.

Апеляційний суд зазначає, що відеозаписи є повними та вичерпно інформативними, носять безсторонній характер, позбавлені упередження та суб`єктивного ставлення і надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яку притягнуто до адмінвідповідальності. Відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами п. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 2.07.2015 р. № 580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Після перегляду відеозапису подій, апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції будь-яких дій, які можуть бути кваліфіковані як протиправні або вчинені з порушенням будь- яких інструкцій.

Крім того, ці відеозаписи повністю спростовують доводи апеляції про те, що водій не рухався і не керував автомобілем. Навпаки, на відеозапису зафіксовано рух автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та вихід правопорушника із автомобіля.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо нього у зв`язку з істотними порушеннями є необґрунтованими та спростовуються дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами.

Аргументи апеляційної скарги мають ознаки надмірного формалізму, не спростовують встановлені судом першої інстанції у справі фактичні обставини, зводяться до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, а отже й не є підставами для скасування вірного по суті судового рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, доведена сукупністю доказів, вони є логічними, послідовними, узгоджуються з іншими матеріалами провадження.

Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.

Будь-яких доказів, які б могли переконати суд у відсутності події та складу адмінправопорушень, в матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності відсутні та суду апеляційної інстанції не надані, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба уникнути відповідальності, оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об`єктивно спростувати його винність у вчиненні вказаних правопорушення, суду не надано.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, як і підстав для закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в даному випадку апеляційним переглядом не встановлено, тож, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Шполянського райсуду Черкаської обл. від 16.03.2026 р., якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП – залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Комаси О.В. – залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Белах А.В.